Ідея зʼєднати Тихий та Атлантичний океани зʼявилася майже одразу після відкриття Америки. Центральна Америка, де й розташована сучасна Панама, була найкращим місцем для цього — там були найкоротші відстані між океанами. У ХІХ столітті, коли Іспанська імперія втрачала колонії в Латинській Америці, багато країн цим скористалися. Америка збудувала через Панамський перешийок залізницю. Ця дорога стала ключовою для США, бо це був найкоротший шлях між західним та східним узбережжями.
Подорож із Каліфорнії до Нью-Йорка на пароплавах із сухопутною пересадкою через Панаму займала близько 40 днів. Але дорога по суші все одно не могла задовольнити потреби торгівлі. Водний канал був набагато ефективнішим. У ХІХ столітті в багатьох країнах почали створювати такі канали — і вони ставали комерційно успішними.
Залізнична станція у Панамі, середина ХІХ століття.
Getty Images / «Бабель»
Першим побудувати Панамський канал спробував француз Фердинанд де Лессепс. Він був дипломатом та підприємцем, але найголовніше — керівником будівництва Суецького каналу в Єгипті. Де Лессепс хотів збудувати Панамський канал схожим на Суецький, але географічні умови були зовсім інші. Тропічні ліси, посухи, сезони дощів, малярія та жовта гарячка — усе це заважало будівництву. У 1889 році проєкт збанкрутував. Землю, на якій будували канал, продали США.
Будівництво Панамського каналу.
Getty Images / «Бабель»
Коли країни у Латинській Америці почали отримувати незалежність від Іспанської імперії, сучасні території Панами опинилися у складі Колумбії. Саме з Колумбією США почали переговори про будівництво каналу. Угоду підписали в 1903 році: США мали отримати землю для будівництва в оренду на 100 років. Але Сенат Колумбії відмовився її ратифікувати.
Тоді провідний інженер проєкту, якого звали Філіпп Бюно-Варилья зустрівся у Нью-Йорку з одним із лідерів панамських сепаратистів, що виступали за незалежність Панами. Він пообіцяв тому фінансову й політичну підтримку і став його представником — фактично послом Панами у США. У листопаді 1903 року Панама проголосила незалежність. Америка одразу ж її підтримала і відправила туди свої військові кораблі, які заблокували шляхи, якими колумбійські військові могли прибути в Панаму.
Французький інженер Філіпп-Жан Бюно-Варилья.
Getty Images / «Бабель»
Поки в Панамі тривала боротьба за незалежність, Бюно-Варилья від імені панамської влади уклав угоду з урядом США про будівництво Панамського каналу.
Панамський канал відкрили в 1914 році. Він став одним із найбільших інженерних проєктів США тих часів. Під час будівництва врахували помилки французів, змінили проєкт, побудували багато нового житла для працівників і приділили багато уваги санітарним умовам.
Зона Панамського каналу, яку контролювали американці, 1968 рік.
Getty Images / «Бабель»
Американці контролювали канал та зону навколо нього майже 100 років. Там діяли свої поліція, суди, місцева влада. На території збудували декілька військових баз. Де-факто це була територія США — чим жителі Панами були невдоволені. Вони неодноразово організовували акції протесту проти американців.
Найбільший конфлікт стався в 1964 році — через прапори: американський губернатор, місцеві американці та місцеві панамці сперечалися про те, де можуть висіти прапори двох країн. Суперечки переросли в протести, протести — в локальні сутички з поліцією, а потім і в масштабні антиамериканські акції (наприклад, панамці підпалювали офіси американських компаній).
Сутички між панамцями та поліцією в зоні каналу, під час яких порвали панамський прапор, 1968 рік.
Getty Images / «Бабель»
У 1977 році США та Панама наново домовились про те, як керувати зоною та каналом. Президент США Джиммі Картер підписав два договори з панамською владою, за якими Панама отримала повний контроль над каналом у 1999 році — до того вони керували ним спільно. До того ж, США зберігали право захищати канал від будь-якої загрози, яка заважатиме нейтральному обслуговуванню кораблів усіх країн.
Панама залишається стратегічним союзником США у регіоні. Панамський канал важливий для торгівлі між східним та західним узбережжям Америки, а також із Південно-Східною Азією. Для США це також найшвидший і найпростіший маршрут, яким можна перекидати військові кораблі з Атлантичного у Тихий океан та навпаки.
Президент США Джиммі Картер підписує угоди з Панамою, американські військові починають передавати панамській владі контроль над каналом, 1977 рік.
Getty Images / «Бабель»
Останніми роками у регіон багато інвестує Китай. Стратегічну співпрацю з ним почав Хуан-Карлос Варела, президент Панами в 2014—2019 роках. Панама стала першою країною Латинської Америки, яка приєдналася до економічної ініціативи Сі Цзіньпіна «Один пояс, один шлях». Китай кредитував будівництво нової залізниці та нового мосту через Панамський канал. У 2017 році Панама розірвала дипломатичні відносини з Тайванем і встановила їх з Китаєм.
Також два з пʼяти великих портів у зоні Панамського каналу належать компанії з Гонконгу. Коли в 2016 році першим контейнеровозом, який пройшов через розширені шлюзи каналу, стало судно з Китаю, американці навмисно пригнали туди один із своїх військових кораблів — щоб він перебував у полі зору китайців. Зрештою американці змусили панамську владу відмовитися від частини китайських проєктів, але вплив Китаю все одно суттєво зріс. Китай навіть хотів збудувати велике посольство на березі Панамського каналу, але під тиском США панамська влада заблокувала цю ініціативу.
Президент Китаю Сі Цзіньпін відвідує Панамський канал, 2018 рік.
Getty Images / «Бабель»
Обраний президент США Дональд Трамп стверджує, що Панама віддала контроль над каналом китайським військовим, а також стягує з американських кораблів занадто високу плату за транзит. Він каже, що панамська влада має зменшити ціни, або він вимагатиме повернути Панамський канал під контроль США. Президент Панами Хосе Рауль Муліно заперечив його слова і заявив, що всі країни платять однакові гроші за транзит каналом.
Панамський канал зараз обслуговує приблизно 6% світової торгівлі. Ним проходять майже 60% контейнеровозів між Азією та східним узбережжям США. В останні роки ціни за прохід справді виросли. Це відбувається тому, що через посухи Панама іноді обмежує рух каналом. Кораблі довше стоять у черзі й мають платити більше грошей за прохід. У листопаді 2023 року судно, яке перевозило скраплений газ, заплатило за транзит рекордні 4 мільйони доларів.
Соратники Дональда Трампа кажуть, що зростання цін за прохід Панамським каналом найбільше вдарить по США, тому що саме вони найбільше ним користуються. Експерти вважають, що публічні погрози Трампа забрати канал під свій контроль потрібні для того, щоб домогтися зниження цін.
Протести у Панамі проти Трампа після його заяв про бажання повернути контроль над каналом, грудень 2024 року.
Getty Images / «Бабель»