Початок карʼєри: Богдан переїжджає зі Львова до Києва, де працює в юркомпанії та господарському суді
Андрію Богдану 42 роки. Він народився у Львові. Його батько — Йосип Богдан — доцент кафедри цивільного права Львівського університету імені Івана Франка. З 1991 до 1994 він був заступником декана юридичного факультету, а в 1998 році безуспішно намагався потрапити до Верховної Ради як мажоритарник.
Того ж року Андрій Богдан закінчив юридичний факультет, який раніше очолював батько. Він навчався в одній групі з нині відомим адвокатом, колишнім заступником генерального прокурора Віталієм Каськом. Вони товаришують і зараз, але розповідати про університетське минуле Богдана Касько відмовляється — каже, поки той не публічна особа, це зайве.
Після інституту Богдан працював юрисконсультом на Львівській залізниці. Тоді ж, у квітні 2001 року, отримав адвокатське посвідчення і переїхав у Київ. У столиці Богдан одразу отримав гарну роботу: юристом компанії «Правіс». Її заснували Олексій Резніков, студент Богдана-старшого, разом з однокурсниками — Сергієм Власенком (майбутнім депутатом «Батьківщини») та Ігорем Пукшиним (майбутнім заступником Секретаріату президента Віктора Ющенка). Богдан-старший попросив Резнікова «звернути увагу на його сина». Резнікову молодий юрист сподобався, і партнери взяли його до себе в компанію. «Правіс» спеціалізувалася на господарських та адміністративних спорах з державними органами, насамперед — податковими.
«Він був дуже активний, не боявся авторитетів. Хотів бути успішним юристом, який добре заробляє, щоб жити, не обмежуючи себе в коштах», — згадує початок карʼєри Богдана Резніков.
Наприкінці 2001 року в судді Київського апеляційного господарського суду Михайла Новікова звільнилось місце помічника. Резніков порадив йому Богдана. Після співбесіди останнього взяли на випробувальний термін, а потім — на роботу в суд. Зарплата у юриста-початківця була невелика, але в суд він пішов не по гроші, а заради досвіду. Новіков згадує, що часто вони слухали по 80 справ на тиждень. Богдан вивчав кожну й писав проекти судових рішень. «Андрій був дуже комунікабельним. Сказати, що він одразу все вмів — ні. Але самовдосконалення і працездатність — дві риси, які мені в ньому сподобались. Якщо треба було працювати допізна чи у вихідні, він працював», — розповідає Новіков.
В уряді: адвокат Богдан працює на Віктора Ющенка, Ігоря Коломойського та Юрія Луценка й переходить з приватної практики в Мінʼюст
У 2004 році Богдан уже міг претендувати на посаду судді, але обрав інший шлях. Йому запропонували партнерство в компанії «Пукшин і партнери», яку Пукшин заснував після того, як залишив «Правіс». Богдан, який нещодавно одружився, погодився.
В одному з інтерв’ю він розповідав, що в 2004-му році «був членом команди, яка працювала над рішенням Верховного Суду, над судовим процесом про третій тур [виборів президента за участю Віктора Януковича та Віктора Ющенка]». Засновник «Правісу» Резніков, який також працював над цією справою, Богдана на робочих зустрічах не пригадує, але говорить, що всього в команді було 100—150 юристів і багато з них один одного не знали.
У 2005—2006 роках Богдан і Резніков зустрілися в судовому спорі про перегляд підсумків приватизації Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ). Богдан представляв уряд Юлії Тимошенко, Резніков — металургійну компанію «Інтерпайп» Віктора Пінчука. Останнього звинувачували в незаконній приватизації заводу. Головним суперником Пінчука в боротьбі за НЗФ була група «Приват» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Тимошенко відкрито звинувачували в тому, що вона лобіює їхні інтереси.
«Це був спір [не між урядом і Пінчуком, а] між Коломойським і Пінчуком, — згадує він. — Ми з колишніми партнерами представляли різні сторони, але ми їх [колишніх колег] добре навчили і вони пішли далі [за нас]. Хоча деякі їхні кроки ми передбачали, тому що наша школа».
Богдан розповів theБабелю, що в той час із Коломойським не спілкувався, але підтримував стосунки з тодішнім другом Коломойського — Геннадієм Корбаном, якого називали «рейдером номер один». Корбан бував на судових засіданнях щодо НЗФ.
З Корбаном Богдан познайомився роком раніше, під час Помаранчевої революції. Адвокат надавав йому «юридичні послуги» і на цьому ґрунті вони подружилися. За словами Корбана, Богдан був азартним сперечальником з гарним почуттям гумору і нормально сприймав критику. «Він хотів розвиватися не лише по юридичній лінії, хотів приносити користь на державному рівні», — розповідає про політичні амбіції Богдана Корбан.
У 2007-му Богдан став керівним партнером адвокатської фірми Пукшина, яка змінила назву на «Юридичні радники». Сам Пукшин до того часу очолив юридичну службу Секретаріату президента Ющенка. У 2007 році Богдан як адвокат представляв інтереси нинішнього генпрокурора, а тоді екс-глави Міністерства внутрішніх справ Юрія Луценка. Того звинувачували в незаконній роздачі нагородної зброї. Справу Луценко виграв і через роки говорить, що Богдан — тямущий адвокат.
