Співачка Jerry Heil потрапила в фінал нацвідбору на Євробачення-2020. Як вона вісім років ішла до свого першого вірусного хіта — у великому профайлі theБабеля

1

У 16 років Яна Шемаєва виклала своє перше відео на YouТube — кавер на пісню Somewhere Only We Know гурту Keane. Вона сіла за комп’ютерний стіл, з якого навіть не прибрала стосик книг, поставила камеру збоку — так, щоб її голову було видно в профіль, увімкнула «мінус» та почала співати. Тоді Яна вирішила, що стане українською версією російської блогерки Каті Клеп, а її псевдонімом буде Jerry Heil.

У 2014 році вона подумала, що лише з каверами розкрутитися не вийде, і почала записувати розмовні відео. На той час на її канал уже підписалися близько п’яти тисяч людей. На першому розмовному відео, яке називалось «Речі, що мене бісять», Яна зі смішними хвостиками сиділа в себе вдома — тоді вона жила в місті Васильків у Київській області, і розповідала: «Третя річ, яка мене бісить найбільше з усіх, — це тенденція сучасної молоді приписувати собі якісь психічні захворювання».

Шемаєва знімала відео на різні трендові теми: міркувала про те, що їй у собі не подобається, радила, як обирати косметику чи боротися зі стресом. «Я часто знімала «ні про що», але з часом зрозуміла, що це не дає фідбеку, — згадує вона зараз. — Тим не менше, кілька тисяч на каналі вже було. Я повернулася до каверів».

Першу хвилю популярності Jerry Heil приніс кавер на пісні групи «Океан Ельзи». Влітку 2016 року Яна переспівала увесь їхній альбом «Без меж» за вісім хвилин. У виконавиці вже був власний стиль — вона співала під притлумлену музику, яку робила сама, міксуючи свій голос із електронними бітами. Фронтмен гурту Святослав Вакарчук перепостив кавер у Twitter зі словами: «Це варто почути!» Пост набрав понад тисячу лайків і півсотні репостів. «Я зрозуміла, що потрібно робити кавери на українських музикантів, бо є віддача», — каже Яна. Згодом її кавери на свої пісні репостили Onuka, The Maneken і Pianoboy.

2

Яна народилася 23 жовтня 1995 року в місті Васильків Київської області — районному центрі за 20 кілометрів від столиці, з населенням 35 тисяч. Її батьки працювали й працюють зараз м’ясниками, м’ясо вони обробляли просто на задньому дворі будинку. «Це відбувалося так: тато їхав у «паєздку» в село на Полтавщині, купував свиней, привозив, і впродовж тижня їх по одній не ставало. А потім вони з мамою продавали м’ясо і сало на ринку. У дитинстві я могла підійти, після того як свиню посмалили, і сказати: “Тату, відріж мені свинячі вуха”. Любила їх їсти», — каже Яна.

Зараз вона сироїдка: у 19 років відмовилась від молочних продуктів, а у 22 — від м’яса. Тоді вона була вдома у батьків і гортала сторіс в Instagram. В одній з них кухар різав сире м’ясо. Яну знудило. «Коли я сказала батькам, що сироїдка, тато довго мовчав. Ходив будинком вперед і назад — планував, як бути, — згадує Яна. — Повернувся зі словами: “Завтра я беру тебе за руку — і йдемо до психолога”. “До психіатра! ” — виправила мама голосом на межі зриву. Тато довго ображався, не давав із собою селфі робити, поки я не почну їсти м’ясо. Зараз змирився. Жартує. Дзвонить: “Коли на шашлички?”».

З трьох років Яна ходила в музичну школу і більшість часу проводила там. Вивчала естрадний та академічний вокал і гру на фортепіно, слухала інді-рок, любила The Kooks і Keane. У 15 вона почала писати власну музику, знімала кавери на гурти, які їй подобались. Після школи закінчила Київський інститут музики імені Р. М. Глієра за спеціальністю «хоровий диригент», потім вступила до Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського на композитора, але кинула виш на другому курсі. За словами Яни, їй було нудно серед студентів, більшість яких прийшли вчитися щойно після музичної школи. Вона сказала викладачці, що «щось не так», і пішла.

