1
Август Ганнінг народився 1946 року в заможній родині в британській зоні окупації Німеччини. Його батько володів цегельним заводом, а сам Ганнінг у дитинстві мріяв не про розвідку, а про кар’єру шахіста. У 17 років він разом з друзями заснували шаховий клуб, який згодом пробився до другого дивізіону чемпіонату ФРН. Професіоналом Ганнінг так і не став, проте досяг рівня, що сьогодні відповідав би рейтингу 2 100 Ело — в Україні це рівень кандидата в майстри спорту.
Потім Ганнінг зробив класичну кар’єру німецького держслужбовця. Він закінчив юридичний факультет, здобув докторський ступінь, працював науковим співробітником Інституту права, судовим секретарем і юристом у податковій адміністрації землі Північний Рейн — Вестфалія. Звідти перейшов до Федерального міністерства внутрішніх справ, а в 1981 році — до Відомства федерального канцлера. Там упродовж п’яти років очолював відділ, що опікувався довкіллям, охороною природи та безпекою ядерних реакторів. З розвідкою Ганнінг вперше, з того, що відомо зараз, перетнувся в 1986 році. До об’єднання Німеччини в 1990-му він відповідав за безпеку в представництві ФРН у Східній Німеччині, яке фактично виконувало функції посольства. Ганнінг допомагав викуповувати політичних в’язнів: влада Східної Німеччини відпускала їх на Захід за певну суму у валюті.
Август Ганнінг у 1998 році, за кілька днів до призначення головою розвідки. Постійне представництво Західної Німеччини у Східній запрацювало у 1974 році. Після обʼєднання у цій будівлі розмістили Федеральне міністерство освіти та наукових досліджень.
Getty Images / «Бабель»
У ті ж роки в китайському посольстві у Східному Берліні працював офіцер і дипломат Ван Цзяньчжен, з яким Ганнінг близько потоваришував. Згодом Ван дослужився до генерал-майора, став одним з провідних китайських фахівців з Німеччини та ще двічі повертався туди на службу — востаннє у 2013 році як військовий аташе. Він переклав китайською мемуари останнього прем’єра НДР Ганса Модрова і книжку розмов з канцлером Герхардом Шредером. У передмові до неї Ван подякував Ганнінгу за «підказки та роз’яснення». Уже після відставки з держслужби Ганнінг кілька разів їздив до Китаю і зустрічався з давнім товаришем. Востаннє вони з’явилися разом на публіці у 2023 році — на конференції «Європа — Китай».
Під час об’єднання Німеччини в 1990 році Ганнінг зблизився з депутатом від християнських демократів Берндом Шмідбауером, який запросив його до Відомства федерального канцлера. Обох цікавили питання довкілля, але невдовзі вони почали займатися зовсім іншими справами. У грудні 1991 року Шмідбауер став комісаром федерального уряду з питань розвідувальних служб. За активність на цій посаді його прозвали «агентом 008» — за аналогією з Джеймсом Бондом. Шмідбауер особисто долучався до операцій: був присутній під час звільнення німецьких заручників у Лівані, вів із Росією таємні переговори про контрабанду ядерних матеріалів із колишнього СРСР та їздив до Ірану, щоб повернути його уряду конфісковану ракету, якою іранці планували атакувати одне з посольств у ФРН. Так Ганнінг вдруге наблизився до розвідки: як права рука Шмідбауера він відповідав за колишній радянський блок і Близький Схід.
У 1998 році християнські демократи програли вибори, а уряд очолив соціал-демократ Герхард Шредер. За рекомендацією Шмідбауера новий канцлер запропонував Августу Ганнінгу очолити Федеральну розвідувальну службу Німеччини (BND). Сам Шредер уже на початку 2000-х зблизився з Путіним, згодом підтримав будівництво «Північного потоку», а після відставки перейшов працювати в російський енергетичний сектор.
Герхард Шредер і Август Ганнінг у штаб-квартирі BND 17 грудня 1998 року — того дня Ганнінг став директором розвідки. Він обіцяв сприяти прозорості у відомстві та розкрити деякі раніше секретні дані.
