Максима Остапенка звільнили ввечері 21 травня. Під його будинок приїхав Володимир Шорніков — директор департаменту МКСК з охорони культурної спадщини. Остапенко вийшов на стоянку, Шорніков передав йому наказ на звільнення. У документі було зазначено, що директор заповідника порушив умови трудового контракту: «не реалізовував державну політику у сфері культурної спадщини» та неефективно використовував майно заповідника. Ці висновки були зроблені на підставі робочої записки самого Володимира Шорнікова.
Остапенко сфотографував наказ, виклав його у фейсбук і заявив, що чиновники міністерства нападають на тих, хто бореться з російськими наративами. Міністр культури Микола Точицький відповів, що Остапенко звільнений через «московський дух» у Лаврі — там досі живуть монахи УПЦ МП. За тиждень публічної перепалки Остапенко сказав, що в діях чиновників проявляється московська агентура і хтось чекає на повернення в Лавру Паші Мерседеса і схем дерибану часів Януковича.
Києво-Печерська лавра.
Wikimedia
МКСК навело вже 9 причин звільнення директора заповідника. Кожна з них цікавіша за іншу — він пофарбував стіни не в той колір, не так зробив реставрацію, не так витрачає гроші. Скандал довкола Лаври збігся із ще одним «культурним» скандалом: директорка заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська заявила, що міністерство оголосило їй війну, щоб звільнити. Тому громадська організація «Коаліція дієвців культури» почала збирати підписи за відставку міністра культури Миколи Точицького: мовляв, він зловживає владою, ігнорує свої обов’язки, зібрав некомпетентну команду.
Міністерство висунуло 9 претензій Максиму Остапенку
-
— У наказі про звільнення: Не забезпечив реалізацію державної політики у сфері культурної спадщини та неефективно використовував майно заповідника.
— Міністр Точицький: У Лаврі досі залишається УПЦ МП, незаконна торгівля і оренда приміщень.
-
— Директор департаменту захисту культурної спадщини МКСК Шорніков: Пофарбували стіни в неприродний червоний колір, і кав’ярня працює без дозволів.
— Голова комісії з перевірки Лаври Олексій Жуков: Проводили ремонти, непогоджені з МКСК (він мав на увазі будівлю для виставки про Мазепу).
— Повільно ремонтують приміщення, щоб у них переїхали реставратори (які саме приміщення — МКСК не уточнило).
-
— Заступник міністра Бєляєв: Під час реставрації Троїцької надбрамної церкви дерев’яні сходи замінили на кам’яні, пошкодили розпис.
— Бєляєв: 21 пам’ятка архітектури у незадовільному стані, одна — в аварійному, чотири — на реставрації, однак реставраційні роботи зупинені і впродовж 2024—2025 років їх не проводили.
— Бєляєв: Не укладені охоронні договори на 23 пам’ятки культурної спадщини.
— Бєляєв: На реставрацію Лаври в 2024 році виділили 17 мільйонів гривень, але заповідник використав лише 6 мільйонів, а 11 повернув державі.
1. Звільнення
Максиме, після звільнення ви й міністерство багато наговорили одне одному. Хочу розпитати вас, що передувало звільненню. У березні 2025 року Мінкультури створило робочу групу, яка перевірила «стан, використання та збереження державного майна заповідника». На підставі звіту ухвалене рішення про звільнення. Розкажіть, як працювала комісія.
Міністерство медійно атакувало нас останні пів року. Що б не відбувалося в заповіднику, на біле казали чорне. Комісія міністерства ходила по заповіднику, перевіряла технічний стан приміщень і записувала: тут тріщина, тут туалет тече. Хто винний? Остапенко. Вона висунула чотири пункти, які їм не сподобалися: працює кав’ярня, працює автомобільна стоянка — і ще два пункти, зараз не згадаю які. По кожному пункту я їм відповів, чекав на реакцію.
Замість відповіді Володимир Шорніков привіз мені догану. Він подзвонив мені ввечері 2 травня: «Максиме Анатолійовичу, мені треба обов’язково до вас зайти». Прийшов до мене в кабінет і ознайомив з доганою. В догані було написано, що її склали на підставі робочої записки заступника міністра культури Сергія Бєляєва. Зазвичай після догани дають місяць на виправлення [недоліків].