3

У 2014 році Шемаєва влаштувалась на роботу в маленький ресторан мексиканської кухні «Сальвадор» у Василькові. Вона грала на синтезаторі та співала кавери, а друг акомпонував їй на гітарі. За вечір їм платили 50—100 гривень.

Паралельно Шемаєва розкручувала свій Instagram і намагалася розширити аудиторію каналу на YouTube. Кілька разів компанія AIR, яка займається монетизацією відео у цій соцмережі, пропонувала Яні співпрацю. З часом блогерці приглянувся їхній партнер — «Сквозь». Це український канал, який продукує переважно російськомовні відео, тому велика частина його аудиторії — російська. «Сквозь» відзняли з Яною кілька роликів, у яких Шемаєва разом із ведучим каналу записувала лаунж-кавери на треки поп-зірок: у 2016 році вийшло кавер-відео на пісні гуртів «Ленинград» і «Время и Стекло» та репера Піки, у 2017 році — на російських реперів Тіматі та Гуфа. Після цього на канал Яни «прийшли» десять тисяч людей, майже половина — з Росії. «Тоді я придумала, що буду раз на місяць знімати відео російською — щоб утримувати цю аудиторію, а всі інші відоси будуть українською. Мені здавалося, що таким чином я зможу їх привчити до української мови», — згадує Яна. Проте ідея не сподобалась українським підписникам, які почали писати коментарі про те, що Яна «прогнулася». Сама вона каже, що лінувалася всерйоз займатися цими відео.

У 2017 році Яна разом із товаришем, з яким вони грали в ресторані, вирішила створити групу. Вони покликали ще двох своїх знайомих і почали репетирувати в гаражі в київському промисловому районі, куди дівчина приїжджала з Василькова. Гурт швидко розпався. У той же час Яна виступала сольно. Якось її покликали на захід «Селекція», який організовувало радіо «ДжемFM», — там нагороджували зірок естради. Яна співала попурі, організаторам сподобалось, і вони пообіцяли взяти в ротацію її власну пісню. Шемаєва швидко записала трек «Де мій дім» і почала шукати саунд-продюсера — надіслала демо-версію у дві компанії: Masterskaya і Vidlik Records. Наступного дня їй прийшла відповідь від Vidlik Records. «Коли [солістка групи ONUKA] Ната [Жижченко] мені написала, що їй і [продюсеру] Євгену [Філатову] сподобалось, я подумала: “ЧТО”? Почала себе щипати. Не могла повірити, я вважала Нату святою в українській музиці».

Шемаєва підписала контракт із Vidlik Records, того ж року випустила свій перший міні-альбом «Де мій дім». У ньому лише чотири пісні — ліричні та сумні. На обкладинці Яна у лакованій чорній шкірянці, з оголеним плечем. Вона каже, що їй завжди подобався сентиментальний образ. «Коли ми вперше побачилися з Натою, вона мені сказала: “Тобі не треба придумувати ніякі образи. Ти ось така, з Василькова, проста”».

У Vidlik є певний стиль, який простежується в музиці усіх виконавців лейблу, отже і Шемаєва не стала винятком. «Музика її першого релізу приємна, у ній багато цікавих вокальних нюансів, але ще немає хітового потенціалу, — пояснює музичний журналіст Олександр Варениця, який на прохання theБабеля проаналізував творчість Яни. — Це просто не той тип музики, який «вистрілює». «Постріл» — це зазвичай якийсь мем, прикол, пісня з «гачком» — текстовим або мелодійним».

На думку ще одного музичного журналіста, Олексія Бондаренка, альбом «Де мій дім» був не достатньо оригінальним. «Музика в ньому хороша, але аж надто прохідна. Звичайний поп українською під електронні інструменти», — каже він. Утім, альбом «Де мій дім» увійшов у топ iTunes, однак Vidlik Records нічого не заробив на ньому. Цього року інший лейбл — Best Music — запропонував Яні співпрацю на вигідніших умовах, і вона погодилась. Яна стверджує, що з Vidlik вони залишилися в дружніх стосунках. «Без Vidlik у мене нічого б не вийшло, — каже вона. — Женя [Філатов] безкоштовно робив мені мастеринг, а він у нього дорого коштує». Євген Філатов на питання theБабеля про співпрацю з Шемаєвою не відповів.

