Здавалося, що гірше вже бути не може, але Іран закрив Ормузьку протоку — і тепер нас усіх чекає підвищення цін на пальне та продукти. Розбираємо наслідки дій «стабільного генія»

Жодна країна не залишиться осторонь: закрита Ормузька протока паралізує велику частину світової торгівлі

Рух танкерів через Ормузьку протоку скоротився з приблизно 150 танкерів на день до лише 10—21. Майже всі судна, які зараз перетинають протоку, роблять це за схваленими Іраном маршрутами — вони проходять поблизу його берегів, а не з боку Оману, і часто лише після попередніх домовленостей. Блокада протоки впливає на ціни всіх енергоносіїв, починаючи від сирої нафти та природного газу і закінчуючи продуктами нафтопереробки, такими як авіаційне та дизельне пальне. Наприклад, 2 квітня ціна на нафту Brent, яку купують із негайною поставкою, зросла до $141,36 за барель — це найвищий рівень із 2008 року.

Нафта і природний газ дають основу для виробництва більш ніж 95% усіх товарів у світі. З них роблять пластик, добрива, ліки та синтетичні тканини. Це критичні компоненти в будівництві, автомобільній та медичній промисловості. Один із прикладів — метанол. Метанол використовують для виробництва пластику (упаковки, плівок, пляшок), миючих засобів, спиртів, охолоджувальних рідин, покриттів для проводів, волокон для килимів та клеїв. Майже половину світового метанолу постачають країни Перської затоки, зараз ці поставки фактично зупинилися. Через це ціна метанолу вже зросла приблизно на 50%. Ціни на енергоносії також впливають на витрати в металургії, хімічній промисловості та електроніці.

Крім цього, з країн Перської затоки експортують сировину (сечовину, сірку, аміак) для добрив. Тому проблеми в регіоні б’ють по сільському господарству у світі. Зростають ціни на продукти харчування — найбільше подорожчали рослинна олія та цукор.

Навіть якщо сьогодні оголосять перемир’я, Європа все одно рухатиметься до енергетичної кризи

Європа готується до найгіршого сценарію — тривалого цінового шоку, який порівнюють із тим, що стався в 2019 році під час пандемії. Комісар ЄС з питань енергетики Дан Йоргенсен каже, що ціни на енергоносії будуть високими протягом «тривалого часу».

Ціна на авіаційне пальне в Європі зросла більш ніж удвічі з перших днів війни на Близькому Сході. Тому провідні європейські авіакомпанії вже скасовують рейси та підвищують вартість квитків. Найбільш вразливою до скорочення поставок дизельного та авіаційного палива є Велика Британія, а також Данія та Португалія. В аеропорту «Лондон-Гітроу» вже скасували деякі рейси з середини квітня до початку червня. А в низці аеропортів Італії обмежили постачання авіапалива для рейсів.

За даними Євростату, Португалія може залишитися без авіаційного палива вже за чотири місяці, тоді як Угорщина — за пʼять місяців, Данія — за шість, Італія та Німеччина — за сім, а Франція та Ірландія — за вісім. Країни, де виробництво дорівнює або перевищує споживання, такі як Польща та Греція, постраждають менше, бо вони не залежать від імпорту.

Водночас зростають ціни на бензин. Ціна на Euro Super 95 — ключовий орієнтир цін на пальне в ЄС — зросла приблизно на 15% між 23 лютого та 23 березня. Європейські уряди намагалися стримувати ціни, знижуючи мита на паливо. Але якщо не надійде новий потік палива, їм, імовірно, доведеться вдатися до непопулярного інструменту — нормування. Як це вже зробила Словенія, запровадивши ліміти на пальне: для приватних транспортних засобів — 50 літрів на добу, для компаній та фермерів — 200 літрів. Британська компанія Shell попереджає, що Європа може зіткнутися з дефіцитом палива вже у квітні, якщо Ормузьку протоку не відкриють.

