Хто такий Руслан Пуптаєв (він же Аслан Хакімов)
Руслан Пуптаєв народився у 1987 році в Киргизстані, у місті Таш-Кумир. Коли йому було чотири роки, родина переїхала до Росії — у робітниче село Ішеєвка Ульяновської області. Так він отримав паспорт громадянина РФ. У 16 років Руслан уперше потрапив у поле зору правоохоронців — за крадіжку продуктів із магазину. За це він провів у колонії 15 місяців. «Вийшов, рік побув на свободі, а потім у мене життя знову не задалося, — розповідає Руслан. — Я побився зі своїм другом, а його мама написала на мене заяву. Він отримав тяжкі тілесні ушкодження й потрапив до лікарні». За цей напад російський суд засудив Руслана до девʼяти років позбавлення волі.
Саме у вʼязниці він нібито уперше «побачив» іншу Росію: познайомився з вʼязнями, які були родом з Чечні та Дагестану, — вони розповіли Руслану про воєнні злочини Росії в їхніх країнах. Після цих розмов у чоловіка, як він стверджує, вперше зʼявилося бажання виїхати з Росії. У 2008 році, будучи у вʼязниці, Пуптаєв прийняв іслам, каже, що прийшов до цього рішення через смерть мами — релігія допомогла йому впоратися зі стресом. Пізніше, нібито, дізнався, що потрапив у поле зору ФСБ. «Якщо ти мусульманин — ти одразу стаєш для них терористом», — каже Пуптаєв. Перебуваючи у вʼязниці Руслан вперше одружився з дівчиною татарського походження.
Руслан Пуптаєв у 2008 році. На відео він зафільмував, як приймає іслам.
У 2014 році Пуптаєв вийшов на свободу. Повертатися йому було ні до кого: батько помер у 2003 році, мати — у 2008-му. Інші родичі, за його словами, відвернулися від нього ще після першого увʼязнення. Руслан продав батьківський будинок і вирішив їхати з Росії. Але, як він стверджує, залишити країну непоміченим у нього не було шансів. «Я не знав, що за мною стежила ФСБ: мене прослуховували, відстежували, — розповідає він. — Тож їм вдалося «злапати» мене в Бєлгородській області».
За словами Руслана, його зловили, вивезли до лісу та почали катувати. Він стверджує, що його змушували копати собі могилу, били по статевих органах кийками і застосовували електричний струм. «Вони казали: “Уяви, що ми німці і ми тебе допитуємо”, — пригадує Руслан. — А потім стріляли біля голови. Поки я не знепритомнів».
Після цього, за його словами, його перевезли до управління ФСБ у Бєлгороді. Там допити продовжилися, але вже без фізичної сили. Згодом Руслана помістили до ізолятора тимчасового тримання. Зрештою його відпустили, відвезли до квартири в Бєлгороді, яку він орендував подобово, і сказали чекати: невдовзі співробітники ФСБ повернулися й запропонували йому співпрацю. «Вночі, після їхнього візиту я знову спробував втекти. Ця спроба була успішною», — пригадує Руслан. Він додає, що після втечі вирішив «присвятити своє життя боротьбі з тероризмом і режимом Путіна».
У 2015 році Руслан Пуптаєв незаконно перетнув український кордон в районі населеного пункту Козача Лопань, на Харківщині. «Я йшов пішки. Десь повз рачки, — пригадує він. — Бачив по карті, де можна непомітно перейти, де немає загороджень. Там була річка й обрив. Я стрибнув із цього обриву у воду, переплив річку, відмився. А вже о шостій ранку був в Україні».
Руслан розповідає, що мав дохід від онлайн-торгівлі на біржі, тому міг забезпечувати себе. Він поїхав до Дніпра, де винайняв квартиру. Наступною його зупинкою став Львів. Дружина Руслана не схотіла переїздити до України, тож їхній звʼязок обірвався.
Як Руслан став Асланом Хакімовим
У 2016 році Пуптаєв, за інформацією правоохоронців, придбав підроблений український паспорт на ім’я неіснуючої особи — Аслана Хакімова, кримського татарина. Згодом Пуптаєв використав підроблений паспорт як підставу для оформлення нових, уже офіційних документів. У ДМС він сказав, що попередні документи пошкодились. На цій підставі йому видали нові, які формально були справжніми та внесеними в державні реєстри. Але ці офіційні документи були оформлені на основі неправдивих персональних даних, які спочатку зʼявилися завдяки підробленому паспорту.
Усі ці роки Руслан не подавав заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а натомість продовжував жити за чужими документами. Каже, що «боявся корумпованої системи України, яка в будь-який момент могла видати його тим самим людям, які його катували». Увесь цей час він користувався документами на неіснуючу особу. З ними, зокрема, зареєструвався як фізична особа — підприємець і вів власний бізнес.
