Військові рольові ігри російського Генштабу
Головні військові ігри Росії проходять у засекреченому бункері під будівлею Академії Генерального штабу в Москві. Уявіть собі величезний зал без жодного вікна, який більше схожий на кінотеатр чи командний центр із фантастичних фільмів. Замість глядацьких крісел стоять робочі пульти, за якими рядами сидять десятки російських генералів і полковників. Кожен сектор відведений під окремий рід військ: танкісти, льотчики, десантники, звʼязківці.
На екрані — гігантська цифрова карта. На ній у реальному часі рухаються війська, зʼявляються палаючі позначки боїв і розраховуються маршрути. На окремих місцях сидять судді, а в самому залі панує тиша, яку порушує лише гудіння компʼютерів і сухі доповіді військових у мікрофони. У такій грі беруть участь понад тисячу офіцерів — частина сидить у цьому бункері, а решта підключається через спецзвʼязок з усієї Росії. Головним мозковим центром цих симуляцій виступає Центр військово-стратегічних досліджень академії, аналітики якого розробляють сценарії та вводять завдання для учасників.
Саме в цьому залі російські генерали розігрують військові сценарії на картах. Колишній міністр оборони РФ Сергій Шойгу (у центрі) та начальник Генштабу Валерій Герасимов у залі під час військової гри, лютий 2021 року. Військова академія Генерального штабу в Москві.
«Звезда»; Facebook / Міністерство оборони росії; Wikimedia
Правила виглядають так: військові діляться на дві команди. «Сині» — це росіяни, а «червоні» — це ворог. Роль ворога зазвичай грають досвідчені викладачі академії, які добре знають, як воюють армії НАТО. У процес втручається суддя: він підкидає проблеми, наприклад, повідомляє, що у «синіх» зник звʼязок або ворог завдав ядерного удару. Компʼютер одразу рахує втрати й виводить нову картинку на екран. Наприкінці починається розбір польотів, який особисто проводить начальник Генштабу Валерій Герасимов.
Начальник Генерального штабу ЗС РФ Валерій Герасимов розбирає результати військової гри.
«Звезда»
Роками на цих картах росіяни тренувалися воювати з потенційними противниками. У 2017 році в одному зі сценаріїв фігурував шведський острів Готланд у Балтійському морі, а Калінінградська область була важливою частиною російської військової присутності в регіоні. У 2018 році росіяни провели симуляцію вигаданої війни проти США та Японії, де на екранах «воювали» понад 320 тисяч віртуальних солдатів.
Кадр із сюжету російського телеканалу «Звезда». Монтажери забули замазати екрани штабної гри в Академії Генштабу РФ. Через цю помилку в ефірі засвітилися написи «ОСК ВВО» та «ТОФ» (Тихоокеанський флот), які й викрили, що генерали тренувалися керувати військами Східного військового округу. На великому екрані та моніторах учасників гри помітні карти японських префектур Хоккайдо й Аоморі та острова Окусірі. Там розташовані ключові військові бази США та Японії — саме звідти у сценарії російських генералів планували «напад». Російські генерали під час чергової гри в березні 2017 року. На екрані позаду них — карта з військовими планами. Екран у кадр не потрапив, але карту видно у відображенні скляних дверей.
Центр «Досье»; Центр «Досье» / Бабель
Крім вигаданих майбутніх воєн, на свої карти росіяни переносять і досвід реальних. Найяскравіший приклад — Сирія. Після початку російської операції у 2015 році військові випробували там нову зброю і тактику, а потім почали відтворювати отримані уроки у сценаріях військових ігор. Сирійська війна поступово стала для генералів своєрідним шаблоном: якщо там певні рішення спрацьовували, їх закладали й в наступні варгейми. Однак із війною в Україні це не спрацювало.
Військова гра працює лише тоді, коли її учасники чесно оцінюють себе і противника. «Будь-яка війна йде не за планом уже з першого пострілу», — каже військовий аналітик Давид Шарп. За його словами, правильно побудована гра допомагає передбачити, що може статися на полі бою. Але якщо командири видають бажане за дійсне, на карті просто не зʼявляються сценарії, у яких вони програють.
