Батько Дональда Трампа Фред починав як виконроб на будмайданчиках компанії своєї матері. Невдовзі після Великої депресії він почав будувати житло під своїм іменем ― переважно багатоквартирні будинки в Нью-Йорку, які дотувало місто. Фред Трамп освоїв конвеєрний підхід, за що його називали Генрі Фордом від будівництва. Він рив котловани одразу на весь квартал і робив для нього єдине риштовання ― так каменярі могли займатись одчасно кількома будинками. На кладку кварталу вистачало тижня, а будинки продавали по $4 390, тобто дуже дешево. Розкуповували житло Фреда настільки швидко, що він встановив прожектори й додав нічну зміну на будівництві. У часи Другої світової він втілював такі ж проєкти в центрі кораблебудування Ньюпорті. Після неї ― одразу в кількох штатах, ставши одним з найактивніших забудовників країни.
Газетні публікації про бізнес Фреда Трампа: «Трамп планує 126 нових будинків у мікрорайоні Флетбуш». «Трамп щотижня продає по 5 будинків у районі». «Покупці будинків заощаджують завдяки новим технологіям у будинках від Трампа».
YouTube
Завдяки лазівці в законодавстві забудовники в 1950-х могли не звітувати за дотації, зберігаючи частину з них собі. Спершу вони отримали додаткові мільйони доларів ― а тоді судові справи. Через це Фред іще з 1950 року намагався убезпечити своє багатство. Частину житла, яке здавалося в оренду, він оформлював на членів родини, тож кожен із пʼяти його дітей отримав спершу по $14 тисяч на рік, а згодом більше. Враховуючи те, що в повоєнній Америці лише 3% сімей заробляли понад $10 тисяч на рік, у 1951-му чотирирічний Дональд Трамп опинився в числі найбагатших американців.
Дональд Трамп був дорідним хлопцем і активно користався цим: у школі він був задиракою. Сімʼї навіть скасували членство в літньому відпочинковому клубі, оскільки Дональд бився з іншими дітьми. Підлітком батько відправив його до військового училища за містом. Воно було відоме тим, що там вистачало булінгу і насильства як серед дітей, так і з боку викладачів. Звичним було отримати під час тренувальних пострілів з рушниць удар у пах. Трамп в училищі не виділяється, не отримавши жодної з поширених відзнак. Однак через багатство батька він перебуває в привілейованому становищі: над ним не знущаються і ніхто не проти, коли для випускного фото він вдягає повний нагрудних значків за відзнаки кітель однокурсника. Згодом Трамп називав це проявом підприємливості. Одним з головних наслідків навчання в училищі, за словами тодішніх знайомих Дональда, стала його повага до вирішення непорозумінь фізичним шляхом.
Дональд Трамп у чужому кітелі на випускному фото з військового училища.
Wikimedia / «Бабель»
Обираючи, кому з дітей передати свій бізнес, Фред спершу розраховував на старшого сина Фредді. Однак той одружився на, як вважали батьки, «дурнушці з Флориди», захопився не будівництвом, а пілотуванням літаків, тоді запив ― і втратив довіру батька. Менший син Роберт демонстрував кращі успіхи в навчанні, але особливої уваги від батька не отримував. Так Дональд став головним претендентом на наступника.
Змалку всі троє синів Фреда Трампа проводили вільний від навчання час на будмайданчиках, пізнаючи деталі бізнесу. Задачі дітей були різними: то розбризкати по майданчику воду, щоб не здіймалася пилюка, то пофарбувати підлогу в кімнаті не щітками, як вимагала профспілка малярів, а валиками, бо так дешевше. То поїхати з батьком збирати орендну платню і приймати скарги від мешканців. Діти бачили, як Фред економить кожен цент: на будівництвах він відшукував у смітті зігнуті гвіздки, щоб вирівняти їх і пустити в діло, орендарям квартир він окремо здавав в оренду кондиціонери, а коли мешканці скаржились на погане опалення, заходив до їхніх квартир без піджака і запевняв, що йому спекотно. Були у Фреда і більш сумнівні способи зекономити. Будуючи ЖК Trump Village, що мав стати вінцем його карʼєри, Фред орендував у своєї ж компанії будівельну техніку за завищеними цінами, а гроші, які держава виділяла на будівництво бюджетного житла, вклав у торговий центр.
Дональд Трамп із батьком на будівництві нового району.
YouTube
Trump Village за часів Фреда був єдиним проєктом, який носив прізвище власника. Трамп-старший був скромним чоловіком, якого публічність більше відлякувала, ніж приваблювала. Із Дональдом було навпаки. Іще коли він був просто менеджером у компанії батька, то вклався у виставу на Бродвеї (вона, утім, провалилась). Тоді на основі нічного клубу Le Club він створив ексклюзивне товариство, щоб привабити істеблішмент.
