Хто такий Сергій Кузнєцов
Сергій Кузнєцов народився в 1976 році в родині військового. Сімʼя багато їздила світом, поки остаточно не осіла в Житомирі, де Сергій пішов у перший клас. У 1991-му він вступив у Київське суворовське військове училище. Це був останній радянський набір — до незалежності лишалось кілька місяців.
У 1993-му Кузнєцов вступив в Інститут підготовки кадрів Служби безпеки України. Тоді — престижний заклад з високим рівнем викладання юриспруденції та іноземних мов. Кузнєцов став командиром групи, в якій разом з ним навчався відомий в майбутньому контррозвідник Роман Червінський. У 1998-му випускники Інституту розʼїхалися служити в регіональні управління СБУ. Кузнєцов повернувся в Житомир, а звідти перевівся в київський главк СБУ, у департамент економічної безпеки.
«Тоді СБ тільки починала займатися економічними злочинами, але не дрібʼязковими, а схемами, які шкодили національній безпеці. Конкретно наш підрозділ займався розробкою конвертаційних центрів у банківських установах, — на умовах анонімності згадує співробітник СБУ, який працював разом з Кузнєцовим. — Гучні реалізації, наружки, прослушки, затримання з величезними касами, судові вироки».
В СБУ Кузнєцов пропрацював пʼять років і пішов пробувати себе в бізнесі — у різний час займався ремонтом ліній електропередачі, трансформаторів, консалтингом у сфері зеленої енергетики. У 2004-му, під час Помаранчевої революції, жив у наметі на Майдані. За десять років по тому стояв там само вже під час Революції гідності. Друг Кузнєцова, який працював в одній зі спецслужб, згадує: після розстрілів на Інститутській і заклику атакувати Межигірʼя вони взяли зброю і зранку 22 лютого 2014 року разом поїхали за місто до маєтку. Штурм зірвався — вночі того ж дня Янукович утік.
У 2007 році у Кузнєцова захворів батько. Дороге лікування за кордоном не допомогло. Його смерть стала для Кузнєцова ударом. Тоді ж він почав прискіпливо займатися власним здоровʼям — відмовився від мʼяса, алкоголю, став веганом. Повномасштабне вторгнення Кузнєцов із родиною зустрів удома, у Києві.
«Вранці 24 лютого [2022 року] він привіз нас до своєї мами в Бучу — сподівались, там буде тихіше, — згадує дружина Галина. — Натомість там був жах через бої в Гостомелі». Родина переночувала разом одну ніч, а зранку 25 лютого розʼїхалась у різні сторони: Галина з дітьми — на захід України, Сергій — у Київ, його мама зі старшим онуком лишилися в Бучі. «Не було опції його туди не пустити. Ще до вторгнення він сказав: якщо почнеться наступ, він іде воювати — це не обговорювалось», — згадує Галина.
На початку вторгнення Кузнєцов пішов воювати й отримав у підпорядкування підрозділ ППО з «Іглою».
У Київ Кузнєцов прорвався не з першого разу. На блокпості його машину обстріляли росіяни, влучили в колеса. Довелося повертатись, ремонтуватись та їхати обʼїзними шляхами. У Києві вступив до ТрО. Як капітан запасу отримав у підпорядкування підрозділ ППО з ПЗРК «Ігла» — він захищав Центральний воєнний госпіталь на Печерську, куди звозили поранених з усієї Київщини. Тоді ж, навесні 2022 року, Кузнєцов зустрівся з колишнім одногрупником Романом Червінським. Після випуску вони не втрачали звʼязку — бачились на зустрічах випускників, а після початку війни у 2014 році почали спілкуватись активніше. З усією своєю групою Кузнєцов приєднався до 5 Центру рекрутингу Сил спеціальних операцій.
Побратим Кузнєцова, який досі служить у ССО, згадує їхню першу зустріч на початку літа 2022 року в Києві: «Мене завели в кабінет, де було кілька людей. Серед них — Роман Червінський і «Зоркий» (позивний Кузнєцова). Скажу так, спершу він мене здивував». З одного боку, у Кузнєцова було ідеальне для ССО резюме — батько військовий, суворовське, СБУ. З іншого — він був не схожий на більшість членів групи: не вирізнявся пунктуальністю і дисципліною, ставив багато прямих запитань у колективі, де заведено було мовчати, хронічно не виносив армійську бюрократію. «Коротше, був нормальною людиною і нетиповим військовим, «художником на війні», — згадує друг і побратим. Крім того, Кузнєцов був амбідекстером, багато вмів робити руками, завжди виявляв ініціативу, швидко приймав рішення. Разом зі своєю групою придумував нестандартні рішення, зокрема як ефективніше атакувати росіян на лінії фронту. Гроші на цю «роботу» теж шукав він.
