Про службу
У 2014 році ви з іншими волонтерами об’єдналися і почали розробляти дрони. На вас зареєстровані кілька компаній, які дотичні до виробництва дронів. Можете розповісти, як ви до цього прийшли і що це за компанії?
Я був одним із засновників волонтерської організації «Армія SOS». [У 2014 році] мій старший син [Максим Касьянов] разом з іншими хлопцями з Майдану поїхав воювати в складі батальйону генерала Кульчицького. А ми з дружиною, як волонтери, й інші ініціативні люди поїхали до них. Ми були першими волонтерами групи військ, яка стояла на околицях Ізюму і стримувала [Ігоря] Гіркіна. Група складалась із ЗСУ, СБУ, Нацгвардії та добровольців — дуже мало, до тисячі. І тоді я став відомий, бо займався не тільки волонтерською допомогою, а й робив репортажі: через мене проходили майже всі журналісти, українські та закордонні. Пресцентр АТО ще не працював, а коли запрацював, неохоче возив журналістів у зону бойових дій. Я розумів важливість висвітлення подій, тож постійно їздив на позиції як волонтер і возив з собою журналістів. Я навіть привозив туди Аркадія Бабченкa.
Десь із червня, коли стало зрозуміло, що для розвідки потрібні дрони, я, як авіаційний інженер за фахом (військовий інженер, авіарозвідка), почав займатися дронами. Ще в 1991 році я закінчив Київське авіаційне інженерне училище — дуже потужний вищий навчальний заклад у тодішньому СРСР.
І ось у червні я повернувся до Києва, а вже з липня створив першу добровольчу мобільну групу БпЛА і вирушив допомагати 26 артбригаді як доброволець, але неофіційно. Ми, наприклад, допомагали звільняти Дебальцеве. Потім цих груп було, здається, в різні часи до чотирьох. Я постійно їздив на війну до кінця 2016 року — був на фронті в складі цих груп. Маю орден від Петра Порошенка та дві нагородні одиниці вогнепальної зброї за цю роботу.
Наприкінці 2016-го ми вирішили зробити комерційний проєкт, бо війна вже не була такою інтенсивною, і ми почали випускати дрони на комерційній основі, залучаючи інвестиції.
Юрій Касьянов разом із сином Максимом, квітень 2014 року. Юрій Касьянов у складі волонтерів «Армія SOS» на сході України, жовтень 2014 року.
І так у вас зʼявилася «Матриця технологій» і компанія A-Drones, так?
Так, спочатку була «Матриця технологій» — ми робили непогані дрони. Правда, Міноборони тоді не зацікавилося. Потім наш інвестор вирішив вийти з цього бізнесу, і компанія закрилася. Формально вона ще існує, але фактично припинила діяльність десь у 2018 чи 2019 році, вже точно не пригадаю.
Коли компанія припинила працювати, моя команда перейшла до нової — ми створили компанію A-Drones. Там був інший інвестор, і ми самі були співінвесторами. Ця компанія теж займалася розробкою дронів і реалізувала кілька успішних комерційних проєктів.
Коли почалася повномасштабна війна, компанія припинила роботу. Я був генеральним директором, і разом із кількома хлопцями з команди ми просто пішли воювати — спочатку біля Макарова, потім у Бучанському районі, далі на Запоріжжі. Зрештою ми вступили до лав ГУР.
Останнє фото команди «Матриці технологій», червень 2018 року. Перший безпілотник компанії A-Drones, грудень 2018 року.
Ми про це ще запитаємо. Тобто до 2022 року ви не були кадровим військовим?
Ні, я був кадровим військовим із 1986 до 2000 року. Ще за радянських часів служив. Після розпаду Радянського Союзу, коли перебував у Білорусі — мене туди направили на службу — автоматично став військовослужбовцем білоруської армії. Просто не міг одразу повернутися, бо життя було дуже важким — двоє дітей, грошей не вистачало. Тож минув певний час, перш ніж я зміг повернутися в Україну.
І на службу ви повернулися у 2022 році?
Так, у травні 2022 року нас зарахували до складу ГУР. [Моя група] увійшла в повному складі — у нас були своя зброя, автівки, дрони. Ми готувалися до війни заздалегідь. [Ми] дуже успішно воювали — зупиняли ворога на Житомирському напрямку, маю на увазі колони, які йшли на Київ. Потім, коли поїхали воювати на Запоріжжя, було питання, щоб нас оформили офіційно. І хлопці, з якими ми тоді воювали, запропонували нам перейти до лав ГУР. Ми погодилися — фактично [своєю групою] увійшли до ГУР.
Давайте трохи більше поговоримо про вашу службу. Ви вже сказали, що почали з Макарова на Київщині. Ви комусь там були підпорядковані?
Ні, там був бардак. Нікому ми не підпорядковувались. Ми співпрацювали з хлопцями з ГУР, з ТрО, із 95 бригадою, з багатьма іншими. Разом робили аеророзвідку, диверсії, евакуацію людей. Потім звільняли села, які стали нам рідними: Колонщина, Марʼянівка.
Юрій та Максим Касьянови під час оборони Київщини.
Як це виглядало?