Дональд Трамп активно роздавав інтервʼю, які мали одну особливість — він брехав. Що закінчив із відзнакою Вортонську бізнес-школу (насправді він вчився посередньо, у сонячні дні пропускаючи заняття, щоб пограти в гольф), що не поїхав служити у Вʼєтнам, оскільки виграв у солдатську лотерею (лотереї запровадили пізніше, ніж він казав). Але інтервʼю виходили цікаві, емоційні, тому Трамп приваблював і медійників, й аудиторію. «Фред теж роздавав інтервʼю, але в них він рекламував бізнес. Дональд же рекламував Дональда Трампа».
Фред і Дональд Трампи.
Wikimedia / «Бабель»
У сімдесяті роки мером Нью-Йорка став Абрахам Бім — давній друг Фреда Трампа. Місто переживало складні часи через економічний спад і паливну кризу в США. Бім хотів продемонструвати позитивні зміни за допомогою нових будівельних проєктів ― наприклад, на Мангеттені. Не обтяжені кредитами Трампи могли за них взятися ― і за сприяння міської влади Дональду виділили землю. Він одразу почав говорити про величезні проєкти на 26 тисяч квартир ― більше, ніж за весь час звів його батько. І хоча подібні заяви не ставали правдою, Дональда Трампа вже називали великим нью-йоркським забудовником. На той час йому не було й 30 років, і жодного обʼєкта в Нью-Йорку він не здав. Але вже мав автівку з номерами DJT і сорочки з такими ж вишитими ініціалами. Також Трамп мав псевдонім, який часом використовував у рекламі чи для кпинів із конкурентів. Псевдо було «Джон Барон», або просто Mr. Baron.
Найамбітнішим проєктом Дональда Трампа, який закріпив його в переліку знаменитостей Нью-Йорка, стала реконструкція готелю Commodore на Мангеттені. Розкішна будівля 1910-х років мала понад дві тисячі номерів, у кожному з яких був санвузол ― рідкість для початку століття. До 1970-х готель занепав і перетворився на скупчення дешевих крамниць, борделів і підозрілих мешканців. Стан готелю відповідав стану району довкола ― і керівництво міста розуміло, що якщо Commodore закриється, ситуація погіршиться.
Трамп представляє проєкт реконструкції готелю Commodore.
YouTube
Трамп запропонував реконструювати готель в обмін на податкові пільги. Не маючи особливого вибору, місто погодилось і надало Трампу привілей у десятки мільйонів доларів. Він обрав управляючого готелем — чиказьку компанію Hyatt, і почав роботу. Робив він це специфічно: призначивши молоду дружину Іванну головною дизайнеркою проєкта. Спочатку будівлю планували знести, тоді для економії будматеріалів вирішили залишати те, що можна було ще якось використати, буквально ставлячи помітки на кожному предметі меблів.
Проєкт, який мав би забрати $40 мільйонів батьківських грошей, у підсумку обійшовся в кілька разів дорожче. Трамп вирішив не зберігати історичний профіль будівлі й обшив її дзеркальними панелями — так було дешевше. Натомість він витратився на створення приміщень під казино ― яке відкрили б, якби місто зробило азартні ігри легальними. Оновлений Grand Hyatt відкрили в 1980-му, він справді почав приносити хороший дохід. Але не так через реконструкцію, як через те, що за кілька років будівельних робіт стан самого району покращився, великі бізнеси будували там свої штаб-квартири. Готелю Трампа пощастило, пишуть автори книжки. Але це не завадило Дональду в подальшому називати себе людиною, яка оживила весь район.
Трамп на тлі щойно придбаного готелю.
Getty Images / «Бабель»
Трамп підбирав людей для співпраці у специфічний спосіб: не з-поміж найкращих на ринку, а з числа тих, кому симпатизував. Він давав їм завдання такого рівня, за які ті досі не бралися, й обіцяв щедру зарплатню. Результат часом виходив посереднім, натомість Трамп отримував у команду дуже лояльних людей.
Називаючи себе генієм переговорів, Дональд Трамп не згадує про невдалі чи зірвані угоди, пишуть журналісти. Влада Нью-Йорка багато разів відмовляла йому в податкових послабленнях чи виділенні ділянок, і десятки проєктів завершились нічим ― наприклад, будівництво на Мангеттені найвищого у світі хмарочоса на початку 1980-х. Фактично він звів лише два будинки на Мангеттені й один в Атлантік-сіті. Його діяльність була збитковою, а мінус покривався за рахунок заробленого батьком.
Формально Фред Трамп залишався власником усього, з чим мав справу його син. Щоб нівелювати це, Дональд розповідав, що основні свої гроші він заробляє навіть не будівництвом, а торгівлею золотом. Нібито лише за два роки його дохід від цієї діяльності становив $30 мільйонів. Розкриті пізніше податкові документи цього не підтверджують.
Проєкт і будівництво Trump Tower.
