1. Папуга, якого майже століття вважали вимерлим
Нічний папуга живе в пустелях Австралії. Вдень він ховається в тунелях серед колючої трави, а після заходу сонця вилітає шукати їжу. Птах поводиться настільки непомітно, що його присутність часто видає лише тихий свист у темряві. Після того як вид описали в ХІХ столітті, він зник із поля зору науковців. Нічного папугу вважали вимерлим, доки в 1990 році дослідники випадково не знайшли мертвого птаха біля дороги. Згодом у кількох ізольованих районах виявили невеликі популяції живих папуг. За приблизними оцінками, у природі може залишатися від 150 до 500 дорослих птахів. Акустичні датчики допомагатимуть шукати їх за голосами, а трав’яні зарості, де вони живуть, захищатимуть від пожеж.
Найбільшу відому популяцію нічних папуг (40—50 птахів) виявили в пустелі на заході Австралії завдяки записам їхніх голосів.
Getty Images / «Бабель»
2. Риба, яка вижила завдяки акваріумам
Мексиканська риба Charco Azul pupfish виростає максимум до п’яти сантиметрів. Під час шлюбного періоду самці змінюють непримітне коричневе забарвлення на синьо-фіолетове. Ця риба жила лише в одному джерелі в пустелі Чіуауа на північному сході Мексики. Через забір води для сільського господарства і тривалу посуху джерело поступово висохло, а до 1997 року зникло повністю. Разом із ним вимерли один із місцевих видів раків і два види равликів. Рибі пощастило більше — природоохоронці встигли забрати кілька особин. Відтоді вид існує лише в лабораторіях і акваріумах — зараз там утримують 266 риб. У 2023 році науковці обстежили місце колишнього джерела за допомогою дронів і створили тривимірну модель підземної водної системи. Виявилося, що частина води повернулася. Тепер водойму планують відновити, а риб випустити туди знову.
Англійську назву pupfish («риба-цуценя») ці риби отримали через грайливу поведінку: вони переслідують одна одну й хапають за хвости.
Barbara Nicca
3. Ігуана, яка чорніє від стресу (і ми її розуміємо)
Предки фіджійських чубатих ігуан, за найпоширенішою версією науковців, потрапили на острови Тихого океану близько 34 мільйонів років тому. У спокійному стані ігуана яскраво-зелена. Але коли тварина налякана або збуджена, її шкіра за кілька секунд стає майже чорною. Загальну чисельність виду оцінюють приблизно в 13 тисяч особин. Майже 12 тисяч живуть на крихітному острові Ядуа-Таба, решта популяцій нечисленні й розкидані по інших островах. Ігуанам загрожують пожежі, вирубування сухих лісів, а також щури й мангусти, яких завезли на острови пізніше і які масово там розплодились. Проєкт фінансуватиме відновлення лісів, боротьбу із завезеними хижаками, розведення ігуан і створення нових популяцій на безпечних островах.
Яйця фіджійської чубатої ігуани можуть дозрівати дев’ять місяців — це один із найдовших періодів інкубації серед ящірок.
Getty Images / «Бабель»
4. Лемур із золотою короною
Золотоголовий сіфака — рідкісний вид лемура, який живе лише на невеликій території на північному сході Мадагаскару. Назву він отримав через золотаву пляму на голові. Між деревами ці лемури пересуваються великими стрибками, відштовхуючись сильними задніми лапами. Зараз у природі залишилося приблизно десять тисяч таких лемурів, з 1980-х їхня популяція скоротилася щонайменше на 80%. Ліси вирубують під поля, на дрова і деревне вугілля, а також заради видобутку золота. Золотошукачі розчищають ділянки під копальні й табори, а люди, які приїжджають до регіону на заробітки, полюють на лемурів заради м’яса. У межах проєкту між уцілілими ділянками створять лісові коридори, відновлюватимуть вирубані території та посилять контроль за пожежами й незаконною вирубкою.
У сімейних групах лемурів домінують самиці. До раціону входять плоди й листя понад 40 видів дерев.
Getty Images / «Бабель»
5. Скат із головою динозавра
Гітарний скат має пласке тіло ската, але його силует і плавці нагадують акулу. На голові розташовані кілька рядів твердих наростів, схожих на роги й кістяний комір трицератопса. Через це рибу іноді називають підводним динозавром. Дорослий скат може вирости майже до трьох метрів. За останні 45 років чисельність виду скоротилася більш ніж на 80%. Скати часто гинуть у рибальських сітках, але головна загроза — торгівля їхніми плавцями. Плавці великих гітарних скатів вважаються одними з найдорожчих на міжнародному ринку. Їх використовують для супу з акулячих плавців, який у деяких країнах Азії досі вважають статусною стравою. В Індонезії природоохоронці планують щороку випускати в море щонайменше п’ятдесят молодих скатів, вирощених під наглядом людей.
