Я хотів би почати з дисклеймера. Зараз мені в коментарях починають дорікати, що я пізно написав пост, хоча насправді один пост про Касьянова, дуже мʼякий, я вже робив. Річ у тім, що і я, і Берлінська всіляко намагалися зберегти своє гарне ставлення до Касьянова. І він нібито на якийсь час навіть притих, але потім знову пішов у всі тяжкі. І тоді вже не було сил і сенсу просто мовчати і дивитись на те. Ну і ще одна причина — річниця удару по Кремлю. Ми запустили дрони 2 травня 2023 року, прилетіли вони десь о третій ночі 3 числа. І, власне, це одна з тих причин, чому я все одно маю певний сентимент до Касьянова, — ця операція була знаковою для мене.
Пост Ігоря Луценка про співпрацю з Касьяновим до третьої річниці запуску дрона по Кремлю.
Але причина не лише в річниці. Ми так розуміємо, вас тригернули негативні пости Касьянова про Берлінську?
І про Берлінську також. Вона кілька разів, мінімум двічі, точно його прощала. Перший раз за те, що він виступив проти абсолютно безневинної ідеї «дрон на кухні» — це такий освітницько-популяризаторський проєкт щодо дронових технологій. Він почав чомусь це все різко критикувати. І хоча це безпосередньо вийшло з уст [тоді голови Мінцифри Михайла] Федорова, якого він і досі підкреслено шанобливо згадує, клясти Касьянов почав саме Берлінську. І після цього вона все одно ставилася до нього нормально. Коли він звернувся до неї з цих питань розформування підрозділу і кримінальних проваджень, вона знову була готова йому допомогти. Але виявилося, що він абсолютно перебуває в своєму світі, що нібито Єрмак його особисто переслідує, і це, звісно, була неправда.
І буквально кілька тижнів тому він звертався до мене з проханням знову поговорити з Берлінською, бо у нього от-от має бути підозра. Але якщо підозра, то до чого тут Берлінська? Якщо це кримінальний злочин, вона має впливати на слідство, на суд? Він хоче, щоб вона там хабарі за нього носила? І після цього знову злива на Берлінську пішла.
Тому що вона відмовилась?
Проігнорувала, скажімо так, і правильно зробила.
А у вас із Берлінською які відносини? Бо Касьянов каже, що ви саме її захищаєте.
Ми дружимо з 2015 року. Весною почали їздити разом на фронт. Я тоді був депутатом, займалися аеророзвідкою. Літали літаками, коптерами. Я якісь свої коптери дарував. І ми виступили засновниками «Центру підтримки аеророзвідки». Ми настільки були впевнені, що дронова революція станеться, що вже тоді намагалися її наближати.
Луценко (третій ліворуч зверху) і Берлінська (поруч) знайомі з 2015 року. Фото з позицій під Донецьком, травень 2015 року.
Ще одне уточнення. Касьянов каже, що ваш пост — частина кампанії з його дискредитації через те, що він перейшов дорогу Fire Point.
Нехай він так вважає, це моя особиста ініціатива, і якраз я тримався до останнього. Але я знайомий з Денисом Штілерманом — був на одній неформальній зустрічі з ним. Мені він сподобався як фахова і достатньо глибока людина, він розуміється на багатьох речах і близько не має якоїсь корони, як той самий Касьянов. Я допускаю, що, скажімо так, неформальні і схожі на корупційні механізми допомагали його компанії десь там торувати свій шлях, але я точно знаю, що їхній виріб на ринку — номер один. Тому треба просто відділити мух від котлет, і дехто радикально не хоче цього робити — це злий умисел.
Перейдімо до підрозділу. Коли ви познайомилися з Касьяновим і як почали співпрацювати?
Познайомилися у 2014 році через фейсбук, скоріш за все. Вже не пригадую. Потім у році 2015 чи 2016 Касьянов запропонував мені зняти на коптер один нелегальний землевідвід — там посеред полігону в Дівичках стояло кілька розкішних дач. Я відгукнувся. І вже пізніше, у 2022 році, він у перші дні повномасштабного вторгнення віддав мені пікап Ford Ranger, через це я теж маю до нього сентимент. Тобто перші три дні я воював на своїй машині Skoda Kodiaq, це трохи гламурно, а потім — на машині Касьянова, і в той момент з його боку це була дуже помічна річ.
