Улітку 2025 року бізнесмен Василь Веселий зателефонував своєму давньому другові Олександру Цукерману. Зміст їхньої розмови відомий з «витоку», який оприлюднила «Українська правда». Веселий був роздратований тим, що відбувається з партією ізраїльських бронежилетів, у яку він вклав гроші разом зі своїм партнером Авішаєм Нерією. Проблема полягала в наступному.
У лютому 2025 року ізраїльська компанія «Масада Армор» через посередника виграла тендер Міноборони на постачання бронежилетів для ЗСУ. Вона найняла українського дистрибʼютора, тому що не могла працювати на українському ринку напряму. Дистрибʼютор взяв на себе оформлення документів і представляв компанію «Масада» на конкурсі.
«Масада» кілька місяців готувалася до тендеру: вона збирала звітність і виготовила еталонний зразок бронежилета відповідно до спеціального документа (стандарту). Дистрибʼютор затвердив цей зразок-еталон у департаменті Міністерства оборони, який відповідає за модернізацію спорядження (без цього компанію не пустили б на тендер). На тендер виставили поставку 10 тисяч бронежилетів. Сума контракту становила $5,4 мільйона.
Сам тендер пройшов не без ускладнень: його скасовували й призначали знову. Але зрештою «Масада» запропонувала найкращу ціну і виграла. Насамперед компанія надіслала в Україну кілька бронежилетів з першої партії — вони були потрібні для балістичних і небалістичних випробувань. На початку квітня 2025 року дистрибʼютор успішно пройшов балістичні випробування та отримав позитивний балістичний протокол. За тиждень «Масада» завезла в Україну пʼять тисяч бронежилетів — перші дві партії з чотирьох.
У цей момент у дистрибʼютора почалися проблеми. Зразки бронежилетів почав відхиляти той департамент МО, який відповідає за контроль якості. Від дистрибʼютора двічі вимагали перешити бронежилети. Після того як дистриб’ютор це зробив, від нього вимагали переробити плити. Плити відповідали затвердженому зразку-еталону. Але «прийомка» наполягала, що вони виготовлені не за стандартом, і не приймала балістичний протокол.
Дистрибʼютор не міг відправити плити назад до Ізраїлю — це вважалося б експортом товарів військового призначення. Переробити їх в Україні він теж не міг: у дистрибʼютора, як мінімум, не було ліцензії на виробництво плит. Він також не міг продати плити комусь іншому: на кожній плиті було маркування з підписом «Власність ЗСУ». Нарешті, якби «Масада» виготовила партію плит, що відрізняються від зразка-еталона, і привезла їх в Україну — вона ризикувала знову не пройти «прийомку»: за умовами договору бронежилети перевіряють на відповідність зразку-еталону, який зберігається в МО. Дистрибʼютор просив дати йому якийсь офіційний документ, на підставі якого він міг би замінити плиту в зразку-еталоні. «Прийомка» МО вимагала переробити плити.
«Масада» спробувала переробити плити. Вона виготовила новий експериментальний зразок, надіслала його дистрибʼютору, дистрибʼютор відправив його на балістичну експертизу — і той її не пройшов (плита прострілювалася наскрізь). Наступний експериментальний зразок «Масада» робити не стала і на цьому зупинилася. Суперечка між дистрибʼютором і МО тривала три місяці: квітень, травень і червень 2025 року.
Увесь цей час 5 тисяч бронежилетів компанії «Масада» (тобто перша та друга партії) лежали на складі на лівому березі Києва, який орендував дистрибʼютор. Там ці бронежилети лежать і зараз. Останні дві партії «Масада» в Україну вирішила не завозити.
Керівник компанії-дистриб'ютора Дмитро Стеценко на складі, де зберігаються бронежилети «Масада». Київ, листопад 2025 року.
YouTube / Ukranews.com
1
«Справа бронежилетів» дуже заплутана, причому одразу на трьох рівнях: технологічному, бюрократичному і політичному. Ми спробували розплутати перші два, хоча саме політичне питання є найгострішим. У численних витоках «прослушок» НАБУ (точніше, протоколів цих «прослушок») багато разів звучить імʼя Василя Веселого. Деякі наші читачі, безперечно, вважають «справу бронежилетів» частиною великої корупційної схеми.
