В Італії популярності набирає генерал, який хвалить Путіна, бачить себе імператором і каже, що Україна вже програла. Це Роберто Ванначчі — нова зірка італійських правих і кошмар здорового глузду

«Генерале! Генерале!»

Чотирнадцятого червня 2026 року Роберто Ванначчі вийшов на сцену напхом напханого залу в Римі, де якраз завершувався установчий з’їзд його партії Futuro Nazionale — «Національне майбутнє». Один із партійців представив його як сучасного Юлія Цезаря. Люди підвелися і почали скандувати: «Генерале! Генерале!».

Ванначчі називає себе «генералом» навіть після завершення служби в армії. У його політичній риториці майже все запозичене з армії. Прихильники — військо, партійна програма — план операції, а компроміси — ознака слабкості. Свою команду він називає «брудною дюжиною» — це явний натяк на однойменний фільм 1967 року про засуджених військових, яких відправляють на самогубне завдання. На з’їзді Ванначчі заявив, що представляє «відкинутих і покидьків», від яких відмовились інші партії, і пишається цим. А потім пообіцяв знову зробити Італію домом італійців.

Коли в лютому 2026-го Ванначчі створив партію, її рейтинг становив близько двох відсотків. Та вже на початку серпня опитування показали підтримку на рівні семи відсотків. У червні в партії говорили про 94 тисячі її членів, у серпні — вже про 140 тисяч.

Цього поки недостатньо, щоб претендувати на посаду прем’єра. Але достатньо, щоб змушувати інших рахуватися з Ванначчі. На наступних парламентських виборах, що мають відбутися восени 2027 року, кілька його відсотків можуть визначити, чи набере правий блок більшість. А для України важливо, що людина, від якої може залежати наступна італійська коаліція, вимагає припинити військову допомогу Києву, відновити економічні відносини з Москвою і знову купувати російський газ.

Від італійських спецпризначенців до посольства в Москві

Ванначчі народився 1968 року в місті Ла-Спеція, виріс у Равенні, після школи вступив до військової академії в Модені. Він служив у десантних і спеціальних підрозділах. Командував 9 десантно-штурмовим полком Col Moschin, елітною бригадою Folgore і спеціальною групою в Афганістані. Брав участь у місіях у Сомалі, Руанді, на Балканах, у Лівії, Афганістані та Іраку. У 2018 році був заступником командувача навчальної місії міжнародної коаліції в Іраку, яка готувала місцевих військових до боротьби з «Ісламською державою».

Роберто Ванначчі з італійськими військовими під час закордонних місій у 1990-х роках. За понад 30 років служби він побував в Африці, на Балканах, в Іраку й Афганістані та командував італійськими спецпризначенцями.

Facebook/Roberto Vannacci

Військове минуле нині стало частиною його політичного образу.

Це була довга і цілком успішна військова кар’єра. До виходу книжки Il mondo al contrario, яка зробила його героєм публічного скандалу, Ванначчі мав репутацію досвідченого офіцера, генеральське звання і три магістерських дипломи — зі стратегічних наук у Туринському університеті, міжнародних і дипломатичних наук у Трієстському університеті та військових наук у Бухарестському університеті.

У 2020 році Ванначчі став військовим аташе посольства Італії в Москві. На цій посаді він координував військові контакти двох держав і супроводжував офіційні делегації. У Росії генерал залишався до весни 2022 року — тобто там застав і стягування російських військ до українських кордонів, і початок повномасштабного вторгнення.

Повернувшись в Італію, Ванначчі почав послідовно повторювати прокремлівські тези. Він наголошував, що не схвалює вторгнення в Україну, але називав російську війну «екзистенційною» відповіддю на розширення НАТО на схід. Ванначчі вважає перемогу над Росією, яка має ядерну зброю, нереалістичною і стверджує, що підтримка України зброєю та грошима шкодить Європі.

У 2025 році він заявив, що волів би мати керівником Путіна, а не Зеленського, бо російський президент нібито має більшу підтримку своїх громадян.