І далі ми переписувалися, передзвонювалися раз на кілька місяців. Він там тикався-микався, наскільки я розумію, намагався прилаштуватися — спочатку при [Андрії] Білецькому, потім у ГУРі. І врешті запросив мене до себе, я погодився, тому що мав достатньо високі очікування.
Спільний виїзд на завдання: Юрій Касьянов (ліворуч) та Ігор Луценко, серпень 2023 року.
Ким він вас запросив?
Не було якоїсь ще спеціалізації — просто в команду. Оскільки це був мікроколектив, у таких структурах ролі дуже різноманітні можуть бути.
Мікро це скільки?
Я називаю це бутиковий підрозділ, людей пʼятнадцять.
Касьянов каже, проблеми з ГУР почалися, тому що він хотів масштабувати підрозділ, а ГУР не дав йому цього зробити. Це дивно, тому що інші підрозділи в ГУР на той час розросталися і зараз це великі структури. Ви щось знаєте про це?
Я не був свідком жодної розмови Касьянова з його командирами в ГУР. Але якісь хвилі до нас долітали з його слів, і, здавалось, це був постійний конфлікт Касьянова з керівництвом.
Це було зумовлено його характером?
Безумовно, характер тут мав місце.
Ви кажете, що на той момент у підрозділі було приблизно 15 людей, а що це за люди, що вони робили?
Це люди, котрі були з Касьяновим давно. Наприклад, було два айтівці, кілька техніків, які вміли дуже гарно працювати руками — паяти, крутити щось. Таких людей Касьянов дуже цінує. Вам в інтервʼю сам Касьянов засвітив, що було три прокурори САП. І всі ці люди, включно з САПівцями, були добровольцями і прийшли на світлий образ Касьянова. І якщо вже заглиблюватися, то вони [прокурори] насправді по своїй лінії допомагали шукати гроші. І це, насправді, величезний плюс для будь-якого підрозділу, навіть бригади чи корпусу — це колосальне джерело коштів. Але оскільки Юрій Володимирович до цього ставився без жодної вдячності, ентузіазм у цих моїх друзів-прокурорів швидко вщухнув. А ще з часом прокуратура забула про своїх колег.
Тобто в підрозділі була дуже різна публіка. Тих, хто займався дронами до 2022 року, там було дуже мало — сам Касьянов, конструктор Богдан. Я дронами займався до того, тому був досить підкований.
Касьянов у своєму пості ще говорив про Сергія, Валеру і Максима.
Максим — це його син, мабуть. Сергій, не знаю, до чого там Сергій. Валера насправді мозок. Багато в чому всі успіхи підрозділу — це завдяки йому.
А Максим, він спеціаліст із дронів?
Максим непогано літає, бо, як я розумію, ледь не з дитинства з цими літачками. Свою частину він може відпрацювати.
Юрій Касьянов і його син Максим.
Які напрямки ви пройшли разом із Касьяновим?
Насправді небагато. Я з ним де-факто був до нового, 2024 року. Ну, може трохи після. Тобто з травня [2023 року] по новий рік.
Весь цей час ви літали на його дронах, які виробляли в нього.
Так.
Ви писали, що працювали на виробництві Касьянова, і інші бійці теж. Як це виглядало? Це було у вихідні? Це оплачували додатково? Це якось мотивувалось?
З боку мотивації там була єдина річ — Касьянов зробив пʼятиденний, а не шестиденний робочий тиждень. Тобто можна сказати, що цей період був такою пільговою епохою після безвилазного служіння у 72 [окремій механізованій бригаді]. По-перше, я був у Києві, по-друге — пʼятиденка. Загалом це була робота на компанію родини Касьянова, яка виробляла дрони.
Це компанія БРТ, якою володіє його дружина.
Я б не хотів сам її називати. Ну і от перший день я там зранку до нього приїхав, він каже: перевдягайся, йди на виробництво, бери дрони, дивися, які там дефекти. Потім говорив співробітникам, які дефекти ліквідувати, або от тобі інструкція — і сам їх ліквідовуй. Якщо міг — я сам ліквідовував, якщо ні — кликав людей, які там працювали, і казав: зробіть ось це. Усі так само брали участь. Ну майже всі, але не Максим.
Касьянов зранку проводив нараду, і це було священне дійство, місце, де він виступав у своїй славі й величі. Інколи всі ці розмови не мали жодного сенсу — ми просто зібралися, провели ритуал і розійшлися. Така манера в людини була. Можливо, це частина такого психологічного підходу, що треба щоразу єднати колектив за якимись напіврелігійними техніками. Ми жартували, що є святий Юрій і ми болвани. І кожен раз ми проводимо цей ритуал, щоб утвердити один одного в своєму статусі.
