Перше, що туристи чи гості чекають побачити в Ягідному, це зруйновані будинки. Натомість ще на під’їзді до села з траси увагу привертають ліхтарі з сонячними панелями. Вони нагадують професійне студійне світло на високих підставках і стоять на кожній вулиці. Ягідне після звільнення потрапило під державну програму відновлення, 16 зруйнованих будинків відновлює Латвія.
Ягідне стало пілотним проєктом відновлення після окупації. Тут новий асфальт, нові паркани й будинки.
Діма Вага / «Бабель»
В одному з таких будинків живе Тамара Климчук. Її зятя росіяни розстріляли в перший день, як зайшли в село, — 3 березня. А жінку погнали до підвалу школи. Коли Тамара вийшла з підвалу, побачила свій повністю вигорілий будинок без даху. Спершу жила у літній кухні. У 2023 році за підтримки Латвії відбудували «коробку». Влітку минулого року почали внутрішні роботи. Новосілля пані Тамара відсвяткувала лише в січні цього року. За гроші Латвії відбудували навіть криницю.
Так виглядав будинок пані Тамари, коли росіяни відступили з Ягідного. Так він виглядає тепер. Латвійці закупили навіть меблі.
Діма Вага / «Бабель»
Відновили і криницю.
Діма Вага / «Бабель»
Відбудували також кілька багатоквартирних будинків перед школою.
Під час окупації будинки істотно пошкодили.
Діма Вага / «Бабель»
У будівлі школи досі триває ремонт. Вона не постраждала під час окупації, але її перебудовують під музей. Найімовірніше, експозиція буде присвячена опору всієї Чернігівщини, а не лише трагедії Ягідного. Поки точаться дебати, чи буде цей музей національним, чи ним керуватиме область, розібрали одне крило школи і заклали фундамент для нової будівлі.
Школа в Ягідному не працювала ще до повномасштабного вторгнення, там був лише дитсадок. Діти з Ягідного вчаться у школах сусідніх сіл.
Діма Вага / «Бабель»
Біля майбутнього музею будують і укриття. У селі буде два таких бомбосховища. Розібрані стіни школи.
Діма Вага / «Бабель»
Той вхід у підвал, яким росіяни заводили «полонених», зараз зачинений — перед ним будівельники викопали яму і залили фундамент. Тепер у підвал можна потрапити через інший вхід, який під час окупації був законсервований.
За цими дверима сходи вниз і підвал, у якому майже місяць просиділи жителі села. Біля входу вони готували їжу: росіяни видали їм облиті дизельним паливом крупи і макарони. Їх промивали і варили. Цей вхід був законсервований, під час будівництва музею у підвал можна потрапити лише через нього.
Діма Вага / «Бабель»
Сам підвал вже чотири роки не чіпають. Чернігівський обласний музей провів інвентаризацію всіх речей, які лишилися там: дитячі іграшки, дитячий одяг, пакети від російських сухпайків, російські газети.
У підвалі лишилося багато іграшок і речей. Найменшій дитині там було півтора місяця. Росіяни привозили російські газети. Обіцяли дати дитяче харчування і підгузки, якщо місцеві заспівають російський гімн і запишуть пропагандистське відео.
Діма Вага / «Бабель»
У спортивному залі — найбільшому приміщенні підвалу, де тримали людей, — у деяких місцях від сирості почала обсипатися штукатурка, на якій лишалися малюнки полонених дітей. Вцілілі малюнки ззовні захистили склом, але ні стіни, ні малюнки воно не рятує.
Малюнки не законсервували, але поки закрили склом. Це спортзал — найбільше приміщення у підвалі.
Діма Вага / «Бабель»
У сусідній кімнаті на дверях досі лишається календар, який вели «ув’язнені», а також список тих, хто помирав у підвалі і кого росіяни вбивали на вулиці.
Люди змушені були писати на стінах, бо мобільні телефони росіяни забрали одразу. Правий стовпчик — ті, хто загинув у підвалі, лівий — кого росіяни розстріляли в селі.
Діма Вага / «Бабель»
Загиблих ховали на місцевому кладовищі. Там є і могила зятя пані Тамари — Віктора Шевченка. А також кілька могил людей, які пережили окупацію, вийшли з підвалу і померли пізніше.
Зять пані Тамари Віктор загинув у день окупації. Росіяни розстріляли його на подвірʼї власного будинку. Його поховали лише після звільнення села.
Діма Вага / «Бабель»
Залишилась на кладовищі і яма, яку під час окупації копали місцеві, щоб поховати померлих у підвалі людей. Зробити це росіяни дозволили не одразу — до того тіла тримали в котельні. Коли нарешті дали дозвіл копати, то почали стріляти по верхівках дерев. Після деокупації загиблих перепоховали, а яму так і не засипали.
Біля ями — дві могили з рушниками. Тут поховане подружжя Музик. Вони померли у підвалі серед перших — з різницею у 8 днів.
Діма Вага / «Бабель»
Поки музею в Ягідному немає, Лабораторія журналістики суспільного інтересу записала аудіогід, в якому жителі села розповідають про окупацію і про те, як вони вижили у підвалі. Дехто зізнається: чим більше вони розповідають про пережите, тим легше їм стає.
Журналісти Лабораторії журналістики суспільного інтересу одразу після звільнення села приїхали документувати злочини. Вони підготували й випустили статтю у журналі Time. Один із жителів, Іван Петрович, вважає, що про Ягідне мають знати більше людей, тому він сам водить відвідувачів у підвал.
Діма Вага / «Бабель»