До літа 2025 року головнокомандувач ЗСУ керував фронтом через кілька проміжних ланок: це були оперативно-тактичні угруповання (ОТУ) і тактичні групи (ТГр). Головна проблема цієї системи полягала в тому, що посади керівників ОТУ були тимчасовими, а самі керівники постійно ротувалися. Бригадний склад цих груп весь час мінявся: одні підрозділи відходили, інші підсилювали, в них змінювалися командири. Через це керівники ОТУ не встигали вивчити ситуацію, зрозуміти можливості своїх підрозділів і вивчити особисті якості підлеглих командирів.
Щоб навести лад у керуванні, влітку 2025 року армія почала переходити на корпусну систему. Замість тимчасових груп з’явилися постійні об’єднання — корпуси. Вони мали зайняти визначені ділянки і взяти на себе керування постійним набором підрозділів (бригад, батальйонів і полків). Реформа почалася на тлі російського наступу. ЗС РФ наступали одразу на кількох напрямках: пробивали оборону на півдні Донецької області, тиснули на Сумщині, намагалися штурмувати позиції біля Костянтинівки та висоти біля Часового Яру.
«Бабель»
Найгострішою точкою стала зона відповідальності тактичної групи «Вугледар». Там ворогу вдалося частково прорвати лінію оборони. Цю групу критикували в мережі за плутанину зі звітами — іноді вони давали застарілу або неточну інформацію про те, які позиції контролює українська армія. Згодом її командир, генерал-лейтенант Сергій Наєв, залишив свою посаду. Прорив також зачепив сусідню ділянку, де діяла тактична група «Велика Новосілка».
На початку червня керування цими напрямками поступово перейшло від тактичних груп до новостворених корпусів.
Лінія фронту в підпорядкуванні ТГр (до корпусної реформи); Ділянка, яку отримав 20 армійський корпус, 1 червня 2025 року.
«Бабель»
Лінія фронту, коли вона перейшла в зону відповідальності 20 корпусу
На ділянці прориву російські війська почали наступ на Дніпропетровщину. Цей напрямок назвали Новопавлівським. Його оборону взяв на себе новостворений 20 армійський корпус, командиром якого став полковник Максим Кітугін.
Офіційний склад 20 корпусу розкрили на початку літа 2025 року — до нього увійшло п’ять бригад. Сам корпус охопив три області: Донецьку, Запорізьку та Дніпропетровську (в Запорізькій він представлений найменше). На цій ділянці корпус підтримують також інші прикомандировані підрозділи.
Наприкінці червня Новопавлівський напрямок відвідав головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. Він прямо заявив: цей відтинок треба терміново підсилювати і налагоджувати чітку координацію між бригадами. На корпус поклали непросте завдання — силами п’яти ще неукомплектованих бригад тримати оборону після прориву.
За останні три місяці на Новопавлівському напрямку росіяни просунулися на 15–30 кілометрів, залежно від ділянки фронту. Для порівняння: навесні, з березня по червень, їм вдалося просунутися лише на п’ять кілометрів. Тобто темпи наступу помітно зросли. Водночас майже не було новин про те, що бригади корпусу відбивали населені пункти. За двома винятками: у середині липня бійці 31 окремої механізованої бригади повернули під контроль села Воскресенка та Ялта. Але утримати їх не вдалося — зараз ці населені пункти знову окуповані.
Наступ на Дніпропетровщину 21 вересня 2025 року.
«Бабель»
Минулого тижня головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський звільнив командира 20 корпусу Максима Кітугіна. Причиною назвали системні втрати позицій. Не всі військові із цим погодилися: боєць Олексій Петров прокоментував, що така практика «максимально безглузда», і додав, що «лінія фронту виглядала б зовсім інакше», якби більше командирів діяли так розумно й хитро, як Кітугін.
