Родина і навчання
Сергію Собку 42 роки. Він родом із селища Літин на Вінниччині. Його тато був учителем математики і інформатики, викладав допризовну підготовку, в різні роки був завучем і директором школи. Мама Сергія все життя працювала медсестрою. Сергій закінчив Літинську школу № 2 у 2001 році із золотою медаллю. І ще в школі вирішив стати військовим. Як він сам розповідав в інтерв’ю, в усьому «винен» знайомий його батьків Микола Павлович. Він був військовий, міг багато разів підтягнутися, стояти на голові і руках, розповідав багато цікавого про військову службу.
Мама вибору сина не підтримала — вона мріяла, щоб він був поруч, вступив у Вінницький педагогічний інститут і став учителем, як тато. Натомість Сергій поїхав вступати до Одеського інституту сухопутних військ.
Попри те що він на відмінно склав іспити, брати в інститут його не хотіли — завалили на медогляді, згадував Собко в одному з інтервʼю. Непридатним до військової служби його визнали через родимку.
«Серед вступників були такі, що не склали іспиту з фізпідготовки, або прямо писали у відповідях на екзаменаційних аркушах, що не бажають тут вчитись, вступають через те, що такою є воля їхніх батьків, — їх брали. А мене забракували через родимку», — обурювався Собко. Ситуацію врятував той самий Микола Павлович, він мав знайомства в інституті і питання з родимкою закрили. Собко вступив на загальновійськовий факультет, відмінно вчився і закінчив його у 2005 році з червоним дипломом.
Після навчання, у 2005 році молодого лейтенанта Собка направили в Новоград-Волинский у 30 окрему механізовану бригаду «командиром гранатометного взводу». Від самого початку Собко проявив характер: він прийняв взвод, а разом із ним мав прийняти три бойові машини. Виявилось, машини були не на ходу — деталі розікрали. Собко відмовився приймати таку техніку і добився розслідування, яке виявило розкрадання на десятки тисяч гривень. Після цього бригаді стали централізовано постачати деталі і за короткий час її укомплектовали технікою. Іншу проблему вирішити було важче — не вистачало особового складу. Собко, як командир взводу, проводив заняття для тих, хто був. «Я проводив навчання, навіть якщо залишався лише один військовослужбовець. Зараз у мене такий самий принцип», — розповідав він у 2016 році.
У 2006 році Сергій Собко познайомився з Михайлом Драпатим, який тоді був командиром роти в 72 бригаді. Їхні бригади часто перетиналися на різних спільних навчаннях. У той період Україна брала участь у миротворчій операції під керівництвом НАТО в Косові. У місії переважно відправляли контингенти з тих військових частин, де служили контрактники. Такими були 72 і 30 бригади в Сухопутних військах і 95 бригада ДШВ. З них створили корпус швидкого реагування, який очолював Віктор Муженко.
Для того щоб військові з різних країн могли нормально спілкуватися між собою, їх відправляли вчити англійську мову на пів року в Канаду. Але була вимога — у кандидата мав бути сертифікат, який підтверджував мінімальне знання англійської. Виявилося, що Собко був ледь не єдиним у частині, хто такий сертифікат мав. Так він полетів до Канади, де навчався пів року. У ті часи вільна англійська відкривала перед Собком нові можливості.
У 2007 році він хотів перевестися з гранатометного взводу в механізовану роту, де штат взводу був більшим, — 20—30 людей. Але в той самий час командування готувало новий контингент у Косово — Собка взяли. У миротворчій місії він був заступником начальника оперативного відділення батальйону. Начальником відділення був Володимир Горбатюк — нинішній заступник начальника Генерального штабу. Українці служили в одному батальйоні разом із поляками і литовцями, які на той час вже були в НАТО. Вони проводили спільні навчання в Польщі і в Україні. Саме в тій місії Собко зрозумів, що українській армії треба рухатись до стандартів НАТО.
Собко під час служби в Косові, грудень 2007 року.
