Про помилки Валерія Залужного. [Перші два роки великої війни] були втраченими шансами для ЗСУ. Могли бути більш ефективні рішення: у березні — квітні 2022 року, коли Росія відводила війська від Києва, [ми] втратили можливість розгромити російське угруповання на правому березі Дніпра в районі Херсону. [Ми] до цього прийшли аж через пів року, восени 2022 року.
Під час Харківської операції восени 2022 року, після вдалої наступальної операції ЗСУ не змогли її своєчасно переформатувати в оборонну. [Якби це вдалося —] тоді ЗСУ утримали б ініціативу, але цього не сталося.
Розрекламованого контрнаступу 2023 року [на Запоріжжі, який провалився] взагалі не мало бути. В цей час потрібно було формувати резерви. Натомість під час контрнаступу росіяни розгромили наші угруповання, а далі перейшли в наступ. В результаті ми втратили Авдіївку та Очеретине, яке було в другій оборонній смузі. Наслідки тих помилок ми бачимо зараз.
Про ситуацію на фронті зараз. У нас серйозні проблеми, але фронт не посипався. На Донецькому напрямку за останній рік [росіяни просунулися на] 45 км. Хоча в останні два місяці вони стали просуватися швидше.
Покровськ росіяни не планують брати. Вони будуть намагатися обійти його і заблокувати, далі вийти на кордон Донецької і Дніпропетровської областей і навіть зайти на Дніпропетровщину. Якщо вони переріжуть звʼязок із Покровськом, це означатиме, що ми залишили їм Донбас.
Курахове — одна з найбільших проблем. Є питання Куп’янська, де росіяни також мають успіхи і будуть наступати, щоб оточити і розгромити наші угруповання на лівому березі річки Оскіл. Якщо це вдасться росіянам, вони вийдуть у фланг українському угрупованню в Лимані.
У районі Сіверська кілька тижнів вони намагаються зрізати виступ [який контролюють Сили оборони]. Їхня мета — вийти в район Лиману, створити загрозу для цього угруповання, можливо, відкинути наші війська за Сіверський Донець в районі Лиману. [Так вони отримають] стартові позиції, щоб оточити з півночі агломерацію Слов’янськ — Краматорськ — Дружківка — Костянтинівка. Тобто [вони хочуть оточити агломерацію з] двох напрямків. Це те, що вони пробували зробити у 2022 році, але не вийшло.
Курська операція — успішна. Політично вона спрацювала. Крім того, росіяни таки зняли свої війська з більш спокійних ділянок і перекинули на Курщину. Але з основних напрямків, того ж Покровська, росіяни війська не знімали. Виникає питання до її формату. Мабуть, більший результат ми могли б отримати, проводячи рейдові дії. Загалом операцію поки важко оцінити, бо вона ще не завершена і ми не знаємо її мети.
Як виправити ситуацію на фронті. Потрібно змінити структуру управління: відмовитись від тимчасових структур, таких як ОТУВ, ОСУВ. Це не штатні угруповання, офіцерський склад там [постійно] змінюється. З початку [великої війни] генерали там змінювалися по три рази, а це дезорганізує систему. Потрібно перейти на дивізійно-корпусну систему, запровадити штатні органи управління. [Тоді] командир розуміє, в якій смузі він виконує завдання, і за неї відповідає.
Часта зміна командирів підрозділів і військових частин не покращує боєздатність підрозділу. Стабільність кадрів — це одна з ознак боєздатності. [Як і] наявність у командирів відповідного бойового досвіду. З 2019-го по 2024-й включно звільнені близько 140 генералів, з них 41 генерал звільнився за станом здоров’я вже з 2022-го по 2024-й рік — під час повномасштабного вторгнення. Серед них багато достойних людей.
Про загальну мобілізацію та мобілізаційний вік. Потрібна загальна мобілізація. Не можна встановити чіткий строк, коли військові могли б демобілізуватися. Україна призиває вдвічі менше людей, ніж потрібно для поповнення втрат, формування резервів. Цілком можливо знизити мобілізаційний вік. [Призивати з] 18 чи з 20 років — це вже інше питання.
Про можливих іноземних миротворців і можливе припинення вогню. Іноземні миротворці не можуть гарантувати нам безпеку. Є технічні питання: скільки їх потрібно? скільки їх потрібно готувати? І є головне питання: як вони діятимуть, якщо припинення вогню [не спрацює, і Росія його порушить]? [Самі по собі] ми можемо піти на припинення вогню тільки тоді, коли Росія відчує загрозу. Для цього потрібно провести мобілізацію, для цього потрібно, щоб партнери нам надали стільки зброї, скільки ми потребуємо.