Дмитра Фірташа заарештували ввечері 12 березня 2014 року у віденському районі Маргаретен. Він тільки повернувся з Франції і планував виліт в Україну. У поліції бізнесмену пояснили, що арешт провели за запитом американської влади — він перебував у міжнародному розшуку і під слідством ФБР з 2006 року.
Його звинуватили в дачі великого хабара індійським чиновникам — $18,5 млн. За ці гроші Фірташ і його компаньйон Андраш Кнопп поза конкурсом отримали дозвіл на розробку родовищ з видобутку титану в індійському штаті Андхра-Прадеш. Готову продукцію планували збувати компанії Boeing. Річний прибуток міг скласти близько $500 млн.
Під юрисдикцію США Фірташ потрапив відразу з двох причин: головний офіс Boeing розміщується у Чикаго, а для перерахування хабара, як стверджують обвинувачі, він використовував американські рахунки. Штати відразу почали вимагати в австрійської влади видати бізнесмена їм.
Процедура екстрадиції складається з декількох етапів: спочатку суд приймає рішення про екстрадиційний арешт. Потім розглядає справу про екстрадицію по суті і або дозволяє видачу, або ні. Останнє слово — за міністром юстиції Австрії.
Рішення про екстрадиційний арешт бізнесмена Земельний суд Відня у кримінальних справах виніс швидко — 13 березня 2014 року. Через 8 днів Фірташ вийшов на свободу під заставу без права залишати країну. Рекордну для Австрії заставу — €125 млн — за нього вніс близький до Володимира Путіна бізнесмен Василь Анісімов.
Адвокати Фірташа збудували стратегію захисту навколо однієї тези — звинувачення проти бізнесмена політично мотивовані та спрямовані на те, щоб обмежити його вплив на політичні процеси в Україні. На суді Фірташ заявив, що США переслідують його тому, що він не підтримував політику Юлії Тимошенко. Вона й американський уряд, за словами бізнесмена, бачать майбутнє України інакше, ніж він. «Я вважаю, що Україна повинна бути незалежною, нейтральною, мати однакові відносини з РФ і ЄС. Вона [Тимошенко] так не думає. Їй було важливо премʼєрське крісло та президентство», — сказав він під час судового засідання 30 квітня 2015 року. У цьому засіданні суд відхилив запит про екстрадицію Фірташа у США. Однією з причин було те, що суд не міг виключити політичні мотиви звинувачень.
Прокуратура це рішення суду оскаржила, і 21 лютого 2017 року Вищий земельний суд Відня дозволив екстрадицію Фірташа у США. Залишалося дочекатися рішення міністра юстиції Австрії. Але в цей же день Фірташа затримали. На цей раз — за запитом Іспанії, яка оголосила бізнесмена у міжнародний розшук ще в кінці 2016-го за підозрою у відмиванні коштів і теж наполягала на його екстрадиції. Але австрійський суд у видачі відмовив, не побачивши для цього достатніх підстав.
Після остаточного вирішення питання з Іспанією затримати екстрадицію Фірташа у США було майже неможливо. Але захисту це вдалося. До команди адвокатів бізнесмена входять відомі американські політики та юристи: екс-прокурор Ден Уебб, колишній адвокат Білого дому Ленні Дж. Девіс і Майкл Чертофф, міністр внутрішньої безпеки США у 2005—2009 роках. Вони подали скаргу до Верховного суду Австрії, назвавши екстрадицію у США порушенням прав свого клієнта. Посилалися адвокати не на Європейську конвенцію з прав людини, як прийнято в таких випадках, а на Хартію основних прав Європейського Союзу. Це поставило суддів Верховного суду Австрії у глухий кут. Вони звернулися до суду Європейського союзу в Люксембурзі з проханням розʼяснити, чи можуть громадяни посилатися на Хартію. Сьогодні суд ЄС повинен оголосити своє рішення. Після цього питання екстрадиції Фірташа у США може знову повернутися до міністра юстиції Австрії, або справа отримає новий поворот.