Під час парламентських виборів 2007-го року Богдан отримав непрохідне 94 місце в списку партії «Наша Україна — Народна самооборона», одним із лідерів якої був Луценко. Хто тоді вніс юриста в список, генпрокурор не памʼятає.
Восени 2007 року Богдан місяць працював помічником на громадських засадах у депутата «Блоку Юлії Тимошенко» й відомого юриста Андрія Портнова. Через три роки, після того як Віктор Янукович виграв президентські вибори, Портнов вийшов з БЮТ і став заступником голови Адміністрації президента.
Міністерство юстиції України
В кінці 2007 року Богдан перейшов на роботу в Міністерство юстиції, на посаду заступника міністра Миколи Оніщука. Після перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року Богдан отримав посаду в Кабміні Миколи Азарова. У березні 2010-го він став заступником міністра Кабінету міністрів — Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики. Згодом цю посаду скасували, а в 2013-му Азаров повторно призначив Богдана уповноваженим Кабміну у сфері боротьби з корупцією. Створення цієї посади, за словами самого Богдана, лобіювали USAID та антикорупційний орган Ради Європи (GRECO).
Корбан згадує, що, працюючи в Кабміні Азарова, Богдан скаржився на завдання, які перед ним ставили, але про що конкретно йшлося, не уточнював. Сам Богдан у недавньому інтервʼю телеканалу NewsOne розповідав, що в уряді він розбирався з розкраданням державних коштів «Держінформʼюстом». Це держпідприємство керувало держреєстрами країни й разом з фірмами-розробниками програмного забезпечення виводило отримані у вигляді роялті гроші в офшори. За словами Богдана, за цією схемою стояв народний депутат Юрій Деревʼянко.
Після Євромайдану та відставки уряду Азарова Богдана з Кабміну звільнили, а у вересні 2014 його посада потрапила в список тих, що підлягають люстрації. У цей список, упевнений юрист, його вніс співавтор закону про люстрацію Деревʼянко. За словами ще одного співавтора закону, Деревʼянко справді на цьому наполягав. Люстрований Богдан не має права займати держпосади 10 років.
Вийшовши з влади, Богдан повернувся до приватної практики. Він почав працювати адвокатом юридичної компанії «Статус». Один із її засновників — молодший брат Андрія Ігор Богдан працює судовим розпорядником у Верховному суді.
Війна: Богдан працює в Дніпропетровській ОДА разом з партнерами Коломойського
У березні 2014 року в. о. президента Олександр Турчинов призначив Ігоря Коломойського головою Дніпропетровської ОДА (Порошенко перепризначив Коломойського після того, як виграв президентські вибори). Його заступниками стали давні друзі Богдана — Борис Філатов і Геннадій Корбан. Як розповідає Корбан, він запросив Богдана в обласну адміністрацію та познайомив з Коломойським. У команді бізнесменів тільки Богдан мав досвід держуправління та добре розумівся на законодавстві. У травні 2014 року Коломойський призначив відомого юриста своїм радником. Богдан стверджує, що до того часу кілька разів перетинався з Коломойським на публічних зустрічах, але тісно спілкуватися вони почали саме в 2014 році.
Філатов з Богданом познайомився теж до роботи в ОДА. На питання, де і як, відповідає просто: ми обидва — адвокати. У Богдана, за його словами, гострий розум і такий же гострий язик. Через гострий язик, а точніше «некоректні пости» адвоката про нинішнього мера Дніпра в соцмережах, колишні друзі давно не спілкуються.
В ОДА Богдан відповідав за юридичний супровід. З часом його переорієнтували на роботу з волонтерами. Він курирував імпорт броньованих вантажних машин для передової. ОДА допомагала і регулярним частинам, і «добробатам». Корбан згадує, що на це Богдан витрачав «величезні кошти» зі своєї кишені, але про які суми йдеться, не уточнює.
Волонтер Юрій Мисягін разом з Богданом допомагав 93-й бригаді, яка базувалася під Дніпром. 21 січня 2015 року вони везли на фронт вантажівку й потрапили під обстріл «Градів». «Ми сховалися в укриття, добре, що поруч нічого не прилетіло. Це було його [Богдана] перше бойове хрещення. Поводився дуже спокійно», — розповідає волонтер. Разом вони їздили в АТО в 2015, 2016 та зрідка в 2017 році. Зараз Богдан на фронті не буває, але, за словами Мисягіна, продовжує допомагати військовим: нещодавно передав 120 тисяч гривень на приціл, кілька днів тому надіслав ще 40 тисяч. Усього, за приблизними підрахунками Мисягіна, Корбан і Богдан на допомогу армії витратили десятки мільйонів гривень.