Просто збиралися, коли була можливість: зранку збиралися всі загони — ССО, загони ГУР, ЗСУ — біля школи в Бишеві і самі собі ставили завдання й працювали. Коли почалося звільнення Київщини, ми були передовим загоном, їхали або йшли попереду всіх — робили розвідку, щоб далі заходили загони НГУ. Ми їх супроводжували, щоб вони заходили до села. Якщо там був ворог, тоді по них працював ГУР або ССО, а НГУ заходила на зачистку.
А як ви потрапили на Запорізький напрямок?
[На Київщині] ми ще працювали з «Азовом» — це майбутня Третя штурмова бригада, тоді називалася ССО «Азов-Київ». Ми воювали поруч із ними, і вони нас покликали. Поїхали з ними на Запоріжжя, але співпраця нам не дуже сподобалася: ми мали більший досвід, а молоді ідейні командири тоді погано розумілися на військових справах. Тому ми вирішили шукати більш професійне середовище. Зараз у мене немає сумнівів, що Третя штурмова — дуже професійна організація, але тоді їм бракувало професіоналізму, щоб виконувати свої військові обов’язки. Ми вирішили шукати таку професійну організацію.
У Третьому армійському корпусі нам не вдалось отримати підтверджень, що Касьянов воював з їхніми підрозділами на Запоріжжі.
І там ви теж застосовували дрони, правильно?
Безумовно. Ми робили розвідку знову ж таки в інтересах ГУРу, бо працювали поруч із тією самою групою, яка була з нами на Макарівському напрямку. Їх більше цікавила наша робота, наші можливості, ну і далі ми пішли в ГУР.
Вас запросив Кирило Буданов?
Ні-ні, який там Буданов. По-перше, хлопці за нас сказали, а по-друге — будете здивовані — Олексій Арестович. Коли ми були під Києвом, вийшло так, що я був у своєму рідному селі, вже в оточенні, не міг вийти. Русня була всюди, вже зайняла трасу. А моя група була з іншого боку, біля Бишева, з моїм старшим сином, який організував групу, але ми не могли зустрітися. Тож був бардак. І цей бардак був пов’язаний із тим, що навіть Генштаб не знав, що де коїться. Неможливо було ні до кого додзвонитися.
Юрій Касьянов про Олексія Арестовича у 2020 році.
Я по своїх каналах спитав, з ким мені спілкуватися стосовно артилерійської підтримки, наведення вогню — бо я бачив цілі прямо перед собою: танки, ворог, все що завгодно, але не міг коригувати артилерію, бо в самому Генштабі був бардак. Тоді одна знайома людина сказала, що Олексій Арестович координує арту на цьому напрямку. Це було дивно, але це працювало. І от коли ми були вже на Запорізькому напрямку і хотіли піти в ГУР, нам сказали, що потрібна якась протекція. Я згадав, що Олексій нібито має відношення до ГУРу. Я зателефонував — і він сказав, що допоможе. Потім нам запропонували приїхати в Київ, оформлюватися, проходити поліграф і таке інше.
Які у вас були завдання у складі ГУР: розвідка і застосування ударних дронів?
Ні, у нас тоді не було ударних. У нас були крила і коптери для розвідки. Ми вели розвідку і давали дані, які вже використовували інші для ураження цілей, [ворожої] артилерії або проведення операцій. Ми були частиною військового організму, який там працював. Це не були самостійні операції, а операції в складі інших угруповань.
Про виробництво дронів
У 2022 році ви почали виробляти дрони у приміщенні сімейної рекламно-виробничої компанії. Ви кажете, це було логічно — скористатися існуючим виробництвом. У вашій компанії справді великий перелік послуг, багато різних верстатів, але чи можна було на них виробляти дрони? Чи ви купували додаткове обладнання?
Коли почалась війна, весь рекламний бізнес зупинився. Ми знали, як робити дрони. У нас були заощадження, бо ми намагалися розширити свої бізнеси, також було волонтерське фінансування і допомога друзів. Ми докупили декілька станків. Наші хлопці з компанії [Бюро рекламних технологій] — всі фахові, вміють працювати з металом, пластиком. При виробництві дронів потрібно працювати з деревом, паяти — і все це вони вміли. А ми, ті, хто мобілізувався — конструктори та програмісти, — розробили дуже простий дрон. Нічого складного там не було, всі матеріали можна було купити в «Епіцентрі».
Комплектуючі доводилося купувати в Китаї. Там взагалі була детективна історія. Митниця майже не працювала, було незрозуміло, як усе возити, тож ми закуповували комплектуючі за допомогою друзів — на початку возили їх фактично контрабандою в Україну. На це заплющували очі і СБУ, і Держприкордонслужба — по дзвінку тоді всіх пропускали.
Якщо у вас була компанія А Drones, яка припинила працювати вже під час повномасштабки, чому ви не використовували її можливості, а робили це на базі вашої рекламно-виробничої компанії?
Була така домовленість: ми пішли до війська, а хлопці з компанії A-Drones перейшли до інших компаній і там працювали. Вони теж займалися військовими проєктами, тож ми не могли їх залучати. Там були інші засновники, у них були свої погляди на те, як усе робити. Вони не пішли до війська і робили дуже гарні проєкти, але окремо.