У квітні чи у травні [цього року] міністр показав мені папку з результатами перевірки. Вона десь у два пальці товщиною. Сказав: ось на вас нарили, ви все неправильно робите, по-управлінськи не справляєтеся, але працюйте. Попросив написати стратегію, як жити найближчі рік-три.
Виглядало це як у радянські часи: «була б людина, а справа знайдеться». Я відповів Точицькому, що ми не всесильні. Є питання, які неможливо вирішити без капітальних видатків, — реставрація, утримання інфраструктури і багато іншого. У нас хронічне недофінансування.
У травні колектив заповідника писав міністру план дій на три роки: що будемо реставрувати, будувати. Чернетку плану я відправив заступнику міністра Сергію Бєляєву. Він призначив особисту зустріч десь на середину травня. Я приїхав до нього з заступником. Бєляєв поклав переді мною дві заяви — вони вже були оформлені від мого імені на міністра.
У першій було вказано, що я прошу надати мені відпустку з 19 травня з подальшим звільненням з 2 червня 2025 року. На час відпустки призначити в. о. директора Лаври мою заступницю з питань забезпечення платних послуг Світлану Котляревську.
Наказ про звільнення Остапенка. Остапенко в Лаврі.
Facebook / «Бабель»
У другій заяві було сказано, що я прошу призначити мене директором з наукової роботи Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». У структурі заповідника зараз немає такої дирекції.
Я сказав, що подумаю, але власними руками руйнувати заповідник, змінювати його структуру не збираюся — краще звільняйте.
А 21 травня ввечері до мене приїхав Володимир Шорніков разом із Олексієм Жуковим [це голова комісії, яка перевіряла технічний стан будівель Лаври]. Шорніков сказав, що ухвалене політичне рішення мене звільнити, нічого особистого. Жуков знімав розмову на телефон. Вони поклали наказ про звільнення на капот автівки, я його сфотографував і пішов. Наказ був без підпису міністра [Миколи Точицького]. Я нічого не підписував, виклав фото у фейсбук і звернувся до адвоката, щоб оскаржити звільнення в суді. Міністерство призначило в. о. директора Котляревську.
Міністра набрали, спитали, що відбувається?
Ні. Міністр не вважає за потрібне запросити на звільнення, то який сенс мені дзвонити? Мені привезли документ, на якому не було його підпису. Я був цілий день на роботі, пришліть по системі АСКОД документ з електронним підписом міністра, я його побачу. У Лаврі 23 травня відкрили виставку про Мазепу. Міністр там був. Мене на цю виставку не запросили. Я прийшов, купив квиток. Я вважаю, що люди виявляють елементарну неповагу.
Ви могли запропонували міністру зустрітися, щоб пояснити свою позицію.
У мене було декілька зустрічей з міністром Миколою Точицьким. На третій нашій зустрічі, десь взимку, він сказав: «Мене жодними питаннями про утримання обʼєктів [заповідника] не турбувати. Для цього є профільні заступники — Сергій Бєляєв і Володимир Шорніков». Я не буду казати, що Бєляєв саботажем займається, але те, що робить Шорніков, це чистий саботаж.
2. «Московські попи»
Давайте розбиратися з претензіями міністерства. Почнемо з найрезонанснішого. Міністр Точицький сказав, що ви погано виконуєте закон, яким заборонені московські релігійні організації. Він мав на увазі, що у Лаврі досі живуть монахи УПЦ МП.
Закиди міністра, що я недостатньо борюся з московською церквою, обурили найбільше. Хіба за ці два роки було зроблено не більше, ніж за попередні тридцять?
Норми закону про заборону релігійних організацій почали працювати 20 травня 2025 року, а мене звільнили 21 травня. В законі сказано, що діяльність церкви забороняє суд. Перед судом будуть перевірки, і їх проводить не заповідник. Ця заява міністра — маніпуляція.
Заповідник розірвав договір оренди з УПЦ МП 29 березня 2023 року, два роки тому. Чому досі в монастирі у Нижній лаврі живуть монахи УПЦ і проводять службу у п’яти церквах?
