Гуанако Санчо — Київський зоопарк
У лютому цього року Київський зоопарк поповнився гуанако на ім’я Санчо. Гуанако — це дикі родичі лам і альпак, які живуть високо в Андах і Патагонії, де повітря має менше кисню, а вітер не вщухає. Життя в таких умовах сформувало у них унікальну фізіологію: велике серце, яке допомагає добре перекачувати кров і витримувати нестачу кисню.
Санчо народився 14 лютого — в День закоханих. Символічно, адже його батьки — відома «закохана пара» зоопарку, Ракель та Рікардо. Пару гуанако привезли до столиці з Рівненського зоопарку в 2020 році. Санчо — не перша дитина в родині: у 2022 році у пари народилась Крісті, а у 2023-му — рудошерста Люсія. Гуанако — плекають родинні цінності. Батьки змалку не відходять від малечі: сплять, притулившись до дитинчати, контролюють кожен його крок і дозволяють пробувати щось, крім маминого молока, лише під їхнім наглядом. Ще з появою першої в сімейства дитини працівники зоопарку помітили, що тато Рікардо вночі стоїть на варті, поки його родина спить.
Вхід у зоопарк коштує близько 300 гривень (залежно від того, купуєте ви квиток фізично чи на сайті). Самостійно годувати тварин у Київському зоопарку не можна. Лише кіз та качок — для цього треба придбати корм на території.
Гуанако Санчо. Санчо з батьками.
Facebook / Київський зоологічний парк загальнодержавного значення
Білі тигри Декстер і Дакота — Харківський екопарк Фельдмана
У травні в екопарку народилися білі тигренята — Декстер і Дакота, діти бенгальських тигрів Абата та Альби. У пари також є сини Шипа та Печалька. Усі вони — білі тигри, рідкісна генетична мутація, яка трапляється приблизно у 1 з 10 000 випадків. На відміну від звичайних тигрів, у них біла шерсть із чорними смугами та блакитні очі, а кожний візерунок смуг унікальний, як відбитки пальців. Через яскраве забарвлення ці тигри майже не виживають у дикій природі — їх легко помітити й хижакам, і потенційній здобичі.
Через пів місяця після народження їхня мати Альба відмовилася від малят (імовірно, через брак молока), і тигренята почали втрачати вагу. Щоб врятувати їх, одна з ветеринарок забрала малечу додому й у перші тижні годувала їх шість разів на день. Тигренята зміцніли.
А потім сталося те, чого навряд чи хтось очікував: тигренят «усиновила» собака ветеринарки — Чилі. Хоча у Чилі ніколи не було власних цуценят, у неї прокинувся материнський інстинкт: вона обережно вилизувала малюків, зігрівала їх, була поруч і навіть «вчила» ходити — ніби це її власні діти. Тигренята теж тягнулися до неї, сприймали як маму й заспокоювалися, коли вона поблизу.
Зараз Декстер і Дакота виросли до розміру своєї «мами»: їм вісім місяців, але вони досі люблять пити молоко з пляшечки. Тигренята дуже контактні й обожнюють обійми: Декстер спокійний і врівноважений, а Дакота — активна й грайлива. Чилі живе з хазяйкою, але час від часу навідується до парку, щоб побачитися з «дітьми».
Вхід до парку безплатний, а щоб погодувати тварин, можна придбати спеціальний корм за 50 гривень.
Близнюки Декстер і Дакота.
З особистого архіву ветеринарів Екопарку Фельдмана
Левеня Льова — Харківський екопарк Фельдмана
Льові п’ять місяців. До екопарку він потрапив за програмою обміну — левеня привезли з Полтавської області. Окрім Льови, у парку живе пара дорослих левів — Берд і Каліфорнія. Та саме Льова у майбутньому стане засновником нового великого прайда: житиме з левицями, створить власну сім’ю та виховуватиме потомство.
В екопарку жартують, що за характером Льова зовсім не хижак, а радше велике допитливе кошеня. Він охоче йде на контакт, любить увагу, може довго сидіти на руках і спокійно спостерігати за всім навколо. Льова обожнює гратися з м’ячиком, досліджувати територію та смачно поїсти: п’є молочко з пляшечки, але вже поступово переходить на м’ясний раціон. І хоча він швидко росте та міцніє, усе ж залишається дуже ніжним і довірливим малюком.
Вхід до парку безплатний, а щоб погодувати тварин, можна придбати спеціальний корм за 50 гривень.
Левеня Льова. Пара Берд і Каліфорнія.
З особистого архіву ветеринарів Екопарку Фельдмана
Ягуар Кактус — Харківський екопарк Фельдмана
Кактусу п’ять місяців. До Харківського екопарку він потрапив у межах програми обміну разом зі своєю сестрою Альтою та левеням Льовою. Згодом Альту перевезли до іншого зоопарку, а Льова залишився — і став для Кактуса найкращим другом. Як жартують ветеринари, обидва малюки дуже ревниві: щодня змагаються, хто першим отримає обійми й увагу.
Цікаво, що спершу Кактуса звали Аресом. Та з часом стало зрозуміло, що його характер зовсім не войовничий, а радше гострий і яскравий — мов кактус. Так у ягуара з’явилося нове ім’я. Він постійно досліджує територію, уважно стежить за всім навколо й майже ніколи не сидить на місці.
Ягуари — єдині великі коти, які не лише чудово бігають і лазять, а й уміло плавають. Вони не бояться води, охоче охолоджуються у водоймах і можуть полювати навіть у водному середовищі. Їхній укус вважається одним із найсильніших серед котячих — він здатний прокусити панцир черепахи.