У 2016 році Руслан одружився з українкою Надією Петелицькою. Подружжя уклало шлюб за ісламським обрядом (нікях): у багатьох країнах такий шлюб не має юридичної сили без державної реєстрації, але в релігійному сенсі є повноцінним. У цьому шлюбі народилося двоє дітей — донька Хадіджа (2017 року народження) і син Мухаммад (2019 року народження). На підставі документів на неіснуючу особу Пуптаєв офіційно оформив акти про народження своїх дітей.
Руслан Пуптаєв з донькою Хадіджею та сином Мухаммадом.
До 2020 року Руслан запустив виробництво автомобільних килимків, а також бізнес із продажу та монтажу гумових покриттів. Під час пандемії COVID-19 він також розробляв і виготовляв обладнання для виробництва медичних масок. Однак цей бізнес виявився невдалим. «Я збанкрутував із цими масками, — каже Руслан. — Борги в мене по сьогодні». У 2020 році Руслан розійшовся з дружиною. «На території, де ми жили, я збудував два будинки, — розповідає чоловік. — Їх я залишив дітям за умови, що не сплачуватиму аліментів». Сам Руслан нібито перебрався жити на роботу — у виробничий цех.
До 2022 року жодного стосунку до війська Пуптаєв не мав. Уже після початку повномасштабної війни Руслан, за його словами, почав допомагати українським військовим «усім, чим міг» — грошима, а також технічними розробками, зокрема НРК, гусеницями до них і безповітряними секційними колесами для евакуації поранених. Він їздив на Ізюмський, Покровський та Оріхівський напрямки. Також стверджує, що створив власну «школу», де показав близько 50 військовим, як створює свої розробки. За цю діяльність він має подяки від ГУР, ССО, ЗСУ, МОУ й окремих підрозділів.
Подяки, видані на імʼя Аслана Хакімова. Більшість з них — «за волонтерську діяльність».
Паралельно всі ці роки Пуптаєв продовжував займатися своїм основним бізнесом із продажу та монтажу гумових покриттів. У 2024 році Руслан одружився втретє — з українкою Олександрою Лучок. Цього разу шлюб зареєстрували офіційно. Пуптаєв переконує: як попередня дружина, так і Олександра не знали про його проблеми з документами. У 2025 році у пари народилася донька Аміна, яку також зареєстрували на підставі документів, які оформлені на імʼя неіснуючої особи.
Руслан Пуптаєв з дружиною Олександрою та донькою Аміною, 2025 рік.
Рішення міграційної служби і затримання
У жовтні 2025 року, після низки перевірок Державна міграційна служба скасувала документи, оформлені на імʼя Аслана Хакімова. Після цього Руслан мав або оскаржити рішення, або звернутися до міграційної служби, щоб легалізувати своє перебування в Україні. Він не зробив ні того, ні іншого. Сам Руслан розповідає, що лише один раз звернувся до міграційної служби по розʼяснення. «Я зателефонував у ДМС і запитав: “Що мені далі робити?” — каже він. — Мені порадили зʼявитися до слідчого СБУ і надати свідчення. Я відповів, що не маю часу, бо воюю».
З жовтня 2025 року Пуптаєв почав активно вести соцмережі та регулярно публікувати відео про власні розробки. До цього він не вів публічної діяльності: у тіктоку викладав переважно робочі ролики, мав трохи більше трьох тисяч підписників. У медіа Руслан також зʼявлявся лише епізодично. Згадки про нього в медіа зʼявилися у грудні 2025 року, коли компанія Qirim Tech, яку він представляє, презентувала секційні безповітряні колеса для військової техніки.
Першого квітня 2026 року Державна міграційна служба ухвалила рішення про примусове видворення Руслана Пуптаєва. Уже наступного дня його помістили до пункту тимчасового перебування іноземців у Луцьку, де він перебуває дотепер. «Це як гуртожиток: тут можна приготувати їжу, помитися, попрати речі, вийти на прогулянку, — каже Пуптаєв. — Але територія огороджена колючим дротом і парканом. Покидати її ти не маєш права».
Майже три тижні ця історія залишалася непублічною. Лише 21 квітня Руслан уперше звернувся по допомогу, опублікувавши допис у соцмережах. «Ситуація критична. Потрібна допомога та підтримка всіх, кому я допомагав з 2022 року», — написав він. Саме після цього його справа почала привертати увагу громадськості. У квітні «Бабель» уперше звернувся до Руслана Пуптаєва. Ми домовилися про розмову, однак він не вийшов на звʼязок. Згодом Пуптаєв пояснив, що перебував в ізоляторі без телефону, тому не міг відповісти, і додав, що не може спілкуватися з журналістами.
