Зінаїда Кубар 18 років прожила з одним із найвпливовіших українців — Сергієм Льовочкіним. Після розлучення вона звинувачує його в насильстві й розказує, як він ставився до Майдану, війни й української культури

Ви досить несподівано висунули Сергію Льовочкіну, одному з найбільш впливових і багатих людей країни, серйозні обвинувачення. У пості ви написали, що цей крок може коштувати вам життя. Ви справді так вважаєте?

Насправді, якщо прослідкувати, іноді я намагалась ділитися деякими речами [з особистого життя] у фейсбуку, тому я не вважаю, що це несподівано. У 2020 році, через рік після мого повернення з Америки, ми розійшлися із Сергієм. А після повномасштабного вторгнення я остаточно виїхала з маленького будиночку, який був на території, що належала нашій родині. Я пішла у своє незалежне життя, у свою квартиру, потім переїхала у свій будинок, який належить мені. Сергій уже ніяк мене не фінансував і не підтримував.

Facebook

Facebook

Повернімось назад і пройдімося по всьому по порядку. Сергій Льовочкін — чи не єдиний політик, який був настільки наближений до Віктора Януковича і після його втечі майже не постраждав. На відміну від інших, він залишився в Україні, на нього не наклали санкції. Він до цього часу має вплив, фігурує в корупційних скандалах, має великі статки. Одна з важливих причин, чому так сталось — під час Майдану, в січні 2014 року, він залишив посаду керівника Адміністрації Януковича. Під час протестів була така популярна теорія, що Льовочкін на боці протестувальників, але, скажімо так, не публічно. Ніби він хотів піти ще в листопаді 2013-го, але його відставку Янукович не прийняв. І водночас ви зʼявились на Майдані відкрито, вас бачили люди, і здавалося, що родина головного соратника Януковича вже не з ним. Згодом, у 2018 році, в інтервʼю Яніні Соколовій ви якось плутано говорили про той період. Що, з одного боку, чоловік вам не забороняв бути на Майдані, і у вас демократія. З іншого, що це були дуже складні часи для родини. То Сергій Льовочкін підтримував Майдан чи ні?

Зараз я вже можу про це говорити. Надлом, який стався в нашій родині, багато в чому був зумовлений тим, що ми одне з одним не погоджувалися. Швидше за все, Сергія найбільше тригерила моя свобода. Наприклад, він не приймав, що в мене є татуювання. Він не приймав, що я щось висловлюю по-своєму. Що я, наприклад, вивішую [український] прапор, а він не хоче.

Вивішуєте прапор де? На машині?

Ні, у мене був будиночок, де я жила, моя майстерня. Я там періодично вивішувала прапор, ще до подій на Майдані. І, до речі, коли я виїхала звідти, вже після початку повномасштабного вторгнення, прапор прибрали. Я їздила і бачила, що його вже нема. Але мова не про це. Я просто хочу сказати, що в нас було дуже багато суперечок стосовно моєї свободи. Так само і про мої роботи, які я тоді починала робити. Я досліджую декоративно-прикладне мистецтво, їжджу багато в експедиції, товаришую з фольклористами, дуже люблю вивчати побут, якісь зникаючі традиції. Сергію це не подобалося. І якщо подивитися хронологію моїх робіт, я почала говорити про якісь проукраїнські теми ще до того, як до влади прийшов Янукович. А після цього Сергію це тим паче не подобалося. Тобто ще до Майдану він розумів, що я для нього якийсь…

Ідеологічний опонент?

Так, можливо, навіть як ворог. Тому будь-яку інформацію він оформлював мені певним чином, щоб вона була для мене дискредитуючою. Я взагалі не розуміла, що відбувається. І про Майдан запитувала. Він мені це пояснював якимись такими речами, які мені не відгукувалися, бо я розуміла, що там стоїть все моє оточення. Бо перші, хто прийшов на Майдан, це були творчі люди — художники, музиканти. Памʼятаю, ми з друзями були в кінотеатрі «Ліра» на Великій Житомирській. Дивилися українське кіно, яке нам принесли з кіностудії Довженка. І після показу ми всі вирішили піти на Майдан — тієї ночі якраз побили студентів, і я на емоціях виставила той пост, який розлетівся. Коли я прийшла додому, то отримала погрози від Сергія. Я не хочу їх дослівно передавати, але я вже зрозуміла, що моє життя не буде спокійним. Тому на деякий час я разом з батьками поїхала з країни.

