У Київ вперше привезли «Чорно-білі балети» Іржі Кіліана. На премʼєрі одну з ролей зіграла прибиральниця із theБабеля, а зал їй аплодував. Ось як це було

Редакція theБабеля: ранок

В одному з балетів Іржі Кіліана та Меді Валєрські є нестандартна роль: на самому початку сцени виходить жінка зі шваброю і робить вигляд, що протирає сцену. Ця роль вільна, і ми вирішуємо ввести в балет прибиральницю з редакції.

Вранці 13 лютого в редакцію theБабеля приходить фотограф. Вона повинна відзняти Марію за роботою, після чого ми поїдемо в Жовтневий палац на репетицію. Марія знає, що ввечері їй доведеться повторити ці ж дії перед майже двома тисячами глядачів. Каже, що не хвилюється.

У Київ трупа з 20 артистів Грузинського театру опери та балету і ще десятеро людей технічного персоналу приїхали 12 лютого. Вони зібралися показати програму сучасних балетів, які поставив відомий балетмейстер Іржі Кіліан. Глядачі побачили їх вперше ще в кінці вісімдесятих — початку девʼяностих, у рідному для Кіліана Нідерландському театрі танцю. Потім усі ці балети ставили на сцені міланського Ла-Скала, у балетних театрах у Лос-Анджелесі, Монте-Карло, Будапешті, Монреалі, Мельбурні, Сіетлі, Цюриху, Варшаві, Пітсбургу, Нью-Йорку, Лондоні, Женеві й інших містах в усьому світі.

Марії 64 роки. Двадцять років вона пропрацювала інженером-конструктором, потім ще двадцять років у торгівлі. У 2012-му Марія вирішила влаштуватися працювати прибиральницею, хоча син був проти. Сам він багато років тому виїхав працювати до Ірландії. Марія каже, що пішла на роботу тільки тому, щоб не збожеволіти від нудьги вдома. Жінка відразу погоджується вийти на сцену, і сама ідея їй подобається. Каже, у неї вже був досвід виступів перед великою аудиторією. Кілька років тому її запросили взяти участь у ток-шоу на одному з українських телеканалів. Їй сподобалося, хоча трохи бентежили камери. У балеті камер не буде.

Домовляємося, що прийдемо на репетицію опівдні, а сам балет починається о сьомій вечора.

Жовтневий палац: опівдні

Цього ж дня, як і домовилися, ми приходимо на репетицію в Жовтневий палац. В останній момент розклад змінюється. Замість нашого балету зараз проганятимуть інший, у ньому ролі для Марії немає. Тому доводиться сісти в залі й чекати. Палац погано опалюють, і на вулиці мінусова температура, тому організатори переймаються, щоб увечері не було так само холодно. Марія смикає за рукав.

— Уніформа прибиральниці у мене з собою, раптом що. У ній я й буду виступати.

Через кілька годин у залі зʼявляється Ніна Ананіашвілі. Вона чудово виглядає: волосся майже до плечей, на ній пальто нерівного крою і широкий строкатий шарф.

Ананіашвілі станцювала у всіх місцях, де тільки мріє попрацювати будь-яка балерина: в Королівському балеті Лондона, Копенгагена, Стокгольма, в Баварському національному балеті та Гранд-балеті Монте-Карло, у норвезькому, португальському та фінському національних балетах. Працювала в «Нью-Йорк Сіті балет», паралельно у Большому театрі, куди прийшла в 18 років і затрималася в ньому ще на 18.

Ніна відразу ж вибігає на сцену і каже, кому і яку позицію зайняти. Розмовляє з артистами то грузинською, то англійською. Іноді розмахує руками та щось промовляє російською. Вона керує балетною трупою останні пʼятнадцять років.

Ніна розповідає, що «Чорно-білі балети» привозить в Україну вперше. Хоча Кіліан зробив їх у кінці вісімдесятих, на сцені театру опери та балету в Тбілісі їх поставили лише в 2006 році. І ось тепер представили в Києві.

— Я бачила, як артисти інших балетних труп їх виконували. Мої танцюристи роблять це на рівні, якщо навіть не краще за багатьох інших. Ми не зустрічалися з Кіліаном у Тбілісі, у нього аерофобія, і, здається, останні роки він зовсім не літає. Тому він прислав до нас у театр своїх асистентів-постановників, які поставили балет точно так само, як це робив Кіліан на сцені Нідерландського театру танцю. Наша трупа вже їздила з цією хореографією в Штати, Балтію, Ізраїль. Ми нічого не можемо додавати від себе в балети Кіліана. Ми навіть руку по-іншому поставити не можемо, бо за цим суворо стежать.

Репетиція: 16:00

Через три години починається репетиція балету «Маленька церемонія», у ньому задіяна Марія. Вона радісно зауважує, що на сцені грузини. Хоча трупа цілком інтернаціональна. У ній 64 людини, на гастролі в Київ з них приїхало двадцять. У трупі зайняті японці, англійці, італійці, греки і навіть бразилець. Все тому, що знайти в Грузії хлопців для балету складніше, ніж дівчат. Батьки вважають, що краще віддавати своїх дітей на народні танці.