На основі документів, що є в розпорядженні «Бабеля», свідчень учасників справи й експертів неможливо відповісти на запитання «Там щось вкрали чи нічого не вкрали?» — це завдання для НАБУ та Вищого антикорупційного суду. Однак ми можемо детально проаналізувати три питання, що стосуються технології та бюрократії.
- Чи правильно Державний оператор тилу МО провів тендер на бронежилети?
- Чи виконала компанія «Масада» вимоги, які Міністерство оборони висувало до якості бронежилетів?
- Чи можливо провести незалежну оцінку якості цих бронежилетів і як це зробити?
Щоб відповісти на ці запитання, редактор «Бабеля» Гліб Гусєв поспілкувався з бізнесменом Василем Веселим, керівником дистрибʼюторської компанії «Мілікон ЮА» Дмитром Стеценком і ознайомився з документацією, яку «Мілікон» подавав на тендер ДОТ (значна її частина є у відкритому доступі). Із позицією ДОТ він ознайомився під час слухань парламентської ТСК щодо операції «Мідас». Крім того, він поговорив з Юрієм Олійником, який розробляв технічну специфікацію на бронежилети, яку використовувало МО. Він також поспілкувався з діючим офіцером ЗСУ, який має досвід у виробництві бронежилетів і військового спорядження (на умовах анонімності), й ознайомився з доповіддю антикорупційної громадської організації «НАКО», що стосується бронежилетів компанії «Масада». Він також ознайомився з українськими технічними специфікаціями на бронежилети (основною ТС та на дослідні партії), військовим стандартом на бронежилети та правилами закупівлі бронежилетів Міністерства оборони США, а також з великою кількістю інших тендерних документів, наказів, довідок, ліцензій, офіційних листів і додатків до договорів.
2
Перше питання, яке ми спробуємо розібрати, — чи правильно Державний оператор тилу провів той самий тендер на бронежилети. Задовго до того, як стали відомі подробиці «справи Мідас», цей тендер критикувала Тетяна Ніколаєнко, старша дослідниця ГО «НАКО», яка входить до складу Громадської антикорупційної ради МО. Тендер став ключовим прикладом у великому дослідженні «НАКО» щодо корупційних ризиків при закупівлях ДОТ.
ДОТ регулярно проводить тендери на закупівлю бронежилетів, і компанія «Масада», безпосередньо або через посередників, брала в них участь багато разів. Претензії до документів на бронежилети «Масада» насправді стосуються одразу кількох тендерів. Тому щоб розібратися в суті питання, необхідно зануритися в архів Prozorro.
Ізраїльська компанія «Масада» на батьківщині постачала бронежилети Міністерству національної безпеки Ізраїлю — тобто поліції, прикордонникам і рятувальникам. На тендери ДОТ в Україні вона спочатку виходила напряму: два рази на закупівлі шоломів і два рази на закупівлі бронежилетів. Однак у всіх тендерах її заявки відхиляли, тому що комплекти її документів не відповідали умовам ДОТ.
У травні 2024 року «Масада» найняла компанію «Фортеця Захисту» як дистрибʼютора. Директором і співвласником «Фортеці» став Дмитро Стеценко — він раніше працював в іншій компанії, де співвласником був Василь Веселий. Дмитро Стеценко розповідає, що українське законодавство в будь-якому разі не дозволило би «Масада» оформити дозвільні документи, а потім виконати контракт. Тому вона врешті-решт і найняла «Фортецю» — щоб «Фортеця» провела бронежилети через сертифікацію та оформила тендерну пропозицію від «Масада».
Насамперед технолог «Масада» вивчив чинну технічну специфікацію МО на бронежилети та виготовив зразок-еталон. У листопаді 2024 року «Фортеця» затвердила цей зразок-еталон у ЦУРМЗ Міноборони.