Є дуже проста відповідь: ми застрягли в апеляційному господарському суді. Коли з ними розірвали оренду, вони звернулися в суд. Ми виграли суд у першій інстанції, і вони пішли в апеляцію. Вона триває півтора року: 12 суддів узяли самовідвід, Московський патріархат безперервно несе додаткові обставини справи, і суд витрачає час на них. За півтора року ми навіть не дійшли до розгляду справи по суті.
Тривають одночасно кілька судових процесів. Щодо Нижньої лаври процеси стосуються 79 об’єктів: келії, церкви, печери, адміністративні й господарські будівлі. Поки триває апеляція, у келіях залишаються монахи Московського патріархату. За законом, ми не можемо їх прибрати. УПЦ МП надала список, в якому 147 людей. Це їхні послушники, монахи і персонал. Усіх інших ми прибрали — трапезні, точки продажу сувенірів, друкарню, семінарію, митрополію. Там було понад 20 юридичних структур, які становили бізнес-імперію Московського патріархату.
Панорама Нижньої лаври, забудованої УПЦ МП: біля муру готель (довга будівля з зеленою крівлею), поодаль двоповерхова крамниця, біля храму Різдва Пресвятої Богородиці три новобудови.
Герман Крігер / «Бабель»
У нас суто господарська справа в судах. Розглядається договір оренди. Юристи кажуть, що такий спір вирішується у двох-трьох судових засіданнях — як це було у Чернігові. Але у нас навіть немає остаточного рішення суду по Трапезній церкві і Успенському собору у Верхній лаврі. УПЦ МП проводила там богослужіння до 1 січня 2023 року. Договір оренди заповідник розірвав, їхні богослужіння припинилися, зараз кожної суботи та неділі там служить Православна церква України.
Ви повідомляли міністерству, що застрягли в судах?
Постійно, але вони не реагували. Хоча могли підключитися, як зробили по 19 корпусу заповідника. Два роки ми билися в суді з Українським товариством охорони пам’яток історії та культури, з яким розірвали оренду. Дійшли до Верховного суду і от тільки у лютому [2025 року] виграли справу.
Після рішення суду одразу прийшов лист від Сергія Бєляєва — у 19 корпус заходить Володимир Шорніков. Він переїздить туди разом із департаментом захисту та збереження культурної спадщини МКСК. Заповідник має перевезти їх, забезпечити інтернетом і меблями. Як заповідник може це зробити, коли це інша юридична структура? І от замість того щоб ремонтувати пам’ятки, я вирішував питання по 19 корпусу.
Я думала, що ви виграли суди в апеляції. Чому ж міністр вас звинуватив у тому, що ви залишаєте УПЦ МП в Лаврі?
Це обурює. Російський імперський наратив полягає в тому, що Лавра — виключно монастир. І весь світ живе з думкою, що Лавра — монастир РПЦ. Ми останні два роки все робимо для того, щоб показати, що це центр української і світової культури. Ми хотіли розкрити українську ідентичність у Лаврі й підготуватися до святкування її 1000-ліття, яке настане за 25 років.
Ще так далеко до цього.
До 950-річчя заснування Лаври, у 2000 році, відбудували Успенський собор. Будівництво почалося у дев’яності. Наступні 25 років пролетять швидко. Лавра не той об’єкт, щоб сказати: «О, за пів року річниця, давайте щось робіть».
Коли міністр культури Олександр Ткаченко у 2023-му запропонував мені очолити Лавру, я був мобілізований, готувався їхати на схід бойовим медиком. Його пропозиція — повний шок. Сказати, що я про це мріяв — точно ні.
7 січня 2023 року вперше в історії в Успенському соборі Києво-Печерської лаври відбулося богослужіння ПЦУ. Його провів митрополит Епіфаній з нагоди Різдва. Влітку 2023 року в Лаврі почали реставрацію Онуфріївської вежі і створення музею гетьмана Івана Мазепи. На фото вже колишній міністр культури Олександр Ткаченко йде з уже колишнім директором заповідника Остапенком та намісником Києво-Печерської лаври ПЦУ владикою Авраамієм до майбутнього музею.
