Після того як Україна здобула незалежність, питання Волинської трагедії неодноразово ставало предметом дискусій між Варшавою та Києвом. У Польщі її називають «різаниною» й офіційно визнали геноцидом, який українські націоналісти вчинили проти поляків. Україна трактує ці події як трагічний конфлікт із масовими жертвами серед обох народів, повʼязаний з боротьбою українців за національне самовизначення.
Обидві країни намагалися знайти точки порозуміння, а президенти незалежної України — від Леоніда Кучми до Володимира Зеленського — офіційно вшановували памʼять жертв Волинської трагедії та просили вибачення в народу Польщі.
Олександр Кваснєвський та Леонід Кучма зустрілися на Волині з нагоди 60-ї річниці Волинської трагедії, 11 липня 2003 року. Петро Порошенко разом із українською делегацією поклав квіти до памʼятника жертвам Волинської трагедії у Варшаві, 8 липня 2016 року. Володимир Зеленський і Анджей Дуда взяли участь у жалобній месі в Кафедральному костелі Святих Петра й Павла в Луцьку, 9 липня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»; Facebook / Володимир Зеленський
У липні 2016 року польський Сейм визнав Волинську трагедію геноцидом, вчиненим українськими націоналістами з ОУН-УПА. Він встановив 11 липня Днем памʼяті жертв цього геноциду. У 2025 році тодішній президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, що визначає цей день офіційним Днем пам’яті жертв трагедії. МЗС України розкритикувало це рішення, назвавши його таким, що «йде врозріз із духом добросусідських відносин між Україною і Польщею».
Тема Волинської трагедії залишається чутливою для обох країн. Активно це питання підіймав історик і новообраний президент Польщі Кароль Навроцький. Під час виборчої кампанії він використовував тему Волинської трагедії, щоб мобілізувати своїх виборців. А після перемоги заявив, що блокуватиме євроінтеграцію України, поки Київ не зробить офіційної заяви про «спокуту» за «Волинську різанину». Російська пропаганда експлуатує історичні події, щоб підірвати польсько-українські відносини.
Мораторій на пошукові роботи та ексгумації тіл поляків тривав з 2017 року. Це була відповідь Українського інституту національної пам’яті на знищення українських пам’ятників воїнам УПА протягом 2015—2017 років у Польщі. І хоча Володимир Зеленський скасував цю заборону після початку свого президентського терміну, ситуація зрушила з місця лише після початку повномасштабного вторгнення.
Проривом у цій темі вважають саме весну 2025-го. З квітня по травень відбулася ексгумація тіл місцевих жителів, загиблих у 1945 році, на території колишнього сільського цвинтаря села Садове (Пужники), що на Тернопільщині. Працювали команди з обох країн. Кожна фінансувала свою експедицію окремо.
Як відбувалися розкопки. Розповідає археологиня Аліна Харламова, яка керувала процесом ексгумацій у Пужниках.
Ми працювали з 24 квітня по 5 травня. Все проходило злагоджено, без суперечок. Загалом нас було до тридцятьох людей з обох сторін: судмедексперти, антропологи, археологи. За процесом слідкувала поліція. Журналісти теж були, але ми старалися близько не допускати їх до розкопу з міркувань безпеки, боялися проросійських провокацій.
Ми провели розвідувальні роботи ще у 2023 році. Зробили невеликі траншеї, щоб перевірити наявність кісток — і знайшли, але через бюрократичні питання процес затягнувся. Лише навесні почали ексгумувати ці останки. Спершу зрубали дерева, потім зняли верхній шар ґрунту, щоб роздивитися контури поховальної ями. В археології старі поховання можна побачити завдяки зміні кольору і структури ґрунту: там, де колись була яма, ґрунт виглядає інакше. Археологи знімають верхній шар ґрунту і вирівнюють його, щоб визначити межі ями.
Процес ексгумацій в Пужниках на Тернопільщині. Дослідники очищають знайдені останки, проводять антропологічні та медичні аналізи, а також виконують 3D-сканування, 7 травня 2025 року.
Міністерство культури та національної спадщини Польщі
Після цього почали розчистку останків. Кістки обережно виймали шар за шаром, фіксували їхнє положення, фотографували й записували всі знахідки, що були поруч. Потім передавали антропологам для експертизи, у них там було своє ціле наметове містечко. Польська сторона також брала зразки ДНК, щоб потім проводити експертизу. В місті Щецин у них своя лабораторія.
У поховальній ямі ми знайшли останки щонайменше 42 осіб. Щонайменше, бо коріння великих дерев, що росли на території ями, зачепило частину кістяків, і не всі останки вдалося зафіксувати в тому вигляді, як їх знайшли. Із цих 42 осіб — 32 дорослі й 10 дітей. У сімох дорослих виявили сліди від куль. На місці ми теж знайшли вісім куль — чотири від пістолета і чотири від гвинтівки, а також одну гільзу від австрійської гвинтівки Манліхер 1940 року. Серед дрібних знахідок були дві радянські монети — 20 копійок 1936 року і 10 копійок початку 1930-х.
