«Ніколи не знаєш, що таке насправді біль». Як колишній столяр закохує в себе сотні жінок і за гроші навчає їх займатися сексом — репортаж theБабеля

1

Анзол запропонував зустрітися за сорок хвилин до початку лекції. О 18:20 ми з фотографом чекаємо його в Dialog Hub біля станції метро «Золоті ворота», у центрі Києва. Анзол запізнюється, і ми йдемо оглянути лекторіум — світлий білий зал з пʼятдесятьма червоними стільцями та декількома кріслами-мішками. Місце займає одна з слухачок, моя знайома Аня, їй двадцять років, вона працює в секс-шопі на Подолі. В Ані на шиї чорний кулон у формі вульви. Вона давно цікавиться Анзолом: їздила на секс-вечірку до Росії, яку він організовував з кількома секс-блогерами, і ходила на його восьмигодинну лекцію в Києві про техніку сексу.

У Телеграм-каналі Анзола 3400 підписників. У закріпленій публікації він просить звертатися до нього на ти та розповідає, що працює «за запитом, індивідуально, без шаблонів і правил, крім правил безпеки, етичності та коректності; усі сесії безпечні, без езотерики, без насильства». У кінці посту фотографія Анзола у футболці з написом «Ні — значить ні». Він регулярно публікує відгуки про свою роботу, в останньому написано: «Зі мною ще ніхто не був такий уважний і турботливий. А секс завжди був з відчуттям, що мною подрочили, як сказав Анзол». У себе в Телеграм-каналі Анзол просить не соромитися і пропонувати йому секс просто так.

Через кілька хвилин ми зустрічаємо Анзола — це чоловік середнього зросту, з поголеною головою, у чорній футболці, у носі — кільце, у вухах — кілька спіралей, на руках багато татуювань, нігті пофарбовані в білий, а на потилиці набитий триокий кіт. Ми обіймаємося, він довго дивиться мені в очі, розглядає і гладить волосся. Коли ми йдемо зробити кілька фото з ним на вулиці, він пропонує продовжити інтервʼю після лекції в квартирі його київської подруги, з якою давно познайомився в інтернеті.

— Тобі не холодно? — запитую я, коли Анзол знімає футболку, а повз проходить чоловік у куртці. Перш ніж відповісти, він приспускає штани і показує фотографу татуювання над пахом: «Нижче», «Тобі сподобається».

– Ні, ми самі вирішуємо, якими нам будуть здаватися речі — я вирішив, що мені не холодно. Ти вивчила, що щось буває теплим і холодним, хорошим і поганим, болючим і ні, а насправді взагалі не розумієш, що відбувається.

У метро Анзола здивовано розглядає продавець троянд. Чим частіше він торкається себе роздягненого і висовує розрізаний язик, тим частіше на нього озираються перехожі.

— Можна до тебе в кадр? — запитую я.
— Навіщо ти питаєш?
— Щоб не порушити твої кордони.
— Ти порушуєш їх одним своїм питанням, тож просто зроби, що хочеш.

Я входжу в кадр, Анзол без попереджень обіймає мене обома руками за плечі та запрошує позувати з ним у кріслі.

— Чому ти не питаєш, чи можна мене торкатися? — запитую я.
— Я роблю, що хочу, і мене нічого не зупиняє, але можу прибрати руки.

Ми повертаємося в зал до початку лекції — майже всі місця зайняті. Більшість слухачів — жінки від 20 до 40 років, кілька дорослих чоловіків і хлопець з порушенням мови в колясці. Анзол знімає взуття і забирається з ногами в крісло, впізнає кількох людей, просить усіх посунутися і починає відповідати на запитання. Він часто сміється і широко посміхається. Його лекція — це діалог з аудиторією.

2

Сурогатний сексуальний партнер навчає людей займатися сексом. Анзол вчить приймати своє тіло, спілкуватися з партнерами, отримувати задоволення від сексу і відмовляти. Він розповідає, що в Європі та США таких фахівців навчають і вони працюють у тандемі з психологом, психотерапевтом або сексологом. Сурогатна секс-партнерка з сорокарічним стажем Шеріл Грін Коен розповідала «Медузі», що в Європі та США є асоціації професійних сурогатних партнерів. В Америці це IPSA, але, як пише Huffington Post, у більшості штатів сурогатне секс-партнерство законом не регулюється.

