Чому законопроєкт переписали?
У першій версії законопроєкту, яку Ліндсі Грем представив більш як рік тому, мито на товари й послуги з країн, які продовжують купувати російські нафту, газ, уран чи нафтопродукти, встановлювали на рівні 500%. На практиці це працювало б так: якщо Індія купує російську нафту і при цьому експортує в США текстиль, ліки чи сталь, американський імпортер мав би сплатити додаткове мито у розмірі 500% вартості товару. Тобто товар за $100 для кінцевого споживача в США здорожчав би до $600, без урахування інших платежів на користь держави. На практиці це означало б майже повне припинення торгівлі США з цими країнами.
Саме ця норма викликала найбільший опір в адміністрації Трампа. Критики наголошували, що такі тарифи можуть зашкодити американським партнерам і світовій торгівлі загалом. Крім того, Білому дому не подобався сам механізм застосування санкцій. Перша редакція законопроєкту фактично зобов’язувала президента запроваджувати обмеження, якщо країна, компанія чи особа підпадали під критерії закону. Адміністрація Трампа наполягла, що президент може сам вирішувати, коли їх запроваджувати, а коли відкласти чи призупинити.
Що змінилося?
Головна поступка Білому дому — вторинні мита не будуть автоматичними і не сягатимуть 500%. У нинішній редакції президент може встановлювати мита в розмірі, який сам визначить (але не більше ніж 100%), на товари з країн, які продовжують купувати російські енергоносії. Якщо орієнтуватися на нинішню структуру російського експорту, насамперед ідеться про Індію та Китай. Після 2022 року вони стали головними покупцями російської нафти.
Хоча до повномасштабного вторгнення Індія майже не купувала російську нафту — у загальному імпорті її частка не перевищувала 2%. Та вже за два роки Росія стала найбільшим постачальником нафти в Індію, а вартість закупівель зросла більш ніж у двадцять разів — приблизно з $2,3 млрд у 2021 році до майже $53 млрд у 2024-му.
Китай і до 2022 року був одним із найбільших покупців російської нафти, однак після початку повномасштабної війни ще більше наростив закупівлі. Якщо у 2022 році він імпортував із Росії близько 86 млн т нафти на $58 млрд, то у 2024 році — вже понад 108 млн т на $62,6 млрд. Зараз кожний шостий барель нафти, який імпортує Китай, російський.
Найбільші імпортери російського природного газу — Китай, Франція, Японія, Угорщина та Бельгія.
Щоб американські союзники не потрапили під санкції, документ передбачає винятки для країн, у яких частка російського газу становить менше 15% від загального імпорту і які доводять, що поступово від нього відмовляються.
Саму Росію пом’якшення не стосуються — законопроєкт і надалі передбачає 500-відсоткове мито на російські товари, які потрапляють на американський ринок.
У 2025 році США імпортували з Росії товарів на трохи більше ніж $4 млрд проти $17,7 млрд у 2021 році. Серед головних позицій — добрива, збагачений уран для американських АЕС, а також метали: платина, алюміній, титан і нікель.
Сенатори Ліндсі Грем та Річард Блюменталь під час візиту в Київ, 30 травня 2025 року.
Getty Images / «Бабель»
Законопроєкт Грема лише про мита, чи є ще щось?
Вторинні мита — це лише частина законопроєкту. Значною мірою він змінює сам підхід США до санкцій.
Після початку повномасштабної війни більшість санкцій США проти російських посадовців, банків і держкомпаній запроваджували указами президента.
Законопроєкт Грема пропонує закріпити обмеження у федеральному законі. Таким чином президент уже не зможе просто скасувати їх власним указом — для цього доведеться змінювати сам закон через Конгрес.
Документ також значно розширює перелік осіб і компаній, які можуть потрапити під вторинні санкції. Якщо раніше американські обмеження переважно стосувалися російських посадовців, банків і компаній (і цей список може збільшуватись), тепер вони можуть поширюватися на будь-яких іноземних фізичних та юридичних осіб, які допомагають Росії обходити санкційний режим. Йдеться, зокрема, про власників і операторів танкерів тіньового флоту, компанії, які організовують перевалку російської нафти в морі, страховиків таких перевезень, операторів портів, а також постачальників до Росії товарів військового або подвійного призначення.