У підрозділі Червінського поруч із Кузнєцовим служили кілька відомих людей з різним цивільним досвідом. Серед них — колишній міністр часів Януковича, відомий телепродюсер, депутатка від «слуг» і Микола Катеринчук, колишній політик і адвокат. Червінський каже, що саме через цю зіркову команду влада вирішила, що це майбутній політичний проєкт, й у вересні — жовтні розформувала підрозділ. Вибухи на «Північних потоках» стались наприкінці вересня того ж 2022 року.
«Без Червінського ми лишились ніби сліпі кошенята, — каже один із членів підрозділу. — Ми були дезорієнтовані. Сергій, наприклад, взагалі завжди казав, що служити готовий лише з Романом». Про операції підрозділу часів Червінського він нічого не говорить — закрита інформація. Але згадує про одну, яку так і не реалізували. Коли команді тільки описали план і сказали, що доведеться працювати у складному регіоні, Кузнєцов одразу випалив: «Я готовий».
Після розформування членів підрозділу почали перекидати в різні частини — приблизно раз на пів року. Врешті-решт Кузнєцову, який від початку міг демобілізуватись як батько трьох неповнолітніх дітей, це набридло. «Десь він не бачив патріотизму, десь не знайшов мотивації, — пояснює його рішення Червінський. — У нього загострене почуття справедливості, честі, єдності. Він не знайшов цього у війську і вирішив піти».
Кузнєцов демобілізувався восени 2023 року. Приблизно тоді ж, у листопаді, американська The Washington Post і німецька Der Spiegel у спільному розслідуванні заявили, що за вибухами на газогонах стоїть група на чолі з Романом Червінським. На той момент Червінський вже понад пів року сидів під вартою — його звинувачували в перевищенні службових повноважень. Зокрема, в тому, що через невдалу операцію в липні 2022 року росіяни обстріляли аеродром «Канатове», троє людей загинули, 19 зазнали поранень.
Поки міжнародні медіа писали про причетність Червінського до вибухів на «Потоках», в Україні його судили за перевищення службових повноважень. Суд триває досі.
Неллі Спіріна
Затримання, італійські суди, вимоги Німеччини
У ніч на 21 серпня 2025 року в намет, де спали Сергій Кузнєцов з дружиною і двома дітьми, зайшли люди у формі. Намет стояв у кемпінгу в невеликому італійському місті Сан Клементе в провінції Ріміні, куди Кузнєцови поїхали у відпустку. Люди у формі говорили переважно італійською — зрозуміти суть було складно. У всієї родини забрали паспорти на перевірку, паспорт Сергія не повернули та сказали йти слідом, розповідає «Бабелю» дружина Галина. За пів години Кузнєцов зателефонував і сказав зібрати його речі — без жодних пояснень їх забрала поліція.
Тієї ж ночі на першому допиті Сергій дізнався, що німецька прокуратура підозрює його в підриві двох ниток газогону «Північний потік — 1» та однієї «Північного потоку — 2». Труби підірвали 26 вересня 2022 року в Балтійському морі в економічних зонах Данії та Швеції. Справу почали розслідувати одразу три країни. У лютому 2024 року Швеція своє провадження закрила, пославшись на те, що це не її юрисдикція. Того ж місяця Данія заявила, що на трубопроводах відбулась диверсія, але підстав порушувати кримінальну справу правоохоронці не мають.
Бульбашки газу на поверхні моря після вибухів на «Північних потоках», 28 вересня 2022 року.
Getty Images / «Бабель»
Єдиною країною, яка продовжила розслідування, була Німеччина. Її прокуратура внесла до Шенгенської інформаційної системи (SIS) імена людей, яких вона вважала відповідальними за підрив. Щойно хтось зі списку перетнув би кордон Шенгену, «прапорець» мав спрацювати, а німці — отримати сигнал. В Італії, куди Кузнєцов з родиною приїхав відпочивати, був додатковий механізм — там діє система автоматичної перевірки гостей готелів, пояснює «Бабелю» адвокат Кузнєцова Нікола Канестріні. Місцеві готелі зобовʼзані передавати дані про гостей до поліції, інформацію перевіряють у національних базах, які повʼязані із SIS. Через це навіть ті, хто безперешкодно подорожував іншими країнами Шенгену, в Італії часто потрапляють до рук поліції, а далі країна-запитувач надсилає італійцям ордер на арешт. Ордер на арешт Кузнєцова німецька прокуратура видала ще 18 серпня 2025 року.
Німеччина закидає Кузнєцову три статті Кримінального кодексу — саботаж, направлений проти конституційних основ; вчинення вибуху; руйнування будівельних споруд, а саме — мостів, гребель, залізниці тощо.
