Антикорупційне бюро Сінгапуру з’явилось як відповідь на тотальну корупцію в поліції
На початку ХІХ століття Сінгапур став колонією Великої Британії. Британці перетворили його на головний торговельний і транспортний морський хаб, що сполучав Азію та Європу. Сінгапур став процвітаючим портовим містом. Заразом процвітала й корупція, яка вкорінилась буквально в усіх сферах.
У 1871 році британський колоніальний уряд Сінгапуру офіційно оголосив корупцію злочином. Утім, закон так і лишився на папері, а на практиці майже не застосовувався. Наступні спроби посилити антикорупційне законодавство були вже у 1930—1940-х роках. Тоді при Департаменті кримінальних розслідувань сінгапурської поліції навіть створили невеличкий відділ боротьби з корупцією. Та все знову було марно. Усе тому, що сінгапурські силові структури ще з ХІХ століття стали центральною ланкою цієї корупційної системи. Окрім дрібного хабарництва за вирішення різноманітних питань, сінгапурські поліцейські кришували весь тіньовий бізнес — від наркотрафіку і борделів до підпільних лотерей.
Сінгапурські поліцейські патрулюють ринок, 1945 рік.
Getty Images / «Бабель»
Переломним став жовтень 1951 року. Тоді в Сінгапурі викрали понад 800 кілограмів опіуму на суму понад $300 тисяч. Антикорупційний відділ доволі швидко вийшов на своїх колег і начальство. Зʼясувалось, що троє детективів поліції безпосередньо брали участь у викраденні, а діяли вони, ясна річ, зі згоди керівництва. Утім, достатніх доказів зібрати не вдалось навіть за втручання колоніального уряду. Усе обмежилось звільненням одного офіцера середньої ланки.
Ошелешені провалом антикорупційного відділу британці у вересні 1952-го вирішили створити в Сінгапурі відокремлене від поліції Бюро з розслідування корупційної діяльності, яке підпорядковувалось генеральному прокуророві. Його офіс показово облаштували в будівлі Верховного суду Сінгапуру, аби підкреслити незалежність нової структури від поліції. Прецедент став історичним, але на практиці лишився радше декларативним, як і загалом британські антикорупційні закони в Сінгапурі. Тодішнє Бюро складалось лише з 13 офіцерів. А слідчі, які мали працювати «в полях», прибували в короткострокові відрядження з різних поліцейських департаментів.
Будівля Верховного суду Сінгапуру, 1960-ті роки.
Getty Images / «Бабель»
Ідею антикорупційного бюро не закинули зі здобуттям незалежності
У 1959 році Сінгапур вийшов з-під влади Британії та ввійшов до складу Малайської федерації на правах широкої самоврядної автономії. А в 1965-му взагалі став незалежною державою. Новий уряд на чолі з прем’єром Лі Кван Ю носив білий одяг, який мав символізувати чистоту і непідкупність його членів. Заразом премʼєр оголосив нульову толерантність до хабарництва та посилив незалежність і ефективність сінгапурського антикорупційного бюро. Основним став антикорупційний закон 1960 року. Усі подальші доповнення впродовж наступних десятиріч лише підсилювали повноваження антикорупціонерів.
Сінгапурські міністри в білому одязі, 1959 рік. Лі Кван Ю після перемоги на виборах у 1959 році.
National Archives of Singapore; Getty Images / «Бабель»
Ось основні повноваження антикорупційного бюро Сінгапуру:
- Бюро розслідує хабарництво в усіх формах, як грошового, так і негрошового характеру, як у державному, так й у приватному секторі.
- Бюро може розслідувати корупційні правопорушення, скоєні громадянами Сінгапуру за кордоном так, ніби вони були скоєні на території держави.
- Бюро може проводити обшуки й арешти без ухвали суду, виключно на підставі обґрунтованої підозри у причетності до корупційних злочинів.
- Бюро може вимагати і штраф, й увʼязнення за кожен доведений випадок корупції.
- Будь-яка винагорода, надана або отримана людиною, яка працює в уряді або державному органі, вважається корупційною без презумпції про невинуватість, тож підозрюваний має сам все спростовувати.
- Засудженого можуть зобовʼязати відшкодувати державі суму в розмірі доведеного хабаря безвідносно до терміну увʼязнення.
- Особисті дані інформаторів, які повідомили про випадки корупції, не можуть розголошуватись навіть у суді.
- Бюро може рекомендувати зміни в діяльності будь-якого державного відомства, якщо виявить навіть потенційні корупційні ризики в його процедурах.
Окрім повноважень, розширили й штат Бюро. Уже в 1960-му воно переїхало в нову будівлю, яка стала його штаб-квартирою на наступну чверть століття. Офіс символічно назвали «Білим домом» через чисті наміри співробітників Бюро за аналогією з правлячою партією.
«Білий дім» сінгапурського антикорупційного бюро, 1960-ті роки.
National Archives of Singapore
От тільки з підзвітністю Бюро в перше постколоніальне десятиліття була певна плутанина. Спочатку його вилучили з-під управління генпрокурора і передали до МВС, потім — до уряду, а згодом повернули назад до прокуратури. І тільки в 1969-му остаточно вирішили, що антикорупційне бюро підзвітне виключно Офісу прем’єра — по суті першої людини в державі. Утім, за законодавством директор Бюро має право звернутись до президента у випадку, якщо премʼєр блокує справу або якщо розслідування стосується самого прем’єра.
