Не ходять на вибори, хочуть носити зброю, поховали фемінізм у труні. Хто такі «Срібло троянди» — великий профайл організації

«Ми представляємо модернове консервативне жіноцтво», — говорить лідерка руху «Срібло троянди» Юлія Федосюк. Їй 27 років, вона виросла в релігійній львівській родині, після школи переїхала до Києва вивчати філософію. Під час Майдану Юлія захопилася правими поглядами, хоча раніше вважала себе прихильницею лівих. Після революції вона організовувала табори для дітей із зони АТО, а згодом почала працювати бібліотекаркою у «Пломені» — просторі для ветеранів і націоналістів. Саме звідси й почалася її організація: вже понад пів року дівчата щотижня збираються в невеличкій кімнаті у центрі столиці.

Зараз в організації до 20 активних учасниць. Вони молоді, носять чорне, розуміються на філософії та історії, обожнюють епоху античності. Про них заговорили після акції на 8 березня: на Марш жінок, влаштований феміністськими та ЛГБТ-організаціями, вони принесли труну. На ній написали «Фемінізм» і пояснили, що ховають те, на що він перетворився сьогодні. Через це деякі учасники маршу прозвали «Срібло троянди» антифеміністками, але самі дівчата проти такої назви. Для свого руху вони винайшли новий термін — афінізм — на честь грецької богині війни Афіни. «У Давній Греції ми бачимо неймовірне: богів і богинь, і богиня війни — саме жінка. Жінка-воїн, повелителька війни й богиня мудрості», — говорить учасниця руху Діана Шестакова.

Фемінізм і вибори

«Ми ховаємо не феміністок, ми ховаємо ідеологію — і саме ту, якою вона є на сучасному етапі. Ми висловлюємо протест проти Третьої хвилі фемінізму», — пояснює одна з учасниць «Срібла троянди» Анастасія Капралова. Вона не відкидає досягнень фемінізму: «Це правда, що ми можемо вийти на вулиці та висловити свою думку завдяки феміністкам. Але фемінізм Першої хвилі не заперечував уявлення про материнство та сутність жіночності», — каже вона.

Анастасія Капралова.

Юлія Вебер / «Бабель»

Герда Вебер.

Юлія Вебер / «Бабель»

Кілька учасниць «Срібла троянди» називають себе колишніми феміністками. Так, 20-річна Герда Вебер змінила погляди близько двох років тому, перед цим присвятивши пʼять років так званому радикальному фемінізму. «Моя позиція щодо жіноцтва не змінилася, але я вважаю, що фемінізм можна поставити на іншу стежку, а для цього потрібно зруйнувати всі конструкти, які вже не працюють», — пояснює вона.

Афіністки кажуть, що рівності не існує. Вони стверджують, що в суспільстві є ієрархія, але вона залежить не від статі, а від інтелектуального рівня людини та її користі для суспільства. «Люди, які беруть на себе більшу відповідальність, повинні мати більше прав. Мені подобається демократія, яку описував Аристотель: право обирати є в тих, хто має належну освіту, інтелектуальний статус. Неправильно, коли зрівнюється голоси академіка і людини, яка не закінчила школу. Або голоси чоловіка, який скоїв злочин, і жінки, яка допомагає онкохворим дітям», — пояснює Юлія Федосюк. На президенських виборах 2014 року вона голосувала за лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша, але потім вирішила, що її голос нічого не вартий. І більше на вибори не ходила. Дівчина вважає несправедливими ґендерні квоти в органах влади. «Жінка сама може всього досягти та побудувати кар’єру завдяки таланту, а не своїм геніталіям», — каже вона.

Націоналізм і «Азов»

Дівчата проводять свої зустрічі у Юлії на роботі — в літературному клубі «Пломінь», що розташований у Козацькому домі на Майдані. Напівзруйновану будівлю захопили під час революції, зараз тут простір для ветеранів, видавництво та бібліотека. На першому поверсі стіну прикрашає великий напис «Азов». Засновник «Пломеню» Євген Врядник — теж «азовець». Він давній знайомий Юлії, як і багато інших членів націоналістичної організації. Її чоловік воює на Донбасі у складі спецпідрозділу Національної гвардії України «Азов». Дівчата зі «Срібла троянди» мають принципову позицію щодо війни з Росією та кажуть, що ніколи б не прийняли до себе учасницю з проросійськими поглядами.

Учасниці руху двічі публічно підтримали «Азов». Чотирнадцятого жовтня 2019 року вони вийшли на акцію «Ні капітуляції» проти виведення українських військ з Донбасу, яку організували ветерани й інші учасники націоналістичної організації. А за кілька тижнів дівчата зі «Срібла троянди» протестували проти того, що американські конгресмени хотіли визнати «Азов» терористичною організацією. Серед учасниць «Срібла троянд» — міжнародна секретарка партії «Національний корпус» Олена Семеняка. «Вона охоче долучилася до руху, бо їй як жінці було складно затвердитися в оточенні чоловіків», — розповіла Юлія Федосюк. Водночас вона не хоче називати «Азов» дружньою організацією та наполягає, що між собою вони жодним чином не пов’язані. Так само Федосюк не любить, коли її називають націоналісткою: «Батьки вважають, що я займаюся націоналістичною діяльністю, але я намагаюся позбутися цього маркеру».