Тобто ви майже постійно були в Києві, а коли ж виїжджали, щоб запускати дрони?
У нас були регулярні виїзди за двома приводами. Перший — розвідка місць для зльоту. Другий — безпосередньо робота. Виїзди — це ти виїжджаєш, добу працюєш і їдеш назад без сну, але за армійськими мірками то легка робота.
Повернімося до БРТ і уточнімо: ви та інші військовослужбовці підрозділу працювали на приватний бізнес. Ви писали, що так робили не лише у вашому підрозділі.
Як правило, у будь-якій військовій частині є своя майстерня, в якій обробляють дрони. Тобто мається на увазі модернізують, ремонтують і так далі. Інколи навіть роблять там не з нуля, але з якогось дуже низького показника. Тому це нормальна практика в цьому сенсі. І знову-таки, там особливо вибору немає. Тобто де ти знайдеш інженерів окремо, якщо в тебе вже є готові інженери в Збройних силах? У компанії Касьянова є станки, якісь співробітники десь на фоні ходять, є приміщення.
Про такі майстерні, які доточують дрони в підрозділах, ми знаємо. Так часто буває з дронами, які завозять у підрозділи, а вони за якимись характеристиками не підходять. У вас же йшлося про виробництво з нуля і продаж державі. І ще один важливий момент: ці дрони, які ви використовували, продавались іншим підрозділам? На них був попит?
Ні, вони не продавалися, і це справді дуже важливий момент у цій всій історії — вони не користувались попитом. Тобто якщо Касьянов говорив, що виріб під назвою «Спис» такий класний, то чому його ніхто не купував?
Скриншоти з відео, де Юрій Касьянов розповідає про операцію з удару по Кремлю. Відео опубліковане 8 жовтня 2025 року.
Ми ставили йому це запитання.
І що він сказав?
Сказав, що він складний у застосуванні.
Такий складний — бензопила разом із пінопластом. Коротше, це його велике лукавство. Насправді його конструктор Богдан згодом доробив і вдосконалив цей виріб, і продає його, і його купують. Його виріб, він адекватний до вимог війська. А той, попередній виріб нікому, крім підрозділу Касьянова, не був потрібен. Та й підрозділ Касьянова міг би працювати з чимось більш ефективним. Це була закрита екосистема під егідою пана Юрія. Це не ринкова ситуація, не нормальна ситуація.
Ну і сам виріб був ефективним, поки москалі не накупили багато РЕБів. Тобто ми пролітали РЕБи на фронті чи на кордоні, і все. Треба було адаптуватися до нових умов, Касьянов не адаптувався, бо не було чим і не було як. У нього не було адекватних конструкторів, тому що всі розбіглися.
Тобто ще раз: сімейна компанія Касьянова за гроші держави виробляла непопулярні дрони виключно для підрозділу Касьянова і безоплатно використовувала працю військовослужбовців, яким вже платила держава.
Так.
Ну це така собі «подвійна конвертація».
Подвійна.
У Касьянова на виробництві, як ми розуміємо, були найняті за гроші робітники? Ви їх бачили?
Були, і я цих робітників йому шукав — давав оголошення, і в фейсбуці до мене звертались люди, я з ними проводив попередні співбесіди, а остаточні проводив Юрій Володимирович. Їх було менше, ніж людей з підрозділу, мені здається. Але там були інші приміщення, і я не міг бачити всю картину.
А прокурори САП нічого не мали проти такої схеми зайнятості?
Ми виходили з духу часу. Для нас головним був результат. Ми всі жартували, зокрема і прокурори САП, що якби з нашого колективу прибрати пана Юрія, це буде ідеально.
Ірина Власюк / «Бабель»
Тобто якщо з підрозділу Касьянова прибрати Касьянова… До речі, він чи ви так називали свій підрозділ?
Ні, ми називали його просто назвою фірми Касьянова.
Це не краще. Але давайте про гроші. У себе в пості Касьянов написав, що на виготовлення дронів за весь час війни він отримав від держави «4 з хвостиком мільйони доларів. Законний прибуток, 25%, це десь 1 млн доларів. На ці гроші була побудована з нуля база для підрозділу — понад 1200 м², ангар, приміщення, душові, їдальня, два бомбосховища, котельня — на це пішло десь 800 тис. доларів, а також знімалися офісні приміщення для підрозділу, склади, закуповувалися меблі, компʼютери, паливо, запчастини, проводилися ремонти автівок, купувалися автівки, виготовлялися безпілотники і катапульти». Ви бачили всю цю інфраструктуру?
