Свій чужий Пушкін. «Бабель» сфотографував усі місця в Одесі, де мають прибрати пам’ятники (в тому числі Бабелю) — та розпитав громадських діячів, що вони думають про деколонізацію їхнього міста

Автор:
Гліб Гусєв
Дата:
Свій чужий Пушкін. «Бабель» сфотографував усі місця в Одесі, де мають прибрати пам’ятники (в тому числі Бабелю) — та розпитав громадських діячів, що вони думають про деколонізацію їхнього міста

Пам'ятник Олександру Пушкіну на Приморському бульварі.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

У грудні 2024 року журнал The Economist опублікував матеріал про «деколонізацію» Одеси: в ньому йшлося про те, що деколонізація загрожує культурному розмаїттю міста. На обкладинці грудневого випуску журналу редакція помістила колаж із памʼятником Пушкіну на Приморському бульварі. Журнал підігрів одеську культурну чвару, яка триває в місті понад пів року: у ній беруть участь три групи громадських діячів, представники мерії та обласної військової адміністрації, а в останній місяць — ще й представники ЮНЕСКО. Один із важливих предметів цієї чвари — чи необхідно демонтувати 19 одеських памʼятників, серед яких і той самий памʼятник Пушкіну. Редактор «Бабеля» Гліб Гусєв розпитав про те, що відбувається в Одесі, людей, які опікуються культурним життям міста — Анастасію Пілявські, викладачку Королівського коледжу Лондону, і Олександру Ковальчук, заступницю директора Одеського художнього музею.

Ось уже багато місяців деколонізацію Одеси бурхливо обговорюють у медіа та соціальних мережах. У міській культурній чварі беруть участь десятки, якщо не сотні людей — історики, працівники музеїв, художники і куратори, міські активісти. Першим інстинктивним поривом буде розділити їх на два протилежні табори за ідеологічним принципом і кожного з учасників помістити в один із таборів: зрештою, будь-який конфлікт простіше зрозуміти, коли в ньому беруть участь дві сторони.

Наприклад, автор статті The Economist описав цей конфлікт як протистояння одеських космополітів і одеських ультранаціоналістів. Однак одесити, з якими поговорив «Бабель», кажуть, що це спрощення. Таким же спрощенням буде описувати його як суперечку «ватників» і «патріотів».

Через статую Пушкіна на Приморському бульварі — символ імперії-пригноблювачки або символ багатошарового культурного ландшафту Одеси — сперечаються відразу багато різних груп, межі яких розмиті. У цій історії сплелися відразу кілька конфліктів. Конфлікт поколінь. Конфлікт центрів впливу в місцевій владі. Конфлікт між групами патріотично налаштованих одеситів, які, однак, по-різному бачать те, як має розвиватися українська Одеса. Повністю описати ці конфлікти в короткому оглядовому матеріалі, як цей — неможливо.

Однак можна зафіксувати емоції, які супроводжують цей конфлікт: це злість, роздратування, тривога. Можливо, вони зʼявляються через те, що за останні кілька років травматичні події та культурні зміни в місті (та й в Україні) відбуваються з такою частотою і швидкістю, що їх не встигають усвідомити, пережити, проговорити, заархівувати в памʼяті.

Памʼятник Олександру Пушкіну. Встановлений 1889 року на Приморському бульварі.
Памʼятник Олександру Пушкіну. Встановлений 1999 року біля музею його ж імені.

Памʼятник Олександру Пушкіну. Встановлений 1889 року на Приморському бульварі. Памʼятник Олександру Пушкіну. Встановлений 1999 року біля музею його ж імені.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

У квітні 2023 року президент Володимир Зеленський підписав так званий «закон про деколонізацію». За цим законом за рік місцева влада всіх рівнів мала позбутися символів російської імперської політики: перейменувати вулиці та демонтувати відповідні памʼятники. Під цей закон потрапляли як памʼятники Леніну, так і памʼятники Пушкіну. Радянський Союз справді цілеспрямовано розставляв постаменти «головного поета» як маркери імперського культурного впливу.

В Одесі питаннями деколонізації зайнялася історико-топонімічна комісія Міської ради. Комісію збирали в короткі терміни. До неї потрапили і визнані експерти, і люди, які не виглядали очевидними кандидатами (наприклад, настоятелька жіночого монастиря РПЦ ігуменя Серафима).

Деколонізувати усі одеські памʼятники і вулиці у визначений законом термін ця комісія не встигла. Тоді повноваження з деколонізації перейшли від міста до області: від Міської ради, яку очолює Геннадій Труханов, до Обласної військової адміністрації (ОВА), яку очолює Олег Кіпер. Департамент культури ОВА сформував власну комісію — вона мала додеколонізувати недодеколонізоване.

До нової комісії увійшли кілька співробітників ГО «Ветеранс Хаб Одеса» і кілька співробітників історичного факультету Одеського національного університету (разом із деканом факультету). Найпомітнішим членом нової комісії виявився доцент Олександр Музичко, прихильник ідей Ірини Фаріон. Комісія склала список із 19 памʼятників імперському минулому в Одесі, і наприкінці липня 2024 року голова ОВА розпорядився їх демонтувати.