Потім я чула ці версії, що ніби Сергій теж підтримував Майдан. Для мене це було як мінімум дивно. Бо якби це було так, я б, чесно, була дуже рада. Для мене тоді цей момент був головним: що ми не збігаємося в поглядах на такі важливі речі, коли країна перебувала в такій великій турбулентності.

Коли у 2014-му почалась війна, моя перша ідея була попрацювати з волонтерами, які вже були з ПТСР після Майдану. Я почала допомагати реабілітуватися від таких психологічних стресів своїми творчими практиками. Перша моя робота про це називалась Mute, про жінок на Майдані. Потім проводила заняття з першими ветеранами, які поверталися з війни. І тоді Сергій теж намагався впливати на мене, забороняв зустрічатися з військовими, втручатися в теми війни. В мене були поїздки в АТО, і це теж було через його... дуже такі категорічні заборони, з деякими погрозами.

Ви говорите, у вас була проукраїнська позиція, ви займалися українськими темами, а яка позиція була у Сергія? Антиукраїнська чи просто він боявся висловлювати свою, бо був на посаді і мав поводитися певним чином?

Ви знаєте, у багатьох українців є оце відчуття меншовартості. От Сергій це дуже продавлював. Він мені навіть нещодавно казав, що «ваша мова»... Саме «ваша». Я свідомо перейшла на українську, хоча народилася в російськомовній родині. А він казав, що такої мови не існувало. В нього були такі, знаєте, специфічні наративи щодо України. Мені це не подобалось, тому що навіть роботи мої критикувалися за їхню українську тематику. Я дуже захоплююся орнаментами, вивченням традицій, повʼязаних саме з побутом, а він на це казав: «Краще малюй квіти».

Але чому ми то розходилися, то сходилися? Бо в нього є така особлива риса — він вміє вмовити, вміє довести якісь аргументи. І інші люди, і я потрапляли під його вплив, і я іноді вірила, що все буде добре. Якісь блискавки у відносинах він намагався трансформувати, щоб повернути мене обличчям до родини. Але лише на короткий час, щоб якимось чином контролювати ситуацію. Звісно, суть не змінювалася, і я це розуміла, але тоді були маленькі діти, і це був такий контроль через дітей. Вони були і посередниками, і заручниками.

Коли ви говорите про погрози чоловіка, це було якось повʼязано з дітьми?

У мене було кілька спроб, коли я йшла від Сергія, і один раз — з маленьким сином. Я не можу сказати, що він сильно мене повертав через дітей. Ні, він іноді їх використовував. Сергій дуже вміло може використовувати будь-що, і дітей. От зараз він використовує владу і людей на посадах для особистої помсти, уявляєте?

Звичайно, уявляю — я політична журналістка. Ви кажете, що були обмежені в інформації, але ви точно могли дивитись телевізор. Там на каналі «Інтер», який належав вашому чоловіку, показували відверту проросійську і антиукраїнську пропаганду. Ви були на Майдані і точно знали, що це брехня. Ви не питали Сергія, навіщо це роблять?

Питала, звісно. Сергій вважав, що таких, як я, там, ну, може, 0,03 відсотка.

Таких ідейних?

Так.

Тобто він вірив у те, що говорили на «Інтері»? Що це проплачені мітингувальники?

Так, він казав: «Ти не електорат. Ти знаходиш собі таке оточення, якому це теж подобається, і ви кайфуйте від цього». Він вважав, що я нереально оцінюю ситуацію. А мені здається, що насправді це в нього своя реальність. Реальність, яку він натягує на інших, і в нього іноді виходить.