У другій половині 1990-х відбувся ще один важливий крок до самостійності антикорупційного бюро. Штат збільшили, аби воно самотужки могло проводити всі польові операції — обшуки, затримання, конвоювання тощо. Тоді ж для працівників Бюро запровадили курси з фізичної підготовки, навичок із затримання підозрюваних і поводження зі зброєю.
Тренування співробітників антикорупційного бюро Сінгапуру, 1990-ті роки.
cpib.gov.sg
Антикорупційне бюро поступово стало ефективним і завоювало довіру суспільства
Антикорупціонери насамперед взялись за поліцію. Упродовж 1960—1970-х років відбулось чимало гучних справ. Наймасштабнішою стала операція «Чап джи кі», під час якої ліквідували найбільший у країні синдикат нелегальних азартних ігор. А заразом засудили 67 поліцейських різних рангів, які його покривали.
Далі взялися за топчиновників. Першою резонансною стала справа міністра навколишнього середовища Ві Тун Буна. Він отримав хабар у понад $600 тисяч і власне бунгало від індонезійського забудовника за те, щоб лобіювати його інтереси на державному рівні. Буна засудили до штрафу і чотирьох з половиною років в’язниці, згодом термін зменшили до 18 місяців. Ця справа підняла рейтинг Бюро в очах громадськості. А заразом додала балів премʼєрові Лі Кван Ю, який дав добро на розслідування проти свого урядовця.
У листопаді 1986-го директор антикорупційного бюро прийшов до прем’єра з підозрою в хабарництві проти одного найвідоміших і найвпливовіших політиків країни — міністра національного розвитку Те Чен Вана. Лі Кван Ю розумів репутаційні ризики для влади, тому спочатку попросив проводити розслідування по-тихому. За тиждень антикорупціонери надали йому докази, що міністр отримав майже $800 тисяч хабарів від забудовників. Премʼєр погодив публічне розслідування. А міністр не став чекати, поки йому висунуть офіційні звинувачення. Він написав прем’єрові листа з покаянням і наклав на себе руки.
На фото в центрі: міністр національного розвитку Те Чен Ван (ліворуч) влаштовує прем’єрові Лі екскурсію реконструйованим Парком східного узбережжя Сінгапуру, 1979 рік.
National Archives of Singapore
Загалом на рахунку сінгапурського антикорупційного бюро чимало успішних справ проти посадовців різних рівнів. Наприкінці 1979-го голову Національного конгресу профспілок Фей Ю Кока звинуватили в розкраданні профспілкових коштів. Він вийшов під заставу і втік з країни. У Бюро чекали 35 років, поки Кок не здався посольству Сінгапуру в Тайланді. На батьківщині його засудили до п’яти років в’язниці. У 1994-му операційного директора Ради комунальних послуг Чой Хон Тіма викрили на рекордному в історії Сінгапуру хабарі — майже $11 мільйонів. Його засудили на 14 років.
У боротьбі з корупцією Сінгапур перевершив Британію
Зусиллями Бюро Сінгапур з 1995 року постійно перебуває в десятці найменш корумпованих країн світу. А у 2024-му посів перше місце серед країн Азійсько-Тихоокеанського регіону і третє у світі загалом. Велика Британія у цьому рейтингу двадцята.
Нинішня штаб-квартира Бюро — це величезна сучасна будівля, з робочими кабінетами, зонами відпочинку, музеєм історії антикорупційного бюро та аудиторіями для виступів перед відвідувачами. У Бюро є власний прапор, логотип, мерч. Окремий відділ займається просвітницькою роботою, залучаючи молодь. Наприклад, спільно зі студентами створюють антикорупційні комікси та відеоігри. Співробітники Бюро активно виступають на міжнародних антикорупційних конференціях і діляться досвідом з іншими країнами.
Антикорупційний комікс, створений у співпраці Бюро зі студентами Сінгапурської політехнічної школи медіа, мистецтв і дизайну. Антикорупційна відеогра — симулятор ресторанного бізнесу, створена Бюро у співпраці зі студентами Школи дизайну Наньянського університету.
Getty Images / «Бабель»
Звісно, Бюро продовжує займатись своєю головною задачею — бореться з корупцією в усіх сферах і на всіх рівнях. Причому навіть на найдрібніших, як-от вибірково перевіряють футболістів на поліграфі щодо участі в договірних матчах чи стежать за шеф-кухарями відомих ресторанів, аби ті проводили прозорі закупівлі всіх продуктів. Ясна річ, не забувають і про топпосадовців. У 2024 році міністра траспорту Субраманіама Ісварана викрили на корупційних оборудках і засудили до річного ув’язнення. Добро на розслідування дав прем’єр Лі Сян Лун, який продовжив жорстку антикорупційну політику свого батька Лі Кван Ю.
Міністр Ісваран (у центрі праворуч) покидає будівлю суду після одного із засідань в корупційній справі проти нього, січень 2024 року. Прем’єр Сінгапуру Лі Сян Лун, 2022 рік.
Getty Images / «Бабель»