Газові сховища Європи порожніють — і заповнювати їх нічим

Головна вразливість Європи — не нафта, а газ. Після 2022 року Європа перейшла з російського газопровідного газу на зріджений природний газ. Головним його постачальником є Катар — другий за величиною LNG-експортер у світі. Весь катарський газ виходить через Ормузьку протоку — жодного альтернативного маршруту не існує. 18 березня Іран вдарив по катарському Рас-Лаффану, найбільшому у світі заводу з виробництва зрідженого природного газу. Державна компанія QatarEnergy, яка постачає скраплений газ до Італії, Бельгії, Південної Кореї та Китаю, заявила, що їй доведеться оголосити про форс-мажорні обставини на довгострокові контракти.

Зараз газові сховища ЄС у найгіршій ситуації за останні пʼять років: вони заповнені лише на 30% після холодної зими і через збільшення експорту газу в Україну. За нормами ЄС до грудня потрібно набрати щонайменше 90%. Для цього потрібно закачати близько 60 мільярдів кубометрів газу за вісім місяців.

Раніше Європа значною мірою покладалася на трубопровідний газ з Росії, а Азія купувала скраплений газ за довгостроковими контрактами. Але після 2022 року Європа почала скуповувати весь вільний СПГ у світі, пропонуючи вищу ціну. Так вона переманювала вантажі, які спочатку планувалися для Азії. Тепер ця тенденція може змінитися. Вже азійські країни (Китай, Японія, Південна Корея та Тайвань) готові платити більше, ніж європейці. Наприклад, американський танкер для перевезення СПГ, який спочатку прямував до Бельгії, змінив курс у бік Китаю.

Європа сподівалася на американський газ, щоб замінити російський. Але є дві проблеми. Американські заводи вже працюють на межі своїх можливостей — вони не можуть різко качати ще більше. Ціни в Азії зростають швидше, тому американським компаніям вигідніше везти газ туди, а не в ЄС.

Що дорожчими стають добрива, то більше заробляє Росія

Ще один сектор, який постраждав від війни на Близькому Сході, — це сектор добрив. На країни Перської затоки припадає близько 46% світового морського транзиту сечовини та близько 30% транзиту аміаку. Аміак — це основний компонент для виробництва сечовини. А сечовина (карбамід) є одним з азотних добрив у світі, завдяки яким вирощують продовольчі культури. На відміну від нафти, стратегічних запасів сечовини, альтернативних трубопроводів для аміаку та програм військового супроводу немає.

Саудівська Аравія, до прикладу, створила інфраструктуру для експорту нафти в обхід Ормузької протоки, але для добрив таких рішень не існує. Розрив між перебоями в постачанні добрив та зростанням цін на продукти харчування вимірюється сезонами, а не днями. Фермер, який не має доступу до сечовини на початку посівного сезону, може використовувати менше добрив, перейти на іншу культуру або взагалі відмовитися від посадки. Це рішення впливає на врожай через 3—6 місяців, а відповідно потім і на ціни в супермаркетах. З початку війни в лютому до 20 березня ціна на добрива зросла до 40%, що вплинуло на ціни на продукти харчування в усьому світі.

Через це кількість людей, які відчувають гостру продовольчу нестачу, може зрости ще на 45 мільйонів і досягти 363 мільйонів, якщо війна не закінчиться до середини року, оцінює Всесвітня продовольча програма ООН. На цьому тлі виграє Росія. На неї припадає близько чверті світового експорту аміаку, 14% світового експорту сечовини та — разом із Білоруссю — 40% світового експорту калійних добрив (поташу). Крім того, її експорт не залежить від Ормузької протоки. Їй не потрібні дозволи, військовий супровід кораблів чи дипломатичний прорив, щоб наростити обсяги постачань. Саме тому імпортери в Нігерії та Гані вже закуповують російські добрива на ІІІ квартал 2026 року.

Україна змушена конкурувати з країнами Перської затоки за обладнання для енергосистеми

Атаки Тегерану на енергетичну інфраструктуру країн Перської затоки створили проблему для української енергосистеми. Оскільки арабські країни зараз екстрено відновлюють свої обʼєкти, вони шукають ті самі деталі та обладнання, які потрібні Україні. Це зриває терміни виробництва на заводах, затримує закупівлі та суттєво підвищує вартість обладнання.

Попри це Україна намагається стати частиною загальноєвропейського вирішення енергетичної кризи. Вона пропонує Європі доступ до підземних газосховищ на заході країни, які є одними з найбільших у Європі. Болгарія вже погодилася.