Ви вступили у військо у 2022 році, і з того моменту вже не займались підприємництвом?
Ні, я займався війною та конструюванням дронів. Ми намагалися зробити так, щоб ніхто потім не казав, ніби ми заробляємо на війні. Тому з самого початку вирішили: якщо зʼявиться прибутковість — вкладати її в підрозділ, у його розвиток. Ми побудували цілу базу для підрозділу не тільки за державні кошти, а й за допомогою наших партнерів — зробили все дуже гарно. Там жодного дня не використовувалися кошти для комерції. Крім того, ми орендували великий триповерховий офіс для майстерень і аналітиків, організували склади для дронів, закуповували паливо — усе пішло на війну.
Виробництво дронів‑камікадзе в приміщенні сімейної рекламно‑виробничої компанії «Бюро рекламних технологій», серпень 2022 року.
Ви стали військовослужбовцем, тобто у вас була окремо військова служба і паралельно виробництво дронів?
Я не займався виробництвом дронів. Я конструктор. Я дійсно конструював ці дрони разом з іншими військовослужбовцями. Зараз багато бригад або хтось інший беруть інженерів, конструкторів і роблять дрони. Тут нічого такого немає. Пішли ми на військову службу, але ж ми залишилися фаховими інженерами. Якщо це потрібно для війни, то ми це робили. А виробництвом я не займався зовсім. Є фірма, вона займається виробництвом. А конструювання і застосування дронів — це моє.
Тобто коли ви прийшли в ГУР, вам говорили, мовляв, ось, потрібно атакувати такі аеродроми, літаки на такій-то відстані, — і ви під це мали сконструювати дрон? Чи як усе відбувалося?
Ніхто не міг нам наказати: «Давайте конструюйте дрони». Була розмова про те, що нам потрібно вивести з ладу авіацію ворога, бо вона дуже заважає, бомбардує наші позиції. А у нас не було засобів для цього. Те, що давали тоді американські партнери, це було для невеликої дальності. Не було далекобійного озброєння, «хаймарсів». І ми робили дрони. Це не кримінал. Перший рік ми робили дрони за свої кошти і застосовували їх у бою. У наказі про бойову роботу було записано, що ми виїжджаємо на своїх автівках, маємо від держави автомати, набої, рації і, скажімо, 20 кілограмів тротилу. Ні слова про дрони. Тож за наказом виходило, що ми маємо самі йти кудись у Бєлгород чи Курськ і щось підірвати. Насправді, ясна річ, ми запускали дрони — це була наша робота.
Які дрони ви виробляли?
Спочатку ми зробили невеличкий літак — до 20 кілограмів. Він був на електродвигуні: літав на 70 км, потім на 100 км. Потім ми перевели його на бензиновий двигун — і він вже літав на 300, 500, 600 кілометрів. Ми постійно його вдосконалювали.
Ми розробили літак ще в травні [2022 року] — почали роботи. А вже в серпні у нас була перша успішна операція, діпстрайк по військовій базі в Бєлгороді. Було багато шуму, ми вразили цілі — для ворога це було неочікувано. Навіть бєлгородці потягнулися на вокзал, щоб виїжджати з міста. У нас є звіти по цій операції. Ми були дуже задоволені, і наше командування теж було задоволене таким успіхом. Тому ми і далі виробляли дрони.
Скриншоти з відео, де Юрій Касьянов розповідає про операцію удару по Кремлю. Відео опубліковане 8 жовтня 2025 року.
Зазначу, що тоді ми виробляли дрони не державним коштом. Ми також завдавали ударів по нафтоcховищах і енергопідстанціях, хоча це не було нашою основною ціллю. Десь восени до нас прийшов [Михайло] Федоров — він тоді шукав дронові проєкти у межах ініціативи «Армія дронів».
Ми йому показали, розповіли про наші успіхи і сказали, яка ціна. Він відповів, що це дуже дешево — ціна тоді була десь $4,5 тисячі за комплектуючі. Ніяких прибутків, нічого не було. Ми почали шукати кошти, бо за перший рік витратили власні гроші — волонтерські й партнерські внески. Друзі дуже допомагали — верстати нам купували, генератор, коли не було світла, навіть їжею допомагали. «Армія дронів» тоді тільки стартувала, і в них теж не було коштів, тому фінансування шукали самі.
Тоді у нашій групі було троє колишніх прокурорів САП. Ми залучали кошти з кримінальних справ — усе законно: коли якийсь корупціонер повертає державі гроші і його звільняють від кримінальної відповідальності. Ці гроші йшли на «Армію дронів». [«Армія дронів»] уклала з нами контракт після того, як ми сертифікували дрон і пройшли всі іспити наприкінці 2022 року.
Ви кажете, що показали Михайлу Федорову дрон з ціною комплектуючих $4,5 тисячі. Що конкретно це був за дрон? Бомбер, розвідник, яка дальність, бойовий заряд? Яка була ціна дрона повністю?