Ананіашвілі пояснює, що найбільша проблема під час гастролей — освітлення.

— Сучасна хореографія вимагає сучасного освітлення, а далеко не всі театри та культурні простори можуть це надати. Чим новіший театр, тим простіше на його сцені показати сучасний балет. Тому в сучасній хореографії світло не менш важливе, ніж самі рухи.

Трупа репетирує вистави з реквізитом — шаблі, полотно розміром з саму сцену, пересувні сукні. Їх возять із собою.

— Класичні постановки простіше збирають зали, і загалом публіка краще на них реагує. Сучасні спектаклі завжди продаються гірше, але не робити їх не можна — вони важливі для танцівників. Ми — державна трупа, нас фінансує уряд, але гастролі лягають на наші плечі. Вдома за виставу ми отримуємо більший прибуток, аніж на виїзді. Але з погляду іміджу це нова публіка, нові ситуації, інша атмосфера. Ми не їздимо на дешеві гастролі. Я порівнюю це з вином, я своє вино не готова продавати за дві копійки.

Ананіашвілі і сама досі виходить на сцену як балерина. Її часто звуть у європейські постановки як запрошену зірку, але через завантажений графік не завжди виходить. Кілька років тому вона танцювала балет «Маргарита та Арман» (балет Фредеріка Аштона, який він придумав для Рудольфа Нурєєва і Марго Фонтейн у 1963 році) з тепер уже скандальним танцівником Сергієм Полуніним.

Хоча в нього репутація ексцентричної і недисциплінованої людини, на співпрацю це ніяк не вплинуло. За словами Ананіашвілі, Полунін — один з тих, хто може продати зал і на Заході, і тут.

— І технічно, й емоційно зі своїм завданням він впорався дуже гарно. Хоча від того, які заяви він зараз робить, його карʼєра точно не зміниться на краще.

Поки ми говорили, Марія відрепетирувала свій прохід сценою. Її відпускають, але просять із зали нікуди не йти. Невідомо, чи знадобиться ще раз повторити номер.

Репетиція: 18:00

За час семигодинної репетиції майже ніхто не йде зі сцени: артисти репетирують без перерви, керівник і її помічниці теж цілий день тут.

Ніна Ананіашвілі, яка танцювала по всьому світу, каже, що найважче було в американському балеті.

— Репетиція починається вранці, триває до шостої вечора, о сьомій починається вистава, і так шість-сім днів на тиждень. Дуже великі навантаження.

Ще кілька років тому в Грузії балерини танцювали до 38 років, далі отримували пенсію. Тепер пенсії скасували, і балерини змушені танцювати далі, хоча багато хто через стан здоровʼя не може цього робити.

— Якщо дорослі балерини не будуть іти, то не звільняться місця для молодих. Дорослі балерини, якщо хочуть, повинні мати можливість залишитися в театрі для характерних ролей. Вікова балерина в ролі юної дівчини виглядає так само дивно, як і юна в характерній ролі. Але будь-якому керівнику потрібен танцівник, який може танцювати відразу всі ролі, і тому характерних артистів може собі дозволити не кожна трупа.

У самої Ніни була травма, після якої вона могла не повернутися в балет. Їй було 32 роки.

— Я розірвала звʼязки в коліні, і тільки через девʼять місяців змогла знову танцювати. Тоді вперше в житті я скасувала свої вистави, хоча квитки вже були продані. Жоден європейський чи американський театр не розірвав зі мною контракт. Після травми я почала танцювати ще краще. У це важко повірити, але відбувається переоцінка всього. Ти раптом усвідомлюєш, що живий, можеш працювати і перестаєш звертати увагу на дурниці.

До премʼєри всього півгодини, Ніна йде, а на сцені залишається ще сім танцівників. Репетиція продовжується аж до початку вистави.

Балет: 19:00

У залі вже багато глядачів. Публіка дуже різна: хтось у звичайному одязі, а хтось в оксамитових сукнях і шовкових рукавичках. Марія дуже втомилася, і відразу після свого тріумфу хоче піти додому. Цілий день репетицій у палаці виснажили її, а вдома чекає голодний кіт.

— Я ж усе одно всі балети вже подивилася. І нічого, що артисти не були в костюмах. Головне ж те, як вони рухалися.

Марія виходить на сцену. Вона йде з одного кінця в інший. Глядачі розуміють, що це авторський хід, а не просто прибиральниця, і аплодують. Марія трохи сутулиться, і намагається пройти швидше, ніж робила це на репетиції. Мабуть хвилюється. Уся її роль займає не більше хвилини. Зал аплодує. Марія йде зі сцени.

— Я навіть і не памʼятаю, коли востаннє була на балеті. А на головній сцені — ніколи. Це прекрасний день, хоч я і довго чекала на свій вихід. І я зовсім не хвилювалася.