Герман Крігер / «Бабель»; Instagram / «Бабель»
Ткаченко сказав, що потрібна допомога. Як мені пізніше розповіли, попередній директор Лаври Олександр Рудник був сильно повʼязаний з монастирем. Міністерство не могло очистити Лавру від УПЦ МП. Договір оренди з УПЦ МП розірвав саме Рудник. Але, я так розумію, Ткаченкові це коштувало так багато сил, що він вирішив змінити директора. Щоб ми не говорили, розірвати договір оренди — це лише питання підпису керівника Лаври.
Ткаченко поставив вам завдання очистити заповідник від УПЦ МП?
Не зовсім так. Поставлений був комплекс завдань. Лавра — це не тільки Московський патріархат, а й 140 об’єктів культурної спадщини, музеї, реставрація, оренда.
«Бабель» розповів у 2023 році, як УПЦ МП незаконно забудувала Лавру. Чи вирішили, що робити з новобудом?
Це відбувалося тому, що земля не була оформлена належним чином. За самобуд тепер неможливо нікого притягнути до відповідальності. Перше запитання слідчого: які кадастрові межі земельної ділянки? А вони не визначені. Ми у 2024 році оформили всю землю за заповідником. Це моє найбільше досягнення як директора. Наступний крок — щось зробити з новобудом.
З’ясувалося, що у 2013 році в Міністерстві культури підписали документ «План організації території». Його писали під диктовку Павла (Лебідя). Він передбачав забудову Нижньої лаври більш як 20 спорудами, зокрема мали побудувати семиповерховий готель. Вважалося, що міністерство скасувало документ, а виявилося, що ні. Ми це випадково з’ясували, коли узгоджували, куди ставити пам’ятник Мазепі.
Фото зроблене у грудні 2022 року. Тодішній намісник Лаври УПЦ МП Павло (Лебідь) та тодішній директор заповідника Рудник помолилися разом і зафіксували це на спільній світлині.
Facebook / «Бабель»
Написав у лютому 2025 року на міністра лист терміново скасувати план. Не виключаю, що це причина мого звільнення. Ми влізли в плани забудовників. Сімнадцять незаконних споруд на території Лаври — мова десь про 30 мільйонів доларів.
У Мінкультури та і в музейній сфері обговорюють таку плітку: міністерство пішло війною на заповідники, щоб призначити своїх директорів — Бєляєва в Софію Київську, Шорнікова в Лавру. Що ви про неї думаєте?
Я теж таке чув, але не хочу коментувати. За законодавством, чиновник не може бути одночасно директором національного заповідника.
3. Велика реставрація
Друга за важливістю, як на мене, претензія до вас — 21 памʼятка архітектури перебуває в незадовільному стані, одна — в аварійному. Заступник міністра Сергій Бєляєв заявив, що у 2024 році на реставрацію та підтримку Києво-Печерської лаври держава виділила 650 мільйонів гривень.
Про 650 мільйонів — брехня, про 21 архітектурну памʼятку — правда. У нас тотальне недофінансування. Фонд заповідника у 2024 році був 260 мільйонів гривень. Рахункова палата перевірила нас за період 2020—2023 і опублікувала звіт, що Лаврі дали на ремонт і реставрацію менше 10 відсотків від того, що потрібно.
Я раджу поговорити зі спеціалістами Рахункової палати. Вони сказали: «Те, що робить ваше міністерство, — знущання з культурної спадщини». У звіті Рахункової палати 90% питань до міністерства, і зараз міністерство перекручує ці висновки на свою користь.
Бєляєв каже, що у 2024 році держава виділила заповіднику 17 мільйонів гривень на реставрацію, але Лавра використала лише 6, а 11 мільйонів гривень повернула у бюджет. Заступник міністра питає: «Нема чого реставрувати?»
Бюджет на реставрацію Міністерство культури затвердило нам лише у вересні 2024 року, а гроші на рахунки надійшли у грудні. Гроші неможливо використати ефективно, бо вони їх дали в кінці року. Але й тут маніпуляція.