Це все було точно після мене. Коли я був, замовлення від держави були десятки дронів, не сотні.
Що я можу сказати? Вже тоді я чув, що він купив землю і будував виробниче приміщення. Тобто вже тоді він робив якісь вкладення — не знаю, за власні кошти чи за спонсорські. Я памʼятаю, прокурори САП отримували прохання пошукати якісь земельні ділянки, і вони шукали.
Він відкрив фонд Б-52 — це при мені теж було. Я підозрюю, там настільки все було добре, що він зміг купити собі земельну ділянку і побудувати там оце все. Тепер треба перевірити, кому належать і на кого записані всі ті активи. Але якщо він такі активи там набув, йому буде дуже важко спростовувати корисливий мотив у своїх діях.
Але він каже, що це все для підрозділу.
Ну безумовно, це для підрозділу, звісно (з іронією).
Поговорімо трохи детальніше про удар безпілотниками по Москві. Як виникла ця ідея? Ви кажете, що з командуванням це не погоджували і що це був чин добровольців, які ведуть особисту війну.
Це прекрасна ідея — смілива і дотепна. Вона мене так зачарувала, що я сильно затримався в підрозділі Касьянова.
Без відео росіян, які зафільмували атаку на Кремль, підрозділ так і не дізнався б про результати своєї роботи.
YouTube
Чия саме це була ідея?
Думаю, скоріш за все, його. А якщо навіть і не його, він адекватно її зацінив. У той час була величезна діра в РЕБ-захисті Москви, з цим системно ніхто не працював. Ми в ту діру просто пролетіли. Насправді будь-хто міг це тоді зробити, бо росіяни не очікували, що Кремль треба захищати. Ми перевірили, і виявилось, що він незахищений.
Я сам попросився на ту операцію і ніякої особливої ролі не відіграв, окрім одного моменту — планування траєкторії, але ця експертиза навіть не була надто потрібна, дрони могли летіти по прямій.
Як усе відбувалося?
Це був стандартний виїзд, з нами було два бонусних літачки спеціально для Москви. Вони мали легшу бойову частину — 1,5 кілограма. За рахунок цього до них додали по одному додатковому баку — замість чотирьох пʼять. Крім того, підгадали, щоб був сприятливий вітер, і літачки полетіли. Касьянов позиціонував це як випробування літака. Мені сподобався цей жарт.
Так підрозділ Юрія Касьянова запускав дрони, зокрема й по Кремлю.
Ви не трекали, як вони долетіли?
Не трекали. Дізналися завдяки росіянам. Тобто якби вони засекретили цей нічний приліт, ми б так нічого й не дізналися.
Після операції ми день відсипалися, потім зібралися вранці, і у нас запанувала перелякана атмосфера, ми розуміли, що росіяни почнуть мститися. І Юрій Володимирович суворо-пресуворо сказав нічого нікому не розповідати. Мотивація зрозуміла — щоб ми і виробництво не постраждали. Я можу поклястися, що цей наказ свято виконував, тому дуже здивувався, коли Юрій Володимирович вийшов і сам почав про це розповідати. Тобто він забив на нас, кинув разом із собою в цю мʼясорубку.
Саме тому ви в своєму пості зараз не вказували імен і писали не «Богдан», а лише «Б»?
Звісно. Я не знаю, в якій формі він доповідав про це і чи доповідав взагалі. Єдине, що він сказав, що, за його даними, хтось у наших силових структурах уже взяв на себе відповідальність за цей акт. Але в будь-якому разі Україна офіційно заперечувала. Ну і що нам тоді говорити? У росіян була купа якоїсь конспірології, що до Кремля долетіти неможливо.
Ви справді дуже точно все розрахували.
GPS, якщо його не глушити, дозволяє розрахувати і долетіти з точністю до кількох метрів. Ми мали збити прапор. По висоті трошки схибили, тому що GPS дає найбільшу похибку саме по висоті. Але це не важливо, бо ми досягнули ефекту, якого хотіли, — Росію посоромили.
