Головне питання зараз — наскільки гуманітарна місія в Олешках вплине на подальшу оборону Херсону. За час перемир’я росіяни перегрупувалися й отримали підкріплення. Водночас перемир’я діяло в обидва боки. Чи можемо ми говорити, що росіяни отримали вигідніші позиції, ніж були до гуманітарної місії?
Для росіян [перемир’я] було єдиною можливістю відновити втрачені позиції в Олешках і поблизу них — зокрема у Великій Кардашинці та Голій Пристані. Це населені пункти, розташовані вздовж Дніпра. Вони хотіли затягнути в тамтешні ліси свої артилерійські системи. Адже 34 бригада [не рахуючи суміжників] з першого січня знищила понад 110 російських гармат, які стояли в лісах навколо Олешків. Те саме стосується реактивних систем залпового вогню «Град». За час перемир’я [росіянам] вдалось затягнути артсистеми в ліс за Олешками.
«Бабель»
Але [в результаті гуманітарної місії] вони отримали й мінуси. Людей в Олешках стало менше, тож нам простіше виявляти росіян і знищувати їхні укриття — будинки й підвали. Наприклад, у мікрорайоні Житлоселище [на східній околиці Олешків] їх найбільше — у тамтешніх п’ятиповерхівках. Зараз у росіян настрій на кшталт «слава богу, що ми встигли затягнути продукти харчування в Олешки, тепер можна кілька тижнів сидіти в підвалах і не бігати, щоб нас не вбивали на вулицях». Тому глобально перемир’я ні на що не вплинуло, окрім того, що ризик для цивільного населення збільшився.
«Бабель»
Чи помітили ви нестандартні дії з боку росіян після завершення перемир’я?
Чогось нового ми не побачили. Росіяни намагаються сунути своє «м’ясо» на острови, щоб відновити позиції, накопичити диверсійні групи й пролізти до берега Дніпра. Вже після [завершення] перемир’я ми знищили певну кількість військовослужбовців, які намагались це зробити. Але росіян побільшало. Це пов’язано і з тим, що ми не мінували ні ліси, ні інші ділянки, якими пересувалась їхня піхота і «верблюди».
«Верблюди» — це російські військові, які займаються логістикою: пішки переносять боєкомплект, пальне та їжу на позиції. Раніше, ще рік тому, росіяни могли спокійно заїжджати машинами. Потім перейшли на наземні роботизовані комплекси (НРК), які їхали через ліси. Але й ті почали підриватися на мінах. Тоді росіяни стали переносити вантажі на собі — так і з’явилися ці «верблюди». Їх теж регулярно знищують, але перехопити всіх неможливо: заважають туман, дощ та інші погодні умови. Тому частині росіян усе-таки вдається просочитися в Олешки.
Український FPV-дрон влітає в так званого верблюда.
Сили безпілотних систем / Птахи Мадяра
Ми бачили, що українським військовим вдавалося доставляти містянам провізію дронами. Чи означає це, що росіяни не можуть повністю контролювати небо над Олешками?
Росіяни не контролюють небо над Олешками. У них є позиції, зокрема в пʼятиповерхівках, але в місті вони фактично заблоковані. Вони не можуть стріляти, бігати за дронами чи виставляти мобільні вогневі групи. Над Олешками цілодобово працюють наші розвідувальні дрони. Якщо хтось висуне носа, через хвилину-дві йому прилетить FPV-дрон. Зараз, поки їм є що їсти, вони не показують ознак життя. «Верблюди» [до них] поки теж не ходять.
Якщо Олешки не можуть вважатися для росіян надійним опорним пунктом, то де на цьому напрямку їхні основні опорні пункти? Чи можна говорити, наприклад, про Раденськ?
