Бої на Запорізькому напрямку: замість штурму Оріхова в лоб росіяни хочуть обійти його з флангів, щоб зручніше було наступати на Запоріжжя. Ось що нам відомо з відкритих джерел

Автор:
Валерія Цуба
Редактор:
Гліб Гусєв
Дата:
Бої на Запорізькому напрямку: замість штурму Оріхова в лоб росіяни хочуть обійти його з флангів, щоб зручніше було наступати на Запоріжжя. Ось що нам відомо з відкритих джерел

«Бабель»

У листопаді ми опублікували огляд ситуації на Гуляйпільському напрямку. Відтоді російські війська просунулися в напрямку Гуляйполя (і вглиб Запорізької області) на понад десять кілометрів. Нині цей напрямок є одним з найактивніших після Покровського. Крім Гуляйполя, росіяни тиснуть на Степногірськ і насамперед прагнуть вийти до Оріхова. Водночас до Запоріжжя залишилося приблизно 20 кілометрів. За Запорізький напрямок частково відповідає 20 армійський корпус, а основну його частину тримає 17 корпус. Які загрози зараз є на цій ділянці? Ми зібрали дані з відкритих джерел та запитали про це командира роти наземних роботизованих платформ 5 ОШБр Сергія Крайняка, який служить на Гуляйпільському напрямку, й офіцера, який служить у районі Оріхова.

На Запоріжжі російські війська зосередили сили в напрямку трьох міст: Гуляйполя, Оріхова і Степногірська. Найскладніша ситуація зараз саме на Гуляйпільському напрямку. За словами російських воєнкорів, їхнє просування на цій ділянці «успішне», а Гуляйполе вони вже «звільнили». Українські бійці зазначають, що росіяни просочуються через лінію оборони, але ще не закріпилися в місті.

«Бабель»

Гуляйпільський напрямок

З листопада російські війська не лише наблизилися до Гуляйполя, але й частково присутні вже в самому місті. Малим групам піхоти, а іноді й окремим солдатам, вдалося форсувати річку Гайчур — останній рубіж оборони зі сходу, який прикриває Запорізьку область.

Російські сили рухалися з трьох напрямків — з боку Марфополя, Зеленого Гаю та Рівнопілля, усі ці удари зійшлися на Гуляйполі. Північніше міста малим штурмовим групам також вдалося перейти Гайчур на ділянці Прилуки — Варварівка.

Командир роти 5 ОШБр Сергій Крайняк каже, що зараз росіяни не намагаються взяти якесь конкретне місто чи село. Їхня мета — розхитати фронт, зламати логістику і «порвати» українську оборону.

«Бабель»

Для цього вони постійно закидають в український тил десятки малих піхотних груп. Вони не йдуть у прямі штурми, а намагаються просочитися на 5—10 кілометрів, щоб перерізати шляхи постачання і створити хаос. Часто вони заходять углиб, а позаду них залишаються українські підрозділи. Ці групи опиняються в напівоточенні — вони ніби просунулися, але з усіх боків навколо них розташовані українські позиції.

Іноді навіть окремі солдати, користуючись туманом, дощем чи темрявою, можуть зайти дуже далеко в тил. Там вони ховаються, їжу та боєприпаси отримують з дронів. Таких груп багато, знайти та знищити всі складно — і саме за рахунок цього росіянам вдається потроху просуватися. Малим групам бійців вдається зайняти окремі точки, але це не означає, що вони контролюють Гуляйполе. Бої за місто тривають.

Гуляйполе для Росії може стати ще одним Покровськом: зайти групами в місто — це перший крок, після цього їм потрібно буде встановити контроль над бодай якоюсь територією та утримати її. Зараз уся територія міста — суцільна зона ураження, будь-який рух миттєво стає мішенню. Логістика там теж складна: дороги з боку Великої Новосілки та Пологів, звідки росіяни отримують постачання, постійно під ударами українських дронів.

Водночас українські шляхи постачання теж перебувають під загрозою, зокрема траса Покровське — Гуляйполе (Т-0401), важливий транспортний коридор між Дніпропетровською та Запорізькою областями. По ній росіяни працюють дронами різних типів й одночасно намагаються просочуватися малими групами.

«Бабель»

Паралельно російські війська просочуються в навколишні села, зокрема в Залізничне. За повідомленнями російських воєнкорів, зараз вони передусім тиснуть у напрямку Гуляйпільського та намагаються оточити українські підрозділи між Залізничним і Мирним. Крім того, противник хоче вийти на дорогу (Т-0814), що сполучає Гуляйполе й Оріхів.

Оріхівський напрямок

Як порівняти з тиском на Гуляйполе, ситуація навколо Оріхова поки що доволі стабільна. Від міста до лінії фронту залишається приблизно десять кілометрів. Прямого штурму впритул немає: російські воєнкори зазначають, що українські сили «закопалися» глибоко, тож щоб просунутися на сам Оріхів, їм потрібні час і артилерія.

«Бабель»

Утім, це не означає, що росіяни залишили Оріхів без уваги. Місто є для них однією з найважливіших цілей, тож вони намагаються взяти його в «клешні».

Щоб обійти Оріхів, росіяни випробовують два шляхи. Перший проходить з північного сходу, через район північніше Гуляйполя. Другий — з боку Степногірська, куди росіяни вже зайшли. Вони насичили Степногірськ малими групами, але повного контролю над містом не мають — ховаються по підвалах, звідки їх важко вибити.

Найважчою залишається ділянка Лукʼянівського, що прикриває фланг Степногірська. Якщо росіяни зможуть взяти й Степногірськ, і Лукʼянівське, ситуація ускладниться не лише на фронті, але й для тилових міст. Це дозволить росіянам підтягнути ствольну і реактивну артилерію та обстрілювати Кушугум, Балабине й околиці Запоріжжя.

Після захоплення Оріхова росіяни планують прорив до Запоріжжя через річку Конка, переважно в районі Комишувахи. Поки що їм частково вдається реалізовувати план з оточення Оріхова, але просування повільне і з великими втратами. Утім, врешті-решт, вирішальним залишатиметься Гуляйпільський напрямок. Якщо українські сили зможуть втримати Гуляйполе, найімовірніше, вдасться зберегти й Оріхів.

54 окрема механізована бригада