Книжка, що мала поховати кар’єру

На початку серпня 2023 року Ванначчі самостійно видав книжку Il mondo al contrario — «Світ навиворіт». Тоді він очолював Військово-географічний інститут у Флоренції і залишався чинним генералом.

Ванначчі на церемонії передачі командування Військово-географічним інститутом у Флоренції, який він очолив у червні 2023 року.

Ministero della Difesa

Ministero della Difesa

Ванначчі писав, що Італію захопила «диктатура меншин», а здоровий глузд програв політкоректності. Геям він радив змиритися з тим, що вони «не є нормальними». Про одну з найвідоміших італійських спортсменок, темношкіру волейболістку Паолу Егону, написав, що вона має італійське громадянство, але її риси обличчя «не уособлюють італійськість». Також Ванначчі стверджував, що «міжнародне гей-лобі» намагається «промивати мізки» суспільству. Окремо генерал обурювався фемінізмом, екологічними рухами, мігрантами і вимагав розширити межі законної самооборони: на його думку, закон має дозволяти ширше застосовувати силу проти нападника — і вдома, і в публічних місцях.

Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто, один із найближчих соратників Джорджі Мелоні, назвав погляди генерала особистими мареннями, які дискредитують армію, міністерство і Конституцію. Ванначчі усунули від керівництва інститутом, а після внутрішнього розслідування відсторонили від служби на 11 місяців і наполовину зменшили зарплату.

У міністерстві, ймовірно, розраховували, що цей скандал поховає публічну кар’єру Ванначчі. Сталося навпаки. Критики цитували найдикіші фрагменти, телевізійники запрошували генерала в ефіри, а обурені пости критиків працювали як безплатна реклама. За перші тижні прихильники генерала купили понад 22 тисячі примірників, а за рік — майже чверть мільйона. Ванначчі їздив країною презентувати книжку, публічно сперечався з журналістами і критиками і наполягав, що його переслідують за відмову підкоритися «єдиній правильній думці». Що більше Ванначчі критикували, то більшою ставала його популярність.

Ванначчі презентує книжку «Світ навиворіт» у Неаполі 2 травня 2024 року.

Getty Images / «Бабель»

У цей самий час біля будівлі противники генерала намагалися прорвати поліцейське загородження — почалися сутички.

Getty Images / «Бабель»

Безжальний імператор

Першим з великих політиків потенціал генерала помітив Маттео Сальвіні, лідер «Ліги» — колись найпопулярнішої правої партії Італії, яка з приходом до влади Джорджі Мелоні почала стрімко втрачати виборців. Сальвіні вирішив, що скандальний військовий поверне йому найрадикальнішу частину електорату і висунув Ванначчі незалежним кандидатом на виборах до Європарламенту 2024 року.

На цих виборах італійці голосують за партійний список, але можуть окремо вказати кандидата, якого хочуть бачити обраним. Ванначчі зібрав понад 500 000 таких персональних голосів — один із найвищих результатів у країні — і отримав мандат.

Довкола його книги Il mondo al contrario тим часом сформувався цілий рух — спершу це були книжкові клуби, які згодом виросли в мережу місцевих команд і комітетів, що стала основою його власної партії.

У лютому 2025 року Ванначчі за власним рішенням залишив військову службу і перейшов у резерв, а в травні Сальвіні зробив його своїм заступником. Менш ніж за дев’ять місяців генерал пішов із партії. Він пояснив це спортивною метафорою, мовляв, боксер не виграє бій, якщо завдає помірних ударів. Так Ванначчі дорікнув Сальвіні за надмірні, на його думку, політичні компроміси. Сальвіні назвав його вчинок зрадою.

Наступного дня після розриву Ванначчі зібрав прихильників у готелі на околиці Модени, місті на півночі країни. Зала вмістила 350 людей, хоча, за словами організаторів, зареєструватися намагалися понад три тисячі. Дехто прийшов у камуфляжі, дехто називав інших учасників camerati — «товаришами», словом з виразним фашистським відтінком. За часів Муссоліні camerati називали членів фашистської партії, а нині слово збереглося як звертання серед крайніх правих. На екрані показали ролик у стилі «Гладіатора», а Ванначчі пожартував, що хоче бути не партійним секретарем, а «президентом-генералом».

