Поліграф — це прилад, який стежить за тим, як дихає людина, як б’ється її серце, як змінюється тиск, кровотік, чи пітніють долоні та чи не надмірно вона рухається під час розмови. За цими змінами поліграфолог намагається зрозуміти, чи не приховує людина правду. Під час тесту потрібно відповідати лише коротко — «так» або «ні». Вести монолог або говорити довгими реченнями не можна, щоб не спотворити результати. Якщо потрібно, можна просити повторити запитання, щоб краще його зрозуміти, але робити це щоразу небажано.
В Україні поліграф є добровільним — ніхто не може змусити людину проходити тест. Але в антикорупційних, правоохоронних та слідчих органах відмова від перевірки відтепер означає, що кандидата не призначать на посаду або можуть зняти з неї. Адже ці структури працюють із державною таємницею, фінансовими потоками та доказами у кримінальних справах, де ризики корупції та зловживань особливо високі.
Що показують дослідження поліграфа
Поліграф не показує правду напряму — він фіксує зміни в роботі тіла в момент, коли людина відповідає на запитання. Щоб дізнатися, чи каже людина правду, порівнюють, як тіло реагує на різні типи запитань.
- Релевантні та нерелевантні запитання. Релевантні — це ті, які дотичні до теми перевірки. Наприклад: «Чи крали ви гроші?». Нерелевантні — це нейтральні запитання, які не мають стосунку до справи, наприклад: «Чи маєте ви домашніх тварин?». Якщо людина справді крала гроші, то на релевантне питання її тіло реагує сильніше: прискорюється серцебиття, збивається дихання, підвищується тиск і потовиділення. Якщо людина не винна, її реакції на всі питання приблизно однакові.
- Контрольні (порівняльні) запитання. Ці питання сформульовані так, щоб людина, яка не приховує правди, теж могла трохи хвилюватися. Наприклад: «Чи коли-небудь ви брали щось із роботи без дозволу?». Людина, яка приховує правду, зазвичай реагує сильніше на релевантні запитання, а та, що не приховує — більше на контрольні. Тут спрацьовує своєрідний «механізм совісті» — навіть чесна людина може відчувати дискомфорт, згадавши про дрібні провини з минулого.
- Тест прихованої інформації: людині ставлять запитання про те, що знає лише вона. Наприклад, про місце, де заховали гроші, або про предмет, який використали у злочині.
За даними дослідження Національної академії наук США (2003 року), точність поліграфа коливається приблизно від 70% до 90%. Але ця точність сильно залежить від того, як проходить тест: запитання мають ставити чітко та нейтрально, поліграфолог має бути неупереджений, а сама людина — не занадто нервовою.
Фізіологічні реакції можуть бути спричинені не лише брехнею, а й стресом, тривогою, гнівом, страхом несправедливого звинувачення або важкими спогадами. Науковці наголошують: немає унікального маркера брехні, тому поліграф не такий надійний, як, наприклад, ДНК-тест. Також дослідження показують, що на результати дійсно впливає поведінка людини, яка ставить запитання. Якщо поліграфолог упереджено вважає людину винною, це може спотворити результати.
За даними Американської психологічної асоціації (APA), більшість психологів вважають, що немає доказів точності поліграфа, а найпоширеніший метод «контрольних запитань» часто дає помилкові результати. Дослідники також говорять про ефект плацебо: якщо людина вірить, що поліграф ніколи не помиляється і обов’язково «викриє» її, вона може сильно нервуватися. Через цей страх її легко неправильно зрозуміти — вона може заплутатися у відповідях або випадково сказати щось, що виглядатиме як зізнання, хоча насправді нічого не вчиняла. У такому разі поліграфолог з більшою ймовірністю сприйме це як правду.
У 2019 році науковці підтвердили висновки звіту Національної академії наук 2003 року: наукових доказів ефективності поліграфа все ще бракує.
