«Найнебезпечніша людина»
Бад-Дюрренберг, містечко на півдні Саксонії-Ангальт. Сотні людей понад годину стоять на сонці заради автографа Ульріха Зігмунда. Двоє охоронців пропускають прихильників до намету по одному. Помічниця з рожевим пасмом волосся бере їхні телефони, щоб сфотографувати з політиком. Він підписує футболки, чохли, шкіряні куртки й навіть банкноту €100.
Приносять і «Шпігель» — журнал, який поставив портрет Зігмунда на обкладинку з підписом «Найнебезпечніша людина Німеччини». Дехто тримає по чотири-п’ять примірників: для його прихильників це цінний сувенір. Один такий журнал з автографом продали на eBay за €1 010. Головний редактор «Шпігеля» Дірк Курб’ювайт пояснює: Зігмунд небезпечний саме тому, що щиро подобається людям, які за інших обставин не підтримали б праворадикальну партію. Як це працює — видно на його передвиборчих зустрічах.
31 серпня 2026 року. Ульріх Зігмунд агітує в Ошерслебені біля Ostalgie-Kantine — закладу, який відтворює атмосферу НДР і рекламує себе як «подорож у минулі часи НДР». Така локація для кампанії невипадкова: Зігмунд активно грає на східнонімецькій ностальгії. Поки він спілкувався з прихильниками, над майданчиком кружляв літак із банером «Голосуйте за AfD».
Ось Магдебург, столиця Саксонії-Ангальт. Перед церквою стоїть агітаційний стенд AfD. На будівлі — напис «Євангелічна церква проти правого екстремізму». На партійному плакаті навпроти — «Врятувати країну». Тут журналісти розмовляють з прихильниками Зігмунда.
Одна з них — місцева пенсіонерка, програму AfD вона не читала. Від кандидата чекає безпеки, кращої економіки й вищих доходів. Пояснює, що €300 з її пенсії у €1 200 йдуть на медичне страхування. Зігмунд їй подобається, бо його можна обійняти й запросто з ним поговорити: він з усіма поводиться як приятель. Інша жінка міркує так: якщо решта партій настільки боїться AfD, чому б не дати їй шанс?
Двадцятип’ятирічний студент-біолог Марк прийшов по автограф. Він уже вважає Зігмунда історичною постаттю і хоче потім розповідати, що був з ним особисто знайомий.
Зігмунд спілкується з прихильниками на передвиборчому заході AfD у Бад-Дюрренберзі, 21 серпня 2026 року. Люди чекали, щоб потиснути йому руку, обійнятися або сфотографуватися з ним.
Спершу він продавав запахи. Тепер — себе й AfD
У червні 2014-го, коли Зігмунду було 23, він заснував Berlin Duftet — компанію, яка продавала бізнесам системи ароматизації приміщень. В інтерв’ю підприємницькому виданню Junge Gründer Зігмунд розповідав, що змалку мріяв про власну справу. «Люблю продавати», — казав він.
Зігмунд народився 25 жовтня 1990 року в Гафельберзі, у родині інженерів — через три тижні після об’єднання Німеччини. НДР він не застав, але охоче апелює до ностальгії за тими часами. Описує благополучний світ, де люди допомагали одне одному, а діти могли безпечно гратися надворі ввечері. Такою, каже він, знову має стати Німеччина.
Після школи Зігмунд торгував електротоварами та прибирав на складі. Одну пропозицію роботи, за його словами, отримав буквально на операційному столі: приїхав у берлінську клініку на лазерну корекцію зору, а її керівник покликав його працювати в закладі. Паралельно Зігмунд дистанційно вивчав бізнес і економічну психологію у приватній Європейській дистанційній вищій школі Гамбурга (Euro-FH), а до того здобув у Відні кваліфікацію кавового сомельє.
Бакалаврську роботу він присвятив запахам — і на їхньому впливі на людей побудував перший бізнес. Пояснював: сонцезахисний крем нагадує про відпочинок, парфуми — про перше кохання. Його компанія пропонувала понад 180 ароматів. У готелі вони мали розслабляти гостя, у спортзалі — бадьорити, у магазині — поліпшувати настрій та спонукати купувати.
За п’ять років Зігмунд сподівався розширити мережу на всю Німеччину. Натомість уже за два роки опинився в парламенті.