Повернувшись із Косова, Собко не раз їздив на навчання за кордон: у Норвегії він вчився воювати взимку, у Німеччині пройшов курси офіцерів-спостерігачів, у США — поглиблений курс офіцерів піхоти. Комроти 56 окремої мотопіхотної бригади Семен Салатенко в пості на підтримку Собка згадував, що особисто бачив у Форт-Беннінгу його прізвище як найкращого іноземного студента за 2009 рік.
Початок війни: Антитерористична операція
У 2014 році Собко склав тести і мав їхати в один з найстаріших вищих навчальних закладів США — Командно-штабний коледж армії США. У тому ж 2014-му росіяни захопили Крим і намагались взяти під контроль Донецьку і Луганську області, тож Собко залишився в Україні. Він очолив батальйонно-тактичну групу, яка вирушила на Луганщину і брала участь у рейдових діях. Двадцять сьомого липня його група разом із десантниками 95 бригади взяли Савур-Могилу — ключову висоту на стику Луганської і Донецької областей та державного кордону України. Коли росіяни почали зі свого боку обстрілювати українських військових, які захищали кордон на Луганщині, і ті опинилися в оточенні, батальйон Собка забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Державної прикордонної служби на ділянці від Петрівського до Міусинська. У березні 2015 року саме за ці дії Собко отримав «Золоту Зірку» і став Героєм України.
За звільнення Савур-Могили і участь у рейді в зоні АТО Собко став Героєм України.
Пресслужба Офісу президента України
У січні 2015 року, коли тривали запеклі бої за Донецький аеропорт, 30 бригада мала штурмувати Жабʼяче, один з населених пунктів біля аеропорту, просунутись у бік Донецька і замінити підрозділ безпосередньо в аеропорту. У той самий час загострилася ситуація на іншій ділянці фронту — в Дебальцевому. За ніч підрозділи Собка перекинули туди як резерв — вони опинялися на найскладніших ділянках фронту.
У своєму інтерв’ю Собко казав, що тоді із сектора в Київ приходила неправдива інформація про ситуацію на фронті, тому він іноді напряму виходив на начальника Генштабу Віктора Муженка і доповідав йому про реальний стан справ. Безпосередньому керівництву це не подобалось. Саме там у Собка сталися перші сутички із тодішнім заступником командувача АТО Олександром Сирським. Тоді Сирський за наказом Муженка приїхав у Дебальцеве і очолив батальйонно-тактичну групу «Барс», яка займалася найскладнішими ділянками фронту. Прибувши на місце, Сирський планував оборону Вуглегірська, але саме в той день росіяни його випередили і захопили місто. Сирський поставив завдання двом ротам відновити контроль і зачистити місто. Собко заперечував і казав, що дві роти не впораються із завданням, адже місто надто велике, але Сирський наполягав на своєму. За словами одного з присутніх, суперечка відбувалася в доволі грубій формі. У підсумку Сирський додав сил, але відбити Вуглегірськ так і не вдалося. Згодом Собко брав участь у захисті Луганського, але врешті Силам оборони довелося відійти з Дебальцевського плацдарму. На питання про те, що важливіше — завдання чи життя військового, Сергій Собко каже, що потрібен баланс: «Є такий принцип у більшості країн НАТО. Він звучить як «Mission first, people always». Тобто місія — це перше, а люди — завжди».
Відстояти Дебальцевський плацдарм не вдалося, в лютому 2025-го Сили оборони були вимушені відійти.
Getty Images / «Бабель»
Наприкінці 2015 року Собко став заступником командира 30 бригади. Тоді в бригаду прийшов Михайло Драпатий, який став заступником комбрига — начальником штабу. Вони тісно працювали протягом року і, як кажуть свідки, мали спільні цінності і спільний погляд на розвиток армії. У 2016-му Драпатий став командиром 58 бригади, а Собко нарешті поїхав до США на навчання в Командно-штабному коледжі армії США, відбір до якого пройшов ще у 2014 році (там також навчалися нинішній заступник голови Офісу президента Павло Паліса і колишній заступник головнокомандувача Валерія Залужного — Михайло Забродський). Повернувшись зі Штатів, Собко закінчив оперативно-тактичний рівень у Національному університеті оборони.