Восени 2022-го ми показували Федорову той самий дрон-камікадзе літакового типу, яким працюємо і зараз. Звісно, він дуже покращився з тих пір, але зовнішньо, за розміром, майже такий самий. Ми використовували різні двигуни в різний час — їхня вартість коливалася від €200 до €1 200. Електроніка обходилася приблизно у $3—5 тисяч, а корпус, матеріали, комплектуючі, роботи з фрезерування, лазерного різання, зварювання та інше — ще у $1,5—3 тисячі. У підсумку повна вартість одного дрона була близько $5—6 тисяч.
А коли саме ви уклали контракт з «Армією дронів»?
Після наших перших непоганих результатів. Наприклад, 31 грудня 2022-го ми вразили дивізіони С‑300 у Брянській області, і ці дані були підтверджені слідчим комітетом РФ: тоді, застосувавши 24 дрони, ми завдали ворогу приблизно $117 мільйонів збитків — уражені пускові установки, радіолокатори та інше. А на початку 2023 року через ДССЗЗІ почалися необхідні перевірки та оцінка вартості. І в нас було замовлення на 100 дронів.
Таким чином ми вперше отримали кошти, скажімо так, від держави й не від держави, тобто ми отримали частину тих кримінальних грошей, які вкрали бандити. Це був дуже невеликий контракт. Ціна дронів була, здається, близько 6 тисяч, бо ми в неї заклали необхідні матеріали й компоненти для виготовлення бойових частин.
На які саме 100 дронів ви отримали замовлення від Держспецзвʼязку? Це бомбери для діпстрайків?
Ми ніколи не робили ніяких бомберів. У нас завжди були дрони діпстрайк. І перше замовлення ми отримали на 100 дронів діпстрайк. Останнім часом ми дійсно розробляли на базі наших дронів і перехоплювачі, і дрони близького радіуса дії, але не встигли застосувати через ліквідацію підрозділу. Проте, ще раз — ми завжди працювали діпстрайк з серпня 2022 року.
Повернімося до ваших дронів. Ви казали, що постійно їх вдосконалювали — спершу вони працювали на електродвигуні. А коли ви почали запускати бензинові?
У травні — червні ми вперше зробили електричну версію і одразу почали роботу над бензиновою. Бензинова версія була готова десь у березні [2023 року] — перший час це було дуже важко, бо високий рівень вібрацій давався взнаки. У нас паливо було в крилах: ми придумали паливні баки з пакетів для збору сечі у хворих. Коли люди бачили це, сміялися. А ці самі літаки з пакетами від сечі потім прилетіли й по Кремлю.
Наприкінці березня вже були літаки, які реально літали. Зараз ми їх удосконалюємо — вже більше в плані електроніки, софту, штучного інтелекту, різних датчиків. У нас вийшов дуже непоганий літак: простий, дешевий, але здатний долетіти до Москви. Ніхто не може цього зробити. Хоча ми теж вже не можемо — бо нас ліквідували.
Яка була максимальна вартість дрона, і коли ви перестали знижувати ціну?
Так не можу сказати, бо я їх не продавав. Я не займався комерційною діяльністю. Я пам’ятаю, що більше було комплектуючих, були додаткові процесори. У 2023 році була максимальна ціна, десь $7,5 тисячі, здається. [У 2025 році] у нас теж був контракт, не знаю, виконується він чи ні, там $10 тисяч, бо вже пішла оптична навігація — це не наші модулі, а покупні. І вони дуже дорогі, їх робить українська компанія. Я не буду її називати, бо це військова таємниця. Але це все прозоро, там неможливо закласти більше коштів. Бо дрон коштує копійки. Тоді як інші коштують $50—100 тисяч, а комплектуючі у нас однакові з ними.
Про які саме дрони ви говорите — які характеристики, куди летять, функції? Що конкретно коштувало $7,5 тисячі, і з якими дронами за $50—100 тисяч ви порівнюєте?
Я кажу про наші дрони. Вони з 2022 року одні й ті самі: «Спис-Е» з електричним двигуном на відстань 100 км та «Спис-Б» з бензиновим двигуном на відстань спочатку 300 км, а зараз 700 км. Ці дрони постійно модернізувалися, покращувалися, залежно від компонентів чи обладнання. Ціна в різні часи могла бути від $4,5 тисячі до $10 тисяч. Це дуже дешево. Наприклад, дрон FP-1 компанії Fire Point на початку 2024 року коштував державі $55 тисяч, при тому що електронна начинка в нас була більш дорога і краща. Так, він несе більшу бойову частину, але не може пройти ППО.
Ви говорите, що в серпні 2022 року вдарили по військовій базі в Бєлгороді? Який був бойовий заряд тих дронів, яка потужність?
Потужність була 3 кг, проте ми влучили, здається, в ракетну установку. У вас дивні запитання про бойовий заряд. Важлива не вага, а влучність. Бо навіть стокілограмова авіабомба на відстані 90 метрів — майже безпечна.
Ви кажете, що завдавали ударів по нафтоcховищах і енергопідстанціях. Чи є у вас відео хоча б однієї з цих місій і підтвердження уражень з супутників? Без таких підтверджень зараз місії не вважаються успішними.
Ми це робили ще восени 2022 року. Звіти є, але вони непублічні. Що стосується супутникових знімків — це смішно чути. Навіть зараз дуже важко отримати потрібні знімки. Тоді ми були в ГУР, і, здавалося, мало бути простіше, а навпаки — було дуже складно отримати таку інформацію. До того ж погодні умови, хмарність, туман не дозволяють зробити знімок.