Також знайшли особисті речі: намистини від вервичок, чотири католицькі медальйони, один православний медальйон із зображенням Почаївської Божої Матері, три пари сережок (дві срібні та одна з плодової кісточки), ґудзики і рештки взуття.
Під час пошукових робіт знайдені фрагменти ґудзиків, медальйони, вервечки.
Міністерство культури та національної спадщини Польщі
Ми з’ясували, що ці поховання проводилися поетапно, що цілком логічно: перевезти одразу всі 42 тіла було б фізично неможливо. Частину останків привозили на возах і спочатку ховали в саморобних трунах або дерев’яних ящиках. Решту тіл привозили кілька разів, розташовуючи їх у ямі з різних сторін: з одної сторони головою в один бік, з іншої — головою в протилежний бік. Коли стало зрозуміло, що яма заповнена, додавали підстінки, щоб вмістити всі кістки. Тому кістки лежали досить щільно.
Україна і Польща десять років перебували в глухому куті, але нарешті вийшли з нього. Розповідає заступник міністра культури Андрій Наджос.
Ми перервали паузу, яка тривала з 2015 року. Вже відбулося два етапи [ексгумаційних] робіт — на Тернопільщині (Пужники) та у Львові. До цього багато років усі боялися рухатися вперед, бо здавалося, що будь-який дозвіл на пошукові роботи може перетворитися на політичну зброю для іншої сторони.
Зараз немає відчуття, що Польща може блокувати вступ України до ЄС через «волинське питання». Так, у польській внутрішній політиці ця тема довго була гарячою — на ній грали політики, і це зрештою призвело до того, що новообраним президентом став Кароль Навроцький. Щоб охолонути, суспільству й політикам потрібен час. Це не вирішується за кілька місяців. [Але] у спілкуванні з нашими дипломатами немає сигналів, що Польща [робить з нього] загрозу для євроінтеграційного процесу. Є інші країни, які створюють більше перепон на шляху України до ЄС.
Новообраний президент Польщі Кароль Навроцький біля пам’ятника Волинській трагедії, 30 травня 2025 року.
X (Twitter) / «Бабель»
У нас працює двостороння українсько-польська робоча група. По три особи від кожної країни. Наразі на столі лежить заявка від Польщі на проведення робіт в тринадцяти місцях на території України — два з них ми вже опрацювали. У поляків заявка від України на проведення робіт в чотирьох місцях — перші почнуться вже 30 вересня. Українська експедиція вирушить у село Юречково, це район Перемишля, ексгумувати тіла воїнів ОУН-УПА.
Зупинятися ми не збираємось — запевняю як керівник української частини групи. Російська пропаганда каже, що ми блокуємо процес. Наприклад, за тиждень до президентських виборів у Польщі був підроблений лист колишнього міністра культури Миколи Точицького про те, що нібито Україна зупинила ексгумації. Його швидко поширили в інформаційному просторі. Але ми зреагували миттєво: за кілька годин вийшли зі спільною заявою двох міністерств, де це спростували.
Польсько-українські відносини коливаються постійно, але загалом змінюються на краще. Розповідає польський історик Лукаш Адамський.
Якби Україна і Польща розпочали ексгумації та перепоховання раніше, скажімо у 2022 році, співпраця пройшла б значно легше. Російська дезінформація не впливала б так сильно на громадську думку в Польщі. [Росіяни] розуміють, що поляки не стануть на їхній бік, бо польські націоналісти здебільшого антиросійські. Але вони часто й україноскептичні: вважають, що Польща багато допомогла Україні і мало отримала натомість.
Польське суспільство сприймає ці питання через призму внутрішніх політичних конфліктів. Конфліктують прихильники правлячої партії «Право і справедливість» (ПіС), опозиція та націоналістичні групи, такі як «Конфедерація». Останні часто використовують українські питання, щоб залучити електорат. Це проявлялося навіть під час дискусій про обмеження соціальних виплат для українців. Деякі політики [вимагають змінити] українську політику пам’яті, зокрема щодо Бандери і діяльності ОУН-УПА. Усе це негативно впливає на ставлення поляків до українців.
Церемонія перепоховання віднайдених під час пошукових робіт останків за участі представників влади України та Польщі і нащадків жителів колишнього села Пужники, 6 вересня 2025 року.
Міністерство культури та національної спадщини Польщі
Хоча ексгумації мають позитивний ефект, інші фактори погіршили відносини між Україною та Польщею. Польсько-українські відносини — це крива, яка постійно змінює напрямок: то вона йде вгору, то вниз. Але все-таки рухається до покращення.