Не всі країни, які багато допомагають Україні, є мішенями Росії. У Великій Британії, яка за всі роки війни виділила Україні £21,8 мільярда допомоги (60% з яких — на озброєння), серйозні диверсії почалися (й не розвинулися) лише у 2024 році. Чому так? По‑перше, Велика Британія далеко, а Росія не завжди може проводити фізичні атаки на таких відстанях. По‑друге, у країні за агентами стежить служба MI5, яка займається контррозвідкою. Разом з МІ6 вони швидко ідентифікують підозрілих людей і завербованих громадян. У тій же Німеччині «загубитися» набагато простіше.
Росія поновлює присутність своїх агентів у Європі. Після початку великої війни у 2022 році з Європи вислали майже 400 російських розвідників, які працювали під прикриттям посольств. Нинішні диверсії виглядають хаотичними, бо нові шпигунські мережі лише створюються. Проте такий хаос вигідний Кремлю — коли операції виконують аматори, Росії легше заплутати сліди й потім офіційно казати, що вона не має стосунку до цих злочинів. Своїми головними базами для шпигунів Росія робить посольства у країнах, які традиційно лояльні до росіян — в Австрії, Швейцарії та Сербії.
Суд над трьома чоловіками — громадянами України, Вірменії та Росії, яких обвинувачують у шпигунстві на користь російських спецслужб, Франкфурт, 9 грудня 2025 року. Суд у Відні над колишнім австрійським розвідником Егісто Оттом, обвинуваченим у продажу секретної інформації та передачі конфіденційних пристроїв Росії, 22 січня 2026 року.
Getty Images / «Бабель»
Російські диверсії стали агресивнішими, але все ще виглядають незграбними. У 2024—2025 роках пріоритетом для військової розвідки Росії були енергетика, транспорт і військова інфраструктура по всій Європі. Також росіяни час від часу намагаються виводити з ладу залізничні системи та логістичні вузли. Росія часто атакує і «мʼякші» цілі — торгові центри чи меморіали. Зараз всі ці атаки хаотичні, вони ніяк не можуть зупинити постачання товарів чи зброї у країнах НАТО. Небезпека виникне тоді, коли удари стануть синхронними. Якщо одночасно заблокувати дорогу в одному місці та підірвати склади на іншому кінці ланцюга постачання, це паралізує логістику надовго.
НАТО має чотири ключові логістичні проблеми, які потрібно вирішити, щоб захистити свої залізничні мережі від російських диверсій
Перша — європейська залізниця зараз не готова до війни. ЄС планує витратити €1,7 мільярда до 2030 року, щоб оновити колії, але цього мало. Насправді залізниці не відповідають військовим стандартам: бракує спеціальних вагонів для техніки, а через бюрократію поїзди з допомогою для України постійно застрягають на кордонах.
Така слабкість — це шанс для Росії. Крім звичайних складів, під ударом опиняються логістичні центри та вузькі місця, де військові ешелони змушені стояти в чергах. Росія може діяти по-різному: підкуповувати працівників, щоб дізнатися секретні розклади поїздів, або зламувати програми, які керують світлофорами на коліях. До того ж звичайні саморобні бомби під мостами чи в тунелях залишаються дешевим і швидким способом зупинити рух на всій мережі.
Танки M1A2 Abrams Національної гвардії США перевозять залізницею в Румунії.
U.S. Department of Defense
Друга — після 2022 року військ НАТО в Європі стало більше, і тепер їхні вантажі розтягнуті по маршрутах, які важко охороняти. Техніка і зброя вразливі на кожному кроці: поки вони лежать на складах, коли їх вантажать у вагони або поки поїзди просто стоять на станціях. Це дає Росії шанс або змусити Захід витрачати гроші на охорону і ППО для кожної колії, або просто сповільнити рух через дрібні диверсії.
Схоже, Росія вже почала це робити: наприклад, у листопаді 2025 року була пошкоджена залізниця між Варшавою та Україною — у цьому підозрюють саме російських диверсантів. Щоб зупинити поїзди, їм не потрібна дорога зброя. Вони можуть діяти так, як робили в Україні: запустити дешевий дрон у важливий залізничний вузол, зламати світлофори на рейках або просто накидати на колії металевого сміття.
16 листопада 2025 року на залізниці Демблін — Жичин у Польщі виявили відсутню рейку завдовжки близько метра, ймовірно, пошкоджену навмисно. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск на місці аварії.
X (Twitter) / «Бабель»
Третя — це людський фактор. ГРУ активно шукає вразливих людей серед тих, хто працює на європейських залізницях чи складах. Росіяни вербують місцевих виконавців, просто підкуповуючи їх. Оскільки вся логістика НАТО тримається на людях, які знають розклади руху і маршрути, будь-який корумпований працівник стає джерелом витоку секретної інформації.
Четверта — у Європі немає єдиного «диригента», який би керував рухом військ НАТО. Це побачили під час навчань у Румунії восени 2025 року. Під час цих навчань союзні війська — майже 5 000 військових із кількох країн — мали продемонструвати можливість швидкого розгортання та оборони території Румунії. Виявилося, що зібрати війська на кордоні — це не питання годин, а завдання на тижні. Головна причина навіть не в дорогах, а в папірцях: щоб військова колона просто переїхала з однієї країни НАТО в іншу, іноді треба кілька днів чекати на дозвіл.