Анзол на сурогатного секс-партнера ніде не вчився і каже, що його терапія не дає гарантій. Із залу його запитують, чим сурогатне секс-партнерство відрізняється від проституції. Він пояснює, що на відміну від повії він «дає навички і відпускає» клієнта, а не «тримає» його.

Анзол постійно працює сурогатним секс-партнером з березня-квітня 2019 року і називає себе гетероорієнтованим фахівцем. Головні його клієнти — жінки. Вони приходять до нього з різними запитами: навчитися отримувати оргазм і задоволення від сексу, часто — після психологічної травми чи побутового насильства; згадати чоловіче тіло після декількох років без сексу; позбутися невинності з досвідченою людиною; навчитися відмовляти. Анзол «налаштовує діалог» у парах і навчає жінок сексу з іншими жінками. Зазвичай терапія триває не довше трьох сеансів. Він набирає близько 60 замовлень за місяць, нікому не відмовляє і працює в окремому кабінеті, не вдома. За день Анзол проводить до чотирьох сеансів по 3,5—4 години.

Секс не є обовʼязковою умовою, але найчастіше він є. Зазвичай сценарій сеансу наступний: Анзол зустрічає дівчину, вони розмовляють, вона розслабляється, вони займаються сексом, знову розмовляють. Перед зустріччю Анзол питає, чого хоче клієнтка, але план не складає: «Я спираюся на відчуття і не виводжу інструкцій. Спочатку пропоную дівчині роздивитися навкруги, випити чаю, поробити що їй заманеться. Якщо вона погодиться, я обійму її, якщо ні — не чіпатиму. Дотики та секс не завжди потрібні, достатньо помовчати, посидіти, схрестивши ноги і руки. Ми можемо провести так чотири години та попрощатися. Комусь я після цього здаюсь безпечним, потім [дівчата] приходять більш розкутими».

Одну дівчину він позбавив цноти в тридцять років, іншій допоміг досягти оргазму в пʼятдесят — за двадцять років шлюбу в неї не було жодного. «Їй вперше сподобався секс, тому що вона вперше сама його запропонувала чоловікові, а не виконувала «подружній обовʼязок». Був і більш складний випадок — одного разу клієнтка Анзола після сесії потрапила до лікарні.

— Вона усвідомила, що робить хєрню: живе в деструктивних стосунках з чоловіком, який не любить її, працює там, де не хоче, і тому не відчуває задоволення в сексі. Я став детонатором її усвідомлення, і вона злягла з клінічною депресією. Після цього ми спілкувалися, зараз її життя налагодилося.

Деякі дівчата на сесіях просять Анзола відшмагати або придушити їх — так вони намагаються «допрожити» і зрозуміти свій стан. Іноді Анзол відмовляє, бо вважає, що так допомагає дівчині опрацювати чужу відмову. Зрідка у клієнток починається істерика, але Анзол не заспокоює їх, а «дає прожити стан» і стежить, щоб дівчата собі чого-небудь не зламали. Він каже, що відпускає їх з сеансу тільки в несуїцидальному стані. Клієнток з проблемами, в яких він безсилий, Анзол просить пройти терапію в іншого фахівця, перш ніж продовжити зустрічі.

Після перших сесій йому було важко «тягнути за собою чужі проблеми», тому тепер Анзол користується ритуалом «входу і виходу»: «Це внутрішній діалог. Спочатку я кажу собі, що приймаю цю жінку, якою вона є, і створюю з нею стійку пару, а в кінці — сеанс закінчився, я розриваю контакт, поки».

Анзол говорить, що один сеанс коштує рівно стільки, щоб він не відчував себе скривдженим — у гривнях це приблизно 2 600. Грішми він захищає себе від романтики, проте регулярно закохується в клієнток, а вони — у нього, але закоханість не зобовʼязує його починати з ними стосунки. Анзол «допомагає дівчині прожити почуття або недраматично вийти з нього, використати закоханість як ресурс для звершень». Закоханим клієнткам він радить читати про поліаморію та обговорює з ними їхні почуття.

