З Ейфелевої вежі стрибають із парашутом, на ній ночують п’яні туристи, а камери вимикає дощ
Ейфелева вежа — це 330 метрів металу, ліфтів, ресторанів, кас, службових приміщень і коридорів, якими щороку проходять близько шести мільйонів людей. Справжнє вертикальне місто, яке працює приблизно по 14 годин на добу. Його треба ремонтувати і обслуговувати — і бажано при цьому не припиняти приймати туристів.
«Бабель»
За вежу відповідає SETE — компанія, яка на 99% належить мерії Парижу. Місто передало їй пам’ятку в управління до 2031 року. SETE заробляє на квитках і має підтримувати та модернізувати споруду. Торік вежу відвідали 6,7 мільйона людей, а виручка компанії сягнула €156 мільйонів.
Золотисте підсвічування вежі працює з 1985 року. Її металеву конструкцію зсередини освітлюють 336 прожекторів. У сонячну погоду одна сторона вежі нагрівається сильніше за інші — через це її верхівка протягом дня описує коло діаметром близько 15 сантиметрів.
Facebook / Tour Eiffel; Wikimedia / Panoramio
Часом територія довкола вежі й сама вежа, за визначенням Le Monde, перетворюються на прохідний двір. Четвертого липня цього року невідомий чоловік проскочив повз охорону і виліз на ділянку між другим і третім рівнями, де вивісив прапор США. Відвідувачів частково евакуювали, альпіністи зняли прапор, а порушника заарештували.
Це не перше таке проникнення. За кілька годин до офіційної церемонії закриття Олімпіади 2024 року 33-річний британець без страховки поліз угору металевими опорами вежі й виліз на олімпійські кільця між першим і другим поверхами. Туристів вивели, а його затримали. У серпні 2023-го 24-річний чоловік ще до відкриття вежі проник на закриту територію. Його намагалися зупинити, але він швидко видерся на висоту понад 300 метрів і стрибнув із парашутом. Того ж місяця двоє п’яних американських туристів перелізли через огорожу й заснули в технічній зоні між другим і третім рівнями. Під час вечірнього обходу охорона їх просто не помітила — чоловіків знайшли лише вранці.
З Ейфелевої вежі не раз стрибали з парашутом. У серпні 2023 року чоловік пробрався на закриту територію, піднявся на висоту понад 300 метрів і стрибнув звідти — приземлився на дах сусіднього спортивного центру, там його затримали.
You Tube / Atlas Vision
Камери не завжди допомагають. Електричні блоки, які живлять систему відеоспостереження, розміщені під землею навколо майданчика під вежею. Під час сильних злив туди потрапляє вода, стається коротке замикання — і оператори втрачають зображення.
Камери — не єдина слабка ланка системи безпеки. Після терактів 13 листопада 2015 року майданчик під чотирма опорами обнесли огорожею. Вона коштувала близько €10 мільйонів. Дві її сторони — металевий паркан, ще дві зробили з куленепробивного ламінованого скла. Воно складається з кількох шарів, склеєних міцною полімерною плівкою, яка не дає уламкам розсипатися. Скло мало витримувати сильні удари, однак його зовнішній шар тріскається, наче автомобільне лобове скло. Понад десять панелей уже довелося замінити — кожна коштувала близько €30 тисяч.
Скляну огорожу спроєктував австрійський архітектор Дітмар Файхтінгер — автор пішохідного мосту Сімони де Бовуар у Парижі й нового підходу до абатства Мон-Сен-Мішель. За скляною огорожею розташовані понад два гектари садів із двома тисячами кущів і 20 тисячами багаторічних рослин. Після перевірки безпеки до садів і на еспланаду можна зайти без квитка. Щороку там проходить до 10 мільйонів людей.