У липні цього року Ванначчі поширив створене штучним інтелектом відео, де він сидить у Колізеї в образі римського імператора і жестом прирікає політичних противників — політиків лівих партій — на смерть від левів. У кадрі кілька разів великим планом показують серп і молот — головний радянський символ союзу робітників і селян. Виробництво ролика партія заперечила, але на сторінці, що його опублікувала, було пряме посилання на анкету для вступу до Futuro Nazionale.

Патріархат, «реміграція» і сильна рука

Одинадцятого серпня 2026 року Futuro Nazionale оприлюднила першу частину програми на наступні десять років. Ванначчі називає свою партію «чистою і життєвою правицею», що корінням сягає римської та християнської традицій.

Найгострішу реакцію викликала обіцянка захищати «середземноморський патріархат». Сенатори від опозиційної Демократичної партії назвали цю тезу «моторошним жартом», проявом чоловічого супрематизму і такою, що суперечить Конституції. Автори програми стверджують, що там, де зникає патріархальна родина, нібито зростає насильство проти жінок. Тому держава має виховувати «сильних чоловіків», здатних контролювати емоції, захищати жінок і суспільство. Партія хоче скасувати окрему статтю про феміцид. Такі злочини вона пропонує карати за загальною статтею про умисне вбивство. Також Futuro Nazionale хоче знизити пенсійний вік жінкам залежно від кількості дітей і ввести «блакитні квоти» — резервувати частину місць у конкурсах на посади в державному секторі для багатодітних батьків.

Центральна частина програми — «реміграція». Це слово в лексиконі європейських ультраправих означає масове повернення або виселення мігрантів. Ванначчі хоче обмежити не лише нелегальний в’їзд, але й законну трудову міграцію і возз’єднання сімей. Для громадянства пропонує вимагати 20 років безперервного проживання, знання італійської на рівні C1 та письмову згоду «асимілюватися» з греко-римською і християнською цивілізацією. Вулиці районів, де висока злочинність, має патрулювати армія, а вік кримінальної відповідальності генерал пропонує знизити до 12 років.

В економічному розділі — зменшення податків, підтримка багатодітних родин, захист внутрішніх виробників і принцип апостола Павла: «Хто не хоче працювати, нехай не їсть». Партія пропонує скасовувати допомогу працездатним людям, які відмовляються від роботи. Вона також виступає проти Green Deal, допускає вихід Італії з єврозони, хоче повернути атомну енергетику і купувати російський газ.

«Досить давати Зеленському мільярди»

Ванначчі каже, що не підтримує російську війну проти України, але в публічних дискусіях на цю тему майже завжди переводить розмову з відповідальності Москви на помилки Заходу і витрати європейців. Наприклад, він стверджує, що через війну Італія втратила частину зовнішньої торгівлі, добробут її громадян знизився, а життя подорожчало. Також він каже, що гроші, які виділяють Україні, забирають в італійців. У січні 2026 року він назвав продовження постачання зброї «божевіллям», бо російська армія все одно наступає. Згодом заявив, що Зеленський прагне отримувати мільярди й зброю, оскільки без них не втримається на чолі вже «зруйнованої країни», і закликав припинити давати Зеленському мільярди.

Партія Ванначчі не брала участі в останніх парламентських виборах у 2022 році — її створили пізніше. У лютому 2026-го до партії приєдналися троє депутатів, які пройшли в парламент від інших правих сил. Тоді окремого парламентського об’єднання вони ще не мали. Наприкінці травня вони створили в парламенті окреме об’єднання Futuro Nazionale. У червні до них приєдналися ще пʼятеро, і в об’єднанні стало вісім депутатів.