Яхта «Андромеда» на якій, за версією німецьких слідчих, група під керівництвом Кузнєцова дісталась до газогонів і заклала вибухівку на глибині 70—80 метрів.
Getty Images / «Бабель»
Двадцять другого серпня 2025 року Кузнєцова привели на судове засідання, там мали підтвердити його особу і перевірити ордер. Того дня італійськими медіа розлетілися фото і відео, на яких італійські поліцейські ведуть Кузнєцова в кайданах, а він рукою показує журналістам знак тризуба. Питання про екстрадицію суд мав розглянути у вересні.
Кузнєцов перед судом в Італії.
Український адвокат Кузнєцова Микола Катеринчук, який у 2022 році служив з ним в одному підрозділі, розповідає «Бабелю», що на допитах італійські правоохоронці, посилаючись на листи від німецьких колег, погрожували посадити Кузнєцова на 15 років, якщо він не визнає вину і не піде на угоду зі слідством. «Оскільки я все заперечую — у цей час я був у ЗСУ, у зовсім іншому місці, то [італійці] попросили в Німеччини додаткові докази моєї винуватості», — розповідає Кузнєцов у листі рідним, який є в розпорядженні «Бабеля».
Італійці посадили його в спеціальну секцію вʼязниці для особливо небезпечних злочинців. Там разом з ним сиділи семеро ісламських терористів, які воювали в «Ісламській державі». «До мене місцеві ставляться з повагою, називають comandante», — розказує він у листі.
У в’язниці Кузнєцова, на відміну від терористів ІД, не випускали на прогулянки у двір, водили не у звичайних кайданках, а в жорстких кайданах, обмежили спілкування з родиною до 20 хвилин на місяць і лише телефоном. Згодом адвокат добився, щоб це було 4—6 годин — і дзвінки, і побачення. Галина їздила на побачення до чоловіка в Італію 4 рази. Діти з моменту затримання його не бачили і не спілкувались.
Посольство України спочатку від справи Кузнєцова дистанціювалось. Єдине — спершу порадило адвоката, та, за словами Катеринчука, він виявився надто дорогим, тож друзі й близькі Кузнєцова знайшли іншого, який спеціалізується на екстрадиціях. Удруге держава вийшла на контакт, коли медіа повідомили, що Кузнєцов почав голодування — із захистом звʼязався консул.
В італійських судах запит на екстрадицію вже пройшов перше повне коло: спочатку Кузнєцова дозволили екстрадувати, згодом рішення відмінили. Двадцять сьомого жовтня суд знов дозволив екстрадицію. Захист рішення оскаржив, наступне засідання має відбутись 19 листопада. До того часу Кузнєцов перебуватиме у вʼязниці, де через погане харчування і голодування вже втратив 10 кілограмів.
Витягти його звідти до рішення суду, за словами Миколи Катеринчука, під силу українському посольству: воно може зайти в процес і попросити суд відпустити громадянина України під домашній арешт під відповідальність дипломатів. Раніше посольство трималося осторонь, але, за останньою інформацією, вже готове взяти Кузнєцова на поруки.
Крім цього, минулого тижня уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець направив до МЗС листа і попросив міністра звернути увагу на справу Кузнєцова. Лубінець вважає, що Італія порушує заборону на нелюдське ставлення і право на справедливий суд. Лубінець — поки що єдиний офіційний представник держави, який в листі до суду Болоньї підтвердив, що на момент вибухів Кузнєцов служив у ЗСУ, це означає, що на нього «поширюється захист, передбачений нормами міжнародного гуманітарного права».
Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець зустрівся з дружиною Кузнєцова Галиною. Його лист до Міністерства юстиції Італії передав радник Олександр Городецький. Він також взяв участь у мітингу на підтримку Кузнєцова в Італії.
Омбудсман Лубінець Дмитро / Telegram
Російські «Потоки» — законна військова ціль
«Українці точно цього не робили». Так у березні 2023 року президент Зеленський прокоментував звинувачення західних журналістів у тому, що Україна підірвала російські «Північні потоки». І додав, що такі закиди грають на руку росіянам.
Захист Кузнєцова притримується іншої лінії — не важливо, чи підривали українці «Потоки». Під час війни це законна військова ціль, тож якою б не була відповідь на це запитання, українська атака на російські газогони — це не злочин, а німці неправильно кваліфікували дії Кузнєцова.
Усі 100% акцій «Північного потоку — 2 » і 51% «Північного потоку — 1» належать російському «Газпрому». Ще 49% акцій володіють дві німецькі, нідерландська і французька компанії (ані Нідерланди, ані Франція вибухи на трубопроводах не розслідують). Сам «Газпром» — наполовину державна компанія, яка повністю керується Кремлем. Племінник Володимира Путіна Михайло є членом правління з 2018 року.
