37 років тому сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Ми публікуємо унікальні фото про життя переселенців і роботу станції після катастрофи (архівний матеріал)

Евакуація

Перше повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС зʼявилося лише через 36 годин, коли державна комісія СРСР вирішила евакуювати мешканців Припʼяті — найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч. Опівдні 27 квітня 1986 року дикторка припʼятського радіо оголосила про «тимчасову евакуацію» жителів міста.

Аби зменшити кількість багажу та не допустити паніки, людям сказали, що вони зможуть повернутися додому за три дні. Їм рекомендували взяти з собою лише «документи, вкрай необхідні речі, а також, на перший випадок, продукти харчування». Інші речі, наприклад посуд і дитячі іграшки, а також свійських тварин вивозити не дозволяли.

На державному рівні перше коротке повідомлення зʼявилося лише 28 квітня о 21:00: «На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджено один з атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створено урядову комісію».

Станом на 6 травня евакуювали понад 115 тисяч людей з 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Від радіації ця територія постраждала найбільше. Пізніше її назвали Чорнобильською зоною відчуження. До неї увійшли північ Поліського та Іванківського району Київської області, де розташована електростанція, міста Чорнобиль та Припʼять, а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю. Сотні невеликих селищ, що опинилися в епіцентрі забруднення, зрівняли з землею бульдозерами.

Більшість людей виселяли до сусідніх районів Київської області: Згурівського, Макарівського, Васильківського, Яготинського та інших. А для працівників ЧАЕС та їхніх сімей наприкінці 1986 року почали будувати наймолодше місто України — Славутич. Спорудження завершили в рекордно короткі терміни — перші мешканці заселилися у свої квартири вже в 1987—1988 роках.

Наприкінці серпня — на початку вересня 1986 року для людей, евакуйованих із Чорнобильської зони відчуження, побудували окремі житлові райони в кількох селах Київської області. Наприклад, у Трубівщині Яготинського району та Аркадіївці Згурівського району. А для переселенців з Лубʼянки Поліського району, що опинилася в 30-кілометровій зоні, побудували нове однойменне село у Васильківському районі Київської області.

Вперше провідати будинки та сходити на могили на кладовищах у зоні відчуження переселенцям дозволили лише на поминальний тиждень після Великодня 1989 року.

Запуск станції після аварії

Після аварії роботу Чорнобильської електростанції призупинили, а понад 240 тисяч людей кинули на ліквідацію наслідків катастрофи. Вони розбирали завали, проводили дезактивацію території і зводили бетонний саркофаг навколо зруйнованого вибухом четвертого енергоблока.

Наприкінці травня 1986 року уряд СРСР вирішив відновити роботу трьох енергоблоків станції, а пʼятий і шостий — не добудовувати. Перший енергоблок запустили вже 1 жовтня 1986 року, другий — 5 листопада, а третій — 4 грудня 1987-го.

За незалежної України

Після пожежі на другому енергоблоці ЧАЕС у жовтні 1991-го Верховна Рада вже незалежної України ухвалила постанову про те, щоб припинити роботу станції до 1993 року. Але в жовтні 1993-го за пропозицією Кабміну Рада скасувала попередню постанову і вирішила «продовжити експлуатацію Чорнобильської АЕС протягом терміну, визначеного її технічним станом».

Під впливом західних країн Україна в грудні 1995 року підписала Меморандум про взаєморозуміння з членами «Великої сімки» і Єврокомісією, в якому зобовʼязалася закрити Чорнобильську АЕС до 2000 року.

Перший енергоблок припинив роботу в листопаді 1996-го, другий зупинили ще після пожежі в 1991-му. А останній, третій енергоблок зупинили 15 грудня 2000 року о 13:17 за наказом тодішнього президента України Леоніда Кучми під час телемосту «Чорнобильська АЕС — Національний палац «Україна».