Architonic; Аrchitonic
Північний ліфт подорожчав майже вдвічі, а реформа продажу квитків закінчилася страйком
Частину проблем можна було б списати на вік споруди. Ейфелеву вежу відкрили 31 березня 1889 року, її зібрали з 18 038 металевих деталей і скріпили 2,5 мільйона заклепок. Дощ, вітер, забруднене міське повітря і пташиний послід руйнують захисне покриття. Ліфти щодня долають десятки кілометрів, а багато запасних частин для них доводиться проєктувати й виготовляти спеціально для вежі. Наприклад, унікальні деталі північного ліфта розробляли та виробляли французькі компанії Baudin Chateauneuf і Eiffage Métal.
Ейфелеву вежу звели за два роки два місяці й пʼять днів. Окремі деталі виготовляли на заводі, а на будівельному майданчику одночасно працювали від 150 до 300 людей. У середньому блискавка влучає в Ейфелеву вежу пʼять разів на рік. Спеціальні лічильники фіксують кожен удар, після чого електрики перевіряють систему заземлення. Після відкриття Ейфелева вежа 42 роки залишалася найвищою вежею світу. У 1931 році її обігнав нью-йоркський Емпайр-Стейт-Білдінг.
Wikimedia; Wikimedia / Відредаговано за допомогою ШІ / «Бабель»; Wikimedia / SteveMcD
Однак аудит Регіональної рахункової палати Іль-де-Франс — державного органу, який перевіряє фінанси місцевої влади та підконтрольних їй компаній у паризькому регіоні, — показав, що справа не лише у старому металі. У 2020—2024 роках загальні фінансові втрати SETE сягнули €305 мільйонів — це майже два її річні виторги. Йдеться про кошти, яких компанія недоотримала: €149,08 мільйона — дохід від квитків, недоотриманий через пандемію, ще €156 мільйонів, за оцінкою аудиторів, компанія втратила через погане планування проєктів і слабкий контроль за їх виконанням.
Промовистий приклад — ліфт у північній опорі. На відміну від гідравлічних ліфтів у східній і західній опорах, цей — електричний. Його почали повністю перебудовувати ще у 2018 році й планували завершити до Олімпіади-2024, але проєкт постійно змінювали. Початковий кошторис становив €32 мільйони, остаточна вартість — майже €60 мільйонів. Формально ліфт здали в листопаді 2023 року, однак для відвідувачів відкрили лише в січні 2025-го.
Два ліфти в східній і західній опорах досі працюють за принципом механізмів 1899 року. Їх не можна назвати ані звичайними ліфтами, ані фунікулерами — сучасних аналогів у цієї системи немає. Кільця паризької Олімпіади на вежі важили 30 тонн, сягали 29 метрів завширшки й 13 метрів заввишки. Щоб підняти їх між першим і другим рівнями, знадобилися чотири крани й близько 30 людей. Тимчасовий стадіон біля вежі вміщував 12 860 глядачів. Під час Олімпіади-2024 там грали у пляжний волейбол, під час Паралімпіади — у футбол для незрячих, а після Ігор арену розібрали.
Wikimedia; olympics.com
Проблеми виникали не лише під час великих ремонтів. У 2018 році SETE розширила онлайн-продаж і запровадила передпродаж квитків на конкретний час. Компанія вирішила, що тепер їй потрібно менше касирів, і запропонувала їм одноразову премію €8 тисяч за добровільний перехід на іншу роботу. Скільки працівників погодилися і скільки загалом на це витратили, невідомо. Водночас SETE набрала нових працівників: вони мали спрямовувати власників онлайн-квитків до окремих черг, перевіряти квитки і стежити, щоб люди потрапляли до ліфтів у свої часові слоти. Але ця схема не працювала. Коли один із ліфтів зупинявся, його пасажири залишалися в черзі, до них додавалися люди з наступних часових слотів — і пропускної здатності ліфтів уже не вистачало. У години пік відвідувачі могли чекати понад годину, а в менш популярний час кабіни могли їздити майже порожніми. Працівники вежі оголосили страйк. Після нього керівництво SETE відмовилося від нової організації прийому відвідувачів і найняло близько десяти нових касирів — замість тих, кого щойно переконувало перейти на іншу роботу.
За рік ліфти Ейфелевої вежі разом долають понад 103 тисячі кілометрів — це приблизно дві з половиною навколосвітні подорожі.