Getty Images / «Бабель»
Коли роботи над готелем Grand Hyatt завершувались, засмучений тим, що на будівлі не буде його імені, Трамп розмістив неподалік великий напис зі своїм прізвищем. І першу свою нову будівлю вирішив назвати на честь себе ― нею стала Trump Tower. Дизайном теж займалась дружина, Дональд хотів побільше мармуру і золота, він розраховував створити торговий центр для елітних брендів, а в квартирах на верхніх поверхах економив. У 1983-му Трамп завершив будівництво ― і влаштував одразу кілька гучних вечірок. У тодішній пресі навіть дивувались: жодна інша будівля не отримувала стільки галасу. Однак це подобалось Трампу і допомагало продовжувати бізнес, тож у наступні роки саме інвестиції в медійність стали для підприємця головними. Він став активним гостем шоу «Стиль життя багатих і знаменитих», почав зніматись у фільмах і серіалах. «Якщо розібратись, усе життя ― це сцена. Тож акторська гра не мала б бути чимось складним», ― пояснював він.
Трамп у сцені з фільму «Один удома — 2».
YouTube
Податкові звіти свідчать, що протягом 1980-х проєкти Трампа були переважно збитковими. Частково це було його метою, оскільки відсутність прибутків означає менші податки. Але нерідко мінус був занадто великим для цього. Брак коштів покривався за рахунок частини бізнесу, збудованої батьком Фредом: вірно прорахована здача в оренду нерухомості приносила постійний прибуток, який він вкладав у проєкти сина, щоб лишити по собі красивий слід. Але через непублічність компанії про це було невідомо.
Час від часу Трамп заробляв, граючи на ринку: наприклад, він купував акції авіакомпанії United Airlines, робив кілька заяв, які натякали на намір придбати всю компанію, акції зростали в ціні ― і Трамп їх продавав. Однак це не покривало його авантюр ― будівництва величезного казино і готелю Taj Mahal в Атлантік-Сіті чи створення авіакомпанії Trump Shuttle. У кінці 1980-х борги Трампа сягали $1,7 мільярда, а доходу не вистачало навіть на покриття відсотків. Це не завадило Forbes внести його в перелік найбагатших людей США ― повіривши його словам.
Трамп і розважальний комплекс Taj Mahal.
Getty Images / «Бабель»
Віра у слова Трампа зрештою його й врятували, пишуть журналісти. З кінця 1990-х гонорари за видані книжки стали помітною частиною його доходів. Банкіри чи галузеві аналітики часом могли видати заяви на кшталт: «Дональд Трамп мчить до цегляної стіни на швидкості 100 кілометрів на годину і не має гальм. Зараз він проводить зустрічі з усіма банками», однак широка публіка про це не знала.
На публічному іміджі Трампа вирішив заробити інший ділок ― телепродюсер Марк Бернетт. Доти він займався реаліті-шоу, як-от «Останній герой», де групу людей висаджують на незаселеному острові й вони мають пройти різноманітні випробування. Бернетт пропонує бізнесмену взаємовигідну угоду: він знімає телешоу з Трампом у головній ролі в обмін на половину прибутків від нього. Дональд отримує іншу половину і ще більше слави.
Шоу «Учень», в якому Дональд брав амбітних американців собі в помічники, використовувало лише кілька відсотків від відзнятого матеріалу ― і ретельно відібрані кадри та репліки відполірували імідж Трампа як різкого, але мудрого й успішного бізнесмена, який завжди знає, чого хоче. Дональд вирішив заробити на цьому, ліцензуючи виробництво найрізноманітніших продуктів під своїм іменем. Так зʼявилися журнал Trumpʼs World про розкішне життя і бренд питної води Trump Ice. Команда рекламувала ці товари в ефірі шоу, заробляючи на продажах. А відсоток американців, які довіряють Трампу, поступово зростав.
Серед присвяченого Трампу мерчу були навіть його ляльки. Підписуючи власну книжку, Трамп рекламує брендовану воду.
Getty Images / «Бабель»
В ефірі шоу Трамп був різким і непередбачуваним ― і це зробило програму популярною. Вона стала безкоштовною рекламою світу Трампа та його активів ― і, зрештою, його головним фінансовим локомотивом. Реклама брендів там була всюди: від предметів інтерʼєру до головної теми епізоду. Наприклад, компанія Procter&Gamble замовила епізод про те, як його учасники намагаються продати ньюйорківцям новий різновид зубної пасти ― звісно ж, виробництва P&G. За це компанія заплатила $1,1 мільйона. З кожним сезоном доходи від інтеграцій зростали ― так, спонсор фінального епізоду одного з сезонів шоу заплатив за рекламу $4 мільйони.
Трампу вдалось монетизувати свою славу. Увага до казино і готелів телезірки зросла. Ще в 1985 році він викупив зимову резиденцію президента США Мар-а-Лаго, щоб зробити з неї закритий клуб — і вона нарешті перестала бути збитковою. Після успіху телешоу в резиденції активно брали в оренду бальні зали для проведення весіль. Поступово Трамп зменшував свою частку в обʼєктах нерухомості ― зрештою, той же Taj Mahal в Атлантік-Сіті був хронічно збитковим. Бізнесмен зосередився на прибутку від рекламних інтеграцій та брендованих товарів, які спершу врятували його статки, а тоді дали старт політичній карʼєрі.
Make Babel rich again! https://babel.ua/donate.