Складне дитинство «між двома світами»
Томіо Окамура народився 1972 року в Токіо. Його мати Гелена була чешкою, а батько Мацуо японо-корейського походження. Вони познайомилися через листування, зрештою одружилися й оселилися в Японії, де народився Томіо та два його брати – Хаято і Осаму.
У своїх інтерв’ю Окамура розповідав, що змалку відчував себе чужим у Японії. Для місцевих він виглядав «занадто світлим, занадто високим». Його мати часто залишалася сама, батько був постійно на роботі. Традиційний японський розподіл ролей — чоловік забезпечує сім’ю, жінка піклується про дім — робив життя його матері особливо складним. Тому вона вирішила повернутися з трьома синами до Чехословаччини. Із часом у Гелени стався психічний зрив, її помістили до санаторію на лікування. Старший син Хаято залишився з бабусею та дідусем, а Томіо з молодшим братом Осаму опинилися в дитячому будинку. Політик називає цей період одним із найважчих у своєму житті.
Зліва направо: Хаято, Томіо й Осаму Окамура. Родина Томіо Окамури.
Česká televize
У дитячому будинку старші хлопці забирали його листи від батька, тож доводилося відкуповуватися від них, зносячи ляпаси. Кімната була переповнена — по п’ятнадцять дітей. Томіо згадує, що ночами плакав під ковдрою, намагаючись сховатися, але його все одно знаходили і знущалися ще сильніше. Через цькування він почав заїкатися й мав проблеми з контролем сечі до чотирнадцяти років. «Мама не відправляла мене в лижні поїздки та на шкільні екскурсії, щоб уберегти від принижень, якби я там обмочився», — згадує він.
На відміну від Томіо, молодший брат Осаму розповідав в одному зі своїх інтервʼю, що для нього період у дитячому будинку не був таким травматичним: «Я був у дитячому будинку зі своїм старшим братом Томіо, тому в мене було відчуття родини, безпеки й захисту, хоча він говорить про це трохи інакше».
Після закінчення середньої школи Томіо повернувся до Японії. Батько виховував хлопця суворо — навіть у вісімнадцять років він мав бути вдома о шостій вечора, а телефонні розмови доводилося записувати на автовідповідач, щоб батько міг їх прослуховувати. Кожні три місяці він отримував книгу про успішну людину, за якою мав написати власну статтю. Врешті-решт хлопець втік з дому. Він почав працювати сміттярем, потім продавав закуски в кінотеатрі. Жив у крихітній квартирі площею 11 квадратних метрів, замість столу використовував перевернуту картонну коробку.
У той період свого життя він зустрів свою першу дружину — вони одружилися і переїхали до Чехії.
Шлях від туристичного агентства для мʼяких іграшок до чеської політики
З поверненням до Чехії низка втрат і нещасть не закінчилася: Томіо захворів на хворобу Лайма — його вкусив кліщ під час лісової прогулянки. Він опинився в лікарні, а вдома на той момент чекала вагітна дружина, яка не знала чеської мови. Окамура усвідомив, що життя може обірватися будь-якої миті і він «не хоче більше скиглити й заздрити іншим через їхню легшу долю». Це спонукало його шукати нових можливостей, щоб реалізувати себе.
Так він поступово почав будувати кар’єру в туризмі: спочатку викладав японську мову і працював гідом для японських туристів. Пізніше відкрив магазин японських продуктів, а у 2010 році став співзасновником компанії Toy Traveling, яка пропонувала послугу «подорожей для плюшевих іграшок»: клієнти бронювали поїздки для своїх м’яких звіряток, отримували звіти й фотографії з подорожей. Втім цей проєкт провалився — клієнти були переважно іноземцями і платили за подорожі в євро, але чеський банк відмовлявся підтримувати платіжний шлюз у цій валюті. Банк дозволяв розрахунки лише в чеських кронах, тому інтерес до Toy Traveling зменшився.
Фото з подорожі м’яких звіряток Прагою, яку організувала Toy Traveling, 18 лютого 2010 року.
Getty Images; Česká televize
Ця невдача не зупинила Окамуру: він почав формувати свій публічний образ і шукати інших способів проявити себе в туризмі й бізнесі. Як спікер Асоціації чеських туристичних агентств, він регулярно з’являвся на телебаченні, коментував проблеми галузі та брав участь у чеському бізнес-реаліті-шоу Den D, де консультував підприємців-початківців.