Getty Images / «Бабель»
Стиль управління компанією теж викликає запитання. З 2018 року SETE керує колишній посадовець паризької мерії Патрік Бранко Руйво. Співрозмовники Le Monde описують його як керівника, який особисто затверджує дизайн пакетів у сувенірних крамницях, нав’язує рецепти шефу Le Jules Verne — ресторану на другому поверсі вежі і вимагає продавати в буфетах свої улюблені чорничні тарталетки.
Le Jules Verne відкрився у 1983 році. До ресторану веде окремий ліфт у південній опорі, яким не можуть користуватися звичайні відвідувачі вежі. В офіційній крамниці продають не лише брелоки. Там випускали колекційні заклепки зі справжнього металу вежі й дизайнерські лампи зі старих лампочок її ілюмінації.
Instagram / lejulesverneparis; eiffelguidedtours.com
У 2025 році на зарплати десятьох керівників SETE витратили майже €1,69 мільйона — у середньому по €168,8 тисячі на людину за рік, або приблизно €14 тисяч на місяць. Сам Руйво отримує €166 031 на рік до сплати податків і може одержати ще до €33 206 премії — разом близько €199 тисяч. Для порівняння: зарплата президента Франції Емманюеля Макрона торік становила €16 039 на місяць, або приблизно €192 468 на рік.
Як символ Парижу загубив власні запчастини
Безлад видно навіть у тому, як зберігають частини самої вежі. На складі на південь від Парижу роками лежали старі заклепки, рейки ліфтів, блоки й унікальний гідравлічний механізм ліфта Еду, названого на честь французького інженера Леона Еду. Цей ліфт з’єднував другий і третій поверхи до 1983 року, а після демонтажу його механізм залишили як частину технічної історії вежі. Склад майже не охороняли, а повного опису деталей так і не склали. У 2021 році склад пограбували. SETE звернулася до поліції, однак через відсутність інвентарного обліку поліція не змогла встановити, які саме оригінальні заклепки, частини ліфтів та інші історичні елементи Ейфелевої вежі зникли. Крадіїв не знайшли.
Перші пʼять ліфтів Ейфелевої вежі працювали на парових машинах. Дванадцятиметрова димова труба, через яку відводили пару, досі стоїть у садах біля вежі. У ліфті Еду не можна було доїхати від другого рівня до верхівки однією кабіною. Посередині маршруту пасажири виходили на спеціальний майданчик і пересідали в іншу.
Gutenberg / Elevator Systems of the Eiffel Tower, 1889
Ще кілька тонн залізних деталей, демонтованих під час одного з ремонтів, через брак місця на офіційних складах передали підряднику. Кілька років, як пише Le Monde, їх зберігали просто неба на землі. SETE стверджує, що згодом деталі розсортували і перевезли на склади. Підрядник натомість заявив, що нічого про них не знає. Тож де вони зараз — достеменно невідомо.
Вежу треба фарбувати кожні сім років. Стару фарбу майже ніколи не знімали
Найдавніша і найскладніша проблема Ейфелевої вежі — не ліфти, не квитки й не камери, а фарба. Гюстав Ейфель наказував оновлювати її кожні сім років. Фарба захищає пудлінгове залізо — очищений у спеціальній печі різновид кованого заліза з низьким вмістом вуглецю — його використовують спеціально, щоб запобігти корозії. Якщо оновлювати фарбу регулярно, конструкція може простояти майже необмежено довго.
Під час будівництва вежа була червоною. Згодом її фарбували в охристий, жовтий і кілька відтінків коричневого. У 1900 році в Парижі пообіцяли 100 тисяч франків тому, хто облетить вежу на дирижаблі й повернеться назад менш ніж за пів години. Бразилець Альберто Сантос-Дюмон виконав умову з третьої спроби.
