Юрій Мєшков — кримський діяч старої формації; він давно знайомий з кримськими політиками, які перейшли на бік Росії після анексії півострова. Мєшков закінчив Московський державний університет, на початку 1980-х працював слідчим Кримської обласної прокуратури, потім — адвокатом. У 1990 році він обрався до Верховної Ради Кримської АРСР і чотири наступних роки створював політичну партію (а згодом і блок з кількох партій), яка боролася за автономію півострова і незалежність від України. Одним з його союзників був депутат Сергій Цеков — колишній районний хірург, який обрався у Верховну Раду ще радянської України «від трудового колективу».
У першій половині девʼяностих Крим відособлювався від «материка». Напередодні розпаду СРСР кримська Верховна Рада вибила для півострова статус автономної республіки, після розпаду — проголосила незалежність і ухвалила власну конституцію. За конституцією новоствореній Республіці Крим належало мати президента, премʼєр-міністра та парламент. Юрій Мєшков виграв вибори президента в 1994 році. Абсолютну більшість місць в парламенті зайняв близький йому блок «Росія». Сергій Цеков став спікером парламенту.
Відразу після виборів президент Юрій Мєшков і спікер Сергій Цеков посварилися: кожен з них хотів посадити свою людину в крісло премʼєр-міністра. Між президентом і парламентом почалася війна за повноваження. Мєшков призначив «свого» премʼєра, спробував підпорядкувати собі міліцію і прокуратуру, призначив нових глав міських та районних адміністрацій, спробував змінити керівників державних телеканалів. Його премʼєр-міністр оголосив, що приватизуватиме кримські підприємства. Парламент заблокував приватизацію, позбавив президента статусу глави держави і забрав у нього частину повноважень. У відповідь Мєшков спробував розпустити парламент.
Особливий колорит боротьбі між Мєшковим і Цековим додавав той факт, що в ній брали участь бандитські угруповання. Найбільше з них — «Сейлем» — було повʼязане з Партією економічного відродження Криму (ПЕВК). Лідери ПЕВК Анушаван Данелян і Володимир Гаспарян (Шевйов) отримали ключові посади в парламенті та зайняли сторону Цекова. Політична криза тривала у Криму протягом всього 1994 і 1995 років і завершилася тим, що новообраний президент Леонід Кучма «повернув» півострів. Він ліквідував посаду президента, повернув контроль над міліцією і прокуратурою, змінив процедуру призначення премʼєра. У кількох інтервʼю Юрій Мєшков стверджував, що тодішній голова СБУ Євген Марчук завербував Сергія Цекова і Володимира Гаспаряна, що його резиденцію захопив спецназ, а його самого отруїли і потім вивезли до Росії.
Після анексії Криму в 2014 році Юрій Мєшков спробував повернутися у кримську політику. Він заявив, що готовий знов очолити півострів, намагався проголосувати на референдумі та балотуватися в «Державну Раду Республіки Крим» — але обратися не зміг. До пʼятої річниці анексії він спробував провести прес-конференцію «Кримська весна».
Мєшкова затримали 18 березня в Сімферополі, а наступного дня районний суд заарештував його на дві доби «за опір співробітникам поліції». У той же день видання «Крим.Реалії» опублікувало відео-інтервʼю Юрія Мєшкова, де він називає нинішнього главу Криму Сергія Аксьонова дрібним бандитом. Свого колишнього суперника Сергія Цекова трохи раніше він називав зрадником інтересів Росії. З вересня 2014 року Сергій Цеков засідає в Раді Федерації Росії як «представник парламенту Республіки Крим».