Лист ЦУРМЗ про те, що бронежилет «Масада» відповідає технічним вимогам і прийнятий як еталонний зразок (є у відкритому доступі, у пакеті тендерної документації). Згодом саме цей лист став предметом публічного розгляду.
partner.mod.gov.ua
Із цим зразком-еталоном «Фортеця» наприкінці 2024 року почала виходити на тендери ДОТ. Перший тендер вона програла (за ціною), але виграла наступний, запропонувавши кращу ціну. Після того як переможця визначили, результати тендеру спробувала оскаржити компанія-конкурент — це звичайна практика, особливо в тендерах на сотні мільйонів гривень.
Суперечка точилася навколо ліцензій. На тендерах щодо бронежилетів від учасників вимагають подавати ліцензію на виробництво. Конкурент вказував, що хоча українській компанії-дистрибʼютору бронежилетів не потрібна власна ліцензія на виробництво бронежилетів (вона може подати ліцензію компанії «Масада»), їй за законом потрібна ліцензія на продаж. ДОТ зібрав нараду й отримав спеціальне розʼяснення МВС — конкурент був правий. Однак у переліку документів, які ДОТ вимагав в умовах тендеру, не було ліцензії на продаж. Ба більше, виявилося, що ліцензія МВС на «продаж спеціальних засобів індивідуального захисту» є лише у двох учасників тендеру з чотирьох. ДОТ вирішив, що якщо він вимагатиме таку ліцензію і дискваліфікує учасника, це порушить принцип рівності умов для учасників. Він скасував тендер повністю і мав призначити новий.
Дмитро почав моніторити Prozorro. Усі розуміли, що отримувати в МВС ліцензію на продаж забере забагато часу. Тому представники «Масада» домовились про купівлю корпоративних прав «Мілікон.ЮА», у якої така ліцензія вже була. «Мілікон» і «Масада» оформили договір про дистрибуцію.
До нового тендеру ДОТ дещо змінив правила. Тепер іноземних виробників, таких як «Масада», допускали лише до тендерів на обмежені партії товару. І якщо на минулому, скасованому тендері вона боролася за 74 тисячі бронежилетів, то тепер — за партію в 10 тисяч бронежилетів. «Мілікон» подав документи на новий тендер — зокрема готовий лист від ЦУРМЗ про зразок-еталон бронежилета «Масада».
«Мілікон» запропонував кращу ціну і виграв цей тендер у лютому 2025 року. Вже інший конкурент спробував оскаржити тендер (пізніше він вимагав скасувати тендер через суд). Крім того, на тендер звернула увагу Державна аудиторська служба, а після неї про бронежилети написала представниця ГАР МО Тетяна Ніколаєнко. Усі вони звертали увагу на те, що лист про зразок-еталон ЦУРМЗ надіслала не «Мілікону» (нинішньому дистрибʼютору), а «Фортеці Захисту» (колишньому дистрибʼютору).
Результати тендеру на сайті Prozorro.
prozorro.gov.ua
Значно пізніше розмова про цей лист зайшла на засіданні парламентської ТСК. Під час перехресного допиту юристи ДОТ заявили, що для Державного оператора тилу важливим був не заголовок листа, а його суть: «Масада» збирається постачати бронежилети за конкретним зразком-еталоном, який затвердив ЦУРМЗ, і просто змінила дистрибʼютора. Справу про те, чи мають вони рацію чи ні, майже рік розглядають у судах.
У будь-якому разі, після перших публікацій у березні 2025 року публічна суперечка навколо бронежилетів вщухла. Однак на цьому «справа бронежилетів» не закінчилася. До української та ізраїльської компаній виникли інші запитання. Цього разу вони звучали так: чи відповідають бронежилети «Масада» технічним специфікаціям Міноборони?
Це питання можна сформулювати інакше: чи були бронежилети «Масада» якісними та як у цій ситуації слід розуміти слово «якість»?
3
Під словом «якість» держава завжди має на увазі відповідність певному стандарту. Особливо це стосується Міністерства оборони та «матеріально-технічного забезпечення». Стандарти існують на все — від ниток і ґудзиків до туалетного паперу.
Звісно, існує й військовий стандарт для всіх типів бронежилетів, які можуть використовуватися в армії. На сорока сторінках він описує вимоги до конструкції, матеріалів, надійності та упаковки. Він також описує, як правильно перевіряти їх на балістичну стійкість. Стандарт регламентує область, у яку потрібно прицілитися, кількість пострілів, гвинтівки, кулі, виміри так званої позаперешкодної деформації.