Олешки для росіян — це вже лінія фронту. Виноградове, Брилівка, Великі Копані, які за Раденськом, — їх опорні пункти. Туди наші дрони не долітають. А от сам Раденськ [який за 20 км від Олешків] ми взяли під повітряний контроль. Коли щось виявляємо, наші FPV-дрони та інші ударні дрони швидко знищують ціль. Хоча, звісно, там важко вести аеророзвідку, бо для «мавіків» це задалеко. Останніми місяцями росіяни зазнали [в Раденську] дуже великих втрат. Ще є Підлісне, своєрідний транзитний пункт: звідти росіяни намагаються невеликими групами просуватися в бік Олешків. Дістати їх там значно важче.
«Бабель»
До гуманітарної місії я спілкувалася з мешканцями Олешків. І коли вже евакуація стала неможливою, були люди, яким вдавалося «евакуюватися», йдучи дорогою на Раденськ. Як це стало можливим, якщо сам Раденськ окупований?
Дорога [на Раденськ] під контролем наших сил. Останні півтора місяця мешканці Олешків можуть безперешкодно добиратися до Раденська — пішки, на велосипедах, поодинці або групами. Там вони ходять на ринок, купують продукти й повертаються назад. Російських військових на цій дорозі немає.
Ми також не мінуємо дорогу, щоб люди не підривалися. Крім того, у нас достатньо FPV-дронів, які можуть швидко уразити будь-яку ціль — машину, багі, квадроцикл або російського військового. Тому ми можемо контролювати дорогу без мінування. Завдяки контролю над цією ділянкою, а також тому, що російські військові в Олешках ховаються в підвалах (їх у місті щонайменше сотня), ми можемо проводити гуманітарні повітряні операції й доставляти допомогу мешканцям. І будемо продовжувати це робити, бо в місті залишається щонайменше тисяча людей.
Про «острови» в дельті Дніпра між Херсоном і Олешками. Вони постійно фігурують у новинах, коли йдеться про Херсон. Що це за острови?
Йдеться про «острови» Олексіївський, Круглик, Великий Вільховий, Карантинний. Це не стільки острови, скільки острівна агломерація: дерева, очерет, кущі, дачні поселення вздовж Дніпра по обидва боки перед Антонівським мостом. Їх можна назвати острівними плавнями. Росіяни бояться, що ми просунемося до Олешків через острови і наші диверсійні групи почнуть заходити в місто. Минулої осені всі виходи через річку Конку та інші річки, які з Олешків і Козачих Лагерів виходять до Дніпра, мінували ми. Це було потрібно, щоб росіяни не могли штурмувати і десантуватись на човнах у напрямку Херсону. Але ситуація змінилася: тепер росіяни мінують ці річки, щоб не допустити висадки нашого десанту на острови. За цей рік на островах загинули сотні російських військових. Щодня там гинуть по двоє-троє, а іноді й четверо.
«Бабель»
Хто контролює ці острови?
Це сіра зона. Але небо контролюємо ми. Зауважу, що на лівому березі вздовж Херсону, у смузі оборони 34 бригади, у нас багато позицій, які нікуди не зникали. Тому росіяни бояться, що ми почнемо просуватися диверсійними групами в бік Олешків.
Чи можете ви розповісти про конкретну операцію росіян, пов’язану з островами? Бо це, мабуть, не лише банальні переправи на човнах в туманну погоду. Які ще тактики вони використовують?
Минулої осені та зими росіяни намагалися заходити на острови ніби з тилу: виходили човнами з річок у районі Голої Пристані і у тумані або вночі висаджувалися на Дачах уздовж дельти Дніпра, поблизу Антонівського мосту. Так вони хотіли оминути складний маршрут, на якому їхню піхоту знищували дрони або вона підривалася на мінах.
«Бабель»
Але ця тактика провалилася. Усі човни знищили, а російських військових, які встигли висадитися поблизу Антонівського мосту, ліквідували. Одна з останніх таких висадок була взимку. Тоді за пів години їх знищили дронами. Зараз росіяни вже не намагаються так заходити на острови, а просто відправляють туди піхоту. Їхнє командування обманює своїх бійців, переконуючи, що там закріпилися росіяни. Насправді ж на цих позиціях давно немає живих російських військових. Острови всіяні трупами.