4

У серпні минулого року ім’я Яни вперше з’явилося в українських музичних виданнях. Причиною стала суперечка щодо авторських прав на пісню “Believer” американського гурту Imagine Dragons — кавер на нього Яна виклала на своєму YouTube-каналі. Правами на цю пісню володіє компанія Universal Music, в Україні її представляє лейбл Comp Music, який і подав на Яну скаргу в YouTube. Виявилося, що на каналі Jerry Heil є ще кілька каверів на пісні з каталогу Comp Music, компанія надіслала низку інших скарг на співачку — канал погрожували закрити. Яна на зупинці зняла відео, де попросила підписників зібрати необхідну для штрафу суму. Цих грошей вистачило для того, аби викупити три треки, але довелося закрити більшість влогів на каналі.

За декілька місяців після скандалу на каналі шоу «X-фактор» з’явилося відео з виступом Шемаєвої. Яна співала попурі на пісні Олега Вінника, одного з членів журі. Отримала чотири «так», але на наступному етапі конкурсу, який не показують на телебаченні, Яну відсіяли. Як вона розповідає, ведуча Оксана Марченко просто зачитала прізвища конкурсантів, які проходять, а її імені серед них не було. Яна не засмутилась — говорить, що розглядала шоу як піар-майданчик, і пішла на нього з розрахунком, що після публікації відео з кастингу глядачів на її YouТube-каналі побільшає.

«X-фактор» справді дав старт багатьом молодим виконавцям. Дмитро Монатік був учасником шоу в 2010 році, а Melovin та Аліна Паш стали фіналістами в 2015-му. Але через історію з Imagine Dragons усі влоги Яни були заблоковані, тож збільшити аудиторію на YouТube не вдалось. Та певна кількість людей таки перейшла в її Instagram. «Талант і хороший контент поєдналися з абсолютною бізнесовою безграмотністю, — говорить головний редактор Karabas LIVE Ігор Панасов. — Цей прецедент став повчальним для усього шоу-бізнесу». Утім, історія зіграла на користь молодій виконавиці, адже додала їй упізнаваності.

5

Кілька років тому в Україні з’явилися гурти, які займалися своєю розкруткою саме в соцмережах. Харківський інді-поп гурт Pur:Pur, інді-гурт з Кривого Рогу Brunettes Shoot Blondes, київське кабаре-бенд Dakh Daughters, харківський поп-панк колектив «Пошлая Молли» — усіх об’єднує одне: вони вдало стартували в YouТube або здобули там істотну частку своєї популярності.

Перший кліп «Пошлой Молли» — «Любимая песня твоей сестры», який виклали у червні 2017 року, набрав понад 12 мільйонів переглядів. Соліст Кирило Тимошенко родом з Харкова, але він одразу взяв курс на російський ринок і в перший свій тур поїхав містами Росії. Brunettes Shoot Blondes стали відомими в 2014 році завдяки кліпу Knock Knock, який подивились понад 11 мільйонів разів. Dakh Daughters виступали з концертами в театрі «Дах» (у Києві та Парижі), але масовій аудиторії стали відомі після того як кліп Rozy/Donbass набрав майже 2 мільйони переглядів. Групу Pur:Pur помітив продюсер Едуард Шум, коли вони виклали своє дебютне відео на пісню Cosmic Girl.

Але тільки через соцмережі в Україні все одно не розкрутитися. Основний шлях — телебачення. Туди намагаються потрапити різними способами — чи то через талант-шоу, чи то Національний відбір на «Євробачення». Так декілька років робили ті ж самі Brunettes Shoot Blondes і Pur:Pur. Це одне з найрейтинговіших шоу, тож навіть поразка дає значний поштовх для розкрутки артистів.

«Охоплення аудиторії на ТБ в Україні вище та інтенсивніше, ніж у YouTube, — підтверджує Ігор Панасов. — Динаміка є, за останні три роки в YouTube підтягнулась аудиторія людей 30—40 років. Але одна поява в прайм-таймі на телебаченні дає приблизно ту саму популярність, що й рік роботи в YouTube. Якщо говорити про Jerry Heil, то в неї був період позитивної співпраці з Євгеном Філатовим. Саме це вивело її в музичну індустрію».