Про атаку на Кремль
Давайте поговоримо про атаку на Кремль. Тоді ви були у складі ГУР. Як взагалі зʼявилася ця ідея?
Ми розробили бензиновий варіант дрона — розрахований на 300 км за нашими ТТХ. Провели випробування, побачили, що 300 км він може пролетіти, але ми могли й більше. Нам було цікаво перевірити максимальну дальність — побачити, чи пролетить 600 км з додатковим паливом. Шукали таку ціль, щоб було підтвердження, щоб побачити відео — влучило чи не влучило. Щоб ворог сам це підтвердив.
По‑друге, ми розробили непоганий софт, який дозволяв літати низько, щоб ППО не бачила, розраховувати маршрут буквально по вулицях міста, річках, враховувати рекламні розтяжки; ми навіть підключалися до камер на вулицях, щоб бачити все. І тоді виникла ідея бити по Кремлю — там резиденція Путіна, це законна військова ціль, і було цікаво збити ворожий прапор.
Надії майже не було — у нас були волонтерські літаки на той час. Ще у нас була інша операція по аеродрому «Сєща». У рамках цієї операції ми запустили ще два дрони до Москви. У ГУРі були люди, яким я казав, що хочу спробувати вдарити по Москві — вони тільки сміялися, ніхто не казав «можна» чи «не можна». Ми провели операцію з Чернігівської області, запустили більш як десять літаків, здається, 18. Потім поїхали до Києва, вирішили не ночувати там, щоб нас не вирахували. Коли прокинулися, зʼясувалося, що влучили — помилка була пів метра. Якби не було цієї похибки, ми б спалили ворожий прапор.
Аеродром «Сєща», Брянська область.
Google Earth
Правильно розуміємо, що керували дронами також ви?
Це командна робота. Взагалі ними ніхто не керує — вони повний робот. Влітають і далі летять самі за маршрутом, за датчиками, користуючись супутниковою навігацією, якщо вона є. Якщо її немає — іншими можливостями.
Ми маємо на увазі, чи запускав дрони саме ваш підрозділ, чи були й інші?
Ми все робили самостійно нашим підрозділом. Після того як ми вийшли з Запоріжжя і потрапили до ГУР, всі наші операції — або в складі ГУР, або в складі ДПСУ — були самостійними. Ми могли працювати разом з іншими підрозділами, які теж запускали дрони по тій самій цілі, але ми робили все самі: програмування літаків, запуск, супровід, звʼязок з ними.
А Сили спецоперацій брали участь у цьому запуску?
Ні. Бувало, що по якійсь цілі, скажімо, по аеродрому в Краснодарському краї, працювали багато інших груп: ССО, ГУР, ЗСУ. Головне було вразити ціль. Але ми працювали самі.
Ми так уточнюємо, бо наші джерела нам підтверджували, що до Кремля справді долетіли ваші дрони, але запускав їх не ваш підрозділ і не ви цю операцію планували.
Я постійно брав участь у плануванні, бо те, чим я займався, — не те, що записано в посадових обовʼязках. Це була більше фікція, щоб уникнути антикорупційних питань. Фактично мій син командував підрозділом і створив його. Але щоб усе було коректно, ми були на рівнозначних посадах — ніхто з нас офіційно не був командиром. Я ж займався технічними питаннями, це стосувалося розробки дронів. Після кожної операції вирішували, що треба доробити в софті чи модулях, щоб краще воювати. Від операції до операції дрони розвивалися. Я постійно брав участь у плануванні, у нарадах — напередодні стартів, під час стартів, а в польоті по радіоканалу ми вносили зміни.
Момент атаки на Кремль у ніч на 3 травня 2023 року.
YouTube
Стосовно вашого питання — то якась маячня. Я знаю, що деякі люди зламалися й можуть таке казати. Але «Московську операцію» спланував я. Я дійсно не писав алгоритми, але планування — це не тільки алгоритми, це тактика: як провести операцію, які маршрути, як пройти ППО. Я постійно брав у цьому участь.
Ви сказали про те, що в ГУР були люди, які знали, що ви хочете провести операцію по Москві. В одному зі своїх інтервʼю ви сказали, що коли операція відбулася, всередині ГУР це не обговорювали і ви навіть почувалися покинутими, неоціненими.
Не те щоб неоціненими — ми боялися і дуже хвилювалися, бо президент сказав, що це не Україна зробила. Командування мовчало, ми теж мовчали, і я хвилювався за безпеку людей, бо не знав, як це працює — можливо, російські агенти полюватимуть на нас, можливо, буде незадоволене командування і це створить великі неприємності. Тому ми вирішили мовчати. Питання не в славі — навпаки, ми пішли глибоко в підпілля і ніде про це не казали.
Тобто всередині ГУР ніколи не обговорювалося, що це саме ви провели цю операцію?
Ні.
Але ту операцію ми не визнали: президент сказав, що це не Україна. А Білий дім різко відреагував на атаку. Чи не думали ви, що такі дії без погодження з керівництвом могли нашкодити, вплинути на міжнародну політику, особливо враховуючи, що Росія тоді погрожувала ядерною зброєю?
