«Бабель» розпитав ветерана про його особистий досвід відновлення сексуальності. Маючи стосунки, він кілька місяців після поранення не відчував сексуального потягу — але з часом відновився.
«З дівчиною ми разом уже пʼять років. У 2022 році я пішов добровольцем і пробув на фронті майже три роки. Повернувся додому трохи поламаним — тіло вже не таке, як раніше: дуже багато шрамів, забоїв, рука не слухалась [через травму плечового суглоба]. Але найважчим було навіть не це — психологічно я відсторонився. Люди — що були, що ні. Ну я їх не бачив ніби.
А ще в мене зникло сексуальне бажання. Я дуже люблю свою дівчину, хотілося бути поруч, але самого бажання не було. Спершу я не вважав це проблемою, але переживав, що вона мене покине. Якщо подивитися на наші стосунки по роках — більшість часу я провів на фронті, а тепер травмований після нього. Виходить, більша частина наших стосунків припала на такий собі період.
Майже одразу я помітив, що ми взагалі перестали чути одне одного. Вона хотіла більше близькості — просила обіймів, щоб я торкався її волосся, цілував. Вона думала, що нам обом так буде краще. А я відсмикував руки. Мене дратували дотики.
Потім мене познайомили з психотерапевтом. Спершу я просто для галочки слухав його. Потім довелося трохи говорити — про те, що болить. Я почав відкриватися: спочатку з ним, потім з іншими, навіть з дівчиною. Стало трохи легше. І вже тоді психотерапевт порадив мені знайомого сексолога. Я навіть не знав, що є сексологи, які працюють із посттравматичними штуками.
У мене після поранення звичайні способи збудження якийсь час не працювали. Тому доводилося шукати інші шляхи — стимулювати ті ерогенні зони, які стали більш чутливими: вуха, шию, груди. Я навіть перестав мастурбувати, бо банально не знав як. Добре пам’ятаю, коли вперше після поранення в мене зʼявилася ерекція. Я вибіг з туалету і радів як дитина.
А от перший секс був десь за три з половиною місяця після виписки зі шпиталю. Ми могли б і в лікарні щось спробувати, але вдома було спокійніше, я почувався впевненіше. Це не був якийсь «вау» момент. Я ще був дуже слабкий, схуд на 20 кілограмів, втратив багато крові. Медикаменти, операції, ПТСР — усе це впливало. Коли постійно під знеболювальними або наркозом, взагалі ні про що не думаєш. Ти овоч, який виглядає як людина.
Я працював із психологом і сексологом одночасно. Потроху все почало повертатися, завдяки моїй дівчині в тому числі. Вона ніколи не ставилася до мене як до хворого, бачила в мені чоловіка. Часто повторювала щось у стилі «шрами прикрашають». Не знаю, що вона думала насправді, але це працювало. Я ж не вважав себе жертвою — мені більше було шкода своїх рідних і свою дівчину. Вони показували, що готові мене терпіти. Ще дівчина ходила зі мною на парні терапії і сама теж до психолога записалась.
Перші рази інтим був трохи незручним. Ну, десь перші пʼять. Але потім стало легше. І секс перестав бути чимось, що треба запланувати або приготуватися до нього. Важко, бо я досі ледве відчуваю праву руку, у мене багато глибоких шрамів, фізично я слабкий, вага набирається повільно. Але сексуальне життя з коханою людиною повертає відчуття повноцінності. Ще я повернувся до спорту — ми з дівчиною тренуємося разом, і це круто».
1
Пояснює сексологиня Святослава Федорець: з чого починається відновлення сексуальності, як має поводитися партнер або партнерка, що може відбуватися із сексуальністю.
Секс — важлива складова життя в реабілітації, як сон та їжа, але втрата сексуального бажання після фронту — це нормально. Такою може бути реакція на сильний стрес, та це не означає, що з людиною щось не так. Ветерани можуть вважати, що через поранення стали несексуальними, що це знижує їхню привабливість для інших. До того ж медичний персонал, який перебуває поруч з військовими, часто не порушує теми сексу взагалі: не питає, чи є труднощі, чи щось змінилося. А іноді ще й засуджує. Я знаю випадок, коли медсестри побачили, як військовий мастурбує, і засудили його за це.
