Для Росії Куп’янськ від самого початку війни має стратегічне значення як логістичний вузол. Місто стоїть на перехресті двох ключових трас — Р-07 (зʼєднує з Харковом) і Р-79, а також важливої залізниці з вузлом Куп’янськ-Вузловий. Через це Купʼянськ є своєрідними «воротами» між Росією та північно-східними регіонами України.
У 2022 році Куп’янськ захопили росіяни, а восени того ж року українські війська повернули його під свій контроль під час великого контрнаступу. Без взяття Куп’янська майже неможливо оточити Харків. Тож у червні 2025 року наступ на цій ділянці активізувався. Росіяни, як і по всій лінії фронту, скористалися моментом, коли корпусна реформа тільки починалася, корпуси заступали у свої зони відповідальності, часто не в повному складі.
Зона відповідальності 10 армійського корпусу позначена приблизно*.
«Бабель»
Від червня росіяни просунулися в напрямку Куп’янська приблизно на десять кілометрів і частково проникли в місто, хоча повного контролю над ним не мають. Це лише те просування «на землі», яке видно з бойових мап.
Водночас, як зазначають українські військові, майже 20 кілометрів у напрямку міста росіяни проповзли підземними трубами, зокрема на ділянці між Купʼянськом і селищем Вільшана. Це не перша спроба: раніше російські війська використовували подібну тактику в Авдіївці, на Донеччині, і поблизу Суджі, що на Курщині. На виході з труб вони нібито перевдягаються в цивільне, щоб непомітно проникати в місто.
Уперше про рух трубами на Харківщині заговорили у вересні. Тоді Генеральний штаб ЗСУ заявив, що трубопровід, яким нібито просувалися підземні групи, не веде безпосередньо в місто. Юрій Федоренко, керівник полку безпілотників «Ахіллес», писав, що основні входи в підземні маршрути розташовані в районі Лиману Першого, а рух до Куп’янська ними займає приблизно чотири доби. Діаметр труб дозволяє використовувати спеціально розроблені лежанки на колесах та облаштовувати місця для запасів провізії. За його словами, три з чотирьох трубопроводів українські війська зруйнували ще у вересні. Проте російська піхота продовжила прибувати на околиці Куп’янська через останній, що залишився, ховаючись від безпілотників у лісі.
Лінія фронту на 27 листопада 2025 року.
«Бабель»
Федоренко пояснював, що Україні потрібно завчасно заблокувати підземні труби, щоб росіяни не могли ними просочувати свої групи. Для цього військово‑цивільні адміністрації мають переглянути мапи газотранспортної системи, оцінити діаметр труб і перекривати їх за потреби. Наприклад, у безпечних районах можна демонтувати або блокувати «небезпечні газогони». На передовій так зробити неможливо — техніка і люди опинилися б під обстрілом, тож українські підрозділи лише мінують такі мережі й тримають їх під вогневим контролем — чого виявляється недостатньо.
«На землі» ситуація не набагато простіша. Основна загроза в районі Куп’янська — російський плацдарм північніше міста, на річці Оскіл. З цього плацдарму росіяни постійно атакують і проводять «інфільтрацію» — просувають невеликі групи піхоти в межі Куп’янська непомітно, щоб проникнути всередину міста і закріпитися там.
Район Западне — Голубівка — Радьківка — Кіндрашівка важливий для російських сил. Через нього вони перекидають боєприпаси та підкріплення для підрозділів у Купʼянську. Він слугує прикриттям флангів і коридором для поставок. Але там є й слабке місце противника. Район невеликий — у найширшому місці приблизно 4,3 кілометра (від передових позицій біля Кіндрашівки до річки Оскіл). Малі піхотні групи росіян змогли «інфільтруватися» західніше дороги Р‑79 (південніше Тищенківки, до Мирного і навіть до північних околиць Соболівки), але надійно закріпитися там їм не вдається.
Лінія фронту на 27 листопада 2025 року.
«Бабель»
Російські сили утримують північну та частково центральну частини Куп’янська. На карті їхнє просування виглядає як вузька кишеня, що заходить углиб. Однак за останній тиждень наступ росіян сповільнився — зараз вони намагаються утримати вже зайняті райони. ЗСУ поступово витісняють їх, особливо на заході міста, діючи невеликими штурмовими групами, які проводять рейди й вибивають російські підрозділи з окремих кварталів.
ЗСУ просунулися в районі Кіндрашівки. Штурмові групи зайшли у крайні будинки з південного боку і почали вибивати російські підрозділи з укриттів. «Сіра» зона помітно зміщується на південний схід і схід — там, де ще вчора росіяни почувалися стабільно, сьогодні ситуація для них нестійка. Якщо українські підрозділи й надалі просуватимуться так само злагоджено, вони можуть перерізати російським військам маршрути постачання. Це дозволить взяти під контроль Кіндрашівку і вирівняти лінію фронту. Паралельно російські сили втрачають позиції біля Радьківки, де теж зростає «сіра» зона.