Собко пройшов у США поглиблений курс офіцерів і став найкращим іноземним студентом 2009 року. Вчитися у Військовому коледжі армії США в Пенсильванії Собка не відпустили.
Після закінчення навчання у 2017-му Собко два роки очолював 128 окрему гірсько-піхотну бригаду. За цей час бригада стала штурмовою, отримала нову символіку і піднялася на якісно новий рівень, йшлося в повідомленні бригади у 2019 році, коли Собко йшов з посади.
Собко пішов з бригади, бо вступив до Національного університету оборони, тепер на стратегічний рівень: це останній щабель військової освіти, який дозволяє зростати до генеральских звань. Там він знову зустрівся з Михайлом Драпатим — той вчився з ним на одному курсі. Навчання тривало понад два роки, другий рік Собко мав знову навчатися в США. Він пройшов всі відбори, у Штатах його вже чекали, але в останній момент тодішній головком Руслан Хомчак не погодив його кандидатуру. Американцям Хомчак сказав, що Собка хочуть призначити на нову посаду ще до того, як він закінчить навчання. Але призначення не сталось. Собко закінчив навчання в Києві в травні 2021 року і був другим за рейтингом після Драпатого.
Нову посаду Собко отримав тільки після випуску. Його призначили начальником управління підготовки в Командуванні Територіальної оборони, яка входила до Сухопутних військ. Командування сухопутки тоді очолював Олександр Сирський. Це була одна з найнижчих посад для рівня Собка. «Враховуючи те, з яким рейтингом я закінчив навчання, — це не було адекватне призначення. Тож у захваті я не був», — зізнавався Собко через кілька років.
Однак саме тоді, напередодні повномасштабної російської агресії, ухвалили новий закон, який виводив Командування сил ТрО в окремий рід військ. З 1 січня 2022 року Сили ТрО стали незалежними від сухопутки, а Собко став заступником командувача ТрО — начальником штабу Сил територіальної оборони. У березні 2022 року він отримав звання бригадного генерала.
Напередодні повномасштабного вторгнення головним завданням, за словами Собка, було забезпечити сили ТрО. Собко приймає допомогу від Великобританії, 2022 рік.
Повномасштабне вторгнення
Двадцять сьомого лютого, за три дні після початку повномасштабного вторгнення, головком Валерій Залужний призначив Сергія Собка комендантом оборони Києва, командувачем оборони міста був Олександр Сирський. Тож Залужний відкомандирував Собка до Сирського. Завданням коменданта було розробити правила пересування, систему перепусток, відповідати за службу на блокпостах — по суті, Собко мав допомагати Сирському. Але той фактично відмовився від допомоги, і Залужний повернув Собка назад у Командування Сил ТрО, яке на своєму рівні займалося плануванням оборони міста, взаємодіяло з місцевою владою і входило до Ради оборони Києва.
З початком вторгнення саме в ТрО найбільше потрапляли вчорашні цивільні, які не мали військового досвіду і фахової підготовки, не знали мінометної чи саперної справи, їх треба було багато вчити. «З перших днів широкомасштабного вторгнення pосіян було два найбільших виклики — навчити і забезпечити. Буквально за кілька тижнів Сили ТрО виросли з десяти до ста тисяч людей. Перш за все треба було знайти бронежилети, шоломи, техніку. Доставити це в підрозділи. Знайти, чим доставити. Я вдячний усім, хто підставив плече допомоги», — згадував Собко.
Він також організував «Вишкіл капітанів» — двомісячний курс для командирів рот і офіцерів штабів батальйонів. Почали проводити курси підготовки командирів взводів і командирів відділень. «На базі “Вишколу капітанів” ми започаткували вишкіл командирів підрозділів ударних безпілотних комплексів, бо від початку розуміли, що наша перевага не в кількості, а в навченості та технологічності нашого війська», — згадував Собко.