За даними російських та іноземних медіа, із середини 2022 року керівництво «Газпрому» спільно з російським урядом почало створювати власні приватні військові компанії, які згодом відправляли на війну з Україною. Так зʼявилися підрозділи «Факел», «Поток» та «Пламя». «Газпром» повністю фінансував і забезпечував їх. Відомо, що майже 400 людей з «Факелу» й «Потоку» перекинули під Бахмут, де вони мали допомагати «ПВК Вагнера».
«Цей факт виводить «Газпром» за рамки суто комерційної діяльності та робить його співучасником воєнних злочинів в Україні», — коментував цю інформацію в інтерв’ю Politico тодішній міністр енергетики Герман Галущенко.
Після невдалого заколоту Пригожина всі ці формування ввійшли до так званого Добровольчого корпусу. Тепер це окремі розвідувальні загони, які досі воюють у Донецькій області. Усі три підрозділи з 2023 року під санкціями Європейського Союзу.
Разом ці факти, на думку захисту Кузнєцова, роблять «Північні потоки» законною військовою ціллю для України. До того ж, нагадує Катеринчук, напередодні повномасштабного вторгнення Путін використовував «Північні потоки» для шантажу і тиску на Євросоюз. Це був важливий інструмент у гібридній війні.
З першого дня будівництва «Північних потоків» Кремль лобіював проєкт, корумпував німецьких політиків, узяв під контроль одну з головних німецьких партій, цілу провінцію і Герхарда Шредера. Про це найкраще написали німецькі розслідувачі у книзі «Нордстрім: як Німеччина фінансувала путінську війну». Лінк буде в кінці тексту.
Getty Images / «Бабель»
Навіть якщо німці доведуть причетність Кузнєцова до вибухів, його треба звільнити від відповідальності. На момент вибухів на газопроводах він був військовослужбовцем, тобто на нього поширювався функціональний імунітет. Він звільняє від покарання військових, якщо вони діють в інтересах країни та не вчиняють воєнних злочинів.
Суд Болоньї готовий прийняти цей аргумент, але за однієї умови — якщо Україна офіційно візьме на себе відповідальність за вибухи. Захист Кузнєцова наполягає, що це не обов’язково. Достатньо довести, що Кузнєцов виконував накази свого командира. Червінський говорить, так і було.
«Сергій — військовий, він не знає, хто узгоджував накази, які він отримував, — Червінський, Ганущак, Залужний чи президент, — коментує «Бабелю» Червінський. — Він їх виконував. А на запитання, чи брав він участь в операції, він не має права відповідати — це таємна інформація».
Цією логікою керувався і польський суддя Даріуш Любовський, коли розглядав німецький ордер на арешт іншого українця — Володимира Журавльова. Німці також підозрюють Журавльова у причетності до вибухів і вимагали від Польщі видати його. «Якщо Україна та її спецслужби організували збройну місію зі знищення ворожих трубопроводів, чого суд не стверджує, то ці дії не були протиправними. Навпаки, вони були обґрунтованими, раціональними та справедливими», — зазначив у своєму рішенні Любовський. Він додав, що якщо в мирний час ворожі спецслужби підривають критичну інфраструктуру — це злочин, «однак такі ж дії збройних сил, включно зі спецпризначенцями, під час справедливої оборонної війни проти критичної інфраструктури агресора не є диверсією, а є військовою операцією, яка не може вважатися злочином».
Так виглядала підірвана труба «Північного потоку — 2».
TV 2/Bornholm
Захист також просить суд Італії:
— вивчити постанову, якою Данія закрила кримінальне провадження стосовно підриву потоків, бо не побачила в цьому складу злочину. Італійський суд поки що відмовляється це робити;
— не видавати Кузнєцова Німеччині за «політичною статтею» — саботаж, направлений проти конституційних основ. Коли йдеться про такі статті, на думку Катеринчука, суд має зʼясувати, чи справді вибухи мали на меті підірвати конституційні основи Німеччини, чи мета була інша.
Переходячи на тему політики, Катеринчук пояснює: «Північні потоки» давали німцям економічні переваги в Європі, де вони, разом з росіянами, могли визначати правила на енергетичному ринку. Після вибухів Росія оцінює свої збитки у €140—170 мільярдів. «Куди росіяни з німцями потім понесуть ці рахунки? У суд ООН. А кому їх виставлять? Звісно, Україні, а далі Росія матиме дуже хороший аргумент у торгах за $300 мільярдів своїх заморожених активів», — говорить Катеринчук і додає, що в Німеччині єдиної позиції з цього питання досі немає.