Getty Images / «Бабель»
2
Ганнінг очолював BND упродовж усіх семи років канцлерства Шредера — до 2005-го. За цей час він здобув репутацію реформатора і відразу після призначення закликав до «нової відкритості» у спецслужбі. У роки Холодної війни зовнішня розвідка ФРН майже повністю зосереджувалася на протистоянні з комуністичним блоком і була своєрідною державою в державі. Навіть її штаб-квартира розташовувалася не в Бонні, тодішній столиці Західної Німеччини, а в баварському містечку Пуллах — у колишньому маєтку нациста Мартіна Бормана. Тепер для BND потрібно було знайти нову роль. Ганнінг хотів перетворити службу на «постачальника послуг» для федерального уряду, тому у 2003 році розпочався переїзд спецслужби до Берліну — поближче до політичного керівництва країни.
На цій посаді в Ганнінга з’явилися перші робочі зв’язки з Росією. Берлін і Москва тоді активно співпрацювали, зокрема на рівні спецслужб. За даними медіа, німецька розвідка передавала росіянам інформацію про міжнародні зв’язки чеченських ісламістів. Двадцять пʼятого березня 2000 року Ганнінг з трьома помічниками приїхав до зруйнованого Гудермесу, де тривала Друга російсько-чеченська війна. Наступного дня в Росії відбулися президентські вибори, на яких уперше переміг Володимир Путін.
Найгучніший скандал за часів Ганнінга на чолі BND був пов’язаний з Іраком. У 2002 році Сполучені Штати готувалися до вторгнення, стверджуючи, що режим Саддама Хусейна розробляє біологічну зброю. Частково ці звинувачення ґрунтувалися на свідченнях іракського емігранта Рафіда Ахмеда Алвана аль Джанабі — інформатора BND з кодовим ім’ям Curveball. Він запевняв, що працював хіміком у мобільних лабораторіях, де створювали смертельні патогени. У листі до директора ЦРУ Джорджа Тенета Ганнінг назвав ці свідчення правдоподібними й переконливими, хоча й запропонував додатково перевірити їх через інспекторів ООН. Водночас він дозволив американцям публічно посилатися на підготовлені за словами інформатора звіти. ЦРУ і Білий дім сприйняли це як карт-бланш. У 2011 році аль Джанабі зізнався в інтерв’ю The Guardian, що вигадав історію про лабораторії, бо хотів повалити режим Саддама Хусейна.
Держсекретар США Колін Павелл виступає з промовою в Радбезі ООН, 5 лютого 2003 року. Пробірка в його руці символізувала біологічну зброю, яку нібито розробляв Ірак, — Павелл заявив, що такої кількості патогену вистачило, щоб зупинити роботу Конгресу в 2001 році, коли спори сибірки надіслали поштою одному із сенаторів. Заяву про біологічну зброю Павелл обґрунтував свідченнями аль Джанабі. Ахмед аль Джанабі втік з Іраку до Німеччини у 1999 році. У 2011-му, через вісім років після вторгнення в Ірак, він зізнався, що збрехав розвідці про біологічну зброю Саддама Хуссейна. За словами аль Джанабі, він пишається тим, що став причиною, через яку «Іраку дали бодай крихту демократії».
Getty Images / «Бабель»
У листопаді 2005 року, після приходу до влади Ангели Меркель, Ганнінг став державним секретарем Міністерства внутрішніх справ і знову взявся за реформи. Він перебудував роботу поліції, посилив Спільний центр боротьби з тероризмом і домагався ширших повноважень для правоохоронців. Після зміни урядової коаліції у 2009-му Ганнінг полишив державну службу та перейшов у приватний сектор — і досяг там неабияких успіхів.