Анзол каже, що використовує презервативи, намагається не нашкодити та відмовляється працювати з людьми під наркотиками. Паперову згоду на секс він не визнає, вважає, що в спірній ситуації не зможе довести свою невинність, і не вірить, що документ врятує дівчину від травм. Утім, проблем з поліцією у нього не було. Анзола періодично блокує Телеграм, а «ВКонтакте» і Instagram обіцяють видалити його сторінку за «ще один» пост із порнографічним змістом, тому він не рекламує свої послуги в інтернеті. Його знаходять переважно через соцмережі та секс-тусовки; психотерапевти і сексологи направляють до нього своїх клієнтів. Анзол каже, що поки що його «ніхто не шпетив».

3

У Анзола було близько трьохсот «перших сексуальних контактів з жінкою з еякуляцією всередину». Він не памʼятає свою першу клієнтку та коли саме почав заробляти на секс-практиках, але розповідає, що відчував себе сурогатним партнером завжди. Починав із моногамних стосунків, які розвивалися однаково: дівчата вступали в них закомплексованими і могли не відчувати оргазму, але з Анзолом ці проблеми зникали, і його партнерки натхненними йшли пробувати «щось ще». У 2013 році він сходив на свою першу секс-вечірку: «Я побачив, як люди займаються сексом, і вони побачили, як це роблю я. Виявилося, що я роблю багато не як усі». Анзола почали розпитувати, чому його пестощі викликають у дівчини не таку реакцію, як милощі інших чоловіків. Так Анзол захопився секс-практиками та з того часу «знаходить відповіді» — каже, що єдиного рішення не існує і все індивідуально.

— Мені подобається кожна дівчина [на прийомі], у моїй системі цінностей це можливо. Коли бачу обличчя дівчини, посмішку зі сльозами на очах, чую подяки, то просто..., — Анзол розповідає про це на лекції, посміхається, зітхає і здіймає руки до залу. — Я не можу це описати. Живу у своїй субʼєктивній реальності, без правил і можу не втомлюватися по 16 годин. Зараз мені добре з вами [на лекції], хоча я міг розважатися з двома-трьома дівчатами.

Після лекції багато людей залишаються поговорити з Анзолом особисто — і чоловіки, і жінки. Одна дівчина з вереском стрибає йому на стегна, він шльопає її, інша сповзає з крісла-мішка та починає ластитися біля його ніг. Анзол посміхається і гладить її, одночасно відповідаючи на запитання інших. Я чую уривки його діалогу про чийсь перший секс із драг-квін. Ще одна слухачка цілує Анзола в шию.

Анзол підходить до моєї знайомої з секс-шопу і довго обіймає її. Розповідає, що коли перетинав кордон, перевіряючі хлопець і дівчина зніяковіло йому посміхалися.

– Ми можемо продовжити у тебе, — нагадую Анзолу про його пропозицію.
– Нагадай, чого ти хочеш? — запитує він, визираючи з-за волосся дівчини.
– Інтервʼю.
– Що ще?
– Це все.

Ми виходимо з Анзолом з хаба, він продовжує розповідати про своє життя. Перш ніж стати секс-практиком, Анзол змінив дві роботи. У ПТУ він вивчився на столяра-тесляра-паркетника та два роки працював на будівництві. Пізніше він зайнявся манікюром і «від задоволення перестав рахувати дні тижня». У березні 2019 року, після 17 років роботи, Анзол підвищив ціни на манікюр, фактично перетворивши його на спосіб «безпечного» знайомства з собою, і на постійній основі зайнявся секс-просвітою та організацією тематичних заходів. «Мама спокійна, поки у мене все добре, а батько ніколи не втручався», — розповідає він.

Десь у центрі Анзол простягає мені руку, я подаю йому свою. Він вважає, що секс не обмежується вагінальним проникненням: «Це ще і погладжування, і просто полежати поруч».

— Якщо так, то перед лекцією ми займалися сексом? — запитую я його.

— Так.