Ми зібрали найпоширеніші питання та скарги про поліграф і звернулися до поліграфолога Віталія Шаповалова по коментарі. Якщо коротко: поліграф — це краще, ніж нічого, але чи будуть його результати правдивими — залежить від конкретної людини, яка їх інтерпретує. Далі — його відповіді.
Дослідження Національної академії наук США каже, що результати поліграфа залежать від суб’єктивної інтерпретації поліграфолога. Чи перевіряє ці результати ще хтось?
У будь‑якій сфері, де щось оцінює людина, завжди присутня певна суб’єктивність. Поліграф не виняток — так само, як і в медицині, коли лікар дивиться на знімок УЗД і робить власний висновок. Саме тому, хоч не завжди, але в багатьох організаціях результати поліграфа переглядає ще один фахівець. Це допомагає знизити рівень суб’єктивності.
Поліграф не варто сприймати як панацею або «чарівний» метод, але в умовах невизначеності, особливо в Україні, де існує реальна загроза проникнення агентури та шпигунства, це краще, ніж нічого. За моєю практикою, поліграф допомагав виявляти людей, які могли завдати шкоди організаціям і державі, навіть коли інші фахівці не помічали нічого підозрілого.
Чи гарантує поліграф стовідсоткову точність?
Сам прилад не помиляється — він, як і будь-яке медичне обладнання, точно реєструє фізіологічні показники людини. Помилки можуть виникати на етапі інтерпретації цих даних, і тут усе залежить від поліграфолога — фахівця, який аналізує результати.
Український поліграф Rubicon.
Поліграфологи проходять спеціальну підготовку — зазвичай це курси та сертифікаційні програми, де їх навчають користуватися обладнанням і застосовувати науково перевірені (валідні) методики. Для таких методик відома середня похибка: приблизно 90% точності, тобто близько 10% випадків можуть бути помилковими.
Водночас існують авторські підходи, коли поліграфолог сам формує порядок запитань, їхні формулювання і методи аналізу без наукового підтвердження. Точність таких методик не перевірена, тому результати в цих випадках непередбачувані — подібно до лотереї.
У відповідальних поліграфологічних дослідженнях — таких як кримінальні провадження, перевірки держслужбовців або працівників правоохоронних органів — зазвичай використовують лише науково перевірені методики. Наприклад, методики із запитаннями порівняння або тест прихованої інформації допомагають мінімізувати похибки. У таких випадках точність може перевищувати 90%, але це без урахування так званих невизначених результатів.
«Невизначені результати» з’являються, коли реакції людини на всі питання дуже схожі або коли дані на поліграмі викривлені через рухи. У такій ситуації поліграфолог не може достовірно визначити, чи говорить людина правду, і в висновку ставить позначку «результат невизначений».
У простих перевірках або «тестах для цікавості» зазвичай не застосовують складних методик, тому ймовірність помилки там значно вища.
Чи впливають фізіологічні особливості людини, як-от підвищене серцебиття чи тремор, на результати поліграфа?
Насправді, це не проблема. Всі, хто йде на поліграф, хвилюються — інакше було б дивно. Навіть коли я сам проходжу тест або перевіряю прилад і знаю, що буде відбуватися, помічаю, як змінюється мій психофізіологічний стан. А для тих, хто вперше йде на поліграф і не знає, чого чекати, хвилювання — це абсолютно нормально. У більшості може бути умовно підвищене серцебиття.
Американський поліграф Axciton, який використовує у своїй роботі Віталій Шаповалов.
Тому й усі сучасні методики побудовані так, щоб відрізнити природне хвилювання від реакцій, які свідчать про обман. За останні двадцять років поліграфи стали точнішими: вони фіксують більше фізіологічних параметрів одночасно, використовують комп’ютерний аналіз для усунення випадкових «шумів» і мають стандартизовані протоколи проведення тесту. Це дозволяє людям, які нічого не приховують, успішно пройти перевірку, навіть якщо вони нервуються.