Я бігав у кінці року до Шорнікова, вмовляв перекинути гроші з реставрації однієї памʼятки на іншу: з ремонту бібліотеки Флавіана (бо там ще довго ремонтувати) на ремонт башти Кущника. Якби міністерство це зробило, ми б остаточно її поремонтували. Але так тільки дах полагодили.
Кошти досі на рахунках міністерства. Жодної наради щодо них і щодо реставрації культурної спадщини з керівниками національних закладів у 2025 році міністерство ще не провело.
Заступник міністра культури Сергій Бєляєв у Лаврі після звільнення Остапенка. Міністр культури та стратегічних комунікацій Михайло Точицький на відкритті виставки в Лаврі.
Facebook / «Бабель»
У 2025-му скільки міністерство виділило грошей Лаврі на реставрацію?
Нуль. Нам дали на зарплату, комуналку й охорону. На послуги, щоб ми хоч щось могли закупити з матеріалів для поточних ремонтів — 2,5 мільйона гривень. Як утримувати в центрі Києва 140 обʼєктів культурної спадщини ЮНЕСКО без капітальних видатків, міністерство не говорить.
У нас нахилився хрест на церкві Всіх Святих. Реставрація одного хреста — 600 тисяч гривень. Ми зробили її з благодійниками, але позолота наша, підйомні, висотні роботи, техніка, там вишка 40 метрів, — все це коштує грошей, і це не цікавить Шорнікова.
Мені кажуть, що в Лаврі туалет тече. А скільки грошей міністерство дало на ремонт цих туалетів? «Агромат» нам подарував сантехніку, і ми планували найближчими місяцями ремонтувати санвузли. Чекали, щоб у нас хоч якась копійка з’явилася — заплатити за ремонтні роботи.
Крім вежі Кущника вдалось у 2024-му щось відремонтувати?
Замовили проєктну документацію на Пороховий льох. Це памʼятка національного значення. У 2023—2024 роках коштом благодійників виконали роботи на Лаврській дзвіниці — вона була зачинена через аварійний стан ділянок, які мали поремонтувати ще у 2012 році. Коштом благодійників відновили реставрацію Троїцької надбрамної церкви. Її реставрація почалася у 2019 році і зупинилася через вторгнення Росії.
Міністерство заявило, що реставрація Надбрамної церкви відбулася неправильно: дерев’яні сходи замінили на кам’яні і тим пошкодили розпис храму.
Дерев’яні сходи тимчасові, їх поставили на час реставрації у 2019-му, а кам’яні тоді демонтували, хотіли реставрувати. Зараз їхню реставрацію скасували і коштом благодійників відновили парадні сходи. Все реставрували згідно з проєктом, який головний архітектор заповідника Яків Діхтяр затвердив у 2025 році в Міністерстві культури.
Реставрація Троїцької надбрамної церкви почалася у 2019 році і мала закінчитися у 2023-му, однак через повномасштабне вторгнення роботи відновили лише у кінці 2024 року.
Яків Діхтяр працює в системі охоронної спадщини понад 30 років, він працював у КМДА, в Мінкультури і багато років працює в Лаврі головним архітектором. Усі ці роки він фактично саботує реставрацію, а зараз «співпрацює» з Шорніковим. Думаю, що доклався до мого звільнення. Шорніков і Діхтяр давно знайомі: Шорніков очолював БТІ.
Що значить Діхтяр займається саботажем?
У нього немає ініціативи з залучення позабюджетних коштів і щодо системної роботи з реставрації. Це його безпосередня відповідальність як головного архітектора. Він робить усе, щоб призупинити будь-які процеси. Це я називаю саботажем. Він затягує реставраційні роботи, безкінечно переробляє архітектурні проєкти за бюджетні гроші.
Архітектори роблять проєкт на реставрацію, проєкт проходить експертизу, купу узгоджень, а потім у державі немає грошей на ремонт. Минає кілька років, держава каже: «Ось вам гроші, ремонтуйте». Архітектори кажуть, що проєкт потрібно коригувати. Знов перевірки, узгодження — і у держави знову немає грошей. І так роками.