У харчуванні ягуари хижаки. В екопарку вони отримують збалансований раціон, наближений до природного: м’ясо, кістки та, за потреби, спеціальні добавки. І хоча ягуари можуть впізнавати доглядачів і реагувати на голос чи присутність людини, вони завжди залишаються дикими тваринами та зберігають дистанцію.
Вхід до парку безплатний, а щоб погодувати тварин, можна придбати спеціальний корм за 50 гривень.
Ягуар Кактус. Кактус і Льова.
З особистого архіву ветеринарів Екопарку Фельдмана; Харківський екопарк Фельдмана / Instagram
Кільцехвості лемури — Харківський екопарк Фельдмана
В екопарку живе велика родина кільцехвостих лемурів — близько 20 тварин. Їм не дають імен, адже вони живуть згуртовано, як у природі, де важливий не окремий лемур, а вся зграя як єдиний організм.
Цього року родина поповнилася — народилося п’ятеро малюків, яким зараз уже вісім місяців. Перші тижні життя вони постійно міцно трималися за шерсть матері, подорожуючи разом із нею. Зараз малюки все частіше досліджують простір самостійно — але завжди повертаються під мамине крило.
Кільцехвості лемури — дуже соціальні тварини. Вони живуть великими родинами, активно спілкуються, доглядають одне одного, відпочивають разом і навіть «гріються» на сонці групами. Тому для них надзвичайно важливо жити не поодинці, а в стабільному колективі.
Ці лемури — вихідці з Мадагаскару й належать до видів, що потребують особливої охорони. У природі їхня чисельність зменшується, тому, як кажуть у зоопарку, народження кожного малюка — велика подія для зоологів і природоохоронців.
Зараз лемури перебувають на карантині, тому доступ до них тимчасово обмежений.
Кільцехвості лемури.
З особистого архіву ветеринарів Екопарку Фельдмана
Верблюжа Мишко — Луцький зоопарк
У травні в Луцькому зоопарку народилося перше в його історії верблюденя. Його назвали Мишком — на честь доглядальника Михайла, 65-річного колишнього офіцера, який з перших днів опікувався твариною.
У Мишка цікава родинна історія: його мама, верблюдиця Маріша, раніше була артисткою італійського цирку. У 2020 році, під час гастролей цирку в Україні, Маріша була вагітною і народила тут маля. Італійці вирішили залишити її в Луцькому зоопарку, бо маленькому верблюду було безпечніше й спокійніше зростати в стаціонарному закладі, ніж подорожувати з цирком. Так Маріша отримала постійну «домівку» на Волині.
У 2021 році у Маріші з’явився партнер: волонтери врятували старого самця з Харкова — той був у занедбаному стані, ветеринари думали, йому залишилось жити недовго. Попри це він прожив у зоопарку чотири роки і цього року залишив по собі маленького Мишка.
Вхід у зоопарк коштує близько 200 гривень. Годувати тварин у зоопарку не дозволяють — у кожної своє індивідуальне меню.
Верблюжа Мишко. Мишко з мамою Марішею.
Луцький зоопарк / Facebook
Патагонські мари — Луцький зоопарк
У Луцькому зоопарку цьогоріч народилася двійня патагонських мар — брат і сестра. Зараз їм дев’ять місяців, імен у зоопарку не розголошують. Патагонські мари (інколи їх називають зайцями) — це великі гризуни з Південної Америки, схожі на велетенських зайців із довгими ногами, які дозволяють їм швидко бігати й стрибати.
Тато двійнят живе у Луцькому зоопарку з літа 2021 року — він приїхав із Харківського зоопарку. Мама до недавнього часу мешкала у Кишинівському зоопарку в Молдові, а в серпні 2024 року разом із ще однією самкою приїхала до Луцька за програмою обміну. Разом із харківським самцем вони утворили родину, і на початку весни одна з самичок народила двійню та сама її вигодувала. Зараз усі мешкають великою дружною родиною: тато, мама, двоє дітей та ще одна самка.
Вхід у зоопарк коштує близько 200 гривень. Годувати тварин у зоопарку не дозволяють — у кожного своє індивідуальне меню.
Патагонські мари.
Луцький зоопарк / Facebook
Контактний зоопарк у Слов’янську
Цьогоріч у контактному зоопарку Слов’янська народилося чимало тварин. Серед них — троє козенят: кізочка та два цапи. Зоопарк майже не веде соцмереж, тож фото всіх мешканців знайти складно. Утім, він потрапив у нашу добірку як місце, що продовжує працювати попри постійні обстріли міста. Крім того, там також приймають тварин, врятованих із прифронтових територій — найчастіше з Покровського напрямку або тих, кого покинули господарі.
Від Слов’янська до фронту зараз близько 15 кілометрів. Попри небезпеку зоопарк не евакуюють, а тварин перевели у зимові вольєри. За словами доглядальників, тварини вже майже не реагують на вибухи, навіть коли вони зовсім близько.
У зоопарку живе зо два десятки тварин і стільки ж птахів — серед них павич, декоративні кури та голуби. Відвідувачі бувають різні: навідуються не лише цивільні, а й військові. Вони приносять ласощі для тварин, а якщо немає, працівники зоопарку безкоштовно видають сухарики.
Погодувати тварин можна безплатно.
Кізочки Слов’янського зоопарку. Вихованець зоопарку Павич.
Скрин з відео «Суспільне Донбас»; slavinfo.dn.ua