Одним із пріоритетів росіян може бути Карантинний острів, адже звідти відносно зручно дістатися мікрорайону Корабел. Чи так це? І чи можемо ми говорити, що все-таки поодинокі росіяни змогли досягти цілі?
Наприкінці жовтня росіяни спробували висадитися в мікрорайоні Корабел, скориставшись сильним туманом. Вони зайшли з боку Гідропарку. Вишли шестеро російських військових: троє потрапили в полон, решту знищили. Ця група мала закріпитися на березі й передати сигнал [командуванню], що наших позицій там немає. Але щойно вони висадилися, то зіткнулися з нашою лінією оборони.
Згодом були чутки, нібито вони висаджувались повторно. Але наші підрозділи проводили зачистку по будинках [зокрема під час перемирʼя], і їх ніхто не виявив. Тобто росіяни або набрехали, або висадились десь на інших островах, або потонули.
Але висадки можуть повторюватися. Це війна, і Корабел для росіян — абсолютний пріоритет. І не тому, що звідти їм буде легше просунутися в Херсон, — адже там уже багато наших підрозділів. Їм важливо зробити флаговтик і прозвітувати. Це для них геополітичне завдання. Карантинний острів був, є і буде для них ласим шматком. Якщо буде туман, ймовірність нової спроби висадки дуже висока.
«Бабель»
Нині чимало людей занепокоєні тим, чи є загрози для Херсону. Чи є вони? Якщо так, то які? Якщо це не наземний наступ, то чи можете ви говорити, що вже незабаром Херсону погіршає з неба?
Взимку їхній вогневий потенціал буде меншим. По-перше, опало листя, настали холоди, тому через погодні умови їм буде набагато складніше проводити операції через річку. По-друге, після перемир’я ми відразу почали перехоплювати ініціативу. Почали активно бити по росіянах на лівому березі, використовувати все, що маємо. Глобальних загроз для Херсону немає. Ми бачимо й чуємо абсолютно все, що відбувається на лівому березі, і всіх, хто там перебуває.
Єдина загроза — це хаотичні артудари по місту, які небезпечні для цивільних. Херсон стоїть на лінії фронту, тож хоч би як ми хотіли, не можемо гарантувати, що сюди більше не прилетить жоден снаряд. Також залишається загроза атак FPV-дронів. Влітку ситуація з ними була дуже важкою. Після перемир’я кількість російських розвідувальних дронів, які літають над правим берегом, зросла на 90 відсотків. Ще приблизно на 40 відсотків побільшало артилерійських обстрілів — росіяни підтягнули гармати. Великих масованих нальотів тими ж дронами ми зараз не бачимо.
Які російські підрозділи діють на вашому напрямку? Чи можемо ми приблизно порівняти їхні сили із силами 34 бригади?
Влітку тут стояли військові 50 окремої бригади безпілотних систем РФ «Варяги». Їх зняли й перекинули кудись на Донеччину. Загін, який стояв тут, зазнав найбільших втрат серед усіх підрозділів «Варяг». Зараз тут діють безпілотні підрозділи 98 гвардійської повітряно-десантної дивізії РФ. «Рубікону» [на цій ділянці] немає. Станом на сьогодні наш безпілотний потенціал набагато вищий, ніж у противника на лівому березі. Щогодини десятки наших дронів летять на лівий берег у пошуках цілей.
Чи можете навести цифри, скільки бригада зараз за добу нищить росіян, які так чи інакше намагаються просочитися в напрямку Херсону (з боку островів, зокрема)?
За жовтень [34 бригада] знищила 94 російських військових. Насправді ця цифра більша, але не всі втрати ми можемо підтвердити. Наприклад, після нічного удару важким бомбером у лісі [біля Олешків] чи на островах розвідка може повідомити про двох-трьох «двохсотих». Та якщо ми знаємо про знищених росіян у Раденську, наприклад внаслідок ударів по їхніх укриттях, то хоч над районом і літають наші дрони, зафіксувати тіла загиблих у зруйнованому укритті — складне завдання. Без фото чи відеопідтвердження ми не можемо зарахувати їх до підтверджених втрат. Тому офіційна цифра не відображає всіх результатів.