Для російської армії це особливо важливо. В авторитарній системі командир може боятися принести начальству погані новини — наприклад, сказати, що противник сильніший, ніж хотілося б. До того ж військові будують свої розрахунки на даних розвідки та спецслужб, а ті теж можуть бути помилковими або навмисно викривленими. У результаті нагорі формується зручна картина війни, яку потім і починають програвати в симуляціях.
Схоже, саме це сталося з Україною. У лютому 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення, але швидкий сценарій провалився. Те, що мало бути переможною операцією, перетворилося на затяжну війну. І російському Генштабу довелося сідати за карти заново.
Колишній міністр оборони РФ Сергій Шойгу, Володимир Путін і начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов на засіданні Міноборони в Москві, 21 грудня 2022 року.
Getty Images / «Бабель»
Навесні 2022 року він провів одразу дві великі командно-штабні гри. Перша завершилася 4 квітня. У ній взяли участь майже 1 300 слухачів і викладачів із 15 військових вишів. Обстановку намагалися максимально наблизити до реальної, а учасників змушували шукати нестандартні способи застосування військ. За тиждень в Академії Генштабу провели ще одну гру — офіцерів і генералів розділили на дві команди, кожна представляла окрему загальновійськову армію.
Цього разу росіяни вже грали у війну, яку самі побачили в Україні. У сценарії не було звичної суцільної лінії фронту. Врахували дії Сил спецоперацій та іноземних найманців, а також міста, які російські війська не змогли захопити й залишили у себе в тилу.
До кінця 2022 року досвід перших місяців війни вже почали вбудовувати в нові російські військові ігри. Проводили їх у Центрі військових ігор при Академії Генштабу — одному з найбільш закритих і технологічних обʼєктів академії. Сценарії для найважливіших ігор розробляли за рішенням міністра оборони або начальника Генштабу, а іноді, як формулюють самі російські військові, «за планами президента Росії».
Російська система військових ігор
У російських військових іграх спочатку створюють віртуальне поле бою, потім на ньому розігрують бойові сценарії, а наприкінці оцінюють результат. Для цього «Ірис-Т» створює тривимірну модель місцевості, «ТЕСТ» і «Колодязь 3D» дають військовим змогу діяти в ній, а «Спектр-7Е» допомагає командуванню планувати бій і аналізувати його перебіг.
Почнімо з «Ірис-Т» — саме він створює віртуальний світ, у якому відбувається гра. Його презентаційне відео виглядає як трейлер до компʼютерної гри: спочатку зʼявляється Земля, потім на обраній ділянці створюється віртуальний полігон — з рельєфом, деревами, хмарами та сонячним світлом. А тоді на ньому зʼявляються солдати, танки, літаки й кораблі. Слоган ролика звучить відповідно: «Кожен крок прорахований».
Презентаційне відео «Ірис-Т».
Центр «Досье»
«Ірис-Т» перетворює цифрові карти Міноборони, аерофотозйомку та супутникові знімки на тривимірне віртуальне поле бою. Систему розробила російська технологічна компанія «РосБІТех» — великий підрядник Міноборони, МВС і ФСБ.
«РосБІТех» відома передусім операційною системою Astra Linux, яку використовують російські силові структури. Однак для російської армії компанія створила значно більше. Вона стала одним з ключових постачальників технологій для Центру військових ігор.
До 2017 року «РосБІТех» розробила систему для автоматизації роботи Центру, після чого там почали проводити ігри за участю понад тисячі офіцерів. Компанія створила цілу екосистему військових тренажерів. Наприклад, «ТЕСТ» — віртуальний тир, у якому військові стріляють з макетів автоматів, кулеметів, гвинтівок і навіть гранатометів. Замість справжніх куль — лазерний промінь, а замість мішеней — цифрові солдати й танки.
На тренажері «ТЕСТ» є широкий спектр стрілецької зброї — від пістолетів до ручних ракетних установок.
«Русбитех»
Тренажер «Колодязь 3D» імітує кабіну танка або вертольота. Військовий сидить всередині макета реальної машини, а навколо нього на циліндричному екрані з оглядом у 360 градусів розгортається віртуальне поле бою. Усі ці системи задумувалися як частини одного великого цифрового середовища. «Ірис-Т» показує віртуальне поле бою, «ТЕСТ» і «Колодязь 3D» дають змогу військовим діяти в ньому, а головною системою, яка все це обʼєднує, став «Спектр-7Е».