Насправді цей факт можна було набагато краще використати і показати світові. Але, очевидно, спецслужби таких дій не вітали — конкретно вогонь по штабах. Після того ми планували ще місії — певні обʼєкти в Москві, і, зі слів Юрія Володимировича, в останній момент нам дали відбій. Це було десь через два-три місяці після нашого травневого удару. Але тоді Юрій Володимирович якось дуже спокійно до цього поставився. Тобто заборонили Касьянову працювати по Москві, але при цьому в фейсбуці про це ніхто не нічого не казав. Це свідчить про те, що, можливо, у нього інтереси не бомбити Москву, а якось іншим способом стверджуватися.
А можна уточнити про «бомбити»? Це хороший термін, але ж літак з півтора кілограмами вибухівки — це не про бомбити Москву?
Ну воно добре звучить.
Ми питаємо, тому що Касьянов постійно порівнює ціну на свій літак з ціною дронів Fire Point, і очевидно не на користь останніх. Так само очевидно, що здатність бомбити у них дуже різна.
Це теж велика маніпуляція з його боку. І це те, що, мабуть, відштовхує від нього багатьох фахових людей, бо порівнювати літак з бойовою частиною в три кілограми із бойовою частиною, наприклад, сто у Fire Point 2 — абсолютно некоректно. Залежно від ваги бойової частини складність системи зростає не лінійно, а квадратично. Хай порівняє тоді по ціні «Мрію» і свій літак — його літак значно дешевший. Фахівці це все одразу розуміють, але він працює на свою публіку. З його боку це дуже чітка маніпуляція.
Український далекобійний дрон FP-1, який виробляє Fire Point.
Ви пишете, що підрозділ розформувала не влада, що люди пішли після атаки на Кремль саме через «безпідставну самозакоханість, нездатність чути думку інших і показову нерівність у підрозділі». Можете детальніше розповісти, про що йдеться?
Я від цього не сильно страждав, до мене Касьянов ставився типу як до селебріті. Але, наприклад, бійців, котрі пройшли багато на фронті, бісила показна привілейованість того ж Максима. Хоча він непоганий хлопець у наших координатах. Він доброволець, реально бере участь у війні, якийсь вклад свій робить, дуже адекватно навчав нас такмеду. Але в ситуаціях, які створював йому батько, не кожен здатний відмежуватись від спокус. Наприклад, він сідав показово по-ковбойськи з ногами на стіл перед моїм товаришем, який весь час воював у стрілкових боях на фронті, і це сприймалося як неповага. Ніхто більше собі такого не дозволяв. Йому навіть зауваження робили. Це створювало не зовсім здорову атмосферу.
Там був такий Слава — друг юності чи дитинства Касьянова, був інженером з радіо і міг щось таке конструювати. Він був дуже лояльний до Юрія Володимировича, і саме на фоні ситуації з Максимом Слава потрапив в опалу і після того вже у прикордонників був переведений в інший підрозділ. Тобто Касьянов частину людей сам відштовхнув, а частина перед цим пішла.
От саме на цьому хотілося б зупинитися більше. Коли ви пішли з підрозділу, і коли люди взагалі почали йти від Касьянова?
Для мене була шоком атмосфера на цих ранкових месах, там були перепалки безпосередньо між Касьяновим і його підлеглими, були сварки з бійцями. Але я подумав, що так буває, нікуди від цього в армії не подітися. А потім я був здивований, наскільки велика кількість людей за першої можливості пішли від Касьянова. Тобто більша частина колективу, коли Касьянов з ГУР переходив у ЗСУ, сказала, що залишиться в ГУР.
Чому ви перейшли з ним?
Усе відбувалося дуже швидко. Я перейшов в його підрозділ, операція по Москві, перехід, і частина людей відмовляється йти з ним. У мене одразу такий контраст: «А що відбувається?» Це все сталось десь протягом кількох тижнів, може місяця-півтора.
Як ви дізналися про перехід до ЗСУ?
Формально перехід значно пізніше стався — у ЗСУ такі речі швидко не відбуваються. Але була нарада, і він сказав, що ми переходимо, вирішуйте, хто залишається, хто йде з нами. Я дивлюся, Богдан каже, що лишається. І я так думаю: «Тобто? Ви ж разом весь час були». Я зараз думаю, що якби я більше в цю ситуацію вник, в усі ці процеси, то, можливо, я і тоді би прийняв це рішення. Але наступна опція переходу сталася лише на межі 2023—2024 років. Тоді я вже вирішив з ним не переходити.
Ірина Власюк / «Бабель»
Це коли Касьянов переводив підрозділ до прикордонників?
