Горор-серіал «Воно: Ласкаво просимо до Деррі»
Про що серіал. За 27 років до основних подій роману «Воно», у 1962 році, в місто Деррі переїжджає родина Генлонів — військовий, ветеран корейської війни Лерой, його дружина Шарлотта і їхній 12-річний син Вілл. Щоб виграти Холодну війну з Радянським Союзом, уряд США створив у Деррі надсекретну військову базу, де працюватиме Лерой. Тим часом у місті відбуваються дивні речі: кілька десятків дітей зникли, а їхні друзі подейкують, що їх викрало «щось», що живе в каналізації. Шоуранери серіалу Андрес і Барбара Мускетті — творці кульових горорів «Воно» (2017 і 2019) і «Мама» (2013).
Що кажуть критики. Variety хвалить гру дітей, особливо в страшних сценах, і пише, що сценарій — майстерно прописана історія про чергову появу клоуна Пеннівайза. Оглядачка Collider каже, що актори головних ролей сильно грають, проте юним героям бракує шарму. Вона зазначає, що загалом серіал програє фільмам, бо він не аж так тримає глядача в напрузі й у ньому замало моторошних сцен.
Політичний трилер «Будинок з динаміту»
Про що фільм. Військова база США на Алясці зафіксувала міжконтинентальну ракету, яка летить над Тихим океаном у напрямку Чикаго. Аналітики Білого дому намагаються з’ясувати, як збити ракету і яка ядерна держава її запустила. А вище політичне керівництво сильно занепокоєне і вирішує, чи завдати удару ядерною зброєю у відповідь, ймовірно, почавши Третю світову війну. Серед них президент США, капітанка Олівія Вокер, радник з національної безпеки Джейк Берінгтон, радикальний генерал Ентоні Бровді і міністр оборони Рід Бейкер. Події фільму охоплюють вісімнадцять хвилин польоту ракети до США. Оскароносна режисерка Кетрін Бігелоу показує ті самі події тричі — від трьох різних персонажів.
Що кажуть критики. The Guardian пише, що сюжет майстерний, а фільм весь час тримає в напрузі, хоча іноді він здається надто драматичним і театральним. Collider хвалить сильний акторський склад, структуру серіалу і те, як всі сюжетні лінії зводяться в одне ціле в кінці фільму. Проте каже, що третя частина фільму затягнута, а відтворення тих самих подій набридає глядачу, бо додається мало нових деталей.
Кримінальний серіал «Мер Кінгстауну» — четвертий сезон
Про що серіал. У центрі сюжету впливова родина Макласкі, яка керує провінційним містом Кінгстаун у штаті Мічиган. Єдине, що приносить прибуток у містечку, — в’язниця. Фактично нею керує амбітний Майк Макласкі, якого прозвали тіньовим мером Кінгстауну. Він — кримінальний авторитет і посередник між в’язнями, поліціянтами, місцевими політиками і бандами. У четвертому сезоні уряд призначає нову керівницю в’язниці Ніну Гоббс, яка відмовляється співпрацювати з Майком і намагається витіснити його з бізнесу. Ситуацію ускладнюють банди, які спробують відібрати владу в родини Макласкі. Майка грає Джеремі Реннер, відомий за роллю Соколиного Ока в супергеройських фільмах Marvel. А Ніну — зірка «Клану Сопрано» Еді Фалько, яка чотири рази здобула премію «Еммі».
Що кажуть критики. Collider пише, що актори сильно грають, і називає цей сезон найбільш напруженим і емоційним. Screen Rant хвалить екшн-сцени, гру акторів і несподівану кінцівку. Але деякі сюжетні лінії закінчили надто поспішно, вважає оглядач.
Горор-трилер «Лазарус»
Про що серіал. Джоел Лазарус — лікар-псіхіатр. Нещодавно його батько Джонатан, також психіатр, покінчив життя самогубством і залишив дивну передсмертну записку. Через смерть батька Джоел все частіше згадує про сестру — 25 років тому її вбив невідомий. Щоб впоратися з втратою, він багато часу проводить у батьківському кабінеті. Якось туди приходить одна з пацієнток Джонатана і ніби не помічає, що в кабінеті інша людина. Після консультації Джоел переглядає записи батька і дізнається, що жінка померла кілька десятиліть тому. Невдовзі в кабінет завітають ще кілька клієнтів-привидів, завдяки яким Джоел розкриє старі поліцейські справи і дізнається моторошну правду про загибель рідних.
Що кажуть критики. Collider хвалить акторську гру Клафліна (Джоела) і роботу сценариста, який вдало поєднав усі сюжетні лінії. Оглядачка The Gurdian пише, що серіал не тримає в напрузі, бо в ньому забагато флешбеків і схожих діалогів про ті самі події.
Психологічний трилер «Рука, що гойдає колиску»
Про що фільм. Римейк однойменного фільму 1992 року. Юристка Кейтлін Моралес вагітна другою дитиною і шукає няню, яке допоможе доглядати за дітьми після пологів. Вона наймає Поллі — дівчину, що звернулася до організації із захисту прав малозабезпечених людей, де волонтерить Кейтлін. Поллі швидко знаходить спільну мову з дітьми і здається ідеальною нянею. Та невдовзі Кейтлін помічає, що дівчина налаштовує проти неї дітей і намагається нашкодити родині, наприклад, підсипає в їжу проносне. Чоловік Кейтлін не сприймає її занепокоєння всерйоз, тому жінка самотужки розслідує минуле Поллі — і дізнається про несподіваний зв’язок між ними.
Що кажуть критики. Оглядач Decider каже, що Монро і Вінстед (Поллі і Кейтлін) харизматичні й добре грають, а робота режисерки бездоганна, але сюжет — збірка кліше цього жанру. The Hollywood Reporter також пише, що акторки добре грають і фільм створює напругу, але вона зникає в другій половині через надто повільний темп.