3
У липні 2010 року Август Ганнінг з дружиною утворили консалтингову компанію Hanning Consult. Так Ганнінг перетворив багаторічний досвід і зв’язки у вищих ешелонах влади на бізнес. Німецьке розслідувальне медіа Correctiv пише, що компанія працювала, зокрема, у Росії, Китаї та Казахстані. У 2018 році Ганнінг заснував ще одну консалтингову компанію — GSC4. На її сайті йдеться, що команда добре знає ринки Росії, країн СНД, Східної Європи, Китаю і деяких арабських держав. Компанія також заявляє про потужні розслідувальні можливості та міжнародну мережу фахівців із контактами в політичних, ділових і громадських колах.
У 2013 році Ганнінг свідчив у Високому суді Лондону на користь близького до Путіна олігарха Олега Дерипаски. Дерипаска судився з іншим російським магнатом Михайлом Чорним за частку в компанії «Русал» — тоді це був найбільший у світі виробник алюмінію. Адвокати Дерипаски заявляли, що Чорний вимагав у нього сотні мільйонів за «кришування», відмивав гроші і взагалі повʼязаний з організованою злочинністю.
Щоб довести кримінальні звʼязки опонента, Дерипаска попросив суд дозволити дванадцятьом свідкам свідчити анонімно — щоб захистити їх від помсти. Необхідність анонімних свідчень обґрунтували письмовими свідченнями Ганнінга. Він описав методи російських злочинних угруповань, як вони залякують свідків і як складно тих захистити. Як приклад, він навів одну зі справ про відмивання росіянами грошей у Німеччині. Ганнніг заявив: у ній був свідок, повʼязаний з Чорним, і через погрози він втік до Ізраїлю. Суд врахував свідчення Ганнінга як експертний висновок.
За німецькими законами колишні держслужбовці мають отримати дозвіл, щоб свідчити в суді, якщо свідчення містять службову таємницю. У МВС Німеччини заявили, що не знають, чи надавали такий дозвіл. Чи був такий дозвіл необхідним, посадовці змогли б відповісти, лише маючи повний текст свідчень. Проте на запит надати свідчення Ганнінга британські адвокати Дерипаски відповісти відмовились. А Ганнінг відповів, що повʼязаний адвокатською таємницею, — тобто він міг бути не лише свідком, але і юридичним радником Дерипаски.
Ганнінг працював не лише у власних фірмах. У 2014 році він приєднався до британської консалтингової компанії G3: спочатку як старший радник, а згодом став відповідати за Росію та інші колишні радянські республіки. Також він очолив швейцарську компанію Pluteous, що спеціалізується на корпоративній розвідці та пропонує клієнтам ексклюзивну економічну інформацію, отриману законним шляхом, рішення з кібербезпеки та аналіз геополітичної ситуації.
Сторінка Августа Ганнінга на сайті Pluteos. У його біографії вказують, що вперше Ганнінг доєднався до розвідки 1981 року — офіційно тоді він почав роботу у Відомстві федерального канцлера.
Getty Images / «Бабель»
У травні 2019 року Ганнінг і власник Pluteous, німецький бізнесмен Самуель Данилович були серед гостей на зустрічі в Москві, присвяченій європейсько-російським відносинам. На заході були держслужбовці, представники аналітичних центрів і бізнесу. Один з російських учасників зустрічі назвав анексію Криму «необхідністю», оскільки Україна зближувалася з НАТО. Деякі європейці визнавали, що Захід припустився помилок — наприклад, припинив кредитувати російський малий бізнес, не пов’язаний із Кремлем. Водночас вони наголошували: для скасування санкцій Росія має зробити хоча б невеликі кроки до врегулювання війни в Україні. Після обрання Володимира Зеленського президентом учасники прогнозували, що конфлікт у кращому разі залишиться замороженим, а в гіршому — загостриться.
Восени того ж року Ганнінга знову запросили до Росії — цього разу як почесного гостя на зустріч посадовців та експертів з країн Арктичної ради. Її організувала Рада безпеки Росії, а засідання очолив її тодішній секретар Микола Патрушев. Під час культурної програми учасники відвідали монастир на острові Валаам на Ладозькому озері. Там Ганнінга сфотографували поруч із Патрушевим. Загалом у 2015—2019 роках колишній директор німецької розвідки відвідав Росію щонайменше сім разів.