Його реальність — це що? Яку картину світу він хотів вам навʼязати?

Що ніякої війни не має бути, що ми браття — це те, що мене дуже сильно тригерить, що ця війна штучно створена, що взагалі культури такої української не існувало. Він більше був схильний до тієї культури, яку [російська] імперія роздула, використовуючи наших науковців, письменників.

Коли ви все це говорите, створюється враження, що у вас вдома були лекції типу тих, що читає Путін. Сидить перед вами людина і говорить, що України не існувало, що її заснував Ленін.

Дуже схоже. Мені часто говорять люди, що ми така собі алегорія: я, як Україна, а він, як Росія. Він хоче мене поставити на коліна, загнати в кут, щоб мені стало важко. А він би тоді прийшов з допомогою і сказав, що це все заради добра, давай я тобі допоможу.

Але зараз у мене вже нічого не залишилося, крім життя. Я пішла без нічого, ми жодних майнових справ не вирішували, я не претендувала на те, що там залишилось, у тому числі, на мої мистецькі роботи і на багато чого іншого.

До речі, про майно. Багато років тому, коли ми з колегами-журналістами шукали статки вашого тоді ще чоловіка, то в декларації побачили дітей, але не було дружини. Знайшли ваше імʼя і подумали, що, можливо, як багато інших держслужбовців, чоловік вас не декларує, бо переписав на вас якісь активи. Так було?

Я про це точно нічого не знаю. На мені нічого не було записано. Я навіть не була прописана в нашому будинку. І я питала, як так. Я думаю, що він готувався... Скоріше за все, в нього є свої страхи, що я буду подаватися на розділ майна і так далі. Але мені зараз головне... Фух, зберегти свої межі, щоб він просто не втручався в моє життя.

Поки ми жили разом, я ж теж працювала, скільки я вкладала і в цей будинок спільний. Мені єдине, що, знаєте, просто ресурсів своїх душевних трошки шкода. В мене там і земля, і сад ми саджали.

А де будинок?

Київська область, «Золоті ворота». Також я створювала свою лінійку мерчу. Я заробляла гроші потихеньку. Те, що на свої потреби, я маю. Хтось каже, що, ймовірно, це все відбувається тому, що я маю якісь претензії. Ні, у мене нема претензій, мені головне — зберегти своє. І я себе відчуваю впевнено, тому що вмію працювати, мої роботи продаються. На початку вторгнення трошки було важко, звісно, з контактами міжнародними, але в мене є агент в Америці.

Першим про маєток Льовочкіна в комплексі «Золоті ворота» на початку 2015 року написав журналіст Сергій Лещенко.

YouTube

Ділянка, на якій звели будинок, належала сестрі Льовочкіна — Юлії Льовочкіній. До 1 грудня 2022 року вона була народною депутаткою України. Мандат склала добровільно «у звʼязку із сімейними обставинами».

YouTube

Тобто на гроші колишнього чоловіка ви не претендуєте?

Знаєте, в мене була позиція така: якщо він захоче по-благородному, він має поділитися чи хоча б забезпечити якийсь там... Все-таки ми двох дітей ростили, я пішла от в нікуди. У мене є своя студентська квартирка, але я вийшла з його дому, як вийшла.

Повернімося трохи назад. Перед тим, як ви розійшлись, був етап, коли ви виїхали в Америку. Це був 2018 рік, правильно?

У 2018 році я виїхала в Америку, де в мене мала пройти виставка, але більше через те, що Сергій на мене тиснув, і це вже була така критична точка. Спочатку в нас були домовленості, що діти зможуть до мене приїжджати, ми зможемо контактувати.

Діти тоді були неповнолітні, здається.

Так, і в нас були вже куплені квитки для дітей. А потім раптом Сергій змінив свою позицію, і знов почався тиск, що скасовуй виставку, на відкритті ти не будеш. Тут уже в нас вийшов конфлікт, тому що я майже все своє творче життя мріяла, щоб у мене колись була своя особиста виставка, а він мені каже розвертатися і їхати в Україну.