Сергій Собко на першому випуску офіцерських курсів «Вишкіл капітанів» Сил територіальної оборони ЗСУ, грудень 2022 року.
Армія Inform
У липні 2023 року в медіа почала з’являтися інформація про те, що Сили ТрО можуть перепідпорядкувати Сухопутним військам, які на той час очолював Олександр Сирський. Вже в жовтні 2023 року ТрО очолив близький до Сирського генерал-майор Анатолій Баргилевич, який почав відкат змін: підрозділ, який відповідав за реформу ТрО, розпустили. Собко намагався заперечувати і відкрито протистояв Баргилевичу. Тож у січні 2024 року прийшов наказ перевести Собка на заступника начальника штабу в Командуванні Обʼєднаних сил. Ця посада була пониженням, жодних пояснень Собку не надали. У лютому 2024 року Олександр Сирський став головкомом. Він повністю оновив Командування Обʼєднаних сил, Собка знову понизили до начальника штабу 11 корпусу.
Першого квітня 2024 року Управління 11 армійського корпусу разом із підрозділами забезпечення сформувало Оперативно-тактичне угруповання (ОТУ) «Луганськ». Воно мало планувати і керувати бойовими діями на Сіверському, Краматорському і Торецькому напрямках — найнебезпечніших ділянках фронту. З вересня по листопад 2024 року ОТУ «Луганськ» очолював Драпатий. Працюючи разом, Собко і Драпатий ще більше зблизились — між ними, кажуть співрозмовники «Бабеля» в оточенні обох, посилилась довіра і повага. У листопаді 2024 року Драпатий очолив сухопутку і добивався, щоб туди призначили і Собка — Сирський його кандидатуру не погодив.
Собко залишився на посаді начштабу 11 корпусу — він служить там досі. В корпусі він постійно працював над тим, щоб зберегти, вивчити, узагальнити і розповсюдити практичний бойовий досвід. Корпус видавав начально-методичні матеріали. «Одну таку “методичку” з “прихованого обладнання захищених позицій піхоти” я скачав, розтиражував, особисто вручив кожному командирові відділеня, взводу, роти і змушував її вивчити», — згадував комроти 58 бригади Семен Салатенко.
Наприкінці минулого тижня стало відомо, що Собко прикомандирований у Київ виконувати обов’язки заступника головкома. Його кандидатуру має погодити президент і затвердити міністр оборони. За що саме відповідатиме Собко, поки невідомо.
«Він дуже зрілий, прогресивний, сучасний. Собко і Драпатий мали час побачити один одного в спільній бойовій роботі, зрозуміти систему координат один одного. Переконатися, що вони ідеологічні соратники і обидва прагнуть міняти і розвивати військо», — каже співрозмовник «Бабеля» в Генштабі.
Собко часто критикував радянщину в управлінні військом, недолугу кадрову політику, зокрема те, що командування заохочувало лояльність, а не професіоналізм. Ще у 2021 році він говорив, що якби не критикував начальство, не говорив про проблеми і поводився тихіше, йому «можливо, служилося б краще».
У 2026 році вийшла книга Собка Scars and Seeds («Шрами і насіння»), написана англійською мовою. У ній він описує і осмислює еволюціє війни від зміни тактики росіян і революції дронів на фронті до викрадення зерна ворогом і психологічного виснаження суспільства. Багато місця в книзі присвячено викликам і провалам Сил оборони — починаючи від поганої підготовки до нездатності наступати. Собко написав книгу англійською, щоб її могли читати партнери України: західні військові, урядовці, військові оглядачі. Одним з тих, хто її прочитав і рекомендував іншим, став генерал-лейтенанту армії США Куртіс Базард, командувачу Групи безпекової допомоги Україні (SAG-U).
«Якби я міг порекомендувати одну книгу, це була б «Шрами і насіння» Сергія Собка… Особливо шосту частину, яка аналізує наслідки для Заходу. Ми повинні вчитись на цій війні, це знизить ціну, яку нам доведеться заплатити кровʼю і грошима», — написав Куртіс Базард в Х.