Консервативність і релігія

Афіністки вважають себе консерваторками, але критикують інші консервативні організації в Україні. «Псевдоконсервативний підхід дискримінує чоловіків, які мають працювати як загнані тварини, щоб забезпечити родину. Також ми проти бачення жінки простою домогосподаркою», — пояснює Юлія. На її думку, організації з такими поглядами не відповідають справжньому визначенню традиційності та піддалися впливу сучасного світу. «Срібло троянди» — світська організація. Запитання про «Сестринство святої Ольги», з яким їх часто порівнюють, викликає у дівчат сміх. «Ми відрізняємося від них докорінно, тому що вони позиціонують себе як християнська організація і вся їхня аргументація теж релігійна. Вони слідують тому, що написано в Біблії, ми ж говоримо в площині метафізики та філософії», — пояснює Юлія. На її думку, релігія себе вичерпала, але вірян вона поважає. Тому на труні, яку дівчата несли 8 березня, принципово не було хреста.

Під час маршу до 8 березня деякі учасники вирішили, що «Срібло троянди» — із лав «антиабортників», які проводили контракцію у тому ж місці. Дівчата категорично незгодні. За словами Юлії Федосюк, забороняти аборти не можна, натомість варто заохочувати відповідальне батьківство. «У школах має бути статеве виховання про те, як займатись сексом безпечно. Але ми не за сексосвіту, яка говорить «беріть презерватив і удачі». Дітям треба пояснювати, чому з цим краще не поспішати», — говорить Юлія.

Юлія Вебер / «Бабель»

Юлія Вебер / «Бабель»

ЛГБТ, торгівля людьми та Стамбульська конвенція

Дівчата зі «Срібла троянди» вийшли на Марш жінок, але ніколи не вийдуть на прайд. «ЛГБТ в Україні — це політична платформа, яка дуже мало захищає права тих, кого вона представляє. ЛГБТ-організації часто фінансуються із Заходу, і це неприпустимо», — вважає Юлія Федосюк. Вона стверджує, що не виступає проти ЛГБТ-людей і хотіла б, щоб вони мали більше прав. Але не всі: «Вони не можуть усиновлювати дітей, тому що повноцінне виховання включає і батька, і матір. Але вони повинні мати юридичні права, наприклад щодо спільного майна або змоги оформити опікунство на партнера». «Срібло троянди» виступає проти одностатевих шлюбів, але допускає громадянське партнерство. При цьому Федосюк засуджує противників прайду, які щороку виходять із альтернативною акцією: «Ці організації переважно релігійні, а також часто поводяться агресивно. Напади на представників ЛГБТ, на феміністок — це огидно, ми завжди будемо проти цього». Як розповіла «Бабелю» співорганізаторка Маршу жінок, голова ЛГБТ-організації «Інсайт» Олена Шевченко, мирний підхід дівчат викликає повагу. Їм дозволили пройти в колоні феміністок саме тому, що вони не проявляли агресії.

Попри розбіжності в поглядах із феміністками та ЛГБТ-активістами, «Срібло троянди» готове співпрацювати з ними щодо питань про права жінок, наприклад щодо просування Шведської моделі для боротьби з торгівлею людьми. Щоправда, афіністки просять «адаптувати її до України». Тут вони підтримують бачення депутата від «Слуги народу» Святослава Юраша, який нещодавно створив міжфракційне об’єднання «Цінності, гідність, родина». Разом із ним дівчата працюють над «ребрендингом» Шведської моделі. Юлія Федосюк стверджує, що її організація не пов’язана з партією та не отримує від неї гроші. У коментарі «Бабелю» Святослав Юраш сказав, що не фінансує «Срібло троянди», а дівчатам допомагає тільки консультаціями та знайомствами. Саме він допоміг активісткам потрапити на Марш із труною, оскільки поліція хотіла забрати реквізит.

Також «Срібло троянди», як і феміністки та ЛГБТ-активісти, підтримує ратифікацію Стамбульської конвенції проти насильства над жінками, але теж зі змінами. Афіністки хочуть виключити з неї поняття «ґендерної ідентичності», оскільки не погоджуються з його сучасним визначенням. «Спочатку ґендер був абсолютно нормальним терміном, який означав соціальну роль однієї зі статей. Зараз це опціональна величина, яка включає так звану небінарність. Ми вважаємо, що існує два ґендери — так само, як і дві статі», — пояснює Юлія Федосюк.

У «Сріблі троянди» також виступають за право жінок мати зброю. Їхня перша акція відбулася у вересні 2019 року під Офісом президента — дівчата підтримали законопроєкт про зброю від депутатів «Слуги народу». «Елегантний вальтер у сумочці вашої матері, дружини, сестри чи доньки забезпечить їм можливість захиститися самотужки, захистити своїх дітей», — писали вони. За словами Юлії Федосюк, закон про зброю працюватиме на попередження та зменшить кількість злочинів проти жінок.

Місце жінки

Дівчата проти того, щоб єдиною функцією жінки було материнство. За словами лідерки руху, безглуздо змушувати народжувати усіх, натомість потрібно створити комфортні умови для тих, хто хоче мати багато дітей. «Я б сама із задоволенням народила багато дітей, але розумію, що це складно фінансово. Я поки не зможу дати їм таке виховання, яким я його бачу», — говорить Юлія Федосюк. На її думку, замість материнства жінка може будувати кар’єру, і це теж нормально.

«Жінка ХХІ століття для нас — інтелектуальна, войовнича, активна. Вона може реалізовуватися в будь-якій сфері, — говорить лідерка «Срібла троянд». — Але ми не хочемо, щоб жінка копіювала чоловіка. Ми маємо працювати над суто жіночим всесвітом, де можемо бути такими, якими захочемо». Через таке бачення деякі чоловіки називають Юлію феміністкою. «Будь ласка. Якщо фемінізм буде таким, я буду тільки рада», — відповідає вона.