Поліна (24 роки) психологиня. Прийшла на мітинг із плакатом «Ну я ж не лох», цитуючи відому фразу президента України.
Я ніколи не цікавилась САП чи НАБУ, не знала їхніх керівників і не розуміла, що вони роблять. Вперше про них почула лише вчора [22 липня, в день ухвалення закону], але новини змусили мене розібратися, що відбувається. Зрозуміла, що [законопроєкт] мені не подобається. Мене засмутило, що це підтримав президент, тому я прийшла протестувати.
Я хочу, щоб цей закон скасували. У мене немає великих очікувань, що нас почують, але я прийшла побачити, що українці справді сміливі й відстоюють те, що їм важливо. Навіть якщо реакція буде не така, як вони хочуть.
Зараз я намагаюся розібратися [в тому, як працює антикорупційна система], щоб не бути під впливом чужих [думок]. Важливо не піддаватися паніці, досліджувати інформацію в соцмережах і тільки потім приймати рішення. Зараз цим займаюся. Політика стосується мене, моїх дітей і онуків. Я можу хоч трохи вплинути, тому маю бути обізнана.
Я люблю Україну і рада, що не одна така. Такі події допомагають побачити, що нас багато. Це найголовніший інсайт. Приємно бачити, як люди об’єднуються.
Майже 8 тисяч українців зібрались на мітингу в Києві, 23 липня 2025 року.
Ліза Букрєєва / «Бабель»
Мартин Попітак (25 років) закінчив бакалаврат з біології в КНУ імені Тараса Шевченка, працює вчителем у школі.
Я почув про мітинг від друзів. Мої батьки були на Майдані у 2014 році, коли я був ще дуже юний. Поява антикорупційної незалежної інституції — це була одна з їхніх цілей. Те, за що боролися мої батьки, зараз просто відкидають, тому я і прийшов сюди.
Про законопроєкт дізнався з телеграм-пабліків за кілька днів до того, як його ухвалили. Там писали, що СБУ знайшла в НАБУ і САП російських агентів, і тому ці структури треба позбавити незалежності. Це звучало підозріло: вони спочатку створюють інформаційний привід, потім просувають законопроєкт — і парламентарі це ухвалюють.
Мені було важливо дізнатися, хто за що відповідає: чи може СБУ проводити такі рейди, чи робили це раніше. І з’ясував, що є, наприклад, ВАКС [Вищий антикорупційний суд], є агенції, які контролюють НАБУ. А саме НАБУ, наскільки я розумію, курують і західні партнери. Ця реформа була частиною євроінтеграції, і партнери долучалися до неї. Тому випадок, коли СБУ провела обшуки і заявила про російських агентів, мені видався ще більш безглуздим. Я взагалі не зрозумів причини — як пов’язана історія з агентами й підкорення всієї слідчої роботи НАБУ і САП прокуратурі.
Про антикорупційні органи я раніше чув досить поверхнево. Те, що вони не дуже продуктивні, — це вже питання до їхнього складу. А те, що в нас є [незалежні] інституції, — це добре. Я думаю, зараз [влада концентрується] навколо однієї партії та президента.
Я був не в захваті від нашого президента і не думав, що він лицар серед шайки бандитів. Вони всі мають свої зв’язки та залежності, але президент, як представницька гілка влади, мав бути найближче до реакції суспільства. Але він проігнорував нас. Тепер я чекаю хоча б якоїсь прямої реакції — не відеозвернення.
Українці протестують проти законопроєкту № 12414, 23 липня 2025 року.
Ліза Букрєєва / «Бабель»
Рибачок Ярослав (20 років) навчається в університеті імені Драгоманова на історика. На мітинг прийшов з товаришем Олександром. В руках у друзів плакат «За Оззі Осборна і за Україну!».
Про мітинг я дізнався з каналу «Лачен пише». Завдяки йому людей зібралося в рази більше [ніж могло б], це не може не тішити. Мій товариш Олександр за фахом міжнародник, політолог, а я історик, тому для нас такі події важливі.