На основі цього стандарту фахівці ЦУРМЗ розробили технічну специфікацію (ТС) модульного бронежилета. Це ще більш детальний документ, в якому описується конструкція бронежилета, включно з масою бронеелементів (плит) та їхньою площею. Постачальник бронежилетів у першу чергу виготовляє зразок-еталон за цією ТС. Усі бронежилети в партії мають бути, по суті, копіями зразка-еталона.
Наприкінці березня 2025 року «Мілікон» доставив перші десять бронежилетів з першої партії. Ці десять «контрольних» бронежилетів були йому потрібні для того, щоб пройти лабораторні випробування — балістичні та небалістичні, а потім прийомку. На балістичні випробування «Мілікон» відправив їх до приватної лабораторії «ЦСБО» — туди, де раніше випробував і зразок-еталон. Дмитро Стеценко каже, що віддав бронежилети саме до цієї лабораторії тому, що в ній не було черги й при цьому була акредитація на випробування за потрібним стандартом. Девʼятого квітня «Мілікон» отримав позитивний балістичний протокол, і через тиждень «Масада» завезла в Україну перші дві партії — пʼять тисяч бронежилетів — з випередженням графіку поставок.
Далі прийомка виглядала так. Десять «контрольних» бронежилетів і протокол випробувань відправили до Центрального управління контролю якості (ЦУКЯ) Міноборони. В ідеалі ЦУКЯ мало прийняти результати «балістики», затвердити контрольні зразки та прийняти всю партію цілком. Однак ЦУКЯ надало перелік зауважень. Перші дві порції зауважень стосувалися пошиття чохлів і камербандів. «Мілікон» найняв швейну майстерню і перешив першу партію. Однак контрольні зразки у нього все одно не прийняли: тепер фахівці ЦУКЯ наполягали, що площа плит «Масада», виготовлених з кераміки та композитного матеріалу, не відповідає ТС.
Предметом суперечки стало питання, як правильно визначати площу плит. ТС визначає її так: «У керамокомпозитних [плитах] габаритний розмір визначається за площею захисного елемента». Що таке «захисний елемент»? За словами розробника ТС Юрія Олійника, це «пиріг» з композитного матеріалу і кераміки. Коли в плиту потрапляє куля або осколок, то шар кераміки руйнує їх, а шар композиту вловлює частинки — тому лише «пиріг» є «захисним елементом». Якщо ж по краях бронежилета є шар тільки з композитного матеріалу, то його площа не враховується. Саме тому ЦУКЯ не приймала плити «Масада»: площа кераміки в них була меншою за площу композитного матеріалу.
Як влаштована керамокомпозитна плита: на «подушці» з композиту лежить шар кераміки. Форма плити та пропорції шарів на інфографіці скопійовані з рентгенівського знімку плити українського виробника (не «Масада»).
«Бабель»
«Мілікон» пояснював таку конструкцію плит тим, що в іншому параграфі ТС посилається на військовий стандарт. Військовий стандарт при цьому передбачає наступне: плити «можуть бути виготовлені з комбінованої (багатошарової) броні, якщо зберігається загальна маса та заявлений рівень балістичної стійкості». Маса його плит відповідала ТС, рівень балістичної стійкості теж — адже плити пройшли балістичні випробування. Визначення «захисного елемента» у військовому стандарті було написано так: «Жорсткий елемент бронежилета, який поглинає та розсіює енергію засобів ураження».
Технічна специфікація на бронежилети. Військовий стандарт на бронежилети.
partner.mod.gov.ua
Після кількох місяців суперечок на початку липня 2025 року Дмитро Стеценко прийшов на нараду з представниками ДОТ і ЦУКЯ. Представники ЦУКЯ наполягали на тому, що ще в січні 2024 року написали розʼяснення, як правильно вимірювати плити. «Коли ЦУРМЗ та ЦУКЯ затверджували наш зразок-еталон, вони мали перевірити, чи використала лабораторія це розʼяснення, — каже Дмитро Стеценко. — Виявилося, що плити йому не відповідають. Але тепер вони мали дати нам якусь юридичну підставу замінити плити. Скажімо, рішення якоїсь комісії».