Представники країн Арктичної ради у Валаамському монастирі на Ладозькому острові, 2019 рік. Август Ганнінг стоїть праворуч, поруч з ним — тодішній секретар Радбезу РФ Микола Патрушев. У 1999—2008 роках (коли Ганнінг очолював розвідку) Патрушев був директором ФСБ, а з 2024-го став помічником Путіна.
Getty Images / «Бабель»
Ще одним російським зв’язком Ганнінга став латвійський PNB Banka, контрольний пакет якого належав російсько-британському бізнесмену Григорію Гусельникову. У 2017 році Ганнінг увійшов до наглядової ради банку разом із колишнім генеральним секретарем НАТО Андерсом Фогом Расмуссеном. Уже тоді PNB Banka мав сумнівну репутацію: латвійський регулятор оштрафував його за спроби обійти санкції проти Північної Кореї.
У 2019 році Гусельников вирішив продати банк єгипетсько-американському інвестору Роджеру Тамразу та його партнерам. Проте угода провалилася: обіцяного капіталу банк не отримав, а частина його активів і документів зникла. Регулятор визнав PNB Banka банкрутом, а колишнє керівництво, зокрема Гусельникова, звинуватили у виведенні грошей з власного банку. Проти колишніх керівників і членів наглядової ради подали позов на понад €30 мільйонів, а дві третини пенсії Ганнінга почали стягувати на користь вкладників банку. Судовий розгляд у Латвії досі триває.
Доволі тісні зв’язки з Росією, утім, не завадили Ганнінгу після 2022 року критикувати Німеччину за надмірний пацифізм. У 2023 році він разом з іншим ексдиректором BND Герхардом Шиндлером написав для Bild статтю з планом реформи розвідки. Автори застерігали, що без змін вона перетвориться на «беззубого наглядового пса в наморднику і на ланцюгу», тоді як Німеччина має готуватися до конфліктів біля своїх кордонів. В інтерв’ю The Telegraph у 2024 році Ганнінг назвав Німеччину наївною і закликав її усвідомити загрозу з боку Росії, яка, за його словами, уже перебуває у стані конфлікту з НАТО.
Із часом німецькі високопосадовці почали уникати Ганнінга. За ним закріпилася репутація людини, готової взятися за будь-яку роботу, якщо добре заплатять, хоча сам він запевняв, що не порушив жодного закону. У 2024 році Ганнінгом зацікавилася поліція, але зовсім з іншої причини — колишнього директора розвідки запідозрили у викраденні дітей.
4
Стефан Гензель — данець, колишній чоловік спадкоємиці німецької мережі ресторанів Block House Кристини Блок. Після розлучення вони сперечалися про опіку над двома молодшими з чотирьох дітей. Німецький суд став на бік матері, але данський відмовився визнавати його рішення. Тому діти залишилися з батьком у Данії, а Гензель звинувачував колишню дружину в жорстокому поводженні з ними. У новорічну ніч 2024 року на Гензеля та дітей напали біля їхнього будинку. Чоловіка повалили, а його 10-річного сина і 13-річну доньку зв’язали, заклеїли їм роти й вивезли до Німеччини. Другого січня дітей забрала Блок, але за кілька днів поліція повернула їх батькові.
Стефан Гензель (у центрі) зі своїми адвокатами в суді проти колишньої дружини, 15 липня 2025 року. Спадкоємиця багатомільйоних статків Кристина Блок у суді каже, що ізраїльська Сyber Cupula Operation мала лише займатись кібербезпекою її бізнесу.
Getty Images / «Бабель»
За версією слідства, організувати викрадення Блок допомагав Август Ганнінг, якого вона найняла консультувати її з питань безпеки. Ганнінг залучив до справи компанію з кіберрозвідки Сyber Cupula Operations під керівництвом колишнього офіцера армійської розвідки Ізраїлю Давида Баркая. Спочатку його агенти намагалися дискредитувати Гензеля: готували фальшиві звіти зі звинуваченнями в педофілії та підкинули йому флешку з відповідними матеріалами. Блок подала на свого колишнього чоловіка заяву до поліції за звинувачення в педофілії, проте правоохоронці викрили підробку і відкрили проти неї провадження за неправдиве звинувачення.