Він фінансував цю виставку?

Ні, ця виставка не фінансується. Це галерея обирає художника раз на якийсь період. І вона повністю робить і продакшн, і транспортування робіт. Все оплачувала галерея, окрім мого приїзду.

Думаю, Сергій не хотів, щоб у мене відбувалися якісь свої маленькі перемоги, що мене робили сильнішою. Така виставка підвищує статус художника, коли тебе визнають. Тим паче в Нью-Йорку, де важко отримати визнання.

Через цей тиск ви вирішили залишитись в Америці?

Так, і там уже почалися знову конфлікти. Діти не приїхали на відкриття, і я вже зрозуміла, що не буду повертатися, бо так більше не хочу.

Діти залишилися з батьком?

Так. А коли я зайняла позицію, що я не повертаюсь і там продовжую своє творче життя, почався тиск через дітей. А потім я втратила з ними контакт. Знов була така сама схема, як зараз. Він почав писати з їхніх номерів.

З їхніх номерів від себе чи нібито від них?

Нібито від них. Діти так не пишуть. Ну і через деякий час я вже зустріла там людину, ми одружилися. Але все-таки, знаєте, на серці було неспокійно, бо я розуміла, що я не можу вийти на контакт з дітьми. Це мене знесилювало. Я спілкувалася з дітьми через батьків. Направляла їм листи, прямо вручну писала, передавала через знайомих, які приїжджали в Нью-Йорк.

А чому не телефон?

Тому що в мене не було виходу на їхні телефони. На будь-які повідомлення, які я писала, відповідав Сергій. Мої подруги, які знали, де навчаються діти, не могли з ними зустрітись, бо поруч була охорона, яка не дозволяла підходити до дітей. Тому я повернулась.

Для мене це був найскладніший період, як зрада собі, з одного боку, але тоді діти мене дуже послабили в такому рішенні. Я розуміла, що вони для мене цінність, і з цією цінністю треба почати знову взаємини із Сергієм. Він був налаштований позитивно, і з 2019 року по 2020-й був такий випробувальний термін. У 20-му я зрозуміла, що це була його маніпуляція дітьми, я все одно без них зараз, він все одно зробив так, як хотів, діти були лише інструментом.

Але тоді це виглядало, як ви його зрадили, а він вас прийняв. Великодушний чоловік, що пробачив зраду, прийняв свою дружину, яка втекла в Америку. Ви в цій історії не виглядали краще за Сергія.

Він майстер технологій, робити якісь заголовки новин фейкових, щоб максимально красиво звучало для нього.

У пості ви говорите про фізичне насилля. Що у вас є докази, що ви викликали поліцію, але через певні обставини, я так розумію, через вплив Сергія, це ніде не зафіксовано. Про що мова? Він вас бив? Коли це було?

Ну так, у нього були прояви фізичного насильства до мене. І це не так, що один раз сталося і я викликала поліцію. Просто один раз я вирішила його зупинити. Бо люди, які працювали з ним поруч, охорона, люди, які були в будинку, не могли стати мені на захист. Ну як це? Це нелюдяно.

Хтось бачив, як він вас бив?

Так, його охорона. І охорона — це чоловіки, військові, розумієте? І вони просто дивляться і все.

А в якому році це було?

Мені зараз складно сказати, це були регулярні... Сергій, коли щось ішло не по-його, психував. І коли я вже вирішила поставити якийсь стоп, я викликала поліцію, вона приїхала. Але поки ми писали заяву, вийшов Сергій.

Це за часів Януковича було?

Так, і поліцейський був дуже наляканий. Я думала, він зʼїсть ту заяву. Він її не дописав, але я встигла її сфотографувати. Я тоді впала і в мене був струс — викликали швидку. Я була в лікарні один день, і в мене про це збереглися документи.

Вже наступні рази він знав, що я так можу зробити, і це допомогло. До речі, в мене є навіть оригінал тієї заяви. Мені Сергій потім її приніс і показав.