За тиждень після створення партії — ще до появи формального парламентського об’єднання — троє депутатів, які вже приєдналися до Ванначчі, отримали нагоду показати свою позицію. Уряд Мелоні виніс декрет про продовження допомоги Україні на окреме голосування, яке пов’язав з голосуванням про довіру уряду. Міністр оборони Гвідо Крозетто пояснював, що голосування має показати, хто залишається всередині парламентської більшості. Якби уряд програв, він мусив би піти у відставку. Депутати Futuro Nazionale знайшли компроміс: вони підтримали уряд, але під час окремого голосування виступили проти продовження військової допомоги Україні

Згодом у програмі партії ця позиція стала офіційною. Партія вимагає зупинити постачання зброї Україні, зняти частину санкцій з Росії та відновити з нею економічні відносини. Зобов’язання Італії в НАТО вона пропонує оцінювати «в кожному випадку окремо». Саму Росію програма описує як «східну легеню християнства», яку Захід своїми помилками штовхає до Китаю. А в липні Ванначчі сказав, що не бачив би проблеми навіть у фінансуванні його партії з Росії, бо якщо гроші законно отримувати з однієї іноземної держави, то чому з іншої — ні. Публічних доказів, що Ванначчі або його партія вже отримували російські гроші, немає.

Хто хоче голосувати за генерала

За липневим дослідженням, 62 відсотки його прихильників — чоловіки. Причому серед молоді підтримка зростає швидше, ніж у старших групах. Більш як половина потенційних виборців Futuro Nazionale має низькі або нижчі за середні доходи. Найбільше партію підтримують робітники й безробітні, в малих і середніх містах Центру і Півночі. За підрахунками соціологів до електорату Futuro Nazionale за кілька місяців перейшли приблизно 407 тисяч людей, які у 2024-му на виборах до Європарламенту голосували за «Лігу», і 506 тисяч колишніх виборців партії Мелоні «Брати Італії».

Потенційні виборці генерала — це люди, яким традиційні праві роками обіцяли захист від економічних змін, міграції та «диктату Брюсселю», але після приходу до влади мусили домовлятися, рахувати бюджет і виконувати європейські правила.

Ванначчі необтяжений відповідальністю за урядові рішення. Він просто пояснює складні проблеми: низькі зарплати — через мігрантів і податки. Дорога енергія — через санкції проти Росії. Вулична злочинність — через слабкість держави. Насильство проти жінок — через руйнування патріархальної родини. А своїм критикам відповідає, що вони просто бояться називати речі своїми іменами.

Партія чи фан-клуб

У стрімкого злету Ванначчі є слабке місце — весь політичний проєкт тримається на ньому одному. Його партія ще не брала участі в загальнонаціональних виборах, не керувала великими містами й не має перевіреної команди. Італійські аналітики припускають, що його прихильників приваблюють новизна і медійний галас довкола, тому до голосування вони ще можуть змінити думку.

Втім, Ванначчі необов’язково боротись за статус найпотужнішої партії країни. Йому достатньо втримати свої сім відсотків. Наприкінці липня соцопитування показували, що партії чинної правоцентристської коаліції — «Брати Італії», «Ліга», «Вперед, Італіє» та «Ми, помірковані» — сумарно мали 41,6 відсотка, а разом з Futuro Nazionale — майже 49 відсотків.

Італійський уряд хоче змінити виборчу систему. Нині приблизно третину депутатів обирають в одномандатних округах — там перемагає кандидат, який випередив суперників, а решту місць розподіляють пропорційно до голосів за партії. Урядова коаліція Мелоні запропонувала прибрати одномандатні округи і розподіляти всі місця пропорційно. Водночас коаліція, яка сумарно набере понад 42 відсотки, отримає гарантовану більшість у парламенті. Влада пояснює реформу бажанням забезпечити країні стабільний уряд після виборів. Опоненти вважають, що Мелоні переписує правила під себе перед парламентськими виборами, які мають відбутись восени 2027 року. Палата депутатів уже ухвалила цей проєкт. Закон ще має підтримати Сенат.

У підсумку Мелоні може опинитись перед незручним вибором. Прийняти Ванначчі — це ризикувати поміркованими виборцями і репутацією надійної партнерки ЄС, НАТО та України. Відмовити — дозволити генералу зібрати достатньо голосів правих і ризикнути власними перспективами. На початку серпня Мелоні назвала партію генерала «операцією, створеною на користь лівих». Ванначчі відповів, що чекає її дзвінка, мовляв, вона «господиня дому» і має поговорити з усіма, хто чекає біля входу.