За 20 років у Лаврі в експлуатацію ввели єдиний обʼєкт після реставрації — церкву Спаса на Берестові, бо реставрацію фінансували благодійники. Інші об’єкти, які реставрували 20 років, не ввели в експлуатацію. Тобто жодна реставрація не доведена до кінця. Постійно з’являються зміни до архітектурного проєкту. Наприклад, у Лаврській дзвіниці третій і четвертий поверхи реставрували, але не ввели в експлуатацію. В експлуатацію ввели лише перший ярус.
Успенський собор — головний храм Лаври, побудований у XI столітті. Один з найдавніших храмів часів Київської Русі.
Getty Images / «Бабель»
Чому ж ви його не звільнили, якщо вам щось відомо?
Я працюю, по-перше, два роки, по-друге, люди якийсь час можуть виконувати свої завдання. Питання звільнення працівників у бюджетній сфері — найбільш проблемна історія. Це неможливо зробити.
4. «Неприродний червоний колір»
Одна з неоднозначних причин звільнення, яку озвучило міністерство: для виставки «Мазепа. Стратегія європейської України», яка відкрилася 23 травня в Лаврі, стіни пофарбували «у неприродний червоний колір». Оцінку кольору дав Шорніков. Давайте не витрачати час на пояснення, що червоний — ключовий колір бароко і в нього пофарбовані стіни українських музеїв. Шорніков сказав, що ви пофарбували стіни у Келії соборних старців, пошкодивши пам’ятку, замість того щоб провести виставку в Мазепинському мурі. Чому, справді, виставка не проходить там?
Бо там не закінчений ремонт. Музей готовий на 90 відсотків, через відсутність фінансування ми не змогли його доробити.
Келії — основні експозиційні зали заповідника протягом десятиліть. Там є сигналізація, охорона. У нас ще є експозиційні приміщення, але в них неможливо провести таку масштабну виставку — на сім експозиційних залів. Виставка про Мазепу буде тривати не місяць, а близько двох років. Вона постійна. Основна її мета — підготувати майбутню експозицію музею Мазепи в Онуфріївській вежі.
Де буде виставка — вирішували науковці заповідника, вчена рада. Саме вони визначили місце виставки, якою вона буде і в який колір пофарбувати стіни.
У 2023 році виставка про Мазепу у меншому розмірі проходила в «Скарбниці» Національного музею історії України. Як мені розповіли, вам сподобалось, що там стіни пофарбовані червоним, і ви запропонували повторити їх на цій виставці.
Це маячня. У виставки є автори — сім музеїв. Можна скажу людською мовою? Чиновникам Міністерства культури, які відповідають за всю архітектурну спадщину, нехер робити? Колір стін! Серйозно? У нас сотні пам’яток у цю секунду руйнуються під обстрілами. Руйнуються, бо міністерство не виділяє грошей на реставрацію, під час забудови їх зносять, а чиновників цікавить природний чи не природний колір стін на виставці про Мазепу?
Це приміщення відновили в 1947 році, воно було знесене по коліно. Заповідник ніяку автентичну мазепинську штукатурку не фарбував у червоний. Там її в природі не існує. Останній раз там робили ремонт у 1970-х роках. Штукатурка відпадала, фарба облізла, підлога жахлива. Стіни були пофарбовані в коричневий колір, стояв банкомат — і міністерство цим не переймалося. Ми поремонтували приміщення коштом благодійників. Витратили 600 тисяч.
Виставка про гетьмана Івана Мазепу у Лаврі, на якій, як вважають чиновники міністерства, стіни пофарбовані у «неприродний червоний колір».
Facebook / «Бабель»
Я чув від багатьох, що відбулася не просто несправедливість. Це зачистка сфери, яка відповідає за культурну спадщину. Непрофесійні дії чиновників мають системний характер. Це не війна з Остапенком чи Куковальською.
Купа людей перевіряє установи, які не просто тримаються на плаву, а є ключовими: Софію Київську, Лавру, музей Другої світової — всі великі об’єкти. Аналогічні питання ставлять музею в Пирогові, музею Майдану. Я знаю про близько десяти установ, які зараз отримують претензії стосовно своєї господарської діяльності.