Хто не памʼятає, в часи Януковича МВС, Генпрокуратура і СБУ повністю керувалися з Адміністрації президента. Тобто фізичне насилля було фоном вашого життя?

Воно виникало. Я не можу сказати, що прямо в нас було якесь пекельне життя. Звісно, були добрі моменти, які нас зближували, — любов до природи, наприклад. Ми любили екстремальні види спорту, байдарки, все це було. Але коли щось ішло не так, як хотів Сергій, цього він не допускав.

А як ви реагували на корупційні скандали, які були фоновими в карʼєрі чоловіка? Наприклад, скандал з «РосУкрЕнерго», з палацом на острові в Козині, про який писали ще у 2015 році? Ви жили в тому маєтку?

Я в таких речах не дуже тоді орієнтувалася: що відбувається, на кого що оформлювали.

Давайте я запитаю більш конкретно. Наприклад, цей будинок, що виглядає, як замок. Він коштував якихось божевільних грошей. У Сергія є вілла, на якій він точно жив і відпочивав з вами й дітьми, на Сен-Жан-Кап-Ферра у Франції. Вона коштує десь €40 мільйонів. Ви знали про те, що вілла існує і що ваш чоловік — держслужбовець. І ви не могли не розуміти, що на держслужбі Сергій ніколи цих грошей не заробив би.

Ви знаєте, я ставила це питання. Він був дуже обережним і розумівся на речах, які можуть бути небезпечними: що, можливо, хтось мене запитає і так далі. Він мені казав, що ця вілла в оренді. Я не знала, що він її власник. Бо що писала преса, що було в джерелах, можливо, знаєте, було щось замовне.

Він так казав, що це замовні кампанії проти нього?

Так, він казав, що є вороги, вони можуть писати будь-що. Такі речі я допускала — що матеріали можуть бути замовними, тому я не могла стовідсотково розуміти, як є насправді.

У 2016 році журналіст Сергій Лещенко опублікував розслідування, в якому розповів про віллу Льовочкіна у Франції.

Instagram

Її вартість оцінювали в €40 мільйонів.

Українська правда

Ми підходимо ближче до 2020 року, коли ви розійшлися. Коли ви говорите про стеження і викрадення машини — це було до того, як ви познайомилися з нинішнім чоловіком?

І до того теж. У мене є засвідчені факти стеження за мною 2020 року, коли психологічним тиском він намагався мене повернути в родину. І вже коли я познайомилася з моїм теперішнім чоловіком, і він зрозумів, що в мене є серйозні стосунки, він просто посилив ці впливи. Але посилив не тільки вже на мене особисто, а й на Владислава.

Ви у 20-му році розійшлись, тому шо у вас зʼявився новий коханий?

Ні, ми рік спробували знов побути у взаєминах, але я зрозуміла, що неможливо так зраджувати себе. З 2020 року я була сама і зустрілася з Владиславом.

Були якісь факти, коли Сергій використовував своє службове становище для тиску на вас, окрім епізоду із заявою про побиття?

Якщо казати в якомусь такому негативному сенсі, ні. Просто не відчувала, знаєте, себе прямо повноцінно вільною, у своїй діяльності. Підтримки не було такої, як хотілося.

І ще вас періодично били.

Потім уже менше. Звернення в поліцію зупинило його на деякий час, навіть якщо він зміг повирішувати всі ці питання.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, наскільки я знаю з повідомлень у медіа, Сергія вже не було в Україні, він виїхав раніше. Ви виїхали з ним?

У мене на той період якраз припала важлива подія в житті — я пройшла офіційний відбір на Венеційське бієнале і вже готувалася до виставки. Я була за кордоном, працювала у Венеції.

А Сергій, як я знаю, 10 лютого виїхав з України якраз до Венеції.

Так, він приїхав туди з дітьми. Я після того ще повернулася в Україну — 14 лютого була в експедиції в зоні відчуження, готувала роботу про життя самоселів. Сергій з дітьми залишився за кордоном і покликав мене приїхати до них у Францію — у його сестри 17 числа був день народження. Я приїхала і виїхати вже не могла — почалось вторгнення.