Їхня суперечка закінчилася нічим. Без юридичних підстав «Масада» відмовлялася переробляти плити. ДОТ розірвав контракт із «Міліконом» через тиждень після того, як минув термін поставки. Пʼять тисяч бронежилетів «Масада» залишилися лежати на складі в Києві.
4
Чи можливо провести незалежну оцінку якості бронежилетів «Масада» та як це зробити? У принципі, саме для цього й проводять балістичні випробування в акредитованих лабораторіях. Однак у цьому питанні є нюанс, пов’язаний зі стандартами випробування плит.
Згідно з будь-яким стандартом, стріляти в плиту можна не ближче ніж на 50 міліметрів від її краю. Тому таку перевірку пройде і плита, де площа керамічного шару менша за площу «подушки» з композитного матеріалу. При цьому очевидно, що для військового в зоні бойових дій важливі не стандарти самі по собі, а реальний рівень захисту, який забезпечує бронежилет.
«Бабель» проконсультувався з діючим офіцером ЗСУ, який має досвід у виробництві бронежилетів і військового спорядження. Ось що він каже: «Площа тіла людини — 100—150 квадратних дециметрів залежно від комплекції. Пара бронеплит — це приблизно 15 квадратних дециметрів захисту. Кожен додатковий квадратний дециметр захисту впливає на шанси вижити. Тому плита повинна працювати всією своєю площею — як по кулях, так і по уламках. Особливо, якщо мова про бронежилети штурмових підрозділів».
«Деякі виробники роблять внутрішню площу керамічного шару меншою за зовнішні габарити плити, — каже він. — Бронеплита стає легшою і дешевшою, але при цьому не забезпечує заявлений рівень захисту по всій своїй площі. У реальному бою уламок чи куля «не знають», де закінчується кераміка в середині плити. Тому як військовий я позитивно оцінюю ситуацію, коли органи, що контролюють якість, дивляться не лише на формальне проходження процедури, але й на реальну ефективність захисту».
Очевидно, що виробникам бронежилетів стали б у нагоді технічні специфікації, які не допускатимуть двозначного тлумачення. ЦУРМЗ уже зробило крок у цьому напрямку. У травні 2025 року воно затвердило ТС на дослідні партії бронежилетів: у ній правило, за яким визначають площу плити, викладено трохи чіткіше. Найзрозуміліше, найбільш прозоре правило дизайну плит «Бабель» знайшов у документі Міністерства оборони США: «Плита повинна мати рівномірну поверхневу щільність по всій поверхні. Єдиний виняток — матеріали по краях, які захищають від бокового удару. Для цього дозволяється використати матеріал завтовшки не більше ніж 2,54 мм».
Врешті-решт, оцінити структуру плит «Масада» можливо, наприклад, зробивши рентгенівські знімки плит. Логічно при цьому аналізувати не тільки плити «Масада», але й плити з контрольних зразків тих виробників, що разом з «Міліконом» брали участь в тендері.
5
У «справі бронежилетів» є багато складних питань, на які можна дати тільки складні відповіді. Ми спробували розібрати три з них.
- Чи правильно Державний оператор тилу МО провів тендер на бронежилети?
Якщо мається на увазі «чи порушив ДОТ законодавство», то відповідь може дати тільки суд. Справа про цей тендер вже пройшла дві інстанції, поки що суд вважає, що ДОТ визначив переможця неправильно — тому що неправильно був оформлений один документ (лист про зразок-еталон). Якщо мається на увазі «чи підігравав ДОТ одному з учасників», то таке припущення можна зробити, але тоді потрібно розглянути кілька версій, зокрема й ту, за якою ДОТ підігравав не «Мілікону», а його конкуренту (у якого не було ліцензії на продаж).
- Чи виконала компанія «Масада» вимоги, які Міністерство оборони висувало до якості бронежилетів?
