Як модний винахід Вікторіанської епохи міг вбити Наполеона? І як взагалі діють різні отрути? Пояснює науковець Ніл Бредбері у книзі «Отрута на будь-який смак». (Ми ні до чого не закликаємо!)

Автор:
Софія Коротуненко
Редактор:
Гліб Гусєв
Дата:
Як модний винахід Вікторіанської епохи міг вбити Наполеона? І як взагалі діють різні отрути? Пояснює науковець Ніл Бредбері у книзі «Отрута на будь-який смак». (Ми ні до чого не закликаємо!)

Навесні 2025 року виходить книга Ніла Бредбері «Отрута на будь-який смак. 11 смертельних речовин і вбивці, що їх застосували». Бредбері — науковець, доктор з медичної біохімії і професор

Він викладає фізіологію і біофізику.
в Університеті медицини та науки Розалінд Франклін. У книзі він розповідає про те, як отрути впливають на людське тіло. Наукові пояснення він доповнює історіями про те, як їх застосовували винахідливі й холоднокровні вбивці. «Бабель» з дозволу видавництва «Наш Формат» публікує уривок з книги — про те, як саме отрута вбила Наполеона Бонапарта.

З усіх злочинів в історії людства вбивство — чи не найогидніший. А серед методів вбивства мало які здатні так нездорово зацікавити, як отрута. На відміну від імпульсивних, скоєних спонтанно вбивств, холоднокровно сплановане отруєння чудово надається до юридичного визначення «злочинний намір». Отруєння потребує підготовки: треба добре знати звички жертви й продумати, як застосувати отруту. Одні речовини вбивають за лічені хвилини, інші можна давати протягом тривалого часу, щоб вони накопичувалися й наближали жертву до неминучої смерті.

Як вбиває мишʼяк

Хоча більшість людей, не заглиблюючись у деталі, каже просте «мишʼяк», для вбивства зазвичай беруть не самий метал, а сполуки арсену

Арсен — хімічний елемент (атомний номер 33). Його проста речовина — мишʼяк. Сполуки арсену дуже отруйні.
. Споживання чистого мишʼяку навряд чи завдасть особливої шкоди здоровʼю, адже він погано засвоюються в кишківнику і швидко виводиться з організму. Інші сполуки арсену набагато небезпечніші.

Завдяки новому газовому освітленню в людей Вікторіанської доби зʼявилася можливість насолоджуватись у себе вдома красивими шпалерами. Особливо модним був яскравий зелений колір Шеєле

Колір назвали на честь його винахідника — шведського хіміка Карла Вільгельма Шеєле. Він відкрив цей пігмент у 1775 році. Колір швидко став популярним в Європі, ним користувались у XVIII—XIX століттях. Згодом колір Шеєле прозвали «вбивчим зеленим», бо він містив токсичні сполуки арсену.
: у цій фарбі містилася сполука арсену — гідроарсеніт міді.

Такі шпалери мали не лише естетичні переваги: там, де ними обклеювали стіни, рідше заводилися блощиці. Виробники, звісно ж, швидко помітили цей ефект і використали його в рекламі. На жаль, те, що вбивало комах, почало також негативно позначатися на здоровʼї людей. Шпалерний клей тоді виготовляли зі звичайного борошна і води. У вологому кліматі така паста целюлоза, що містилась у шпалерах, ставала чудовим середовищем для цвілі, особливо для виду Scopulariopsis brevicaulis.

Цвіль розросталася, повільно перетравлювала всі ці речовини й перетворювала тверду сполуку арсену (яка входила до складу барвника для шпалер) на арсин — леткий газ із характерним часниковим запахом. Арсин призводить до руйнування еритроцитів, чим погіршує забезпечення організму киснем і фактично спричиняє задуху. Якби люди знали, що їх повільно вбивають шпалери у власній спальні — хай і за відсутності блощиць, їхній сон навряд чи був би безтурботним. Та, хоч як це дивно, симптомів, типових для класичного отруєння мишʼяком, у разі отруєння арсином не виникає.

Токсичність інших, більше відомих сполук арсену пояснюється тим, що вони порушують нормальні біохімічні реакції в клітині. Вони легко засвоюються в кишківнику, тому отруєна їжа та напої — найочевидніший спосіб для отруєння, яке найчастіше повʼязують з двома групами сполук арсену — арсенатами й арсенітами, до того ж смерть вони спричиняють по-різному.

Найпоширеніші отруйні сполуки арсену — це газ арсин, арсенові барвники, зокрема й зелень Шеєле, а також оксид арсену, або ж білий мишʼяк, який осідав на внутрішній поверхні димарів під час витоплювання металів.