Чи підтримає Трамп «пекельні санкції» проти Росії?
Найдовші переговори між авторами законопроєкту та Білим домом стосувались повноважень президента. Однією з ключових вимог адміністрації Трампа було надати йому більше свободи у застосуванні санкцій.
У підсумку до документа додали механізм waiver, який дозволяє президенту тимчасово не застосовувати окремі санкції або відкласти їх на строк до 180 днів, якщо він вважатиме, що це відповідає національним інтересам США. Про таке рішення президент має письмово повідомити Конгрес і пояснити його причини. Окремого голосування Конгресу для цього не потрібно. Після закінчення 180 днів відстрочку можна продовжити, якщо зберігаються ті самі підстави.
Сам Трамп висловив впевненість, що законопроєкт буде ухвалений: «Це на честь Ліндсі. Це була його справа. Він хотів цього понад усе. Ви знаєте, що він про це думав, і є хороші шанси, що це буде зроблено».
Президент США Дональд Трамп слухає сенатора Ліндсі Грема в Овальному кабінеті Білого дому у Вашингтоні, 3 лютого 2026 року. «Очевидно, що тиск, який ми чинимо на Путіна, щоб він сів за стіл переговорів і припинив масштабні атаки на Україну, не дає результатів», — написав тоді Грем в Х.
Getty Images / «Бабель»
Трамп запропонував додати до цього законопроєкту Іран і «Хезболлу». Навіщо?
Під час презентації законопроєкту Дональд Трамп несподівано заявив, що документ можна було б розширити, додавши до нього санкції проти Ірану та ліванського угруповання «Хезболла». За його словами, це стало б «дуже великою справою». Саму ідею він також пов’язав із вшануванням пам’яті Ліндсі Грема, який був одним із найпослідовніших прихильників жорсткої політики не лише щодо Росії, а й щодо Ірану.
Співавтори законопроєкту виступили проти. Сенатор Річард Блюменталь заявив, що документ майже два роки погоджували між демократами, республіканцями та Білим домом, і будь-які поправки можуть знову відкрити переговори, а відповідно — відкласти голосування.
До того ж окремої необхідності додавати Іран немає. Нинішня редакція вже дозволяє застосовувати санкції й вторинні мита до будь-яких держав або компаній, які допомагають російському військово-промисловому комплексу. Це означає, що якщо іранські структури співпрацюють із Росією у військовій сфері, вони й так потраплять під дію нового закону.
Чи проголосують законопроєкт?
Проти законопроєкту виступила частина демократів. Конгресмен Дон Баєр пояснює, що документ може суттєво розширити повноваження президента. Дискусія виникла після рішення Верховного суду США, який кілька місяців тому визнав незаконними частину глобальних мит, запроваджених Дональдом Трампом своїми указами. Йдеться про політику «взаємних мит», яку Трамп оголосив у 2025 році. Вона передбачала базове мито у 10% на весь імпорт, а для окремих країн — значно вищі ставки, наприклад 34% для Китаю, 20% для ЄС і 46% для В’єтнаму. Суд вирішив, що президент перевищив свої повноваження, коли фактично змінив митну політику без прямого дозволу Конгресу.
Законопроєкт Грема, натомість, прямо дозволяє президенту запроваджувати мита до 100% на товари з країн, які купують російські енергоносії. Критики побоюються, що це може знову розширити роль Білого дому у митній політиці, яку суд ось тільки обмежив.
Водночас законопроєкт уже підтримали понад 60 сенаторів — і республіканців, і демократів. Це важливо, бо 60 голосів у 100-місному Сенаті зазвичай потрібно, щоб припинити обговорення і перейти до голосування. Для остаточного ухвалення законопроєкту достатньо простої більшості — 51 голосу.
Головна невизначеність — коли саме це відбудеться. Річард Блюменталь припускає, що Сенат встигне розглянути законопроєкт до того, як законодавці 10 серпня підуть на канікули.
Після схвалення Сенатом документ передадуть до Палати представників. Там його розглянуть профільні комітети, після чого винесуть на голосування всього складу Палати. Там потрібно буде зібрати 218 голосів із 435. Якщо Палата представників ухвалить текст без змін, його передадуть президенту на підпис.