Анзол розповідає, як зустрічався з глухонімою дівчиною, як пробував гомеопатію, як іноді вживає наркотики та що радить клієнтам: «Кажу, коли робиш мінет, смокчи не йому, а [неначе] собі! З кунілінгусом те саме».

4

Поки піднімаємося сходами до квартири його подруги, він розповідає, як одного разу завзята прихильниця БДСМ розплакалася з ним від болю під час ніжного сексу. «Я ж говорив, ніколи не знаєш, що таке насправді біль». Анзол відкриває двері, вмикає світло і пропонує мені робити в квартирі все що заманеться. Я оглядаюсь, виходжу в вітальню і бачу, що Анзол роздягнений догола. Він не збуджений, підпалює свічки.

— Ти завжди ходиш голий?

— На сесіях — тільки якщо переконуюся, що дівчина сприйматиме це нормально, а при батьках ніколи. Мені просто так комфортно, намагаюся частіше.

Анзол пропонує чай. Я сідаю на диван і помічаю праворуч на скляному столику чорний фалоімітатор, анальні пробки, три німецькі презервативи та два флакони лаку для нігтів — чорний і білий. На нижній полиці лежить листівка з голою дівчиною. Усі секс-іграшки Анзол привіз із Санкт-Петербурга. Він ставить між ними вазу з пиріжками і чай, посуває столик ближче і сідає на підлозі навпроти.

Анзол каже, що йому важливо відчувати відчуття, а не розмірковувати про них. Він не рахує свої татуювання, не називає справжнє імʼя, не користується словами «добре» і «погано», не говорить, скільки йому років, тому що уникає «категоризації». Про дитинство розповідає мало: хворів діатезом і нічим не захоплювався. Одного разу був одружений шість років, і є дівчинка, яка називає його татом, але вони не бачаться. Анзол перестав слухати батьків, коли вони не змогли пояснити, чому він повинен робити щось не з власної волі. Вони називають сина його другим імʼям — загалом їх було три . Імена він просто «бере» і не фіксує в паспорті.

— Кожне з імен я брав для окремої субособистості. Чувак за паспортом — це маленький хворий хлопчик, який закінчив свій шлях років у вісім-девʼять. Потім зʼявився інший чувак — хворий підліток із комплексами, який прожив до 2007 року. А тепер Анзол — веселий і впевнений у собі. Anzol по-португальськи означає гак, і мені подобається, що якщо кличуть Анзол — найімовірніше, це до мене. А коли ти Маша або Вася, то це імʼя тебе ніяк не характеризує.

Усе, що Анзол робить зі своїм тілом, спочатку бачить в інших. У 2010 році він побачив сюжет про людину з гачками у спині та за півтора-два роки сам спробував підвішування. Коли проколи для гачків заростають, Анзол пробиває шкіру знов.

Йому не подобається спілкуватися з журналістами, тому що вони показують його «екзотичним». Раніше Анзол відчував себе фріком, а у 2013 році потрапив до секс-тусовки — і це почуття зникло: у новому оточенні його не просили розповідати, чому він вступає в полігамні стосунки і виглядає не як всі. «Мене просто взяли». Розповідає, що завжди хотів більше одного партнера, не любив приховувати та брехати в моногамній парі.

Останні півтора місяця Анзол зустрічається з двома дівчатами, з однією з них — півтора року. Троє коханців збираються приїхати разом. Стосунками Анзол називає гаму емоцій, сил і часу для партнерів, з якими планує «щось довше, ніж на кілька днів».

— Із дівчатками ми просто зʼявилися один у одного і дозволили так залишитися. Зараз вони мої близькі люди, і я впевнений, що люблю їх. Мені складно відповісти, хто саме ми одне одному — я не категоризирую людей. І я не хочу узаконювати стосунки, тому що не вірю в інститут шлюбу, нема чого повідомляти державі, зі скількома жінками я трахаюсь.

Наостанок я запитую, чи думав Анзол коли-небудь про те, що може зруйнувати його як особистість. Він відповідає: «Я коли-небудь здохну, може розібʼюся. Але чим більше тусуюся, тим дужче відчуваю себе невразливим».