США погрожують знищити Міжнародний кримінальний суд — єдиний суд, який може переслідувати президентів країн за найтяжчі злочини. Чому? І що це означає для України?

Кожного року країни-учасниці Міжнародного кримінального суду (МКС) збираються на Асамблею, щоб обговорити поточні справи. Десятого грудня цього року на черговій Асамблеї президентка МКС Томоко Акане заявила, що суду погрожують два члени Ради Безпеки ООН. Вона не назвала країн, але з її слів очевидно, що йдеться про Росію і Сполучені Штати Америки. Росія оголосила в розшук суддів, які видали ордер на арешт російського президента, але істотно завдати суду шкоди не може. На відміну від США.

Сполучені Штати вже пів року погрожують Міжнародному кримінальному суду санкціями. Це сталося після того, як прокурор суду Карім Хан попросив суддів МКС видати ордер на арешт лідерів одразу двох сторін останньої палестино-ізраїльської війни: не тільки лідерів «Хамасу», але й прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу і міністра оборони Йоава Галанта. Хан заявив, що Нетаньягу та Галанта підозрюють у злочинах, що включають вбивства, навмисні напади на цивільне населення та моріння цивільних голодом як метод ведення війни.

США обурили заяви суду саме щодо ізраїльтян, бо для США ця країна — найближчий союзник. Президент Джо Байден заявив, що не можна порівнювати Ізраїль і ХАМАС, а США «завжди підтримуватимуть Ізраїль у разі загроз його безпеці». Але Демократична партія та адміністрація Джо Байдена обмежились заявами.

Після американських виборів, коли стало зрозуміло, що республіканці отримали не лише президентське крісло, але й більшість в обох палатах Конгресу, загроза для Міжнародного кримінального суду стала цілком реальною. Республіканці вже погрожують суду санкціями. А один із республіканських політиків навіть не виключив, що США можуть вторгнутись у Нідерланди, де суд розташований фізично.

Джерела «Бабеля», близькі до МКС, співрозмовники «Бабеля» в дипломатичних і юридичних колах кажуть, що США можуть ввести санкції вже найближчим часом, можливо навіть до інавгурації Трампа. А в тому, що санкції зʼявляться після інавгурації, вони майже впевнені.

МКС дорікали за неефективність та вибірковість правосуддя — але його можливості обмежені доброю волею країн, що його створили

Як частина міжнародної правової системи МКС відображає одне з головних сподівань людства. Це сподівання на те, що покарання (або хоча б справедливі вироки) будуть наздоганяти наймасштабніших злочинців: лідерів країн, які вдаються до геноциду, злочинів проти людяності і воєнних злочинів. Саме МКС розглядає такі злочини. Він єдиний має право переслідувати найвищих посадовців: президента, прем’єра та міністра закордонних справ, які зазвичай наділені імунітетом.

Міжнародному кримінальному суду часто дорікають за неефективність. Особливо багато претензій до нього мають країни Африки. Вони дорікали МКС тим, що він де-факто став не справжнім міжнародним судом, а судом проти слабких (читай африканських) країн. І справді, до 2018—2019 років суд здебільшого розслідував злочини, які скоїли генерали та високопосадовці країн Африки. Але ця ситуація змінилася.

Шість років тому прокурори МКС почали розслідування злочинів у Грузії, Палестині, Афганістані, Венесуелі, Бангладеш та інших країнах. Після повномасштабного вторгнення Росії почалось розслідування і злочинів, скоєних на території України. Багато справ активізували після того, як у лютому 2021 року новим прокурором МКС обрали Каріма Хана. Вже за його керівництва прокурори запросили ордери на арешти високопосадовців Південної Осетії, президента М’янми, верхівки «Хамас», президента Росії Володимира Путіна та прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу.

Ще одна претензія до суду — це невелика кількість вироків за 20 років роботи. Це можна пояснити тим, що МКС не розглядає справи заочно, якщо підозрюваного немає на лаві підсудних. Саме тому в світі зараз 30 злочинців у розшуку у справах МКС. Серед них і Володимир Путін.

Америка є ключовим архітектором системи міжнародного правосуддя, яке має бути незалежним — але ж вона прагне його контролювати

Історично США підтримували міжнародне правосуддя ще з початку ХХ століття. Після Першої світової війни Адміністрація президента Вудро Вільсона зробила декілька кроків для того, щоб судити німецького імператора Вільгельма ІІ. Наприкінці Другої світової війни Америка зіграла ключову роль у створенні Міжнародного воєнного трибуналу в Нюрнберзі. Тоді британський прем’єр Вінстон Черчилль пропонував стратити німецьких воєнних злочинців, але президент США Франклін Рузвельт переконав британський уряд їх судити.