Крім того, Окамура мав власну колонку про політику й свою життєву позицію в чеському медіа iDNES, а також активно використовував соціальні мережі — це допомогло йому побудувати публічний образ підприємця-експерта. Через своє японське походження й досвід роботи в туризмі Томіо став «експертом з питань Японії» для чеських медіа: коментував японську культуру, туризм, міжнародні відносини Чехії та Японії. Співпрацював з BBC Radio в Празі як коментатор «японського регіону». Скориставшись популярністю, він почав випускати книги, що вихваляли його підприємницькі здібності.
У 2011 році він активно їздив по Злінському краю (регіон на сході Чехії, звідки родом його мати), щоб допомогти там з туризмом. «Ваш регіон посідає лише 12-те місце за кількістю туристичних відвідувань. Я хотів би допомогти це змінити», — кілька разів заявляв він. Томіо відвідував місцеві культурні заходи, спілкувався з мешканцями й нерідко привертав увагу преси. Наприклад, одного разу розмалював одну з деревʼяних оглядових веж кровʼю вол, як робили його предки, нібито щоб споруда довше служила. Саме в цей період з Окамурою познайомився журналіст Радек Бартонічек.
Після того, як Окамуру обрали сенатором від Злінського округу, він намагався залучити туди іноземних туристів. На фото він у традиційному костюмі виступає перед знімальними групами чотирьох найбільших японських телеканалів, 22 листопада 2012 року.
Jan Karásek
«Він їздив Моравською Словаччиною (етнографічний регіон Чехії, значна частина якого лежить у Злінському краї), відвідував культурні заходи, говорив з людьми і вміло опановував увагу аудиторії», — згадує Бартонічек. За кілька місяців після цієї кампанії Окамура оголосив, що балотується до Сенату. Популярність у Злінському окрузі та майстерна робота з медіа забезпечили йому переконливу перемогу.
Після успіху на виборах до Сенату Окамура оголосив, що йде в президенти Чехії на виборах 2013 року. Його команда зібрала понад 60 тисяч підписів, але після перевірки Міністерство внутрішніх справ визнало дійсними лише близько 36 тисяч — цього було недостатньо для реєстрації. Окамура оскаржив рішення у Вищому адміністративному суді. Суд визнав, що МВС помилилося в підрахунку, але навіть після перерахунку він не мав достатньої кількості — і в реєстрації знову відмовили.
Уже в травні наступного року він створив першу політичну партію — «Світанок прямої демократії Томіо Окамури» (Úsvit) — популістський євроскептичний рух. На парламентських виборах у Чехії 2013 року партія отримала майже 7% голосів, але рух розпався через два роки через міжпартійні суперечки. Окамуру звинуватили в тому, що він віддавав партійні гроші власним компаніям. Він заперечував це і звинувачував інших членів партії у витраті коштів. Поліція не знайшла достатніх доказів, щоб порушити справу.
Томіо Окамура під час передвиборчої кампанії своєї партії «Світанок прямої демократії» (Úsvit).
Michal Doležal/ČTK
Тоді Окамура заснував нову, ще більш радикальну силу — «Свобода і пряма демократія» (SPD), яку очолює досі. Вона займає жорстку антиміграційну позицію, вимагає референдуму про вихід Чехії з ЄС (Czexit) і обговорює вихід із НАТО.
З початком європейської міграційної кризи у 2015 році партія швидко позиціонувала себе як головний захисник Чеської Республіки від того, що вона називала «варварським вторгненням», і така риторика ефективно працювала на електорат SPD.
Окамура та його партія часто говорять про «диктатуру ЄС», «загрозу ісламу» і «злочинну міграцію». Політик казав, що ситуація з безпекою в Чеській Республіці погіршується, а ризик тероризму зростає. Утім він не підтверджував свої заяви фактами.
Особливо резонансною стала минулорічна рекламна кампанія SPD напередодні регіональних виборів. Партія під керівництвом Окамури розмістила білборди в центрі Праги проти міграційного пакту ЄС, на одному з яких був темношкірий чоловік у закривавленій сорочці з ножем у руці й гасло: «Недоліки в охороні здоровʼя не вирішать “хірурги” з-за кордону». Інший плакат, створений за допомогою штучного інтелекту, зображував двох ромських хлопців, що курять сигарети, з текстом: «Кажуть, нам треба ходити до школи, але нашим батькам це байдуже… Підтримка — лише сім’ям, де діти ходять до школи».
