Про яку раду йдеться
14 лютого на сайті Міністерства освіти і науки з’явилась новина про «затвердження положення про раду з питань співпраці з церквами та релігійними організаціями при МОН». Деякі ЗМІ написали, що при МОН створили «церковну комісію».
У Facebook посипались обурені коментарі. «Дана ініціатива просто за межею будь-якої адекватності», — пише користувачка Facebook Dana Gordiychuk. «У церкви величезна срака, яку вони хочуть вмостити на кожен стільчик», — обурюється Anatoly Didyk. «Це мідний таз для накриття перспектив прогресивної освіти», — пише видавець та ілюстратор Ілля Стронговський.
Проте насправді МОН створило Громадську раду при Міністерстві освіти і науки України з питань співпраці з церквами та релігійними організаціями ще 20 жовтня 2008 року. У наказі пояснюють, що її призначення, у тому числі — «формування духовності та моральності учнівської молоді».
З дня заснування ради її головою є екс-нардеп від «Нашої України» Володимир Марущенко. 10 років тому він був членом комітету ВРУ з питань соціальної політики та праці. Тоді, під час створення ради, його вибрали головувати, а 13 лютого цього року знову переобрали.
Представники яких церков і організацій входять в громадську раду при МОН:
Православної церкви України.
Української греко-католицької церкви.
Римсько-католицької церкви в Україні.
Української єпархії Вірменської апостольської церкви в Україні.
Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів.
Української церкви християн віри євангельської.
Союзу вільних церков християн євангельської віри України.
Української уніонної конференції Церкви адвентистів сьомого дня.
Української християнської євангельської церкви.
Об’єднання іудейських релігійних організацій України
Духовного управління мусульман України.
Чим займається «церковна» рада
Члени ради мають право читати проекти рішень міністерства, які стосуються тем моральності і духовності, проводити їх аналіз і радити щось змінити. МОН не зобов’язане виконувати рішення ради, вони мають рекомендаційний характер.
У ради є сторінка у Facebook, де її члени звітують про свою роботу. Більшість дописів — інформація про проведення конференцій, на яких вирішується, як прищеплювати дітям патріотизм і моральність. На сторінці хваляться, що за час свого існування Рада «посприяла» тому, щоб Міністерство освіти затвердило програми «з предметів духовно-морального спрямування» у школах та «програми виховання на засадах християнських цінностей» у садочках. Йдеться, зокрема, про предмет «християнська етика».
Ще у 1991 році в трьох областях — Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській з 1 до 11 класу почали викладати основи християнської етики. В МОН стверджують, що це була добра воля батьків, шкіл і місцевих органів управління освітою, і Міністерство освіти ніякого стосунку до цього не мало. У 2005 році вийшов Указ президента Віктора Ющенка про поліпшення духовно-морального виховання в навчальних закладах. Тоді у школах з’явились факультативні уроки.
«[На таких уроках розповідають] про всі конфесії, вони стали культорологічного напрямку ... проводяться тільки за заявою батьків, що вони не проти викладання такого курсу їх дітям», — каже працівниця департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Наталія Бєскова. Вона додає, що кількість шкіл, у яких викладають такі курси, постійно зменшується.
Пізніше група депутатів створила громадську раду при міністерстві, яка б займалась «духовними питаннями». Лобіював її у тому числі теперішній голова ради Марущенко. Рада переглядала програму уроків з християнської етики та започаткувала конкурс «Юні знавці Біблії». Його проводили за кошти релігійних організацій, які входять у раду.
Що ж тоді затвердив днями МОН?
14 лютого МОН всього лише оновило Положення про Раду. За словами заступника голови ради Юрія Решетнікова, в оновленому документі нічого не змінилось. Просто ГР існує вже 10 років, тому положення потрібно було формально оновити, щоб воно залишалось «активним».
У статті 35 Конституції України зазначено, що школа повинна бути відокремленою від церкви, проте Бєскова переконана, що діяльність ради не суперечить Конституції України.
«Абсолютно не суперечить через те, що вони не є складовою міністерства, — каже вона. — До ради не входять представники міністерства. Є тільки координатор, який лише протокольно спрямовує діяльність: що можливо, що ні. Ніякого великого впливу на освітній процес вони не мають. Одним з головних принципів освіти у нас є науковість. І принцип відокремлення держави від церкви свято сповідується», — говорить вона.