6

Наприкінці 2018 року Яні написав саунд-продюсер Юра Водолажський і запропонував записати одну з її пісень. За словами Яни, пісня була специфічною, тому вони цю ідею відклали, але Водолажський познайомив її з музикантом Романом Череновим (Morphom). Напередодні Нового року Яна з Morphom записали один трек, але працювати разом їм настільки сподобалось, що на початку березня цього року вони випустили другу спільну пісню — «Охрана, отмєна». Вона швидко почала набирати перегляди, Morphom вирішив залишитись у проекті. Тож тепер Jerry Heil — не просто псевдонім блогерки, а назва її гурту. На пісню «Охрана, отмєна» вони планують зняти кліп, що значно підвищить кількість переглядів.

Цього разу Яна писала явний хіт. «Сингл «Охрана, отмєна» простий за формою, його легко наспівати, там цікаві гачки-рими, іронічний текст, — пояснює Олександр Варениця. — Практично всі атрибути ідеального вірусного хіта». Окрім цього, Яна знайшла вільну нішу — зараз в Україні майже немає поп-музики такого формату. «У жіночій поп-музиці є або велична Тіна Кароль із патетичними текстами та піснями про вічну любов і зраду. Або ж карикатурна Оля Полякова, але вона сприймається радше як фарс, — говорить Олексій Бондаренко. — А ось «Охрана, отмєна» — це саме іронічна сучасна поп-музика зі зрозумілим, але не вульгарним текстом, яка одразу запамʼятовується. На дебютнику Jerry, як і більшість артистів, намагалася бути дуже серйозною, гратися у “справжню поп-музику”. А тепер вона просто відпустила себе і випустила легкий трек».

7

Яна Шемаєва продовжує вести відеоблог. Говорить, що з каналу на YouТube вона досі не отримала ніяких грошей. Це стандартна ситуація. Як пояснює керівник відділу відео в компанії Genesis Савелій Барашков, деяким блогерам не вдається монетизувати свій канал на YouTube через низку причин. Зокрема й через наявність чужого контенту в роликах. Що, найімовірніше, і є причиною у випадку Jerry Heil.

У Яни близько 80 тисяч підписників в Instagram, він і приносить їй основний дохід. Щоправда, цей заробіток усе одно нестабільний — «буває 1 000 доларів [на місяць], буває менше». В Instagram можна заробити більше, але на це впливає не тільки кількість підписників, але й їхня активність. «Якщо не менше ніж 25 відсотків аудиторії регулярно дивляться сторіс, лайкають пости та пишуть коментарі — це гарна активність», — пояснює блогер Антон Скуратов, один із акторів каналу Vertuha, на якому виходять вірусні комедійні ролики. На своїй сторінці в Instagram він публікує багато вайнів, пранків і смішних відео, на нього підписані 132 тисячі людей. Через рекламу в Instagram він заробляє 30—40 тисяч гривень щомісяця, один рекламний пост на його профілі коштує від 150 до 400 доларів. Реклама у сторіс дешевша (адже її підписники будуть бачити тільки 24 години) — від півтори до трьох тисяч гривень. «Якщо ви систематично випускаєте контент [в Instagram], і вашій аудиторії він підходить, ресурс сам виводить пости в топ і рекомендації, — пояснює Антон. — Так вони набирають набагато більше охоплення та, у підсумку, передплатників і фанатів».

Яна почала писати і продавати пісні іншим співакам. Багато з них ще не вийшли, а з опублікованого — «Волосся кольору пшениці» Яни Бриліцької. Jerry Heil хотіли б зібрати сольний концерт в Atlas і планують зробити це вже після випуску альбому — він має вийти восени.

«Поки що мені подобається те, що я роблю, — каже Яна. — Подобається писати про наболіле, як-от «Білі кроси», подобається гнати і в той же час робити якісну музику. Хто його знає, можливо, вдасться вийти зі своєю музикою на світову сцену».