Першу версію «Спектру-7Е» «РосБІТех» створив ще у 2009 році. Ідея була проста: дати російським генералам можливість розігрувати війну на комп’ютері — придумувати різні плани, запускати їх і дивитися, що з цього вийде. Готову систему представили у грудні 2010 року в Академії Генштабу.
Моделювання бойових дій у селах Ярославської області Росії.
«Русбитех»
«РосБІТех» називає «Спектр» універсальною системою для військових ігор. У ній можна змоделювати бій на різній місцевості й залучити сухопутні, морські, повітряні та навіть космічні сили. До 2021 року в системі було приблизно пʼять тисяч цифрових моделей зброї, військової техніки, підрозділів і різних об’єктів.
Працює це приблизно так. Генерали спочатку створюють у «Спектрі» кілька варіантів свого плану. Потім інші військові намагаються його виконати — на спеціальних тренажерах вони керують танками, вертольотами, стріляють зі зброї. Усе це відбувається на одному віртуальному полі бою. За картинку відповідає «Ірис-Т»: він показує, як розвивається бій у тривимірному просторі. Командири можуть стежити за ним у реальному часі та змінювати обстановку. «Спектр» записує, що робили учасники, а потім показує результат. Один і той самий бій можна програвати кілька разів, щоразу змінюючи рішення.
Спочатку генерали в «Спектрі» розробляють кілька варіантів військового плану на спеціальній топографічній карті.
Центр «Досье»
Як у цю гру тепер грають Україна і Захід
Військові ігри давно використовують армії різних країн. Але після початку повномасштабної війни НАТО змінило фокус — замість операцій за межами Альянсу дедалі більше готується до великої війни в Європі. Росія стала головним противником у таких сценаріях.
Це видно з останніх ігор. Наприкінці 2025 року на кіберполігоні біля Таллінну НАТО тиждень відпрацьовувало масштабну атаку на країни Альянсу: кібератаки на військові системи, супутниковий інтернет та енергетику супроводжувалися військовим вторгненням. Агресором була вигадана країна Харбадус, але організатори прямо пояснювали, що мають на увазі Росію. В іншій грі, яку провели в Німеччині, російські війська ввели до Литви 15 тисяч віртуальних військових. Німецька команда не відкрила вогонь, і Росія перемогла. Саме такі результати й потрібні від варгейму: вони показують, що може статися за несприятливого розвитку подій.
Військові НАТО обговорюють, як стримувати загрози та захищати євроатлантичний простір.
gov.uk
Один з головних прийомів НАТО — дати частині учасників роль противника. Вони вивчають його тактику і намагаються діяти так, як би діяв ворог. Так Альянс перевіряє власні рішення й оцінює, де може бути вразливим. Результати таких ігор, разом з іншими розрахунками, використовують і для оцінки того, наскільки швидко Росія може бути готова до війни з НАТО.
Україна в цій системі має те, чого не може дати жодна симуляція, — досвід реальної війни з Росією. Українські військові беруть участь у спільних іграх із союзниками та допомагають відтворювати сучасне поле бою: з використанням безпілотників, розвідки, радіоелектронної боротьби та інших технологій. Для систематизації цього досвіду в польському Бидгощі працює спільний центр НАТО та України JATEC. Він аналізує перебіг війни та передає Альянсу отримані висновки для підготовки військових і планування.
Водночас Україна використовує варгейми для власних операцій. Після 2022 року українські та західні військові у Вісбадені програвали майбутні бойові сценарії: команди по черзі ухвалювали рішення, реагували на дії противника і корегували план. За відкритими даними, так готували щонайменше дві великі операції ЗСУ — звільнення Херсонщини восени 2022 року і наступ на півдні у 2023-му. Для цього використовували натівське програмне забезпечення, Excel і навіть звичайні фішки на карті.
Спільні військові ігри України та НАТО.
Міноборони України
Тепер до варгеймінгу активно додають штучний інтелект. НАТО використовує його, щоб прогнозувати й пришвидшувати ухвалення рішень. Росія теж заявляє про автоматизацію військових ігор. В Альянсі при цьому наголошують: остаточне рішення залишається за людиною.