Створити Міжнародний кримінальний суд у рамках ООН було ініціативою США. Проєкт його статуту був готовий до 1994 року. На той час найгучнішими міжнародними подіями були звірства, які скоїли військові в Югославії та Руанді. Рада Безпеки ООН створила трибунали для розслідування цих злочинів. Члени Радбезу, в першу чергу США, впливали на найважливіші аспекти цих трибуналів: призначення прокурорів, відбір суддів і бюджет. Такого впливу США хотіли і в Міжнародному кримінальному суді. Вони наполягали на тому, щоб постійні члени Радбезу визначали, яку справу розслідувати, а це фактично означало б право вето на будь-який кейс — тобто МКС можна було контролювати. Міжнародну юридичну спільноту це не влаштовувало.

Британський юрист Філіп Сендс, який працював над створенням суду, у своїй книзі Lawless World пише, що врешті-решт МКС з’явився через помилку США. Це сталося в 1998 році на спеціальній юридичній конференції в Римі, де 148 країн мали ухвалити статут майбутнього суду. В останню годину останнього дня конференції голова американської делегації закликав проголосувати за текст статуту. Він сподівався, що більшість держав не будуть голосувати, розуміючи, що немає одностайності — а її не було. Голосування відбулося: лише сім країн-учасниць проголосували проти статуту. США голосували проти, разом із Китаєм та Ізраїлем. Попри це МКС було створено. Президент Білл Клінтон підписав статут суду, але США його так і не ратифікували.

Уже в січні 2001 року, коли Джордж Буш — молодший прийшов до влади, його адміністрація розпочала кампанію проти МКС. Після терактів 11 вересня США почали «антитерористичну війну», і тодішній міністр оборони Дональд Рамсфельд казав, що його занепокоєння щодо МКС посилюється, бо суд може спробувати встановити юрисдикцію над американськими військовослужбовцями. У травні 2002 року адміністрація Джорджа Буша — молодшого оголосила, що «скасує» підписання Римського статуту. А вже за три місяці Конгрес ухвалив Закон про захист американських військовослужбовців, який юристи між собою називають «Закон про вторгнення в Гаагу».

Цей закон дозволяє американському президенту «використовувати всі необхідні та відповідні засоби» для звільнення будь-якого американського громадянина, який «утримується або увʼязнюється МКС». Він забороняє США співпрацювати з МКС, включаючи обмін будь-якими розвідувальними даними. Нарешті, він забороняє участь американських військ у миротворчих операціях ООН, якщо МКС не надасть їм повний імунітет від судового переслідування.

Юрист Філіп Сендз називає ці дії політикою подвійних стандартів: кримінальні суди достатньо хороші для громадян усіх країн, але не для американців.

Але найгірші відносини між США і МКС були за часів Дональда Трампа. Тодішня прокурор МКС Фату Бенсуда попросила дозволу розслідувати злочини, скоєні в Афганістані, зокрема й американськими солдатами. Трамп розкритикував МКС з трибуни Генасамблеї ООН, а його адміністрація анулювала візу Бенсуді — хоча розслідування не почалося. Санкції особисто проти Бенсуди не зупинили суд, розслідування все ж почалося у 2020 році, і вже в червні 2020 року Трамп увів санкції проти МКС загалом. Він не встиг серйозно нашкодити суду, тому що його наступник Джо Байден ці санкції скасував уже навесні 2021 року.

У нової Адміністрації президента США є безліч способів завадити роботі МКС

У червні 2024 року, коли МКС лише розглядав можливість видати ордери на арешт прем’єра та міністра оборони Ізраїлю, конгресмен-республіканець Чарльз Рой подав законопроєкт «Про протидію нелегітимному суду» — маючи на увазі МКС. Він зобов’язує президента накласти санкції на будь-якого іноземця, який допоможе МКС розслідувати злочини ізраїльтян: арештувати його майно або гроші, анулювати візи.

У червні цього року за цей законопроєкт проголосувала Палата представників. У вересні його передали в Сенат. Співрозмовники «Бабеля» стурбовані тим, що республіканці ухвалять його, тому що тепер мають більшість у Сенаті.

Крім того, американський Конгрес щороку виділяє кошти на міжнародні програми, зокрема й на МКС, через бюджет Державного департаменту. А також у 2024 році Конгрес дозволив президенту США передавати Міжнародному кримінальному суду розвідувальну інформацію щодо злочинів росіян, якщо той попросить.

У проєкті бюджету на 2025 рік республіканці вже заборонили таку співпрацю, а також прописали, що будь-які виплати МКС тепер заборонені. Законопроєкт вже ухвалили в Палаті представників і передали в Сенат. Нарешті, накласти санкції своїм виконавчим рішенням може президент США особисто.