Відновлення сексуальності військового починається з відвертих розмов — із самим собою та з партнеркою або партнером. Потім ідуть вправи — на дослідження себе і партнера, на прийняття зміненого тіла. Це довгий шлях, на якому треба відмовитись від бажання порівнювати себе з тим, як було раніше.
Один пацієнт розповідав: «Вона мене пестила, мені було приємно, але член не встав. Я відчув себе слабким, нікчемним — якщо немає ерекції, як я можу дати їй задоволення?» Так виникають переконання, що задоволення — це лише ерекція, а без неї чоловік «не чоловік». Тому вправи підбирають індивідуально.
Часто партнерка хвилюється за комфорт і безпеку коханого, наприклад: «Він був на протезі, але я не могла розслабитися — постійно дивилася, чи йому зручно, чи не впаде». Хтось каже про те, що «протези — не про секс». Але так думають до тих пір, поки не спробували. Варто використовувати те, що допомагає.
Змінювати уявлення про власну сексуальність — це нормально. У когось може змінитися відчуття чоловічості чи жіночності. Людині потрібно допомогти побачити себе по-новому: тіло зі шрамами може бути сексуальним. Жінка, яка втратила частину тіла, може бути бажаною.
Буває, що потрібно переосмислити, що таке «нормальний» секс. Якщо раніше він асоціювався зі спонтанністю, ерекцією, зміною поз, а тепер потрібна тривала стимуляція або є лише одна зручна поза, людина може думати: «Це вже не секс». Бувають ситуації, коли після травм спинного мозку ерекція є, але немає еякуляції — і це теж викликає сумніви у власній повноцінності.
Перші рази можуть бути незручними, невдалими, болісними — з відчуттям, що все «не так». І саме в ці моменти людину потрібно підтримати.
Катерина Бандус / «Бабель»
Важливо те, як поводиться партнер або партнерка ветерана. Наприклад, чоловік після складної операції, а дружина боїться займатися з ним сексом, бо переживає, що це може йому зашкодити. Так буває доволі часто, особливо після операцій на серці. У результаті не він припиняє сексуальне життя, а партнерка — з добрих намірів. Але страждають обидва.
Треба розділяти ролі «опікуна» та «сексуального партнера». Там, де людина потребує багато догляду, важливо зберігати простір і для близькості, і для інтимних стосунків.
Памʼятаю відео в Instagram, де військовий, який втратив обидві ноги, робив дівчині пропозицію. Він став на коліно, похитнувся — і ледь не впав. А вона просто мовчки чекала, поки він сам підведеться. У коментарях був шквал обурення: «Чому не допомогла?!» Але це була дуже мудра реакція. Вона показала, що він впорається, він сильний, він чоловік.
Ще один приклад — з моєї практики. Чоловік втратив на війні руку, повертається додому, і дружина його просить: «Поріж овочі на салат. Поремонтуй замок в дверях». Це дозволяє відчути свою спроможність: я зробив, я можу, в мене вийшло.
Після травм спинного мозку чутливість тіла може змінитися: звичні ерогенні зони зникають, а нові можуть з’явитись в найнесподіваніших місцях. Сьогодні в одному місці можуть бути приємні відчуття, а завтра — раптом зникнути, і це дратує. Такі зони часто зʼявляються на вухах, ступнях або спині — місцях, які ми зазвичай не асоціюємо із сексом.
Для людей із травмою спинного мозку важливо ретельно «обстежувати» все тіло різними способами — руками, вібратором, пухнастими або шорсткими предметами. Це наче пошук скарбу металошукачем.
2
Пояснює керівниця освітньої програми «Recovery. Сексуальне життя» Ольга Сердюк: чому інтимне життя після війни потребує фантазії, відкритості та звички досліджувати себе.
