Птахи хотіли мігрувати, але не знали куди
Ібіси-лисоголови — птахи завбільшки з гуску, з блискучим чорним пір’ям, лисою червоною головою і довгим загнутим дзьобом. Колись вони жили в Північній Африці, на Близькому Сході й майже по всій Європі. У середньовічних містах ібіси гніздилися на скелях і фортечних мурах, а м’ясо їхніх пташенят вважали делікатесом. До XVII століття мисливці винищили майже всі європейські колонії. Вид частково зберігся в Марокко, невеликі групи — на Близькому Сході, у Європі ібіси довгий час жили лише в зоопарках.
Ібіси можуть жити до 30 років, але найнебезпечніший для них — перший рік у дикій природі. Довгим загнутим дзьобом ібіси намацують у ґрунті комах.
Wikimedia
На початку 2000-х австрійський біолог Йоганнес Фріц і його команда спробували повернути ібісів у природу. Але виникла несподівана проблема: восени молоді птахи відчували, що час рушати на південь, проте не знали куди. Потяг до міграції в них вроджений, а маршрут — ні. Під час першої подорожі його показують старші досвідчені птахи. У випущених із зоопарків ібісів таких учителів не було, тому вони найчастіше розліталися в різні боки, і більшість гинула. Фріц згадав фільм 1996 року «Летіть додому», герої якого ведуть за легким літаком осиротілих канадських гусей, і вирішив повторити цей трюк з ібісами.
Експеримент спрацював: ібіси, яким люди показали шлях до Тоскани, згодом почали літати ним самі, розмножуватися в дикій природі й вести на зимівлю власних пташенят. Тому біологи вже давно не супроводжують кожне нове покоління. У вересні 2026 року, коли Фріц вів чергову групу до Іспанії, майже вся колонія з німецького Юберлінгену сама перетнула Альпи: семеро дорослих птахів провели через гори шістьох молодих. Мотопараплан тепер потрібен лише пташенятам із зоопарків. Їх випускають там, де колонію треба збільшити або створити з нуля, а останніми роками люди ще й навчають їх нового маршруту.
У польоті ібіси вишиковуються уступом і синхронізують помахи крил, щоб ловити висхідний потік від сусіда й витрачати менше енергії.
Facebook / Return of the Northern Bald Ibis
Старий шлях веде до Італії через Альпи. Але через дедалі тепліші осені ібіси все пізніше вирушають на південь і дістаються гір, коли там уже стає надто холодно. Деякі не можуть перелетіти гірські перевали і змушені зимувати з північного боку, частина птахів гине. Три роки тому команда Фріца почала прокладати довший, але безпечніший західний коридор — через Францію до Іспанії.
Дві біологині стали мамами тридцяти двох пташенят
У квітні цього року співробітники Waldrappteam забрали з гнізд у зоопарку Розегг в австрійській Каринтії тридцять два пташеняти ібісів віком від трьох до восьми днів. Цілодобово годувати їх, прибирати й зігрівати мали дві прийомні матері — біологині Фаб’єнн Тільг і Естер Байка. Для обох це був перший сезон у цій ролі. Фаб’єнн раніше працювала в центрах реабілітації диких тварин, а Естер — на станціях кільцювання птахів і у Віденському зоопарку.
До початку травня 2026-го більшість пташенят уже важила понад кілограм. Найстарші перестрибували між гніздами й тренували крила — у контейнері ставало затісно. Фаб’єнн Тільг і Естер Байка з вихованцями. Решта команди готувала для птахів м’ясну суміш і борошняних черв’яків, прибирала табір і збирала дані, але близько спілкуватися зі зграєю могли лише «мами».
waldrappteam.at; Facebook / Return of the Northern Bald Ibis
Щоб ібіси вважали Фаб’єнн і Естер своїми, у перші місяці до пташенят майже не підпускали інших людей. Біологині носили яскраво-жовтий одяг, а відвідувачів тренувального табору окремо просили не приходити в жовтому. У травні вся велика родина переїхала до аеродрому «Біннінген» біля Боденського озера. Спочатку птахи вчилися просто вилітати з вольєра і безпечно сідати. Під час першого вільного польоту зграя розсипалася в небі, троє ібісів подалися досліджувати околиці, а один повернувся лише наступного дня.
Потім до тренувань додали мотопараплан. Спершу птахів привчали до шуму двигуна і великого жовтого крила, згодом апарат почав рухатися, а тоді злітати. Одна з «мам» сідала позаду пілота, кликала зграю в мегафон і показувала їй яскравий миготливий сигнал. Це було особливо важливо після провалу попереднього року: у 2025-му молоді ібіси не полетіли за мотопарапланом, тож їх довелося везти до Каталонії машинами. Цьогоріч команда змінила програму тренувань, і до початку серпня птахи вже пролітали понад двадцять кілометрів і намагалися шикуватися в лінію. У подорож вирушили тридцять ібісів.