Попри схожість на акулу, зябра цього ската розташовані знизу, а не з боків. Пласкими зубами він розчавлює молюсків і ракоподібних.
Wikimedia
6. «Пухнастий пупок» із запахом меду
До «ковчега» потрапили не лише тварини. На одній невеликій ділянці пустелі на північному заході ПАР росте сукулент Fuzzy Belly Button — дослівно «пухнастий пупок». Його кругла частина складається з двох з’єднаних листків, які накопичують воду. У природі залишилось менше тисячі таких рослин. Колекціонерів приваблюють їхня рідкісність і незвичайний вигляд. Браконьєри вже викопали щонайменше 90% дикої популяції, а через повільний ріст сукулент не встигає відновлюватися: йому потрібно близько десяти років, щоб почати розмножуватися.
«Пухнастий пупок» цвіте наприкінці літа. Запах його схожих на ромашки квітів нагадує мед.
Getty Images / «Бабель»
Частину рослин і насіння зберігатимуть та розмножуватимуть у ботанічних садах — як страховий запас на випадок знищення дикої популяції. Біля місця, де росте сукулент, встановлять камери з датчиками руху, щоб помічати браконьєрів.
7. Свиня з ірокезом
Вісайська бородавчаста свиня живе на Філіппінах. Під час шлюбного сезону в самців виростає ірокез завдовжки до 23 сантиметрів. На морді в них є три пари наростів, схожих на бородавки. Науковці вважають, що так вони захищають обличчя під час сутичок, коли суперники намагаються вдарити одне одного іклами. Приблизно 95% лісів, де колись жили ці свині, знищені. У дикій природі вони збереглися лише невеликими ізольованими групами на островах Панай і Негрос у Тихому океані. Тварин убивають заради м’яса, а фермери переслідують їх через набіги на поля. Проєкт має посилити охорону вцілілих лісів, підтримати розведення свиней і повернення їх на захищені території.
Риючись у ґрунті в пошуках їжі, вісайські свині розпушують його й розносять насіння. Ще одна загроза для виду — схрещування з домашніми свинями.
Getty Images / «Бабель»; Wikimedia
8. Черепаха, схожа на млинець
Млинцева черепаха живе серед скель у Кенії та Танзанії. На відміну від більшості черепах, вона має не твердий, а гнучкий панцир. Під час небезпеки черепаха не втягує голову й лапи, а біжить до найближчої ущелини. Там вона прослизає між камінням і впирається панциром у стінки, тому хижакам майже неможливо витягнути її назовні. Скільки таких черепах залишилося, науковці не знають. Тварин масово виловлювали для торгівлі екзотичними видами саме через незвичайний панцир. Проєкт передбачає посилення контролю за незаконною торгівлею та розведення черепах під наглядом людей.
Млинцеві черепахи рідко відходять далеко від скелястих ущелин — вони активні зранку, а надвечір гріються на сонці.
Getty Images / «Бабель»
9. Ссавець із лускою і язиком завдовжки 25 сантиметрів
Малайський панголін — ссавець, майже повністю вкритий лускою з кератину. Такого самого, з якого складаються людські нігті й волосся. Панголін розриває термітники кігтями, а комах дістає язиком завдовжки до 25 сантиметрів. Щоб терміти не залізли всередину, він може закривати рот, вуха і ніздрі. Під час небезпеки панголін згортається в кулю. Від хижаків це захищає, але робить тварину легкою здобиччю для браконьєрів. Її м’ясо продають як дорогий делікатес, а луску використовують у традиційній медицині, хоча доказів її лікувальної дії немає. Міжнародна комерційна торгівля панголінами заборонена, але вони частіше за інших ссавців стають об’єктом незаконної торгівлі. Точної чисельності малайських панголінів немає. Проєкт, зокрема, фінансуватиме боротьбу з полюванням на цих тварин.
Малайський панголін веде нічний і переважно самітницький спосіб життя.
Wikimedia
10. Курка, яка насправді жаба
Гірська курка насправді не птах, а одна з найбільших жаб світу. Вона може важити до кілограма і полює на комах, змій, дрібних ссавців та інших жаб. Назва з’явилася через те, що колись її м’ясо було популярною карибською стравою і, за словами місцевих жителів, нагадувало курятину. Колись цей вид жив щонайменше на семи карибських островах. Тепер у природі залишилося менше 50 жаб. Понад 99% популяції знищив специфічний грибок, який уражає шкіру цих земноводних. Програма передбачає розведення жаб і створення для них закритих напівдиких вольєрів із підігрітими водоймами. Грибок погано переносить температуру понад +30 °C, тому тепла вода допомагатиме жабам боротися з інфекцією.
Самці гірської курки приваблюють самиць криками, які чути майже за два кілометри.
Wikimedia