До цього списку потрапили памʼятники з різних епох. Частина з них ні в кого не викликала сильних емоцій — наприклад, памʼятник до ювілею комсомолу. Але до списку неблагонадійних потрапили й постаті, які багато одеситів вважають знаковими для міста — Олександр Пушкін та Ісаак Бабель. Якщо Пушкіна комісія визнала оспівувачем царизму і маркером радянської культурної експансії, то Ісааку Бабелю закидали роботу в радянських органах безпеки.

Комісія ОВА не проводила громадських слухань. Про те, що памʼятники Пушкіну і Бабелю демонтуватимуть, одесити дізналися з преси.

Памʼятник письменнику Ісааку Бабелю, автору «Конармії» та «Одеських оповідань». Встановлений в 2011 році з ініціативи Всесвітнього клубу одеситів, засновниками якого були сатирики Михайло Жванецький та Валерій Хаїт. 

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Суперечка про деколонізацію Одеси виглядає ще складнішою, якщо врахувати, що спірний памʼятник Пушкіну розташований в історичному центрі міста, під наглядом ЮНЕСКО. Одна зі спеціальних організацій ООН, ЮНЕСКО веде особливий список загрожених обʼєктів світової спадщини. У 2023 році Україна домоглася того, щоб до нього включили три українські обʼєкти — зокрема й історичний центр Одеси, який Росія обстрілювала балістичними ракетами.

Рушійною силою і проєктним менеджером в одеській частині цього процесу став одеський бізнесмен Ніка Вікнянський. Він зібрав робочу групу, яка написала заявку-досьє, і переконав міських чиновників, що така ініціатива необхідна. ЮНЕСКО внесла історичний центр Одеси в особливий список на екстреному засіданні в січні 2023 року.

За півтора року зʼясувалося, що в межах цього історичного центру розташовано шість памʼяток, які ОВА розпорядилася демонтувати.

«Бабель»

До керівництва ЮНЕСКО зараз апелює група одеських культурних діячів. Вони підписали відкритий лист, де пропонують поставити одеську деколонізацію «на паузу» до кінця війни. Ініціатором листа стала Анастасія Пілявські, уродженка Одеси, яка викладає в Королівському коледжі Лондону і живе на два міста, в Кембріджі та Одесі. Підписали його понад 150 осіб — професори європейських та американських інститутів, українські військовослужбовці, художники, журналісти, публіцисти.

За словами Анастасії Пілявські, зараз вона контактує з департаментом культури мерії Одеси. Вона сподівається зібрати групу міжнародних експертів, які напишуть висновки щодо спірних фігур одеської історії. Перший такий експерт вже зʼявився. Професор літератури Принстонського університету Ілля Камінський склав досьє на Ісаака Бабеля: у ньому зазначено, що в радянських органах безпеки Бабель не служив.

Що ж стосується статуї Олександра Пушкіна на Приморському бульварі — чи можна її демонтувати, а чи вона входить до архітектурного ансамблю під наглядом ЮНЕСКО — має вирішити комісія ЮНЕСКО.

За завданням «Бабеля» Тимофій Мельников сфотографував памʼятники зі списку ОВА, які вже демонтували або тільки планують демонтувати

Братська могила червоногвардійців на Куликовому полі.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Памʼятник генералу Івану Черняховському. Навчався в Одеській піхотній школі, командував 3 Білоруським фронтом у Другій світовій війні.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Олександрівська колона. Встановлена 1891 року на честь приїзду в Одесу імператора Олександра II.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Памʼятник маршалу Родіону Малиновському. Народився в Одесі, командував 3 Українським фронтом у Другій світовій війні.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Памʼятник біологу-селекціонеру Івану Мічуріну. Розміщений на території одеського Селекційно-генетичного інституту.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Памʼятник конструктору Валентину Глушку. Народився в Одесі, розробляв рідинні ракетні двигуни, керував НВО «Енергія» і вів радянську програму «Буран».

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Постамент памʼятника письменнику Максиму Горькому. Погруддя демонтували у вересні 2024 року. 

Тимофiй Мельников / «Бабель»

«Стіна чекістів».

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Памʼятник моряку-підводнику Олександру Маринеску. Народився в Одесі, командував підводним човном Балтійського флоту. Відомий тим, що 1945 року потопив лайнер, на якому евакуювалися тисячі німецьких військових і цивільних.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Памʼятник аграрію Макару Посмитному. Народився в Одеській області, організовував колгоспи в УРСР.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Памʼятник льотчику-випробувачу Валерію Чкалову. Розташований на території Чкаловського санаторію.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Памʼятник на честь 85-річчя комсомолу України. Встановлений з ініціативи Руслана Боделана, колишнього першого секретаря обкому комсомолу, мера Одеси в 1998—2005 роках.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Постамент памʼятника Володимиру Висоцькому. Висоцький був співавтором сценарію фільму «Зелений фургон», який знімали на Одеській кіностудії. Памʼятник демонтували в грудні 2024 року.

Тимофiй Мельников / «Бабель»

Монумент «Крила Перемоги» на честь 40-ї річниці визволення міста військами 3 Українського фронту. ОВА постановила демонтувати не сам монумент, а макети ордена Леніна на монументі. Міські активісти прибрали їх у вересні 2024 року.