Птахів привчають до апарата на землі. Естер Байка кличе зграю в мегафон; мотопарапланом керує Йоганнес Фріц. Пропелер закритий захисною кліткою, а крило площею 60 м² дозволяє летіти зі швидкістю ібісів.
Facebook / Return of the Northern Bald Ibis; Getty Images / «Бабель»
Частина зграї літала вдвічі більше, ніж треба
Після першої невдалої спроби 19 серпня команда чекала на попутний вітер ще чотири дні. Цього разу перший етап минув майже показово: усі птахи трималися за мотопарапланом і приблизно за годину дісталися наступного аеродрому. Та вже переліт до французького Безансону нагадав, навіщо за зграєю їде велика наземна команда. Сім ібісів невдовзі після зльоту розвернулись і повернулися до старого табору. Втікачів автівкою привезли до решти групи. У Безансоні експедицію накрила буря. Люди встигли сховатися в ангарі, птахи перечекали її у вольєрі, але сильний вітер затримав усіх ще на кілька днів. Коли погода нарешті покращилася, ібіси вилітали за мотопарапланом, але майже одразу поверталися. Ще кілька днів знадобилося, щоб зібрати їх разом.
Під час перельоту до аеродрому біля французького Перужу всі тридцять птахів уже майже дісталися нового табору. Але чотирнадцять із них раптом відстали від мотопараплана й полетіли назад. У щоденнику команда пожартувала, що вся зграя подолала потрібну відстань, просто частина — в обидва боки. За птахами стежили через GPS-передавачі: тринадцять повернулися до попереднього табору, а один довго кружляв між двома аеродромами, перш ніж приєднатися до групи.
Поки зграя летіла, наземна команда розбирала вольєр, везла його до наступного аеродрому й збирала знову — до прильоту птахів.
Facebook / Return of the Northern Bald Ibis
До Піренеїв експедиція дісталася приблизно за три тижні. Перед вирішальним перельотом люди й птахи майже не спали через гучну вечірку на сусідній ділянці. Сам перехід кордону мав бути коротким, але п’ятеро ібісів одразу повернулися до Франції, а більшість тих, хто вже долетів до Іспанії, перед самою посадкою теж розвернулася. Зрештою, всіх зібрали в каталонському Ордісі. Там п’ятнадцятьох птахів передали місцевому природоохоронному фонду, а другу половину зграї Фріц повів далі, до Андалусії. Погода поліпшилася, і за чотири дні птахи пролетіли понад п’ятсот кілометрів і дісталися околиць Валенсії. Після відпочинку вони знову почали повертатися до вольєра невдовзі після зльоту. Кілька наступних спроб теж не вдалися. Щоб не втрачати час, ібісів посадили в автівки і відвезли до наступного аеродрому.
Під час перельоту до фінального пункту в Андалусії за мотопарапланом летіли лише шість птахів, решта повернулися назад. З наступної спроби всі п’ятнадцять без зайвих капризів пролетіли 89 кілометрів, розганяючись до 87 кілометрів на годину. Перш ніж закінчити експедицію, біологи ще кілька разів піднялися з ними над Андалусією: показали околиці місця, де птахи житимуть і Атлантичний океан.
На одному з французьких етапів п’ятеро ібісів загубилися в термічних потоках над горами. Пошукова команда знайшла їх за GPS-сигналом: Коли повітря прогрівалося, ібіси ловили термічні потоки й починали кружляти: для них це спосіб економити сили, для команди — ризик розгубити зграю. Фаб’єнн і Естер з птахами під час привалу.
Facebook / Return of the Northern Bald Ibis
Наступного разу ібіси мають знайти дорогу самі
Весь маршрут експедиції становив 2 640 кілометрів. Птахи, що дісталися Андалусії, приєднаються до місцевої колонії. Приблизно в три роки вони досягнуть статевої зрілості і мають самостійно повторити маршрут у зворотному напрямку — повернутися до Німеччини, до Боденського озера.
Біологи вже мають доказ, що птахи запам’ятовують новий шлях. У 2023 році, під час першого випробування іспанського маршруту, вони провели групу ібісів на зимівлю до Андалусії. Через два роки двоє птахів із тієї групи самостійно подолали весь шлях у зворотному напрямку й повернулися до Німеччини. Там вони впізнали своїх прийомних матерів у жовтому одязі й підійшли привітатися.
Барбара Штайнінгер і Гелена Венер зустрічають ібіса, який самостійно повернувся з Іспанії до Німеччини.
Facebook / Return of the Northern Bald Ibis