Wikimedia
Більшу частину ХХ століття малярі не знімали старого покриття, а наносили нове поверх нього. Так на вежі утворилося 19 шарів фарби — місцями завтовшки до трьох міліметрів і загальною вагою близько 350 тонн. У багатьох старих шарах є свинець: фарбу з ним використовували до 1995 року. Тепер перед фарбуванням старі шари треба зчищати. Це надзвичайно складна робота: малярі висять на страхувальних тросах по кілька годин, а під ділянками робіт натягують сітки, які мають ловити інструменти й лусочки фарби. Але вежу фарбують просто неба, тому втримати дрібний токсичний пил усередині цих сіток практично неможливо.
Загалом на вежі прокладено близько 55 кілометрів страхувальних тросів. Щоб нічого не впало на людей унизу, малярі привʼязують до поясів або запʼясть навіть пензлі й банки з фарбою. Вежу досі фарбують переважно вручну — традиційними круглими пензлями. За одну кампанію треба покрити приблизно 250 тисяч квадратних метрів металу й використати близько 60 тонн фарби.
Facebook / Tour Eiffel; European General Galvanizers Association
SETE знала про небезпеку. Ще в 2012 році компанія отримала висновок про високий рівень свинцю, але не передала його комітету з охорони праці. У липні того ж року інспектор без попередження прийшов на ремонт першого поверху й зафіксував концентрацію свинцю, що у 21 раз перевищувала безпечну межу. Комітет звернувся до суду, і у 2016 році SETE оштрафували на €18 750 за те, що вона приховала ці дані. У 2021 році фарбування взагалі зупинили після того, як двоє малярів отруїлися свинцем. Керівництво SETE якийсь час переконувало, що важкі лусочки свинцевої фарби просто впадуть у натягнуті сітки й не забруднюватимуть повітря. Через пів року вимірювання знову показали концентрацію свинцевого пилу, що подекуди у 20 разів перевищувала норму.
У жовтні 2025 року Апеляційний суд Парижу визнав SETE винною у 27 епізодах перешкоджання роботі представників профспілок. Компанія приховувала висновки про свинець і не забезпечила належного захисту працівників, персоналу та відвідувачів. Суд оштрафував SETE на €37 500, а також зобов’язав виплатити комітету працівників, який подав позов, ще €40 тисяч компенсації — найбільшу суму, дозволену законом.
Вежу мали перефарбувати до Олімпіади, але роботи тривають досі
Ще в липні 2022 року французький щотижневик Marianne опублікував витяги з кількох конфіденційних звітів за період з 2010 по 2016 роки, які свідчили про критичний стан Ейфелевої вежі через корозію. Експерти з безпеки та технічного нагляду прямо зазначали, що споруда вкрита іржею, має численні тріщини та потребує негайного капітального ремонту, а не просто чергового косметичного оновлення.
Спочатку вежу планували розібрати через 20 років після відкриття. Її врятували експерименти з радіозвʼязком: споруда виявилася надто корисною як гігантська антена. Між двома кампаніями з фарбування вежа втрачає приблизно 15 тонн покриття — його поступово руйнують погода й забруднене паризьке повітря. Під час нинішнього фарбування вежі повертають жовто-коричневий колір, який Гюстав Ейфель обрав для неї ще у 1907 році.
altrad; Penspen; Getty Images / «Бабель»
Але закрити на повноцінний ремонт один з найпопулярніших туристичних обʼєктів Парижу означало б величезні фінансові збитки. Тож у 2019 році керуюча компанія ініціювала двадцяту за рахунком кампанію з фарбування вартістю €60 мільйонів до Олімпіади-2024. Фахівці розкритикували цей підхід, заявивши, що нанесення нового шару поверх старої фарби лише консервує іржу всередині й погіршує ситуацію. Фарбування вежі триває досі, а бюджет уже зріс до €80 мільйонів. Крім того, через пандемію і небезпеку свинцю площу, з якої мали зняти всі 19 старих шарів фарби, скоротили з 30% приблизно до 5%. Один з працівників сказав журналістам, що якби Гюстав Ейфель побачив зараз стан своєї вежі, то «дістав би серцевий напад».
Під балконом першого рівня золотом викарбувані імена 72 французьких учених та інженерів — усі чоловіки. У 2025 році Париж запустив проєкт, щоб додати поруч імена 72 жінок.
Getty Images / «Бабель»