Перше запитання, яке чоловіки ставлять, коли приходять до тями після поранення, — чи цілі їхні статеві органи. Часто це запитання виникає інтуїтивно: вони самі перевіряють це або питають у тих, хто поруч. Друге, неочікуване для багатьох, запитання — про роботу і гроші. Лише після цього — все інше.
Сексуальність і функціональність органів — важливі, базові, життєві питання. Але розглядати їх варто лише тоді, коли людина стабілізувалася і бореться не за виживання, а за якість життя.
Головна ідея сексуальної реабілітації — показати людині, що задоволення і насолода від сексу можливі навіть без статевих органів. Навіть у найважчих випадках існують інструменти й техніки, які допомагають пережити оргазм і дарувати задоволення собі чи партнерові.
Якщо йдеться про фізичні травми, наприклад, мінно-вибухові поранення зі втратою частини або всього статевого органу, дуже важливо залучати хірургів. Саме вони можуть оцінити можливість фалопротезування: чи йдеться лише про естетичну реконструкцію, чи є шанс на функціональне відновлення. Це залежить від багатьох факторів — характеру травми, стану пацієнта, технічних можливостей.
Порада для партнерів і партнерок: просити й приймати будь-яку допомогу, яку пропонують. Існує стереотип, що «хороша дружина» має сама доглядати чоловіка: гігієну, перевʼязки, харчування. Але насправді цим мають займатися медичні або соціальні працівники. Звісно, система працює не ідеально, але зазвичай знаходяться соціальні працівники, які допоможуть із побутом.
Друга важлива порада — делегувати те, що можливо, і не присвячувати себе догляду повністю. Жінка дуже швидко перетворюється саме на доглядальницю. Якщо людина лежить у ліжку, її там перевдягають і годують, інтим у цьому ж ліжку стає майже неможливим. Як і в інших місцях, де проводяться гігієнічні процедури. Важливо розділяти і ролі, і простір — щоб у пари було місце для близькості.
Іноді люди після травми мають краще сексуальне життя, ніж до неї. Бо інтуїтивно займатися сексом вже не вийде. Тепер треба свідомо і багато працювати із сексуальними фантазіями, краще пізнавати свої бажання та ерогенні зони. І дуже важливо про це відкрито говорити з партнером.
Катерина Бандус / «Бабель»
3
Власниця магазину для дорослих «Хочу гратися» Поліна Майко розповідає про запити військових і ветеранів (магазин створив теоретичний гайд про те, як обирати секс-іграшки людям з інвалідністю).
Ми не орієнтуємося на «норму». Ми орієнтуємося на тіло — у тому вигляді, в якому воно є зараз, і робимо все, щоб це тіло знову могло відчувати. Тому ми працюємо з іграшками для складніших травм, які допомагають отримувати задоволення навіть без ерекції. Наприклад, при травмах спинного мозку. Це вже не про класичне сексуальне задоволення, а про можливість взагалі повернути контакт із тілом.
Є не один випадок, коли ветерани повертались до нас із відгуками, що вібратори допомогли зняти фантомні болі або повертали чутливість. Вони звертаються до нас з конкретними запитаннями: чи можна користуватися девайсом однією рукою, як він фіксується, наскільки мʼяко стимулює, чи не викликає дискомфорту, чи є рішення для людей, які втратили зір. Секс-іграшки стають у нагоді не тільки для задоволення, але й у післяопераційний період.
Зазвичай людина починає з чогось простого, тестує і повертається — уже з розумінням, що працює, а що ні. Ми часто супроводжуємо цей процес: від першої покупки до третьої, пʼятої. Ми можемо допомогти людині, коли є бажання дослідити себе наново: підібрати іграшку з мʼякою стимуляцією, запропонувати інструмент для вивчення нових чутливих зон, порадити щось просте для першого кроку. Але завжди підкреслюємо: іграшка — це не заміна терапії. Це може бути частиною процесу, але не вирішенням усіх внутрішніх питань.