Сергій вірив, що війна буде, чи знав?

Він не те, що стверджував. Просто, як багато людей, казав, що є така вірогідність. А в мене не було відчуття, що це може статися. Казала навіть, не розповсюджуйте такі розмови, що не може такого бути.

Коли відбулося повномасштабне вторгнення, це дуже по мені вдарило. Перше відчуття було: все, тут уже точно крапка. Я точно вже не хочу бути в цій родині, ні їсти, ні пити разом, нічого.

А чому так? Вдома було якесь двозначне трактування вторгнення?

Я відчувала, знаєте, Сергія причетним до цього. Просто от мені було настільки... Я навіть не можу передати, які емоції тоді були, і до себе також: як я тут знаходжуся в такий час. І це було для мене смерті подібне відчуття.

Насправді ці дні для багатьох стали таким камінг-аутом. Всі по-різному проявились. Як це вплинуло на Сергія? Бо щодо вас усе відносно зрозуміло.

Ну, я пішла в усамітнення, от просто рахувала дні, коли можна буде повернутися. Пішла в творчу роботу, не виходила, не розмовляла ні з ким. І потім, коли зрозуміла, що я там втрачаю вже просто життєві сили, навесні повернулася в Україну.

Але очевидно, що за цей час ви перетиналися, зустрічались, спілкувалися.

Я була в дуже сильних контрах. Коли я поверталася в Україну, він сказав, що «ти знову зраджуєш родину». Тобто твої пріоритети нам зараз зрозумілі — він так при всіх сказав.

Але ж Сергій Льовочкін на той момент був і зараз є народним депутатом, він мав бути на робочому місці у Верховній Раді.

Ну це було подано дітям таким чином, що я, зрадниця, повертаюся сюди. Але я повернулася, і він сказав: «Тоді живи, як сама знаєш, без жодної нашої підтримки». Я спитала, чи мені виїхати з будинків, де я жила. Він сказав, що деякий час можу побути, «поки собі щось не знайдеш». Я повернулась, пройшла військову підготовку про всяк випадок і зрозуміла, що треба щось робити. Знов активно почала волонтерську діяльність, проводила заняття з військовими, які потрапляли в шпиталь. А потім, через деякий час, Сергій повернувся.

Мені здається, він повернувся через суттєвий час — на першу річницю вторгнення.

Ну от коли він повернувся, я вже тоді фізично виїхала з того будинку.

Ви на початку сказали про татуювання, які йому не подобались. Тризуб у вас на руці — одне з них?

У мене татуювання — орнамент на всю руку. І це йому не подобалось. Він мені казав завжди: «Носи рукавчики, закривай свої татуювання, закривай свої руки. Коли ти зі мною йдеш — одягайся».

Тому що це український орнамент?

Ну так, у мене там багато символік. А тризуб я зробила, можливо, на початку вторгнення, чи раніше на рік.

Я так розумію, що 2022 рік став для вас поворотним. Ви говорите, що зʼявилась прямо огида. Ви усвідомили, що позиція Сергія була масштабно згубна, що вона антиукраїнська?

Я не знаю, він для мене просто був трігером. Я поки була у Франції, намагалася навіть не зустрічатися з ним поглядами, не бачити його. Він для мене був прообразом всього, що відбулося. І я із цим не справлялася. Можливо, на фоні емоцій я тоді не могла обʼєктивно оцінити, наскільки він дотичний до тих подій.

Тому я, власне, і питаю, бо багато колишніх «регіоналів» долучилися до повномасштабного вторгнення на боці України. Якісь проросійські, як здавалось, політики, мери стали на захист своїх міст — Харкова, Одеси. Тобто «регіональне» минуле не було остаточним вироком. З іншого боку, ці люди залишились в Україні і якось захищали свої міста, а Сергій виїхав…

Викрадення машини і стеження коли стались?