Симптоми отруєння арсенітами не завжди однакові. Визначивши вміст мишʼяку в зразку волосся, ми можемо досить точно дізнатися, з якою кількістю отрути зіткнувся організм.

Смерть Наполеона Бонапарта 1821 року вкрита таємницею

І породила кілька теорій про її ймовірні причини. В останні місяці заслання на острові Святої Єлени колишній імператор погано почувався і страждав від сильного болю в животі. Розтин показав, що смерть настала від раку шлунка, однак дуже скоро пішли чутки про отруєння. Звісно, британці звинувачували у злочині французів, а ті — британців. У 1960-х роках зразки волосся, які взяли як сувенір з голови Наполеона після його смерті, проаналізували на наявність мишʼяку. Його рівень виявився дуже високим. Звідки ж у волоссі взялася ця отрута? За однією з версій, piч у шпалерах, якими була обклеєна спальня Наполеона.

У 1980-х роках знайшли шматочок таких шпалер, і він справді містив зелень Шеєле, а отже, і сполуки арсену. Чи було цього достатньо, щоб Наполеон отруївся? Навряд. Найімовірніше, в Наполеона просто погіршилося самопочуття, він викликав лікарів, а ті порекомендували проносне і ліки, які радше шкодили, ніж лікували. Якось Наполеон промовив знамениту фразу: «Вам, медики, на тому світі доведеться відповідати за більшу кількість життів, ніж навіть нам, генералам».

Хіміки навчились виявляти арсен у мерцях завдяки зухвалому вбивці

Завдяки юридичним іграм у котика й мишок звинувачений у вбивстві мишʼяком міг удатися до потужного штирійського захисту

У XIX столітті мешканці федеральної землі Штирії в Австрії щодня вживали мишʼяк. Вони вірили, що він зміцнює здоровʼя. Люди, яких звинувачували в убивстві мишʼяком, часто виправдовувались «штирійським методом» — казали, що померлий сам додавав мишʼяк у їжу та напої.
. Хоча слідчі часто й так не могли знайти переконливих доказів отруєння. Так було аж до виходу на сцену Джеймса Марша. Аналітична хімія зародилася ще у XVIII столітті, але й після цього багато хто з тих, хто використовував мишʼяк, уникали суду, адже лікарі були схильні повʼязувати смерть із природними причинами, а не з лихим наміром.

Як ми бачили, симптоми отруєння мишʼяком дуже схожі на симптоми харчового отруєння, а лікарі рідко брали до уваги кримінальні версії. Хіміки навчилися доводити наявність арсену в органах трупа, але результат часто був непередбачуваний, і його не завжди вдавалося відтворити. Не найкращий варіант для судового процесу.

1832 року Джона Бодла звинуватили в убивстві його вісімдесятирічного дідуся Джорджа Бодла. За свідченнями служниці, яка працювала на фермі старенького, Джон сам їй зізнався, що хоче дідової смерті, адже тоді він зможе прибрати до рук маєток вартістю 20 000 фунтів (сьогодні це 2 300 000 фунтів).

Місцевий аптекар підтвердив, що Джон справді купував певну кількість мишʼяку незадовго до Джорджевої смерті. Молодого хіміка Джеймса Марша попросили виступити в суді з боку обвинувачення і довести, що в підозрілій каві, якою Джон напоїв діда, а також у кількох вилучених під час розтину органах є мишʼяк. Марш провів стандартний на той момент тест: пропустив через досліджуваний розчин газоподібний сірководень і отримав осад сульфід арсену

Сполука арсену з сіркою.
.

Це був надійний доказ наявності мишʼяку в тканинах померлого, але перед початком процесу осад знебарвився, і захист переконав присяжних не зараховувати його. Суд у ті часи досить часто виносив вироки з огляду на особу обвинуваченого. Джон був молодий, симпатичний, набагато приємніший за свого батька, який, до речі, теж мав доступ до отрути проти щурів, яка містила мишʼяк. Суддя взяв до уваги вказані обставини, визнав підсудного невинним і відпустив.

Бодл чудово знав, що за той самий злочин двічі не судять, і, щоб наостанок поглузувати з експертів, зізнався в убивстві діда. Марш лютував: це він не зміг надати переконливі докази й викрити злочинця. Повернувшись до лабораторії, він кілька років невтомно працював і нарешті знайшов неспростовний спосіб виявлення мишʼяку в тілі людини. Цей метод він успішно продемонстрував у 1836 році.

«Бабелю» важлива ваша підтримка. Обіцяємо не витрачати донати на модні, але отруйні шпалери: https://babel.ua/donate.