У дослідженні Національної академії наук США 2003 року йдеться, що люди, яких раніше неправдиво звинувачували, можуть сильніше нервуватися, навіть якщо кажуть правду. Чи враховує це поліграф?
Стрес або травматичний досвід можуть впливати на результати поліграфа. Якщо людина вже пережила сильний тиск — наприклад, її раніше звинувачували у злочині, допитували під криком чи погрозами, або навіть катували — це залишає відбиток на психіці. Під час тесту така людина може реагувати сильніше, навіть якщо каже правду. Тому поліграфолог спочатку розпитує про всі подібні обставини, щоб врахувати їх, коли підбирає запитання.
Сучасні методи дозволяють відрізнити звичайну тривогу чи емоційне напруження від реакцій, що свідчать про брехню. Але як саме це робиться — ми не розповідаємо. Наша мета — перевірити людину, а не навчити її, як обійти поліграф.
Існують методи обманути поліграф / поліграфолога?
Ще раз: справа не в самому приладі, а в людині, яка ним керує — у поліграфологу. Щоб спробувати його обманути, потрібна не просто інформація з інтернету, а спеціальна підготовка разом із професіоналами. І навіть за таких умов гарантії успіху немає.
Поліграфологи постійно вдосконалюють свої навички, щоб помічати підозрілу поведінку, а сучасні прилади оснащені додатковими давачами, які фіксують спроби обману. Якщо під час тесту виявляють, що людина намагається обійти перевірку, це записують у висновок. Така позначка може серйозно вплинути на результати, особливо коли йдеться про роботу з державною таємницею або іншу відповідальну посаду. Подібні випадки спроб протидії в ході поліграфологічного дослідження були в моїй практиці.
Існує метод — перед поліграфом виписати запитання, яких боїшся, і повторювати їх перед дзеркалом, щоб підготуватися. Що скажете про це?
Зазвичай такі речі тільки погіршують ситуацію. У психології це називають десенсибілізацією — коли намагаються зменшити емоційну реакцію на певний стимул через повторювання. Але у випадку поліграфа це не працює, бо прилад реєструє не тільки емоції, а й багато фізіологічних змін: серцебиття, дихання, мікрорухи, провідність шкіри. Навіть якщо ви навчитесь спокійно говорити перед дзеркалом, ваше тіло все одно покаже реакцію, якщо ви щось приховуєте або намагаєтесь маніпулювати відповіддю.
Скільки триває перевірка на поліграфі, і скільки запитань передбачено?
Тривалість і кількість запитань залежить від організації, яка проводить перевірку. За американськими перевіреними методиками тест займає дві-три години. Він включає передтестову бесіду, пояснення запитань, саме тестування та аналіз результатів.
В Україні іноді роблять коротші перевірки — 20—30 хвилин, але вони менш надійні і більше підходять для швидких тестів чи перевірок з цікавості в приватних компаніях або охоронних фірмах.
Я працюю тільки з американськими методиками, які підтверджені наукою і широко використовуються в Європі. Українські розробки, на мою думку, поки що не мають достатньо наукових доказів. Крім того, короткі перевірки, що тривають менш ніж півтори-дві години, зазвичай не дають точних результатів.
Кабінет поліграфолога.
Чи визнають результати поліграфа доказом у суді в Україні?
В Україні поліграф уже застосовують у судовій практиці. Є судові експерти — психологи, які володіють технологією поліграфа і проводять експертизи з його використанням. І навіть існує національний стандарт (ДСТУ), який регламентує проведення подібних експертиз.
Рішення про прийняття результатів поліграфа як доказу завжди ухвалює суддя. Деякі ставляться до цього скептично, а деякі — підтримують. Проте сама практика існує вже не один рік. Тож поліграф у суді використовують, і результати досліджень заслуховують у межах судових засідань.