Зреагував і підполковник, колишній начальник штабу 12 бригади НГУ «Азов» Богдан Кротевич. За його словами, оцінювати командирів за втратами людей чи територій неправильно. Адже вони керували не повноцінними корпусами, а зведеними підрозділами з хаотичною системою підпорядкування та нестачею особового складу. Кротевич додав: якщо командирів звинувачують у втратах, їх треба не переводити на інші посади, а притягати до відповідальності. І у вертикальній системі відповідати має не лише підлеглий, а й керівник, який її очолює.
Свою оцінку ситуації дав і військовий аналітик Ендрю Таннер. У великому огляді фронту він написав, що на Новопавлівському напрямку 20 корпус фактично один протистоїть одразу чотирьом російським корпусам. Через це українці фізично не можуть контролювати всі підступи. Один корпус разом із місцевими підрозділами територіальної гвардії — це замало, щоб довго стримувати такий тиск ворога.
Боєць 141 ОМБр, яка входить в 20 корпус.
141 ОМБр / Facebook
Якою сьогодні є оперативна ситуація на ділянці корпусу
Росіяни вже зайшли на територію Дніпропетровщини й на окремих ділянках закріпилися в лісосмугах. Область під вогнем щодня — за останній тиждень жодного дня не минуло без обстрілів, найбільше дістається Павлограду.
Головний рух російських сил зараз іде в напрямку села Великомихайлівка, тож цей відтинок уже називають новим умовним «Великомихайлівським напрямком». Нині лінія фронту там всіяна «кишенями». Найбільші «кишені» утворилися між селами Новоселівка та Соснівка, а також між Олександроградом і Воскресенкою.
Для українських військових це небезпечно. Кожна така «кишеня» має відкриті боки, які ворог може атакувати з флангів. Коли «кишень» багато, підрозділи змушені розтягуватися на широку лінію оборони. Це дає росіянам шанс маневрувати, знаходити слабкі місця, заходити в тил чи працювати диверсійними групами. Додаткова проблема в тому, що більшість «кишень» — біля лісів або в низинах, де противник може ховатися і вести розвідку майже непомітно.
Важливою для ворога є Новопавлівка — селище на Дніпропетровщині, розташоване північніше Великомихайлівки. Через населений пункт проходить траса Т0428. Якщо противник закріпиться там, постачання до Новопавлівки з півночі буде під постійним тиском FPV-дронів і артилерії. Крім того, захопивши селище, ворог отримає вихід на Павлоградський напрямок.
За Новопавлівкою починається відкритий степ, де оборонятися дуже складно: немає природних укріплень і опорних пунктів у селах. Для українських військ це означає ризик втратити контроль над великою територією і важливими логістичними шляхами.
Бійці 23 ОМБр, що входить до складу 20 корпусу.
23 ОМБ / Facebook
Зараз Іванівка — головний рубіж, який прикриває Новопавлівку. Південніше села ворог просувається вздовж нижнього русла річки Вовча, намагаючись закріпитися і створити нові позиції для подальшого тиску. У самій Іванівці ситуація теж складна: з північного сходу противник намагається проникнути в село і закріпитися в його східній частині.
Найважчою за останній тиждень є ситуація на стику Донецької, Дніпровської та Запорізької областей. Там для ворога пріоритетною ціллю стало селище Новоіванівка: росіяни фактично дотиснули селище, промзона ще тримається, але територія села вже перетворена на «червону зону», де концентруються сили противника.
Трохи південніше росіяни зайняли кілька укріплених позицій, які раніше були майже порожні. Тепер вони можуть використати їх для подальшого просування. Попереду ще кілька таких позицій, а далі — відкритий простір. Це дозволяє ворогу контролювати трасу Покровське — Гуляйполе, що створює додаткову загрозу для пересування українських підрозділів і постачання на передовій.
Нижче — зона відповідальності 17 корпусу. На їхньому відтинку ворог за останні три місяці просунувся до пʼяти кілометрів. За останній тиждень ситуація на ділянці 20 корпусу виглядає стабільнішою — ворог майже не просунувся. Втім, штурмові дії тривають щодня.