Із ХДС він пішов. В AfD швидко зробив кар’єру
Першою партією Зігмунда був Християнсько-демократичний союз, у якого він тепер хоче відібрати владу в Саксонії-Ангальт. До ХДС він вступив у 2008 році, щойно йому виповнилося вісімнадцять. Сам Зігмунд пояснює, що завжди переймався проблемами свого регіону, а розчарувався в партії через політику уряду Ангели Меркель під час боргової кризи в Єврозоні.
Тоді країни Єврозони, зокрема Німеччина, створили фонди, які позичали гроші Греції, Ірландії та Португалії, щоб їхні проблеми не обвалили спільну валюту. Німеччина гарантувала частину цих позик. Зігмунд каже, що не хотів, аби його країна десятиліттями відповідала за чужі борги. Саме проти такої політики тоді виступала новостворена AfD — і це, за його версією, привело його до партії. Колишня однопартійка Гільдеґард Вінандс розповіла іншу версію. За її словами, Зігмунд хотів увійти до керівництва місцевого осередку ХДС, але не зміг. Після цього зник — і невдовзі зʼявився вже по інший бік політичних барикад.
В AfD його кар’єра і справді пішла швидше. Зігмунд вступив до партії у 2014 році, а у 2016-му став депутатом парламенту Саксонії-Ангальт. Очолив соціальний комітет і займався охороною здоров’я. Журналіст Altmark-Zeitung Крістіан Вольт, який спілкувався з ним після виборів, описував нового депутата як привітного, невимушеного і відкритого до світу. Зігмунд уже тоді відкидав звинувачення AfD у радикалізмі: «Якщо ми праворуч від ХДС, ми ще все одно в центрі». Окремі радикали, мовляв, це ще не вся партія.
Ульріх Зігмунд — у центрі. До AfD він вступив у 2014 році, а вже у 2016-му, у 25 років, став депутатом ландтагу Саксонії-Ангальт.
Аудиторію далеко за межами земельного парламенту йому дала пандемія. Зігмунд відповідав у партії за соцмережі, а свої виступи проти ковідних обмежень перетворював на популярні відео. У вересні 2020-го вимагав скасувати обов’язкові маски в магазинах і транспорті, а в лютому 2022-го виступав проти обов’язкової вакцинації. Один із роликів називався «Досить! Здоровий глузд замість паніки!».
Тодішній керівник фракції AfD Олівер Кірхнер побачив у Зігмунді шанс залучити молодших виборців. У серпні 2022-го він запропонував зробити його співкерівником фракції. А в травні 2025 року земельний з’їзд AfD поставив його на чолі виборчого списку. За проголосував 231 із 237 делегатів.
Мопеди — свої, мігранти — чужі
TikTok-сторінка Зігмунда називається @mutzurwahrheit90 — приблизно «сміливість говорити правду». У неї понад 800 тисяч підписників. В одному форматі Зігмунд нарізає промови з ландтагу і пояснює, «як усе насправді»: німцям нібито бракує грошей, бо держава витрачає їх на чужих, наприклад, на українців. Ролики виходять часто і виглядають невимушено. Зігмунд завжди оптимістичний, говорить просто. Приміром, каже, що через мігрантів Німеччина втратила колишню безпеку, а до 2015 року напади в громадських місцях були «немислимими в нашій країні й в нашій культурі». Обіцяє повернути «країну, де різдвяні ярмарки не доводиться перетворювати на фортеці».
В іншому відео Зігмунд іде працювати на ливарне підприємство: приходить зранку, береться до справи, жартує з робітниками. Такий собі «свій хлопець», який не боїться роботи й розуміє тих, хто тяжко працює.
Травень 2025 року. Ульріх Зігмунд у футболці Vision 2026 — так він назвав свою кампанію за владу в Саксонії-Ангальт. Ролик вийшов після того, як AfD обрала його головним кандидатом на земельні вибори. Замість трибуни Зігмунда показують біля фургона — цей образ «свого хлопця» він потім системно використовуватиме в соцмережах.
TikTok
Поза екраном цю роль допомагає грати мопед. Двадцять третього серпня Зігмунд на синьому Simson очолив колону у Кведлінбурзі, що на заході Саксонії-Ангальт. На захід зібралися понад п’ять тисяч людей. Simson — культова марка і для тих, хто їздив на цих мопедах за часів НДР, і для молодших любителів старої техніки. Нащадки засновників компанії, до речі, категорично проти такого використання родинного імені. «Ми вважаємо будь-який зв’язок з AfD огидним», — заявив представник родини Денніс Баум.