Стеження поновилось, коли вже зʼявилися мої нові стосунки — стежили і за мною, і за Владиславом. Перекидування мені фотографій, де ми, що.

Ваш нинішній чоловік служив у Київській області. І ви кажете, що через уже колишнє керівництво Державної прикордонної служби [Сергія Дейнека] Сергій якимось чином пролобіював переведення вашого чоловіка в іншу частину. Чому ви думаєте, що Сергій дотичний до цього?

Ну, по-перше, Владислав, був у тиловому підрозділі і майже рік переводився в бойову частину. І щойно перевівся, як буквально через два місяці його переводять в Одесу.

З фронту в Одесу? Про таке багато хто мріє.

Так, так. У його підрозділі є хлопці, які чекали такого переведення. А він майже рік намагався потрапити туди, щоб виконувати бойові завдання. І ви ж розумієте, за один день перевести в Одесу — це майже неможливо. Його поінформували усно про це. Його побратими і командири були дуже здивовані, що це відбулося. Вони питають: «А як ти так зміг домовитися? У тебе якісь звʼязки?».

А раніше Владислава через третіх осіб попередили: якщо він не відступиться від мене, то такий-то буде сценарій. І от такий сценарій зараз відбувається. Переведення до Одеси було, скоріше за все, для фізичної розправи.

А Сергій вам казав «перестань спілкуватися, буде гірше», якісь погрози були?

Були повідомлення, постійно цей психологічний тиск, дзвінки істеричні, що я не відповідаю. Потім постійна ганьба якась на Владислава, що він із Фастова, наприклад. Ну, окей, а чому Фастів? А що таке з Фастовом? Я не розуміла взагалі цих аргументів. Ну, я люблю людину, мені з нею добре, я щаслива абсолютно, але він свою реальність намагався мені навʼязати.

Фастів — це не престижно?

Ну, скоріше, це що ти не зможеш реалізуватися з такою людиною, як треба. У його уявленні, «як треба». Однакові тексти постійно мені відправлялися. Я потім вже заблокувала номери. Після цього він почав писати Владиславу. Потім було стеження, де ми живемо. Він назвав наш будинок помийкою, хоча ми любимо цей будинок, для нас це наш особистий рай.

Ви бачили людей, які за вами стежать?

Бачили. Владислав же військовий, він це швиденько побачив, сфотографував. А потім сам Сергій відправляв мені фотографії, підтверджуючи, що дійсно за нами слідкували. Ось твій будинок. Ось навіщо ти сюди приїхала? Ти падаєш низько. Це твоє дно. Потім почалися якісь новини фейкові, які ображали саме Владислава і його родину. Про маму його, про ще щось.

Telegram

Telegram

Новини в медіа?

Так, так. Ось всі ці повідомлення, які він мені писав, просто під копірку зʼявлялися в телеграм-каналах.

Ви кажете, що він ще якісь ваші інтимні відео відправляв?

Це вже Владиславу, так. Він відправляв відео, які були зроблені без мого погодження. Я навіть не уявляла, що в нього може бути така колекція. Він відправляв їх спочатку з одного месенджера, потім з іншого. Владислав його теж блокував. Я попросила Владислава не вступати в розмови з ним, людина не буде говорити на одному рівні. Ми навіть пропонували Сергію зустрітися разом. Він відмовився. Він же має своє якесь життя. Я знаю, що в нього є жінка чи дружина вже довгий час. Я ж туди не заходжу, на його територію.

Викрадення машини — що це за епізод?

Викрадення машини — це вже, щоб загнати мене в кут. Коли я з орендованого будиночку переїжджала у свій, то зʼїздила в майстерню і запакувала машину своїми роботами: рушники, глечики, чого там тільки не було, якийсь одяг. І вночі машину угнали. Ми попросили в сусідки відео з камер спостереження, і я впізнала хлопців, які працюють у Сергія. Вони приїхали на «тойоті» Сергія і забрали машину. Вона не була на мене записана. Вони приїхали з другим ключом і просто її угнали.