У соцмережах Пуптаєв надалі стверджував, що Україна хоче видворити його до Росії, де, за його словами, на нього чекають катування і смерть. Він неодноразово казав, що готовий нести відповідальність за свої дії, але лише в Україні. Також Руслан говорив про намір воювати на боці України та долучитися до «Азову». «Зароблю імʼя — дадуть можливість мені створити свій підрозділ», — казав він.
За даними Національної поліції, Руслан Пуптаєв перебуває в міжнародному розшуку Інтерполу за запитом Росії. Підстава — підозри у фінансуванні тероризму та звʼязки з ІДІЛ. Є версія, що він причетний до фінансування теракту в нічному клубі Reina у Стамбулі у 2017 році, відповідальність за який взяло на себе угруповання «Ісламська держава».
З російських медіа відомо, що в 2024 році Центральний окружний військовий суд Росії заявив, що Пуптаєв разом з іншими людьми організовував перекази коштів, які, за версією слідства, йшли на фінансування «терористичної організації» (не вказано, якої саме). Також його звинуватили в тому, що, перебуваючи в колонії, він впливав на інших увʼязнених і поширював екстремістські ідеї. Суд вирішив, що він винний, і призначив покарання — 20 років увʼязнення: перші 3 роки в тюрмі, решта строку в колонії суворого режиму.
Чи можуть Пуптаєва видворити до Росії
За словами адвокатки Пуптаєва Ганни Янкул, у початковому рішенні ДМС про примусове видворення конкретну країну не вказували. У документі йшлося про видворення до «країни походження», якою, з огляду на його громадянство, може бути тільки Росія. Двадцять пʼятого травня юристка, яка спеціалізується на справах про захист від видворення, Ніна Бєляєва звернулася до Європейського суду з прав людини в інтересах Пуптаєва. Уже наступного дня ЄСПЛ застосував Правило 39 свого Регламенту й заборонив Україні видворяти Пуптаєва на час розгляду справи.
Рішення про затримання Руслана Пуптаєва. Лист-відповідь від ЄСПЛ.
Як пояснює експерт ГО «Медійна ініціатива за права людини» Андрій Яковлєв, ЄСПЛ застосовує Правило 39 лише у виняткових випадках — коли бачить реальний ризик для життя людини. За словами Яковлєва, це означає, що ситуацію вже не можна розглядати як звичайне порушення міграційного законодавства — держава має враховувати ризики для людини. «Це не означає, що людина має уникнути відповідальності, — додає він. — Але якщо видворення може призвести до катувань, руйнує сімейні звʼязки й водночас не вирішує жодної реальної безпекової проблеми, держава має шукати інше правове рішення».
Скільки часу триватиме розгляд справи Пуптаєва в ЄСПЛ — точно невідомо. Правозахисник Михайло Савва не впевнений, що суд стане на бік Пуптаєва, і вважає, що такі справи залежать не лише від права, а й від політичної волі. На його думку, якщо держава вже продемонструвала бажання видворити людину, змінити цю позицію складно. Також, за його словами, хоч після 2022 року Україна й не може екстрадувати людей до Росії, є випадки, коли громадян РФ видворяли до Білорусі. Формально це не екстрадиція, а депортація (видворення): людину передають білоруській стороні через офіційну, але таємну процедуру на кордоні, де її приймають прикордонні служби. За словами Михайла Савви, білоруські силовики перевіряють таких людей за спільними з Росією базами даних — і якщо вони становлять інтерес для російських правоохоронних органів, їх передають ФСБ. Назвати імена тих, кого таким чином видворили з України, правозахисник відмовився.
Представниця Пуптаєва в ЄСПЛ Ніна Бєляєва вважає, що існують ще два можливі варіанти його видворення — Киргизстан, де він народився, і Туреччина. За її словами, ДМС уже звернулася до влади Киргизстану, щоб підтвердити дані про його народження, а також через Нацполіцію контактувала з турецькою стороною. На думку юристки, якщо Україна видворить Пуптаєва до однієї з цих країн, Росія зможе звернутися із запитом про його екстрадицію. Стосовно Киргизстану, вона посилається на угоди між країнами СНД, а щодо Туреччини — на двосторонні домовленості між Анкарою і Москвою про правову допомогу та видачу осіб. На її думку, в обох випадках існує ризик, що Пуптаєва зрештою передадуть Росії.
Підтримати Руслана Пуптаєва до суду прийшли десятки людей. Серед них — депутатка "Європейської солідарності" Софія Федина.
Сценарій, за якого Пуптаєва могли б видворити до будь-якої іншої країни, зокрема держави Євросоюзу, є малоймовірним. За словами правозахисників, для цього потрібна згода країни, яка має прийняти людину. На цей момент жодна держава про готовність прийняти Пуптаєва не заявляла.