Зігмунд фотографується з учасниками заїзду на мопедах Simson у Вайсенфельсі, 26 липня 2026 року. У його кампанії мопеди частково замінили традиційні партійні трибуни.
Getty Images / «Бабель»
Зігмунд усміхається. За його партією стежить спецслужба
Земельна служба захисту конституції — внутрішня спецслужба — спостерігає за AfD Саксонії-Ангальт із січня 2021 року. У 2023-му вона віднесла весь осередок та його підрозділи до правоекстремістських організацій. Серед причин назвала систематичні нападки на мігрантів, мусульман і демократичні інституції.
AfD оскаржує цей статус, але нагляд триває. Спецслужба може збирати інформацію про партію і застосовувати передбачені законом засоби спостереження. Але заборонити AfD вона не може: таке рішення має право ухвалити лише Федеральний конституційний суд. Він партію не забороняв, тому Зігмунд претендує на керівництво регіоном, спецслужба якого стежить за його партією.
До місцевого партійного осередку входять скандальні персонажі, наприклад, Ганс-Томас Тілльшнайдер — заступник керівника фракції AfD та один з ключових авторів програми, з якою Зігмунд іде у владу. Нещодавно перед інтерв’ю у своєму офісі Тілльшнайдер запропонував журналісту Bild Паулю Ронцгаймеру та його знімальній групі невелику екскурсію. Показував різні сувеніри. Серед них стояла чорна чашка з червоною зіркою і написом російською «Армія Росії». Жодних інших військових сувенірів — наприклад, від Бундесверу — у кабінеті не було.
У кабінеті Ганса-Томаса Тілльшнайдера журналістам показали матрьошку і чашку з написом «Армія Росії». Коли чашкою зацікавилися більше, ніж іншими сувенірами, політик через адвоката спробував заборонити публікацію.
Bild / Скриншот
Спершу Тілльшнайдер сам показав чашку на камеру. Коли Ронцгаймер почав розпитувати, політик попросив «припинити з цією дурною чашкою». А вже після зйомок через адвоката спробував заборонити публікацію кадрів, зроблених у кабінеті. Ця історія наздогнала Зігмунда на передвиборчому заході в Кляйн-Ванцлебені: коли його запитали, що він думає про такі сувеніри соратника, Зігмунд відповів, що тому, хто вважає цю чашку важливою проблемою Німеччини, варто перевірити, чи «всі чашки у нього в шафі». Німецькою «не мати всіх чашок у шафі» означає, що в людини не все гаразд із головою.
Зліва направо: голова AfD у Саксонії Йорг Урбан, Ульріх Зігмунд і власник чашки з написом «Армія Росії» Ганс-Томас Тілльшнайдер. Кверфурт 21 серпня 2026 року.
Getty Images / «Бабель»
Із Зігмундом також працює Filmkunstkollektiv — команда, що роками знімає політиків AfD. Серед її учасників німецькі журналісти виявили активістів «Ідентитарного руху». Вони виступають проти змішування народів і вважають міграцію загрозою європейській культурі. Рух є навіть у внутрішньому переліку організацій, членство в яких несумісне із членством в AfD. Зігмунд пояснив співпрацю з ними так: він не перевіряє переконань людей.
Якщо депутати оберуть його керівником землі, Зігмунд сформує уряд землі, призначить міністрів і отримає важелі впливу на бюджет землі. Він уже планує замінити людей на 150—200 посадах — від державних секретарів і працівників міністерських офісів до керівників земельних установ. Чиновникам, які спробують блокувати нову владу, обіцяє «заходи».
Найгостріший конфлікт виникне навколо Земельної служби захисту конституції. Сьогодні вона стежить за AfD, а після перемоги опиниться під політичним керівництвом уряду цієї партії. Зігмунд допускає реформування або навіть ліквідацію служби.
Українцям — менше грошей, їхнім дітям — окремі класи
Українцям Зігмунд обіцяє менше грошей та швидше повернення додому. У програмі AfD цьому присвячені три окремі пункти: максимально зменшити виплати, підготувати повернення українців і домогтися припинення їхнього тимчасового захисту. Менші суми партія прямо називає стимулом виїхати з Німеччини. В AfD переконують, що значна частина України безпечна, а люди з районів бойових дій можуть переселитися на захід країни.
