Новий Папа Римський — людина двох світів: Північної та Південної Америк. Ось як обирали голову Святого Престолу — головне з матеріалу NYT

Конклав проходив у повній ізоляції, із веганською їжею та затяжними обговореннями

Нового Папу обирає конклав, що збирається в Сікстинській капелі. Кардинали з 70 країн проводять таємне голосування двічі на день. Самі вибори проходять у кілька етапів: урочиста літургія, присяга кардиналів, голосування, підрахунок голосів і спалювання бюлетенів (якщо Папу не обрано, дим роблять чорним; якщо обрано — білим). Так триває, поки один із кандидатів не отримує необхідну кількість голосів.

Для того щоб кандидат став Папою, він має отримати дві третини голосів кардиналів. У 2025 році у конклаві брали участь 133 кардинали, що є найбільшим числом у історії Церкви. Тож кандидат мав отримати щонайменше 89 голосів.

Перше голосування не принесло результату. Серед фаворитів були італієць П’єтро Паролін та угорець Петер Ердо, проте обидві кандидатури викликали багато суперечок. Кардинала Пароліна, який керував Ватиканом за Папи Франциска, критикували за те, що він «не робив акценту на спільних зустрічах», які покійний Папа Франциск вважав важливими для управління Церквою. А кардинал Ердо, хоч і мав підтримку консерваторів, не зміг набрати достатньо голосів серед більшості, сформованої призначеннями Франциска.

Ввечері втомлені й голодні кардинали-виборці залишили Сікстинську капелу та повернулися у Дім Святої Марти — гостьовий будинок Ватикану, розташований біля Сікстинської капели. Під час конклаву всі кардинали живуть саме там, ізольовані від зовнішнього світу.

Там, за простою веганською вечерею, почалися перші неформальні обговорення кандидатів. Особливу увагу привернув 69-річний кардинал Роберт Прево зі США, якого раніше вважали «тихою темною конячкою».

Прево уникав будь-яких політичних жестів чи інтриг. Саме ця відстороненість від кулуарних ігор додала йому авторитету й контрастувала з поведінкою інших кандидатів. Він не мав «свого табору» і тому задовольняв інтереси більшості виборців.

Уже наступного ранку голосування перетворило Прево на фаворита. Ідеологічні табори, що об’єдналися довкола постаті Прево, включали консерваторів, реформаторів та латиноамериканських кардиналів. Для останніх важливою була його приналежність до обох регіонів — Північної і Південної Америки.

Спокійний та системний лідер: що об’єднало кардиналів довкола Прево

Роберт Френсіс Прево народився 14 вересня 1955 року в Чикаго у католицькій сім’ї з французько-італійським та іспанським корінням. Своє духовне служіння Роберт Прево розпочав із вступу до Ордену святого Августина — одного з найстаріших католицьких орденів, що поєднує активне служіння з життям у спільноті та глибоким навчанням. Спершу він вивчав богослов’я в Чикаго, а згодом продовжив навчатися в Римі, де здобув докторський ступінь з канонічного права.

У 1985 році він розпочав місіонерську діяльність у Перу і понад 10 років працював у віддалених районах країни. Він очолював семінарії, викладав, був суддею церковного трибуналу та настоятелем парафій. Прево здобув репутацію спокійного, системного й не медійного лідера, який уникає політичних інтриг і надає перевагу колегіальному стилю управління.

«Кардинал Прево мав багато досвіду, який вони шукали. Він мав серце місіонера, наукову глибину й знання світу. Він керував єпархією як єпископ, що дало йому тісний контакт з парафіянами, а ще він працював у Римській курії», — сказав кардинал Англії Вінсент Ніколс у коментарі NYT.

Більшість кардиналів вважає, що новий Папа продовжить справи свого попередника, адже він також виступає на підтримку мігрантів та розвиток більш відкритої Церкви — вона має бути ближчою до вірян, відкритою до діалогу з іншими релігіями, реформуватися зсередини. У своєму зверненні Папа Лев XIV наголосив, що продовжить шлях Церкви, розпочатий після Другого Ватиканського Собору, та підкреслив важливість вчення Папи Франциска.

Центр тяжіння Церкви тепер не Європа, а Глобальний Південь

За часів понтифікату Франциска центр Католицької церкви змістився з Європи в інші частини світу, зокрема до Африки, Азії та Латинської Америки. В 2013 році, коли Франциск став Папою, понад половину кардиналів походило з Європи. Зараз частка «європейців» скоротилася до 40%. Водночас значно зросла роль кардиналів із регіонів Глобального Півдня — вони тепер формують більшість у Колегії кардиналів.

Обрання Роберта Прево, американця з багаторічним досвідом служіння у Перу, стало логічним продовженням цього курсу. Його підтримали саме кардинали з Латинської Америки, Африки та Азії — регіонів, що нині мають вирішальний вплив на вибори Папи.