По-перше, ми знали, що це законна військова ціль. По‑друге, ми не приховували нашого наміру — просто ніхто в це не повірив, і ми самі не дуже вірили, що вдасться. Ми думали, що дрони, можливо, долетять до Москви, а там їх зібʼють. Вийшло інакше — вони пройшли ППО, і для нас це теж стало несподіванкою.
В інтервʼю ви казали, що ваш підрозділ проводив ще й інші операції по Москві. Ці операції теж не були узгоджені з ГУР?
Ці операції по Москві були узгоджені з ГУР. Також ми проводили операції по Москві у складі ДПСУ. Вони теж були узгоджені — і не тільки з командуванням ДПСУ, а й з Генеральним штабом.
Коли ви пішли з ГУР? І чому?
Наприкінці 2023 року. В ГУРі у нас була маленька група — дев’ятеро штатних і ще шість прикомандированих людей, яких у нас часто забирали. Це дуже мало людей для запусків кількох десятків БпЛА за ніч. Ми зрозуміли, що можемо більше, і звернулися до командування, щоб розширитися. Нам сказали, що дронщики їм не потрібні. Тоді ми почали вести переговори з СБУ — це теж було складно, бо деяких наших людей не хотіли брати, мовляв, хтось раніше травку курив або щось інше. Ми сказали, що своїх не кидаємо.
Тоді я пішов до Залужного, показав йому, що ми вміємо, розповів усе, що було офіційно відомо (без деталей про Москву), і сказав, що хочемо зробити роту. Ми перейшли в ЗСУ на значно меншу зарплату у 20 тисяч — у ГУР ми мали десь 60 тисяч. Досить швидко набрали понад 40 людей, вчили їх, готували до роботи.
Автівки тоді були волонтерські, лише літаки — державні. Треба було навчати людей, потрібен був час. Коли ми вже були готові, змінилося командування ЗСУ — прийшов головком [Олександр] Сирський і почав шукати внутрішні резерви. Тоді ми були в складі 101 бригади охорони Генштабу. Вони не розуміли, для чого цей діпстрайк. Комбриг сказав нам так: «Хлопці, я не знаю, чим ви займалися раніше, але нам потрібні наші дронщики — здавайте літаки на склад, беріть коптери і марш у зону відповідальності бригади». Це була не дуже приємна перспектива, тому ми вхопилися за пропозицію [Сергія] Дейнека перейти в ДПСУ.
А уточніть, будь ласка, що маєте на увазі під «здайте літаки на склад, візьміть коптери»?
Нам запропонували бути FPV-дронщиками на лінії фронту, тобто перекваліфікуватися.
Про перехід у прикордонну службу і конфлікт
Давайте тоді про ваш перехід до Держприкордонслужби. Ви сказали, що вас туди покликали, бо до голови ДПСУ дійшла інформація, що ваш підрозділ ударив по Кремлю. Як про це стало відомо, якщо, за вашими словами, ви приховали це навіть від ГУР?
Ми хотіли анонімно розповісти світу про цю операцію. Було важливо, щоб хтось дізнався про те, що зробили люди, які її проводили. Тож ми зробили невелику замітку з фотографіями того дня — буквально одна сторінка тексту, де я, як колишній офіцер української розвідки, розповідав, як усе відбувалося. Потім я обговорив це зі знайомим журналістом, якого знаю з 2014 року, і ми запланували публікацію.
Паралельно я написав листа президенту — своє бачення, як розширити розвідку БпЛА, як це організувати, і шукав, як йому передати. Журналіст сказав, що знає людину, яка знайома з президентом — я вхопився за цю ідею і так потрапив до Дейнека разом з ним. Виявилося, що журналіст розповів Дейнеку про нашу акцію по Москві, і Дейнеко запропонував нам перейти до ДПСУ. Спочатку ми не хотіли — бігати з ЗСУ в ДПСУ неправильно, треба воювати. Але ситуація погіршилась, і ми пристали на пропозицію.
За словами Юрія Касьянова, на фото — ексклюзивні кадри запуску безпілотників по Кремлю в ніч з 2 на 3 травня 2023 року, Чернігівська область.
Чи вийшла ця публікація, яку ви запланували з журналістом? І чому ви вирішили її зробити, якщо кажете, що боялись за свою безпеку і знали, що Україна офіційно заявила, що це не вона?
Публікація про удар по Кремлю так і не вийшла. Спочатку BILD хотів опублікувати, але Дейнеко дізнався про це, коли пропонував нам переходити в ДПСУ, і попросив цього не робити. Чому хотіли опублікувати? Нам здавалося важливим, щоб українці і весь світ знали, як це було, бо ніхто не повірив у те, що це було зроблено з території України і українцями. А нам було чим пишатися.