Молодь будує майбутнє. Але сумно бачити, що частина молоді нехтує цим. Серед присутніх є й ті, хто не дуже розуміє, що насправді відбувається. На жаль.
Ми не знаємо керівників антикорупційних органів. Думаю, будь-кого запитайте — пересічна людина теж не назве їхні прізвища. Але всі розуміють, що є НАБУ та інші [антикорупційні] структури. Ми тут, щоб відстоювати свої права, і влада має оговтатися.
Я вважаю, що хтось має вийти до народу. Звичайно, ми не побачимо Зеленського, але потрібен зворотний зв’язок хоча б когось із працівників Офісу президента. Не хочеться, щоб ми просто тут кричали, а він потім зробить вечірнє звернення у стилі «вільний народе вільної країни». Зараз не відчувається, що ми вільний народ у вільній країні.
Він казав, що не буде кумівства, а по суті — друзі при владі підказують йому, що робити. Народ більше незадоволений не самим Зеленським, а Єрмаком та його шайкою. Тут навіть звучало гасло «Єрмака на мило» — так от, це моя цитата, будь ласка в жодному разі не вирізайте її.
Гасла молоді під час антикорупційного протесту в Києві, 23 липня 2025 року.
Ліза Букрєєва / «Бабель»
Ярослав (22 роки), працює в IT-компанії.
Я вийшов о восьмій вечора, як тільки ухвалили законопроєкт. Це вже не просто питання закону — це питання влади. Бо я до останнього вірив і сподівався, що Зеленський, побачивши реакцію суспільства, передумає. А він спершу підписав закон, а потім каже: «Дайте дві тижні — і подивимось, що можна зробити». І мені здається, ця акція — це вже не про НАБУ. Це про те, як держава ставиться до думки свого суспільства.
До цього за антикорупційними органами я частково слідкував, але переважно через телеграм-канали, бо великі медіаресурси я не дуже багато читаю. А з телеграм-каналів більшість могли бути або підкупними, або навпаки — більш нейтральними, незалежними, типу того, що веде Стерненко.
Майже 8 тисяч українців зібрались на мітингу в Києві, 23 липня 2025 року.
Ліза Букрєєва / «Бабель»
Данилюк Олена (31 рік), працює в IT-компанії. На її плакаті напис: «WTF 12414».
Я слідкувала за антикорупційними діями влади, особливо коли місяць тому почалися чистки. Мені здавалося дивним, що так наполегливо трусять НАБУ. А потім я побачила, як швидко законопроєкт пройшов два читання — мене це вразило. Це був останній дзвіночок, запуск спротиву — підписання цього закону. Моє враження — [політики] настільки вже закралися, що міру втрачено.
Коли в один вечір ухвалюють закон такого рівня, це дуже схоже на страх втратити владу. Вони трясуться від думки, що можуть її віддати. На жаль, влада змінює людей, і ми бачимо зміну не лише однієї людини, але й усього парламенту. Коментарі самих парламентарів зараз — «Ну, так вийшло», «Це моя робота», «Я не коментую» — виглядають дивно. Складається враження, що вони бояться втратити можливість далі грабувати країну.
Я впевнена, що це все можна виправити. Але що ми бачимо? Після перших днів мітингів президент виходить з промовою, мовляв, «все буде нормально, заспокойтесь». По суті нічого не зробив. Зробив ось цю клоунаду — зібрав всіх у кабінеті, вже постфактум, без того, щоб показати це народу, що діалог відбувається. Ні, не нормально, нічого не відбувається.
Мені не потрібно, щоб до мене виходили з промовами чи поясненнями. Мені треба, щоб цей закон скасували. Яким чином це буде зроблено — не так важливо. Визнання помилки, зокрема президента, який підписав цей закон, було б ідеальним.
Українці протестують проти законопроєкту № 12414, 23 липня 2025 року.
Ліза Букрєєва / «Бабель»
Іванна Колодич (20 років), випускниця університету імені Драгоманова, журналістка.