Після провалу цієї спроби, як вважають слідчі, Ганнінг знайшов людей, які викрали дітей. У 2025 році приватний детектив Вернер Маусс назвав ще одного ймовірного учасника операції — колишнього керівника ізраїльської спецслужби ШАБАК Яакова Пері. За його словами, Пері зібрав групу з восьми викрадачів-ізраїльтян, яким заплатили €7 мільйонів, а Ганнінг запевнив їх, що вони лише виконують рішення німецького суду. Блок стверджує, що викрадення без її відома організувала охоронна компанія, а коли в суді її запитали, чи знає вона про Пері чи €7 мільйонів, вона промовчала. Ганнінг відмовився свідчити в суді й каже, що ніколи не контактував із Пері, а Пері заявляє, що дізнався про цю справу з новин.
Одного з викрадачів уже заарештували. Ізраїльського інструктора з бойових мистецтв Тала Сассона затримали на Кіпрі та екстрадували до Німеччини — він опинився на лаві підсудних. У суді Сассон підтвердив, що брав участь у викрадені, напав на батька дітей, проте заперечив, що робив це заради грошей, — сказав, що відчував себе Суперменом, який рятує дітей від злого батька. The Jerusalem Post назвала Сассона колишнім агентом Моссаду, однак підтвердити це твердження не вдалося. Інших ізраїльтян з групи розшукують.
У вересні 2025 року в межах справи про викрадення дітей поліція обшукала будинок Ганнінга і кілька пов’язаних з ним офісів. Правоохоронці також прослуховували його телефон і відправили до однієї з його фірм агента під прикриттям. Чи знайшли вони докази причетності Ганнінга до викрадення — публічно не повідомляли. Однак під час обшуків поліція вилучила кілька коробок з документами, на вивчення яких пішли місяці. З’ясувалося, що серед паперів було чимало секретних матеріалів.
5
Коли Август Ганнінг очолював зовнішню розвідку, керівником його апарату був Манфред Д. Після переходу Ганнінга до Міністерства внутрішніх справ Манфред Д. став його помічником. У 2012 році він повернувся до BND і встиг попрацювати з трьома наступними директорами служби. Тож Манфред Д. роками мав доступ до найважливіших матеріалів розвідки. За версією слідства, Ганнінг домовився з колишнім підлеглим, що той продаватиме йому секретні документи. До червня 2022 року Манфред Д. нібито передав майже дві тисячі таких матеріалів. Переважно це були документи, які керівництво BND отримувало перед щотижневими нарадами з питань розвідки у Відомстві федерального канцлера. Вони стосувалися, зокрема, російської армії та іранської ядерної програми, а частину інформації Німеччині надали спецслужби союзних країн.
Августа Ганнінга затримали 6 жовтня 2026 року в будинку, в якому він жив змалку.
Getty Images / «Бабель»
Прокурори стверджують, що на основі цих документів Ганнінг підготував звіт для офіцера іноземної розвідки. Крім того, він нібито роками передавав політичну інформацію представнику іншої спецслужби. Про які саме країни йдеться — офіційно не повідомляють. За даними Der Spiegel, звіт міг призначатися розвідці Азербайджану, однак Баку це заперечує. Водночас низка німецьких медіа — WDR, NDR і Süddeutsche Zeitung пишуть, що це розслідування не пов’язане з Росією.
Нині Ганнінг і Манфред Д. перебувають під вартою. Колишнього директора BND звинувачують у шпигунстві та замаху на державну зраду, а його підлеглого — у пособництві. Захист Ганнінга не заперечує, що той зберігав заборонені документи, але наполягає: він не передавав нічого, що могло зашкодити Німеччині.