Публікація планувалася анонімна. Тож про безпеку ми подбали. Вдруге ми хотіли публікувати цей матеріал у квітні — травні цього року, коли після успішного удару по Москві 14 березня раптом зрозуміли, що Дейнеко незадоволений нашими успіхами і хоче нас позбутися. Ми стали непотрібні й небезпечні, бо відносно незалежний підрозділ добровольців з такими результатами руйнує корупційні схеми — бо навіщо значно більш дорогі дрони, коли тільки ми можемо подолати ППО Москви? Тоді ОП і Дейнеко вирішили прикрити наш проєкт. Тоді ми знову звернулися до BILD, проте Дейнеко дізнався про це і заборонив публікацію, погрожуючи журналісту тим, що не пустить його більше в Україну. Ми також зверталися до NYT, проте там нам, здається, не повірили.
У нас є інформація, що в ДПСУ вам прямо казали, що ваші дрони неефективні, і просили опановувати нові засоби, по яких уже були напрацювання. Ви нібито відмовлялись, бо хотіли працювати лише зі своїми дронами. Чи це так?
Це неправда. Жодної наради, де б сказали, що наші дрони неефективні, не було. Ми подали прохання до тимчасової слідчої комісії Верховної Ради — там вже розглядають ситуацію нашої ліквідації, є відповідні звіти. І більше того — я знаю, про що йдеться. Якщо почну розповідати про «більш ефективні дрони», то стане зрозуміло, кому це вигідно — бо там корупційна схема. Я не хочу далі це коментувати.
Ви маєте на увазі, що вам пропонували інші дрони, і оці дрони — це корупційна схема? Йдеться про Fire Point?
Ні, не про них. Більше коментарів на цю тему зараз не буде.
У своїх інтервʼю ви неодноразово наголошували, що ваш підрозділ успішно атакував російський завод «Кремній Ел» 18 жовтня 2024 року. Але потім завод атакували повторно в січні 2025 року. Це теж був ваш підрозділ?
Ні.
Якщо перша атака була успішна, навіщо завод атакували знову?
Це неузгодженості. Кожна силова структура працює, буває, самостійно. Ми атакували «Кремній» знову 24—25 лютого 2025 року, бо з’явилася інформація, що завод відновив роботу. Цей завод ми атакували, здається, тричі. У мене серйозні проблеми з памʼяттю через стрес.
Скажіть, будь ласка, ще про звіти. У прикордонній службі казали, що ви звітів не подавали. Ви кажете, що подавали. В якому форматі?
Як це не подавали? Кожен підрозділ зобовʼязаний подавати звіти. Не було конкретних форматів. У кожного підрозділу є свої звіти. Ми всі звіти надавали в особистому листуванні з високими офіцерами ДПСУ. Я назву їхні прізвища на засіданні тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради.
Тобто прикордонна служба вам жодного разу не озвучувала своїх претензій?
Жодного разу. Було лише кілька пропозицій перейти в інший загін і зайнятися FPV. Ми на це просто знизали плечима.
У ДПСУ кажуть, що підрозділ, у якому служив Касьянов, за час роботи запустив 560 дронів, з них цього року — 299. За рік підрозділ здійснив лише 12 виїздів — приблизно по одному на місяць, і, за словами Служби, цього замало.
Коли держава перестала фінансувати виробництво ваших дронів?
У березні 2025‑го ми закрили останній контракт із ДССЗЗІ. Після цього ніякого фінансування не було. Ми просто працювали дронами, які вже мали — тими, що надали за державні кошти, і тими, що ми зробили за кошти волонтерів. Коли ліквідували підрозділ, [у нас] лишилося десь сто з чимось дронів. Чому вони лишилися? Бо нам не давали працювати — в серпні ми ніяк не могли виїхати працювати, нам не давали БРки. Тож виглядало так, що командування намагається позбутися нас.
В одному з інтервʼю ви сказали, що ще до новин про розформування підрозділу думали про перехід до СБС, але з ДПСУ вас «не відпускали». Що для вас означало «не відпускали»? Наскільки ми розуміємо, до ДПСУ має надійти офіційне клопотання від військового формування, куди ви плануєте перейти. Чи надсилали СБС таке клопотання?
Ми планували кудись переходити, бо не могли нормально працювати. Нам не підписували БРки, або скасовували їх, або відправляли в інше місце. Ми планували робити роботу спільно з іншими, скажімо, з ГУРом або під егідою Генштабу, а нам ту операцію скасовували і відправляли в інше місце. Ми зрозуміли, що вони хочуть нас позбутися. Чому — не до кінця ясно, але схилялися до думки, що через наші дуже успішні атаки по Москві, бо ніхто інший тоді так не працював.
А який сенс позбуватися вас, якщо ви успішні?
Бо якщо інші перевірені дрони не можуть долітати, а ми долітаємо, виникає питання: навіщо потрібні інші, якщо вони не справляються? Тому ми зустрічалися дистанційно з Мадяром, вели перемовини з ГУРом. Мадяр запитував, можуть нас «віддати» чи ні, — це було неформально. Нам треба було знайти місце. Потім йде офіційний запит, на який ми вже не можемо впливати. Якби Мадяр дав запит, це була б його справа, а не наша.
Майор ДПСУ Юрій Касьянов.
Ви брали участь в системі Е-Бали?
