Кабмін затвердив новий український правопис — з «етером» та «фавною». Що з ним не так — пояснює філолог і перекладач Остап Українець

Автор:
Юліана Скібіцька
Дата:
Кабмін затвердив новий український правопис — з «етером» та «фавною». Що з ним не так — пояснює філолог і перекладач Остап Українець

Артем Марков / Дар'я Светлова / «Бабель»

Двадцять другого травня Кабінет міністрів України затвердив новий правопис української мови, над яким комісія працювала майже п’ять років. Ці правила максимально схожі на правопис 1928 року — його скасували як «націоналістичний» за часів Йосипа Сталіна та затвердили інший документ, який і діяв донині. Автори нового правопису пишуть, що він «розроблений на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ» та зможе захистити українську мову від русифікації. Український філолог, письменник і перекладач Остап Українець постійно працює з українською мовою: він закінчив факультет філології в Києво-Могилянській академії, перекладає зарубіжних авторів, пише власні книжки. Він проаналізував правопис і знайшов у ньому багато невідповідностей. Ми записали його висновки.

До нових норм абсолютно у всіх є претензії. Метою будь-якого правопису є спрощення загальних норм. Тобто чим універсальніше правило, чим менше з нього винятків, то краще нам як носіям мови — легше його вивчити, застосовувати на практиці тощо. У певних випадках новий правопис цю ситуацію нормує — він дозволяє нам після деяких сонорних починати слова на букву «и», що набагато спрощує вимову. У деяких моментах він робить правила універсальними — наприклад, написання в словах грецького походження «т», а не «ф». Тобто не «анафема», «кафедра», «Афіни», а «анатема», «катедра», «Атени». Хоча ці норми пропонується використовувати як паралельні [з уже наявними], але це нормально — це і є універсальність. За старим правописом слово «траєкторія» писалося через літеру «є», але інші слова аналогічного типу, як-от «проект», «проектор», писалися через літеру «е». Зараз це все, слава господу, уніфікувалося, тепер «траєкторія», «проєктор» тощо.

Натомість транслітерація англійських літер h та g як «х», «г» чи «ґ». Раніше не було правила, яке можна було б виконати. Усі сподівались, що нова редакція правопису це виправить, але вона тільки погіршила становище. Я не розумію правило, яке там описано. Я декілька разів прочитав його і так і не зрозумів, чим вони взагалі послуговувалися, за яким принципом це має відбуватися. В українській мові традиційно багато проблем з іноземними назвами, тому що в 1930-х її активно уподоблювали до російських норм, ігноруючи вимоги української мови. Усі дуже сподівалися, що новий правопис це вирішить, але він вирішив сказати людям: «Пишіть, як вам зручніше і як ви хочете».

Що ще змінює новий правопис?

  • «Пів» окремо. Зараз числівник «пів» у родовому відмінку з загальними назвами пишеться разом (півгодини), а з власними — через дефіс (пів-Одеси). За новим правописом писати «пів» треба буде окремо: пів Києва, пів яблука, пів години. Винятки — слова у називному відмінку, що виражають єдине поняття, наприклад, півострів.

  • Попмузика. Зараз частина слів з першими іноземними пишеться разом, а частина через дефіс. Відтепер такі слова треба писати разом. Тобто: вебсторінка, попмузика, експрезидент, пресконференція.

  • Нова транслітерація. Правопис пропонує урізноманітнити традицію передачі іноземного буквосполучення au. Тому можна вживати «аудієнція» і «авдієнція», «аудиторія» і «авдиторія», «пауза» та «павза», «фауна» і «фавна».

  • Менше лапок. Деякі назви продуктових товарів можна писати без лапок і з маленької літери: кока-кола, любительська ковбаса. Така норма пояснюється тим, що ці слова стали загальними. Втім, незрозуміло, як саме будуть визначати загальність.

Цей правопис суперечить сам собі. У ньому може бути правило, згідно з яким ми пишемо категорію слів певним чином, а до нього — десять винятків. Ми перегортаємо декілька сторінок, знаходимо слово, яке за правописом буде винятком до попереднього правила, але в список воно не входить. Таких моментів я нарахував штук п’ять. Наприклад, «Аддис-Абеба» — воно наводиться в правилі використання дефіса — слово пишеться через дефіс, це логічно, але справа в тому, що воно має писатися «Аддіс-Абеба» за правилом про передачу «і» та «и» у власних назвах. Але його наводять як «Аддис-Абеба». Слово «леггорн» наводиться як приклад написання запозичених слів з малої літери. При цьому його написання порушує два інших правила правопису — оскільки це загальна назва, вона має писатися «легорн». Але насправді ні, бо це запозичення з англійської — Leghorn, тому воно має писатися як «леґгорн». Правопис це ніяк не вирішує. Якщо повишукувати всі ці блохи, то їх точно назбирається з кілька десятків. У кількох моментах правопис усе спростив. Але на кожне правило, яке вирішило певну проблему, з’явилося ще тупіше правило, яке створює нову або взагалі уневажнює попередні правила.

Тим, хто зараз навчається в школі, переналаштовуватися не доведеться. Старшокласники ще складатимуть ЗНО за старим правописом. Старий і новий правописи, як це зазвичай заведено, мають існувати декілька років паралельно. У молодших поколіннях все залежить від вчителів — наскільки вони зможуть вникнути в ці правила, при чому саме не завчити їх, а зрозуміти, чому так є. Тому що правопис дуже недосконалий, але в багатьох випадках є причина, з якої це правило запроваджується. Звичайно, буде багато скарг і критики, але це неминуча річ. Проблема в тому, що попередній правопис був невиконуваний в багатьох моментах. Нам був необхідний новий правопис. Натомість ми отримали інший невиконуваний правопис. Ми знову будемо критикувати, але вже трошки інші статті. Тому ситуація, як мені здається, залишиться такою самою.