Віталію Комарницькому 55 років. Він народився в Криму. У 1986 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Після вишу й до 1993 року працював в Управлінні внутрішніх справ Луганської області. З 1993-го до 2002 року був помічником ректора Луганського університету внутрішніх справ. Паралельно навчався в цьому закладі й через рік після випуску став його проректором, а в 2007-му — ректором.
У 2010 році Комарницького обрали депутатом Луганської облради від «Партії регіонів». Як і багато регіоналів, він не приховував симпатій до Росії. Цитуючи Солженіцина, казав, що Росії, Україні та Білорусі «судилося бути разом», просував патріотичне виховання молоді на цінностях СРСР.
У 2011-му разом з іншими регіоналами, у тому числі головою парламентської фракції ПР Олександром Єфремовим, якого нині підозрюють у державній зраді, був на врученні дипломів першим випускникам Луганського богословського університету. Вручала дипломи дружина тодішнього президента Людмила Янукович.
Комарницький знайомий і з колишнім регіоналом Володимиром Струком. Останній із 2006-го був головою селища Ювілейне, де розташований Луганський університет внутрішніх справ — місце роботи Комарницького. Вони обидва закінчили цей ВНЗ в 2001-му році. У 2011-му Комарницький запросив Струка на День міліції в університет, де той заспівав курсантам реп. Через три роки, у 2014-му, Струк підтримав «народного губернатора» Валерія Болотова та озброював бойовиків ЛНР. Зараз він іде на вибори в 113 окрузі в Луганській області.
Комарницький залишався депутатом Луганської облради, коли та 2 березня 2014 року ухвалила рішення не визнавати українську владу. Але чи підтримав цю ухвалу Комарницький — невідомо.
Коли влітку 2014-го проросійськи налаштовані озброєні люди захопили адмінбудівлі в Луганську, в університеті, який очолював Комарницький, тривали іспити. ЗМІ пишуть, що 11 червня виш «націоналізували» бойовики, а в гуртожитки заселилися люди зі зброєю. Сам Комарницький називає іншу дату. В одному з інтервʼю він розповів, що університет захопили 11 серпня, а до цього на будівлі весь час висів прапор України.
Комарницький виїхав із Луганська 15 вересня 2014 року, після Іловайська, захоплення Луганського аеропорту (1 вересня 2014 року) та оголошення перемирʼя (6 вересня). 16 вересня університет припинив роботу. Після переїзду його намагалися запустити в Сумах, потім у Миколаєві, зрештою, він переїхав у Сєвєродонецьк.
26 грудня 2014 року на сайті «МВС ЛНР» зʼявився матеріал про Комарницького. У ньому бойовики стверджували, що ректор у період бойових дій «позиціонував себе прихильником молодої Луганської Народної Республіки», але у вересні, скориставшись військовою блокадою Луганська, «під прикриттям представників МВС України просочився» в Сєвєродонецьк.
У Комарницького двоє синів. Обидва закінчили виш, де працює батько. Старший, Максим, після окупації працював у Миколаївській прокуратурі, а з 2018 — прокурором Головної військової прокуратури.
Молодший, Артем, за повідомленнями ЗМІ в 2014 році був слідчим головного управління МВС України в Луганській області в Сєвєродонецьку. У нього два профілі в Facebook. В одному з них указано, що він родом з Луганська, але проживає в окупованому Севастополі. У другому місце проживання — Москва. У листопаді 2015-го Артем Віталійович Комарницький, випускник Луганського університету внутрішніх справ, який мешкає в Севастополі, шукав роботу у сфері реклами та маркетингу. У липні 2018 року він зареєструвався в Росії як приватний підприємець. При реєстрації, як свідчить виписка російського реєстру, в Артема Комарницького було російське громадянство.
Підтвердити цю інформацію у Комарницького-старшого зараз неможливо. Ми спробували звʼязатися з ним, але в університеті відповіли, що він у відрядженні і спілкуватися телефоном не готовий.