Система насувається на заклади, які утримують українську культуру, ідентичність, спадщину. Я знаю, що це звучить як конспірологія. Але вона вже мені такою не здається.
Неля Куковальська 25 років зберігає Софію. Вона непроста людина, і до неї можуть бути претензії, але у неї є міжнародна репутація, вона виступала від України в ЮНЕСКО. І тепер цій людині департамент культурної спадщини забороняє приходити в Софію. Люди, які взагалі нічого не зробили в сфері, розмазують її в інформаційному полі.
Чиновники через відсутність досвіду і компетентності підставляють міністра.
Як гадаєте, чому міністерство замість вас призначило в. о. директора Світлану Котляревську, вашу заступницю з платних послуг?
Не знаю. Ми не були знайомі, її порекомендував тодішній в. о. міністра культури Карандєєв. Він сказав, що вона гарно розбирається в управлінських процесах, а я у Києві — нова людина. Спочатку вона працювала у мене радницею, потім пішла в Міністерство оборони і з часом повернулася. У неї немає досвіду роботи в культурній сфері. Її чоловік — заступник міністра молоді та спорту Віталій Лавров, у неї багато знайомих у різних міністерствах. Вона була радницею колишнього голови МВС Дениса Монастирського, радницею прем’єра Олексія Гончарука.
Мені потрібна була людина, щоб просувати платні послуги і розвивати фінансові спроможності, які ми маємо надавати згідно з постановою Кабміну. Ніхто з нас утримання всієї Лаври не знімав. Ми планували розвивати Нижню лавру і не думали, що два роки вона стоятиме закритою через провокації прихильників монастиря.
Разом із Котляревською ми передивилися багато договорів оренди і почали отримувати більші гроші. Котляревська виконувала свою роботу. З’явився мерч, сувенірна продукція, кав’ярня — це те, що треба робити в заповіднику.
Кав’ярня — теж одна з причин звільнення. Вона працювала без дозволу Мінкультури і Фонду державного майна.
Дивним чином міністерство входить у мікроменеджмент і каже, що це незаконно. У нас був договір, це не підпільна діяльність. Кав’ярня розташована за дзвіницею. На три столики. Вона там і була, але під час ковіду закрилася. Ми її відновили, бо люди питали, де купити воду. Це елементарні потреби відвідувачів.
Співробітники Лаври зараз бояться говорити відверто. Очікують чисток серед колективу. Найчастіша претензія до вас як до директора полягає в тому, що ви витрачали багато часу на позиціонування Лаври як центрального монастиря українства і покладалися у господарчих питаннях на заступників, а вони не справлялися.
Я приймаю цю критику, але спробуй розбудувати таку махину, як Лавра. Ми найбільший заповідник в країні за кількістю культурних пам’яток. Після 2023 року наша територія збільшилася вдвічі. Подивіться на Лавру, коли там були величезні бюджети, в 2018—2022 роках. Що такого видатного зробили в Лаврі? І зайдіть зараз.
На цей рік у мене був підписаний договір щодо реставрації культурної спадщини з Чехією на 34 мільйони гривень. Підписали меморандум для початку фандрейзингу на 25 мільйонів гривень з фондом «Сучасна Україна» і Work.ua. Тепер він зупиняється.
Остапенко на фоні Лаврської дзвіниці.
Пресслужба Максима Остапенка / «Бабель»
Через звільнення?
Є проєкти, які тримаються на людських відносинах. Коли ви ламаєте нормальну структуру через коліно, то відбувається відскок.
При знайомстві з міністром Точицьким я побачив у ньому серйозну і глибоку людину з неймовірним міжнародним досвідом. Сподівався, що завдяки йому комунікація з культури вийде на серйозний міжнародний рівень. Але завдячуючи двом його ключовим людям, Бєляєву та Шорнікову, все звелося до кольору стін.
Що ви будете робити зараз?
Мрію повернутися в ЗСУ. Кілька тижнів відпочину, поправлю здоровʼя і піду в ТЦК. Наказ про звільнення буду оскаржувати в суді. Зараз намагаюся достукатися до міністерства. Воно має право звільнити, але не так. Не ввечері на автостоянці.