Тут обіцянки Зігмунда більші за його повноваження, але не порожні. Премʼєр землі не може одним розпорядженням позбавити українців встановлених федеральним законом виплат або скасувати тимчасовий захист — право жити й працювати в Німеччині. Ці рішення ухвалюють у Берліні та на рівні ЄС. Проте шкільна політика, місцеві бюджети й робота земельних відомств у справах іноземців залежать безпосередньо від уряду землі.
AfD пропонує навчати дітей біженців окремо весь шкільний період, а не лише поки вони опановують німецьку. Для української дитини, яка вже сидить за однією партою з німецькими однокласниками, прихід Зігмунда може означати переведення до окремого класу — фактично в гетто для іноземців.
Гроші з інтеграційних програм він хоче спрямувати на повернення іноземців додому. А відомства, які видають дозволи на проживання, Зігмунд заохочує щоразу обирати найжорсткіший із законних варіантів: частіше відмовляти, скасовувати вже видані дозволи, а де можливо — готувати депортації.
Щоб стати прем’єром, Зігмунду доведеться пробити «протипожежну стіну»
Німці 6 вересня не обиратимуть Зігмунда премʼєром безпосередньо. Вони оберуть земельний парламент — ландтаг, а вже його депутати таємним голосуванням визначать керівника земельного уряду. За останнім опитуванням, AfD має 42% і впевнено випереджає всіх суперників, але не отримує більшості місць. Тому перше місце дає Зігмунду право оголосити себе переможцем виборів, але не ключі від премʼєрського кабінету.
Зігмунд виступає в ландтагу Саксонії-Ангальт. Тепер він хоче перейти з парламентської трибуни до крісла прем’єра землі.
Getty Images / «Бабель»
У перших двох турах за кандидата мають проголосувати понад половину всіх депутатів. Якщо цього не станеться, місцевий парламент спершу вирішить, чи розпускатися і проводити нові вибори. Якщо депутати відмовляться, буде третій тур — і там уже вистачить простої більшості. Тоді важитимуть не лише голоси за Зігмунда, а й те, чи зможуть його опоненти домовитися про одного кандидата. Саме тому Зігмунд будь-що прагне результату «45% плюс»: це дасть йому стабільну монобільшість на пʼять років.
Не допустити AfD до урядів на федеральному і земельному рівнях досі допомагала «протипожежна стіна» — німецькою Brandmauer, буквально стіна, яка не дає вогню поширюватися. Це не якась офіційна заборона, радше політичне самообмеження, якого дотримується більшість партій: не входити з AfD в уряд, не голосувати за її кандидатів і не планувати власні більшості так, щоб вони залежали від ультраправих. Логіка проста — не дозволити партії, осередки якої спецслужби вважають правоекстремістськими, стати прийнятним партнером.
Для того щоб Зігмунд не став прем’єром, решта партій мають не лише голосувати проти нього, але й разом підтримати іншого кандидата. Найімовірніше, ним буде чинний премʼєр Свен Шульце з консервативного ХДС. Але за нинішніх рейтингів у ХДС забракне голосів в будь-якій конфігурації з традиційними союзниками — соціал-демократами і «зеленими». Теоретично допомогти може Ліва партія, але для ХДС така домовленість теж проблемна. Ще у 2018 році ХДС заборонила собі співпрацювати і з AfD, і з Лівою партією.
Ульріх Зігмунд і чинний прем’єр Саксонії-Ангальт Свен Шульце з ХДС на теледебатах у Магдебурзі, 12 серпня 2026 року. За останнім опитуванням, AfD має 42% підтримки, ХДС — 22%.
Getty Images / «Бабель»
Для канцлера Фрідріха Мерца обидва варіанти погані — якщо частина ХДС під час таємного голосування підтримає Зігмунда, консерватори вперше допоможуть AfD очолити уряд землі та зруйнують «протипожежну стіну». Якщо ХДС прийме голоси лівих, Мерцу доведеться пояснювати однопартійцям, чому цю заборону можна обходити, а інші — ні.
Якщо Ульріх Зігмунд очолить уряд, він стане першим земельним премʼєром від AfD. Виборці та політичні конкуренти побачать, що партія здатна не лише протестувати, але й керувати. Сам Зігмунд називає перемогу в Саксонії-Ангальт лише першим кроком до влади на загальнонімецьких виборах 2029 року.