Я знала про антикорупційні органи ще з 2015 року, після Майдану. Тоді про них багато говорили, медіа чимало обговорювали нові структури. Просто багато людей звернули на це увагу лише після розголосу «Лачена». Дехто здивувався: «А в нас таке ще існує?» — хоча насправді більшість чули про них.
Був і резонансний випадок із депутаткою від «Слуги народу», не пам’ятаю прізвища, яка перекидала хабар через паркан. Цього року, якщо я не помиляюся, НАБУ відкрило понад 60 справ, минулого — понад 50, і це лише щодо держслужбовців. Тобто робота йшла. Так, усі говорять про хабарі — але хто зараз не бере хабарі в наших державних установах?
Можливо, нинішня ситуація не виникла на порожньому місці. Мені пригадується ситуація з нинішнім генеральним прокурором Русланом Кравченком. У 2023 році він провалив співбесіду з доброчесності, коли претендував на посаду керівника НАБУ. А тепер іншими шляхами він отримує доступ до НАБУ. Так само це може бути пов’язано з тим, що НАБУ почало розслідування проти певної людини з Офісу президента.
Цікаво і водночас підозріло, що закон ухвалил так швидко. В Україні зазвичай законопроєкти висять місяцями, їх переносять на наступні читання. А тут за кілька годин Верховна Рада проголосувала, президент підписав. Складається враження, що хотіли замести сліди. Але ж народ не дурний. Народ — це влада в Україні. Не слухати нас — копати собі яму.
На мітингу лунали гасла і про НАБУ, і про САП, і про владу, і навіть про Зеленського. Але щоразу, коли починали вигукувати такі гасла, ми, свідома молодь, затихали. Ми виходимо не для того, щоб скинути владу. Це було б лише на руку ворогу. Ми виходимо, щоб нас почули.
Майже 8 тисяч українців зібрались на мітингу в Києві, 23 липня 2025 року.
Ліза Букрєєва / «Бабель»
Анастасія Костенко (22 роки) журналістка за фахом і за професією.
За антикорупційними органами я слідкувала побіжно, через медіа, наприклад «Слідство.Інфо». Якщо вони робили якісь викриття, я про це знала. А про мітинг дізналася з новин. У мене є друзі-активісти, з якими я ходжу на акції Free Azov. Я їм безмежно довіряю і знаю, що вони не робитимуть дурниць. Тож [сюди] я пішла з ними й не пошкодувала.
Я виходжу не для того, щоб захищати САП чи НАБУ як органи. У цих структурах були корупційні схеми, є питання до їхньої роботи. Можливо, якби вони працювали належно, цієї ситуації взагалі не виникло б.
Але мене розчарувала реакція влади. Люди вийшли до президента і сказали: «Ми не хочемо цього закону», а влада зробила так, як вважала за потрібне. Ніхто не вийшов до нас, не було пояснень. Лише відеозвернення, де Зеленський сказав: «Ми вирішили, так буде краще». Це навіть не пояснення, а виправдання — нелогічне і порожнє.
Мені хотілося б почути вибачення. Бо я це сприймаю як неповагу до себе — до людини, яка підтримує владу. Далі — скасування закону 12414.
Були люди, які кричали: «Банду геть». Це можуть використати проти нас, вже намагаються — росіяни та їхні прихильники. Шкода, що не всі розуміють: ми не хочемо скинути владу, а хочемо, щоб нас почули. Мені було цінно бачити, як мої однолітки реагують — вони не підтримували [деструктивні] гасла. Стояли і казали: «Ми не можемо ветувати закон, бо він підписаний». Молоді люди вже розуміються навіть на таких речах.
Мене вразила думка однієї військової, яка сказала, що виходити треба не тільки в такі моменти. Бо є купа законопроєктів, які або не розглядають, або дуже швидко приймають, і ми мовчимо. Наприклад, з БЕБ — [керівника] досі не призначили, а це велика проблема. Бо все й почалося з цього. Можливо, я помиляюсь. Але нам треба обʼєднуватися не лише в кризові моменти, а постійно.
Українці протестують проти законопроєкту № 12414, 23 липня 2025 року.
Ліза Букрєєва / «Бабель»