Зараз росіяни бʼють по Україні балістичними ракетами, які виготовили торік. У них є запас у 200—300 ракет, який постійно поповнюється. Лише «Іскандерів» вони виробляють 60—70 ракет щомісяця, причому на 90% з російських компонентів. Виробництва розташовують під землею, а запускають ракети із самохідних установок, які постійно маневрують, — тому Україні важко атакувати російські балістичні ракети своїми дипстрайками під час запусків.
У всьому світі існують лише кілька комплексів, які можуть ефективно збивати балістичні ракети. Україна може це зробити, але спочатку потрібно акумулювати підтримку європейських країн: в одних є ракетні двигуни, в інших — РЛС тощо. Трамп, найімовірніше, дасть Україні ліцензію на виробництво ракет до комплексів Patriot, як і обіцяв. Проте буде проблема із субпідрядниками, які постачають комплектуючі: у них є черга й обмежені потужності. Україна не може сама виробляти ракети для Patriot з нуля — вона може збирати їх із комплектуючих.
Варто очікувати ударів по енергетиці, продовольчих складах і заправках. Ціни на пальне будуть зростати. Для цього є зовнішні причини, як-от війна в Ірані. Також росіяни постіно атакують українські АЗС: під удар потрапили вже 200—250 станцій, і росіяни продовжують їх уражати. Український бізнес розуміє, що робити: будуть мобільні АЗС, а пальне поступатиме з-за кордону. Але кожна сімʼя і бізнес із генераторами мають зробити запас 10 літрів бензину. Щодо продовольства, український бізнес знає, як диверсифікувати ризики й зробити так, щоб не було великих складів.
Раніше противник не бив по обʼєктах водопостачання і каналізації, бо це «червона лінія» — терор проти цивільних, навіть більший за удари по електроенергії. У нас є артезіанські свердловини, тому в нас буде вода, проте варто тримати вдома запас.
Найбільш критичне — удари по опаленню та електропостачанню. Проблеми з ТЕЦ (особливо в Києві) вже існують, зараз є кілька місяців, щоб підготувати точки обігріву. Влітку, поки ціни нижчі, варто купити павербанки та інвертори, доки ціни на них не зросли в два-три рази.
Росія перенесла удари звичайними шахедами на прикордонні території. Вони побачили, що ми перехоплювали 95% звичайних «Шахедів», і тому змінили тактику. Щодня приблизно 300 «Шахедів» атакують прикордоння в режимі онлайн-керування на висоті 20—40 метрів. На таких висотах РЛС бачить погано, а станцій потрібно багато. Потрібно реформувати малу ППО, нарощувати кількість РЛС, змінювати систему сповіщення та по-іншому будувати тактику і стратегію перехоплень. Потрібен тотальний план захисту прикордонних смуг. Наприклад, у кожному селі на прикордонних територіях знайти людину, яка відповідатиме на загрози від дронів малої дальності: дивитиметься в системі «Віраж» (або в її аналогу), де летять дрони, і включатиме тривогу. Або зробити локальні радіостанції. Цим має опікуватися місцева влада.
Падає результативність українських мідлстрайків, бо росіяни адаптуються. По-перше, біля трас вони зробили лінію радіолокаційних станцій — у них їх дуже багато. По-друге, росіяни запустили перехоплювачі, які цілодобово курсують вздовж трас і шукають українські дрони «Хорнет». По-третє, росіяни формують конвої: якщо їде цистерна з пальним, то попереду і позаду неї їдуть мобільні вогневі групи з кулеметами. Наостанок, у противника зʼявляється протисупутникова РЕБ, який глушить «Старлінк» — а українські мідлстрайки керуються саме через них. Росіяни швидко масштабують такі засоби, й українським військам щодня стає важче вражати логістику мідлстрайками. Тому Україні потрібно шукати альтернативу «Старлінкам» для керування дронами.
Чи можливо побудувати керування мідлстрайками не через «Старлінк», а якось інакше? Так, і росіяни це вже зробили — за допомогою mesh-мережей. Для цього вони використовують китайські радіомодеми високої потужності. Кожен БпЛА і модем працює як ретранслятор для інших, що дозволяє будувати ланцюжки керування. Для обходу українських засобів РЕБ, зокрема комплексів «Дамба», російські війська постійно підвищують частоти: з 1 300—1 500 МГц вони поступово дійшли до 3 900—4 100 МГц.
«Шахеди» літають групами: один безпілотник тримає висоту приблизно в кілометр, щоб тримати звʼязок із групою керування, а інші атакують навколо нього в радіусі 5—10 кілометрів. Це створює потужний сигнал, який українській РЕБ важко пригнічувати. Також росіяни користуються тим, що в Україні «анархія» в радіочастотному спектрі — немає взаємодії між структурами. Коли вони зробили mesh-мережі на частоті 3 200—3 400 МГц, то українські засоби РЕБ на цих частотах почали заважати власним радіолокаційним станціям «Рада». Україна відстає в розробці протидії mesh-мережам щонайменше на місяці.
У якийсь момент, хоча і не скоро, в України виникнуть проблеми й з дипстрайками. На далекі відстані українські дрони літають тільки із супутниковою навігацією. Але росіяни швидко нарощують кількість засобів РЕБ, настане час, коли вони навчаться давити «Старлінк». Є багато ідей, як це обійти, навіть навігація за зірками. Найкраще рішення: дрон має летіти автономно, а його модуль керування — порівнювати картинку з камери з мапою, яка в нього завантажена. Але так буде важко атакувати взимку, коли випаде сніг.
У будь-якому разі Росія — дуже велика країна, закрити всю її критичну інфраструктуру РЕБом неможливо. Вони закрили Москву й області, наскільки змогли, проте Україна знаходить маршрути для ударів і по російській столиці, хоча це дуже важко.
У російської армії вже є кілька дронів, які керуються за допомогою штучного інтелекту. Серед них є навіть дешевий серійний безпілотник середньої дальності «Молнія» — такими атакують на Запорізькому напрямку. Інший дрон, «Ланцет», літає без звʼязку і включає трансляцію лише перед самою атакою — коли самостійно обрав ціль. Такі БпЛА не мають GPS і супутникової навігації, їх неможливо заглушити за допомогою РЕБ — залишається лише збивати їх дронами-перехоплювачами. Проте коли він летить низько, перехоплювачі не ефективні: українські військові бачать дрон лише перед атакою і нічого не можуть зробити. На відміну від окупантів в України немає серійного виробництва таких безпілотників.