Білборди в Празі від партії SPD, про які йдеться в тексті, 2024 рік.
Miroslav Brož; Anna Kristová
Поліція Праги порушила проти Окамури кримінальну справу — там вважають, що він підбурював до ненависті проти етнічної групи, і направили запит до Палати депутатів Чехії, щоб зняти з нього депутатську недоторканність. У лютому цього року Палата депутатів за це проголосувала. За рішенням державного прокурора Окамурі загрожує від шести місяців до трьох років позбавлення волі, а його партії — обмеження чи заборона діяльності, ліквідація, штраф або інші санкції, передбачені законом для юридичних осіб. Хоча сам він заперечує провину і стверджує, що плакати — це алегорії, а справа проти нього — політично мотивована.
Проте політик був переобраний до парламенту, тому він знову відновив свій імунітет, і тепер депутатам доведеться повторно голосувати, щоб позбавити його недоторканності.
Ця справа не єдина скандальна в його політичній карʼєрі. Одна з його перших серйозних суперечок трапилася ще у 2014 році, коли він заявив, що поблизу Пісека не було концентраційного табору часів Другої світової війни і натомість там проживали роми, які уникали роботи. Він вважав, що люди померли там «внаслідок старості та хвороб, які вони принесли до табору через свій попередній кочовий спосіб життя». Крім цього, він казав, що мусульмани «просувають тероризм» і закликав на своїй сторінці у Facebook вигулювати свиней і собак перед мечетями.
Загалом Окамура виступає проти українських біженців, ЛГБТ-спільноти, ЄС і НАТО, звинувачує уряд у зраді національних інтересів. «Молоді люди, громадяни Чехії, не мають засобів для гідного життя. Поки цей уряд краде наші гроші, вони збільшили власні зарплати і надсилають наші сотні мільярдів Україні та українцям на зброю», — казав він на одному з останніх передвиборчих мітингів цього року.
Політика розділила трьох братів
У родині Окамур політика — сімейна справа. Але якщо Томіо давно грає на полі ксенофобії, то двоє його братів — повна його протилежність.
Старший — Хаято Окамура, депутат від Християнсько-демократичної народної партії. Він засуджує позицію брата щодо України. Рік тому він вибачився перед тодішнім послом України Євгеном Перебийносом просто в парламенті за українофобію свого брата. Коли Томіо закликав зупинити допомогу Києву, Хаято називав це «зрадою європейських принципів» і «підтримкою Кремля».
Колишній посол України в Чехії Євген Перебийніс (ліворуч) і старший брат Томіо — Хаято Окамура (праворуч), 13 лютого 2022 року.
X / Yevhen Perebyinis
Під час установчого засідання 5 листопада Хаято з трибуни парламенту заявив, що вважає Томіо серйозною загрозою для Чехії. «Це людина, яка багато років знецінює наше членство в ЄС і НАТО. Це не дитячі забавки, а питання безпеки», — сказав Хаято.
Наймолодший Осаму — архітектор, викладає, співпрацює з університетами в Чехії, США та Японії. Торік він балотувався як незалежний кандидат до Європейського парламенту від «Зелених» і став новим улюбленцем ліберальної преси. Молодший брат не коментує політичних суперечок у родині — каже, що «домовилися цього не робити». Проте у своїх інтерв’ю він підкреслив, що ніколи не поділяв політичних поглядів своїх братів.
Брати Окамура.
Česká televize; Facebook / Bratři Okamurovi
Якою владою в Чехії тепер володіє Томіо Окамура
Томіо Окамура став третім за рангом конституційним посадовцем Чехії — після президента і голови Сенату. Він скликає засідання парламенту, визначає порядок денний, підписує ухвалені закони і може тимчасово замінити президента, якщо той не зможе виконувати свої обов’язки — наприклад, через хворобу чи відставку. У такому разі саме Окамура отримає частину президентських повноважень: може призначати уряд, помилувати засуджених або представляти країну за кордоном.
Якщо дві спроби президента Петра Павела сформувати уряд проваляться, спікер Палати депутатів отримує третю й вирішальну можливість призначити прем’єр-міністра. Тобто за певних обставин саме Томіо Окамура зможе визначати, хто керуватиме чеським урядом.
Лідер популістської партії ANO Андрій Бабіш підписав коаліційну угоду з партією SPD на чолі з лідером Томіо Окамурою та партією «Автомобілісти за себе», 3 листопада 2025 року.
Getty Images