На парламентських виборах у жовтні 2014 року Богдана ще раз внесли до списку кандидатів у нардепи. Цього разу — від «Блоку Петра Порошенка». Його та ще кількох людей зі списку називали «квотою Коломойського». Потрапити в парламент з 74 місця Богдан не зумів. Але в грудні 2015 року кілька депутатів БПП пішли у виконавчу владу і Богдан мав посісти одне з місць, які звільнилися. До того часу стосунки між президентом і Коломойським зіпсувалися. Щоб не пропустити до парламенту радника останнього, у Раді зʼявився законопроект, що дозволяв партіям «чистити» списки, з якими вони йшли на вибори. Закон про «партійну диктатуру» або «закон імені Богдана», як його називали, ухвалили в лютому 2016 року. Богдана виключили зі списку БПП, і він знову не потрапив у парламент. У цей період — у 2015—2016 роках (точну дату Богдан не памʼятає) — він став адвокатом Коломойського.
Наприкінці 2015-го між Корбаном і президентом Порошенком розгорівся конфлікт. Сталося це, за словами Корбана, бо він очолював партію «УКРОП». Генпрокуратура затримала його відразу за кількома звинуваченнями: розтрата майна, організація злочинного угруповання і т. д. Коли його привезли в ГПУ і забрали телефон, єдиний номер, який згадав Корбан, був номер Богдана. Незабаром той очолив групу захисників Корбана і, за словами останнього, працював безкоштовно.
Вибори: Богдан вмовляє Зеленського піти в президенти і займається відразу всім
З Володимиром Зеленським Богдан познайомився в 2014 році, до початку війни на Сході. Сам Богдан потім розповідав, що це було ситуативне спілкування в колі спільних знайомих. Зеленський приїжджав в адміністрацію Коломойського в Дніпропетровську. Іноді вони зустрічалися в Києві.
Вперше Богдан намагався умовити Зеленського піти в політику в 2016-му році. Тоді народний депутат Борис Філатов став мером Дніпропетровська, і його місце в Раді звільнилося. Зеленський відмовився, але Богдан не здався. Навесні 2018-го він прийшов до майбутнього президента з соціологією, де в Зеленського вже був невеликий відсоток підтримки. Після цього Богдан приходив з пропозиціями не раз.
Гонтар Володимир / УНІАН
У передвиборний штаб Зеленського, за словами його кращого друга і бізнес-партнера Сергія Шефіра, Богдан зайшов на самому старті. Він допомагав з юридичними питаннями, давав поради. Соратники Зеленського про Богдана говорили як про главу паралельного медіа-штабу з окремим бюджетом. З собою юрист привів двох відомих політконсультантів — Микиту Потураєва та Дениса Семенова. У минулому вони працювали з Віктором Пінчуком, Сергієм Тігіпком, партією «УКРОП», у керівництво якої входить Коломойський.
Якщо вірити Богдану, у штабі він займався майже всім: «Я експерт [з] політології, соціології, виборчого законодавства... Моє завдання — обʼєднати українську дійсність із талановитим запалом команди «Кварталу 95». У січні 2019 року він став офіційним представником партії «Слуга народу».
Після першого туру виборів Богдан як представник штабу Зеленського провів кілька важливих зустрічей. Наприклад, спілкувався з директором Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником. Відомство розслідує кілька кримінальних справ, де фігурує бізнес Коломойського. Богдана тут же звинуватили в спробі вирішити проблеми клієнта, використовуючи новий статус. Але активіст-антикорупціонер Віталій Шабунін, який допомагав організувати зустріч, каже, що жодні кримінальні провадження Богдан і Ситник не обговорювали.
Богдан також зустрічався з головою Конституційного суду Станіславом Шевчуком. Вони знайомі понад 10 років. У цьому суді зараз є подання щодо конституційності закону про люстрацію, під дію якого потрапив Богдан. Якщо КС визнає закон неконституційним, юрист зможе працювати в держорганах. Наприклад, претендувати на посаду голови Адміністрації президента, яку йому часто готують журналісти та деякі члени команди Зеленського. Якщо закон залишиться чинним, ця та інші ключові посади для Богдана закриті.
Єдина лазівка, за словами Богдана — отримати свідоцтво учасника бойових дій. Категорія держслужбовців із таким документом не потрапляє під люстрацію. Богдан каже, що обійти закон і оформити таке посвідчення при бажанні він би міг без проблем, бо не раз був в АТО у відрядженні. Але робити це не буде, тому що у військових діях не брав участь і «морального права на це не має».
Про майбутнє Богдана і конкретну роботу у владі в команді Зеленського говорять неохоче. Сергій Шефір вважає, що юриста незаслужено критикують, але призначення адвоката Коломойського на будь-яку ключову посаду, наприклад, в АП, стане для нового президента ударом. Проти Богдана грають і його багаторічні добрі стосунки з колишнім заступником глави АП Януковича Портновим. На питання, чи вони зараз спілкуються, Богдан прямо не відповів, а Портнов говорити про це відмовився.
Сам Богдан на пряме запитання theБабеля про майбутню посаду у владі сказав, що хотів би наводити порядок у країні. «Я б хотів бути головою парламенту, або, можливо, генпрокурором, але таких планів у мене немає. Це мої філософські відповіді на ваші філософські запитання».