Що Державна прикордонна служба зараз каже про це переведення?

Ми поки не отримали жодної відповіді інформативної, чому це відбулося.

А як це Владиславу пояснили командири?

Просто усне донесення наказу.

Який ви далі розвиток подій бачите? Ваші заяви прийняли?

Зареєстрована зараз тільки одна заява про домашнє насильство, а решта ні.

Але справу про переведення ви плануєте просувати?

Обовʼязково. У мене немає інших думок. Я буду рухатися і вже не зупинюся ні в чому. Тому що дітей я вже втратила, родину втратила, землю, будинок втратила. У мене єдине, що зараз було, це моє нове життя, моє кохання, мій чоловік. Це вже моя нова родина, і зараз у мене хтось ще її забирає.

Історію про стосунки з дітьми ви вже насправді розказали. Діти, я так розумію, вже досить давно у вашому конфлікті на боці Сергія. Але зараз це вже не діти — це дорослі люди. Я бачила, що Сергій у себе в X публікував позицію вашої доньки, яка каже, що вони з батьком від мами, тобто від вас, давно дистанціювались.

Ви ж розумієте, що це знов інструментарій Сергія. Я не вірю в це. Діти знали, що мені там важко було. Вони іноді казали: «Слухай, краще йди».

Вони знали, наприклад, про насильство?

Знали, звісно. Просто зараз вони під таким впливом, і Сергій уже зробив їх своїми рупорами. Я би не залучала дітей, щоб вони писали за мене, що я відчуваю. Чи впевнена я, що вони це саме хочуть сказати? Не впевнена. Я памʼятаю, що діти все бачили, вони переживали за мене, бо розуміли, що я в слабкій позиції. Він у сильній, а я в слабкій.

Вони казали: «Йди вже і не повертайся краще. Давай будемо звʼязок тримати і на відстані буде не так гаряче — він буде спокійніший, і ти будеш у захисті на відстані». Їм важко було, вони тригерилися біля всіх цих емоцій. Не хочу зараз витягати все це, говорити, що вони казали, що відчували, що я відчувала, що я бачила, як ми із цим працювали.

Зараз зателефонувати дітям ви можете?

Вони не беруть слухавку.

Ви не один раз сварились і сходились із Сергієм. Що буде далі?

Я дуже хочу, щоб наказ про переведення Владислава анулювали. Щоб він зміг захистити свою гідність і честь як воїн. Він із цим впорається, я впевнена. А я би хотіла захистити своє життя, щоб я могла спокійно жити, творити. Я зараз на деякий час припинила заняття, не їжджу до військових у шпиталь. Я не можу проводити заняття. Я маю готуватися до виставки, присвяченої Чорнобильській катастрофі. У квітні в мене великий проєкт. Я не можу на цьому всьому зосередитись.

Сергій і діти зараз переважно живуть у Франції?

Син зараз вчиться в Іспанії. Це перший рік його навчання в університеті. А донька рік тому повернулася, вона тут зараз.

А Сергій у Франції?

Коли сталася ця рокова подія з переведенням, я розблокувала Сергія і написала: «Ти зробив помилку, зупинись». Він написав, що зараз не в країні, повернеться і поговоримо. Я сказала, що буде пізно, давай зараз.

Сергій заперечує всі ваші звинувачення, була офіційна заява, і говорить, що ви психічно хвора. Це якась нова…

Він так завжди казав.

Я про це і хочу спитати, це якась нова заява чи ні?

Коли щось іде не так, як він собі спланував, він вважає це ненормальним. Вона ненормальна, тому що не робить так, як я хочу. Вона вдягається не так, як я хочу, отже, ненормальна. Це ж логічно, що він так каже. Як я можу бути психічно неврівноваженою, якщо я проводжу заняття з військовим, які лежать на ментальній реабілітації? Як він може таке стверджувати?

Редакція готова надати можливість Сергію Льовочкіну прокоментувати все сказане в цьому інтервʼю і опублікувати його аргументи.