Для того щоб будь-яка компанія могла виконати вимоги МО, бажано, щоб формулювання цих вимог не допускали подвійних тлумачень. В українських стандартах (ДСТУ, ВСТ, ТС) зустрічаються терміни, які допускають подвійне тлумачення. Субʼєктивно нам було важче зрозуміти їх, ніж американські стандарти (NIJ, PD) чи натівські стандарти (AEP, STANAG). У розпорядженні «Бабеля» є лист компанії «Масада» з юридичним аналізом українських стандартів. Судячи з цього листа, «Масада» вважала, що точно виконує вимоги Міноборони.
- Чи можливо провести незалежну оцінку якості цих бронежилетів і як це зробити?
Це можливо, наприклад, якщо зробити рентгенівські знімки плит. Важливо при цьому аналізувати не тільки плити «Масада», але й аналогічні плити інших виробників, що виходять на тендери ДОТ.
6
Поза межами цього матеріалу залишається питання, чи була у «справі бронежилетів» корупція або неофіційний лобізм. Це питання є найзаплутанішим з усіх, оскільки «справа бронежилетів» виявилася пов’язаною зі «справою Мідас» через бізнесмена Олександра Цукермана.
НАБУ підозрює Олександра Цукермана в тому, що він був членом великої групи, яка відмивала гроші, вкрадені в «Енергоатомі». Детективи вважають, що цією групою керував бізнесмен Тимур Міндіч. Відомо, що на початку липня 2025 року він розмовляв з міністром оборони Рустемом Умєровим. Той ось-ось мав перейти на роботу в РНБО, а на його місце мала прийти нова людина зі своєю командою. Тимур Міндіч квапив Умєрова «вирішити питання» з бронежилетами: «Не йди… просто нехай прийомку підпишуть… це тобі один дзвінок». Якщо вірити розшифровці їхньої розмови, Міндіча турбували вкладені гроші (хоча суми він називав інші). Те, що Тимур Міндіч цікавився саме партією бронежилетів «Масада», підтверджує тодішній керівник ДОТ Арсен Жумаділов. За його словами він вечеряв разом з Тимуром Міндічем і Рустемом Умєровим, і Тимур Міндіч сказав йому: «Є контракт по бронежилетах, ми в нього вклалися».
Василя Веселого і Тимура Міндіча пов’язують ще й тому, що в розшифровках розмов з Олександром Цукерманом він згадує «Карлсона»: «Пусть Карлсон останется хороший, а я уйду. Это делает конкретная группа людей, у которых мы забрали со рта почти 5 миллионов долларов в конце года». НАБУ стверджує, що під псевдонімом «Карлсон» ховається саме Тимур Міндіч.
Редактор «Бабеля» кілька разів розмовляв із Василем Веселим телефоном про «справу бронежилетів». Василь Веселий розповів, що вклав гроші у виробництво і сертифікацію бронежилетів разом зі своїм партнером — ізраїльським бізнесменом на імʼя Авішай Нерія.
«Це був довгостроковий проєкт, — каже Василь Веселий. — Ми хотіли завести на український ринок міжнародну компанію, щоб закрити потреби українського війська, які не закривали національні компанії. Ми не пошкодували своїх грошей, вклали їх у проходження сертифікації. Договір з ДОТ не передбачав попередніх оплат — за правилами аванси не видають компаніям, які отримують контракт уперше. Це потребувало стовідсоткових інвестицій у виробництво та логістику. Ми хотіли зайти хоча б невеликою партією, на пробу. І змогли запропонувати ціну на $200 нижче за ринок ще у грудні 2024 року».
Василь Веселий каже, що знайомий з Тимуром Міндічем, але познайомився з ним лише навесні 2025 року — коли компанія «Масада» вже уклала договір з ДОТ і завезла бронежилети в Україну. За його словами, він ніколи не розмовляв з Тимуром Міндічем про бронежилети. Міндіч не вкладав гроші в бронежилети «Масада» і не міг вкладати, тому що «це така людина, що в нього взимку снігу не допросишся». Також Василь Веселий каже, що не знає колишнього голову ОП Андрія Єрмака.
Що стосується Олександра Цукермана, то він та його брат Михайло — це давні друзі Василя. «Я й гадки не мав, що вони мали стосунок до «Енергоатому», — каже Василь Веселий. — А якби знав, першим би від них забарикадувався».