Ні, трохи раніше, коли ми перейшли до одного з центрів СБС, але й там він посварився, в тому центрі, і перейшов у так звану президентську бригаду — 101 бригаду охорони Генштабу. А коли розсварився і там, тоді вже перейшов до прикордонників.
Ви в своїх дописах трохи розповідали про участь Марії Берлінської у вашому переході в ЗСУ…
Після удару по Кремлю Касьянов через мене звернувся до Берлінської, щоб вона його звела з [тоді головкомом Валерієм] Залужним. Власне, це була моя ідея перевестися в центр СБС, бо в нас був класний підрозділ, класні досягнення, був потенціал, були Богдан, Слава, Валера — чудові уми. Коли ми зайшли до Залужного, Касьянов показав йому відео з Кремлем, той каже: «Добре, давайте до нас». Ми перебазувалися. Я насправді не переходив, бо я до Касьянова був прикомандирований саме з цього центру, я там з 2023 року весь час був. А коли вони пішли, то просто лишився. Зі мною фактично залишилися десь людей пʼять із нашого підрозділу.
Тобто кістяк тих, хто брав участь у запуску літаків по Москві, за ним до прикордонників не пішов?
Не пішов. Щоразу оцей кістяк від нього відколювався, і при кожному переході він набирав нових людей. Це повторювалося весь час. Тобто по суті з ним лишилося три-чотири людини з того складу, який працював по Кремлю.
Більше того, ті, хто пішов від нього, славно зараз воюють, розвивають свої літаки і конкурують. Ці люди не втратили інженерної ініціативи і розвиваються, на відміну від пана Юрія, який застиг зі своїм «Списом» десь на рівні початку 2024 року.
Касьянов стверджує, що це уламки дронів, які летіли на Кремль і які відзняли росіяни.
Тобто підрозділ, який «бомбив Москву», не знищили? Це ж головна претензія Касьянова — що армія втратила людей.
Напевно, це головна неправда, яка мене тригернула. Якби ти, Юрію Володимировичу, зміг зберегти це все, я думаю, що ЗСУ і взагалі вся Україна набагато більше б отримали. Якби не твої впертість, самолюбування, усе було б зовсім інакше. Реально ми всі один одного поважали, на 90% були на одній хвилі. Але ж лідер в армії, на жаль, вирішує все.
А що головне тригернуло вас, що ви вирішили не йти з Касьяновим далі?
Я побачив, що це безперспективно. Коли від нього вирішили йти такі люди, як Богдан, коли бачив проблеми, які ось-ось стануться зі Славою, з іншими розумними людьми, коли побачив ставлення до ініціативи і цінних людей, зрозумів, що перспектив немає.
Ви готові, що Касьянов зараз знову буде вас у чомусь звинувачувати?
Готовий, мені буде неприємно, але набагато більш неприємно мені стало, коли я дізнався, що він говорить… От загинув Аскольд — це хлопець, який прийшов до нас з десантури. Він «бомбив Москву». Інший, прокурор САП, отримав інвалідність — ці люди значно більше віддали країні. Тому неправильно казати, що підрозділ Касьянова — це не вони, що не вони бомбили Москву, а з його слів виходить саме так. Хтось мав їх захистити. От мене, наприклад, тригернуло, що він не прийшов на похорон Аскольда. Аскольд нічим перед ним не завинив, він просто не перейшов із ним у президентську бригаду.
А прокурори САП на якому етапі відкололися?
Два з трьох — одразу після Москви, вони залишилися в ГУР. Один з них отримав поранення. А третій залишився зі мною в центрі СБС.
Касьянов весь час каже, що йому не дають бомбити Москву. Технічно на тому, що він має зараз, він може туди літати?
Ні, але це таке важке питання насправді. Я вважаю, потенційно тут проблема радше у відсутності запиту, аніж у технічних можливостях. Немає схвалення згори. Думаю, якби запит був, можна було б створити конкретні засоби під цю технічну задачу, які б проникали і кошмарили Москву.
Як немає запиту? Ми говоримо якраз у той день, коли стало відомо про запуск по Москві дрона Fire Point.
Це разово, під парад у Москві.
Яке завдання зараз може виконувати дрон з невеликою бойовою частиною?
Три кілограми теж можуть зробити багато в Москві — це атака на ППО. Можна знищити, наприклад, «Панцир». Можна пошкодити С-300 і С-400, вони зазвичай стаціонарно стоять на позиціях. Ну і до того ж росіяни використовують «Гербери» і «Пародії», щоб перевантажувати нашу ППО, у нас немає симетричної стратегії, а вона потрібна.