Ні. Дейнеко заборонив казати, що ми взагалі працюємо з діпстрайком. Наш командир 10 мобільного загону ніколи не був на нашій базі. Нам сказали ні з ким не спілкуватися, нібито нас немає. Дейнеко брав нас у ДПСУ для прикриття невдач інших підрозділів, які дуже погано літали. Схема була проста: ми планували операції, виконували їх, але офіційні звіти не мали права подавати, давали звіти напряму заму Дейнека і його довіреному офіцеру. В той самий час по тій же цілі працював інший підрозділ, який офіційно привласнював наш результат. Ми це зрозуміли тільки в березні 2025 року, коли стали працювати по Москві, а інші не могли долетіти — їхні літаки розраховані тільки на 280 км.
Минулого року ви зробили 50 дронів для одного підрозділу, але, як ви кажете, він їх не опанував і повернув назад. Що це був за підрозділ? І чому їм не вдалося?
Наші дрони — це не готове рішення «з коробки», як автомат з набоєм. Потрібна велика робота людей: аналітиків, програмістів, планувальників маршрутів. Ми навіть навчали людей [бійців іншого підрозділу] за власний кошт: селили в готелі на кілька днів, виїжджали на аеродроми, проводили навчання — робили все, щоб дрони ефективно працювали. Але в них не вийшло, і вони сказали, що будуть працювати з більш простими дронами.
Fire Point
Ви кажете, що є свідком у справі Fire Point і маєте інформацію про причетність до компанії конкретно Зеленського. Які саме дані у вас є?
Причетність Зеленського — це з офіційних повідомлень. Він, як я розумію, лобіює інтереси компанії. В іншому я — технічний свідок. На відміну від вас, я добре розуміюся на технологіях, бо займаюся діпстрайком. Я бачив, як на початку минулого року компанія Fire Point виходила на ринок — тоді їхні літаки усюди валялися, бо це був сирий продукт. Я знаю, що в них усередині, тому можу оцінити технічно: хороший це літак чи ні, скільки він реально коштує зараз і скільки коштував тоді. І вже з цього можна робити висновки, чи є тут корупційна складова. Бо якщо на початку минулого року літак коштував $18 тисяч, а держава купила його за $55 тисяч — то логічно виникає питання, куди поділися гроші.
Далекобійний дрон FP‑1 від оборонної компанії Fire Point.
А чому ви тоді вважаєте, що вас хоче знищити саме Андрій Єрмак?
Я думаю, що не лише Єрмак, а й уся система, включаючи Сергія Дейнека, хочуть, щоб я стулив пельку. Бо кошти неможливо красти на якійсь маленькій ланці. І якщо лобіюють інтереси певних компаній — це робиться на рівні перших осіб держави. Виникає логічне питання — яких саме?
Крім того, у мене є інсайдерська інформація. Ще з минулого року я намагався зʼясувати, що сталося. Виявилось, усе почалось після недолугого заголовка, коли журналісти написали: «Касьянов викрив президента, а президент збрехав». Це була повна нісенітниця, але, схоже, Єрмак або й сам Зеленський образилися. І саме після цього почалися всі наші проблеми. Нам було дуже важко весь рік. А потім я дізнався, що саме через цей заголовок, за словами того самого журналіста, Дейнеко ще рік тому хотів нас розформувати.
Я тоді сказав, що не буду давати ніяких інтервʼю — тільки писатиму у фейсбуку про технічні питання, бо я експерт. Так і було цілий рік. Але ситуація не змінювалася. Ми не могли розвиватися, призначати людей на посади, нам не погоджували звання, не давали відпусток, скасовували БРки та інше. І все це — через один заголовок. Я зустрічався з Марʼяною [Безуглою], з [Павлом] Палісою, з різними комунікаторами Офісу. Всі казали одне й те саме — усе через той заголовок.
У своєму пості Марʼяна Безугла підтвердила, що Юрій Касьянов справді їй писав. «Коли він звертався до мене й просив допомоги з переводом до інших сил безпеки та оборони від прикордонників, ніхто його брати не захотів, люди в різних відомствах прямо шарахались від мого запитання щодо перспективи служити з ним». У коментарі «Бабелю» Безугла уточнила, що не казала Касьянову, що його проблеми почались через заголовок.
У ДПСУ «Бабелю» також заперечили слова Касьянова про те, що військові його підрозділу не отримували звань. Зокрема, за час служби у ДПСУ підвищення отримав Максим Касьянов, який нині має звання лейтенанта. Лейтенантом став і командир підрозділу Валерій Васильєв. Інші військові, за інформацією ДПСУ, здобули звання молодшого складу — від молодшого до старшого сержанта.
У ДПСУ також пояснили, що спецпідрозділ «Дозор», у складі якого служив підрозділ Касьянова, взагалі не має права на виїзд за межі країни. За їхніми даними, лише один боєць подавав рапорт на виїзд — щоб бути присутнім на пологах дружини. Тоді дозвіл дійсно не надали.
Добу тому Касьянов повідомив, що приступив до виконання завдань у складі одного з загонів Держприкордонслужби на східному напрямку. Він займатиметься FPV-дронами. «Колектив чудовий, умови терпимі, війна триває». Касьянов анонсував, що йде у відпустку і готовий розказувати журналістам «офігенні історії». Шостого жовтня Юрій Касьянов писав, що його в будь-який момент заарештують, а з його людей на нього вибивають компромат.